Ухвала

від 22.10.2024 по справі 760/17447/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року,

за участі:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника третьої особи,

щодо майна якої

вирішується питання про арешт майна адвоката ОСОБА_8

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку 24 липня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 та земельній ділянці з кадастровим номером: 3222485900:03:008:0056, з метою збереження речових доказів, із забороною відчуження, розпорядження та користування, а саме:

- Заяву на видачу продовження свідоцтва про допущення ТЗ до перевезення вантажів з печаткою ТОВ «Софія Ойл» (оригінал) на 1 арк.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.

Апелянт вважає, що слідчим суддею помилково встановлено наявність обґрунтованої підозри, існування ризиків, передбачених абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України а також відповідність арештованого майна ознакам речового доказу.

Звертає увагу на те, що в матеріалах провадження відсутні дані про існування чи відсутність залишків нафтопродуктів у ТОВ «ТРАНСМОБІЛ» станом на 29.11.2023. Також, відсутні відомості, що для проведення контрольного випробування надано саме зразки бензину автомобільного А-95, раніше відібраного від ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» під час приймання 28 листопада 2023 року, а не зразки, які відібрано з ємкостей ТОВ «ТРАНСМОБІЛ» після 29 листопада 2023 року та подано до лабораторії 01 грудня 2023 року в чистому та змішаному вигляді.

На переконання сторони захисту, матеріали клопотання не містять доказів, що ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» здійснює незаконний продаж підакцизних товарів, зокрема нафтопродуктів та незаконно виготовляє, зберігає чи транспортує підакцизні товари.

Посилається на те, що після відвантаження ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» на користь ТОВ «ФРОСТК О» нафтопродуктів, на адресу Товариства не надходило жодних претензій, в тому числі по якості товару.

Крім того, ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» є компанією критичної інфраструктури та здійснює поставки В/Ч НОМЕР_1 та компаніям критичної інфраструктури.

Заслухавши доповідь судді, доводипредставника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 , яка просила задовольнити апеляційну скаргу, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, детективами підрозділу детективів (на правах Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19 червня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023110000000188 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст. 204 КК України.

Як зазначено у клопотанні прокурора, на території Київської області посадові особи ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 39440179) здійснюють оптову торгівлю недоброякісним паливом (бензином).

Крім того, в ході досудового розслідування отримано інформацію, що посадові особи ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» здійснюють збут недоброякісного палива.

24 липня 2024 року на підставі ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 липня 2024 року проведено обшук в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером 3222485900:03:008:0056, під час якого виявлено документи.

Постановою детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_10 , виявлена під час обшуку заява на видачу продовження свідоцтва про допущення ТЗ до перевезення вантажів з печаткою ТОВ «Софія Ойл» (оригінал) на 1 арк., визнано речовим доказам у кримінальному провадженні № 42023110000000188.

25 липня 2024 року прокурор Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 поштовим зв`язком направив до Солом`янського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на вилучене під час обшуку майно.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на заяву на видачу продовження свідоцтва про допущення ТЗ до перевезення вантажів з печаткою ТОВ «Софія Ойл» (оригінал) на 1 арк.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно на положення ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023110000000188 про накладення арешту на майно, яке вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та земельній ділянці з кадастровим номером: 3222485900:03:008:0056, слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання та прийшов до правильного висновку, що з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки незастосування таких заходів може призвести до їх відчуження або знищення, необхідно накласти арешт.

Слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.

Посилання апелянта на те, що ТОВ «СОФІЯ ОЙЛ» є компанією критичної інфраструктури та здійснює поставки В/Ч НОМЕР_1 та компаніям критичної інфраструктури, не дає підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи власника майна, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Інші доводи на які посилаються апелянти також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Крім того, у кримінальному провадженні № 42023110000000188 постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_10 , призначено судову експертизу нафтопродуктів та паливно-мастильних матріалів ( а.с. 115-117).

Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 19 серпня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу з доповненнями представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Єдиний унікальний № 760/17447/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Справа № 11сс/82/5767/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК