Постанова

від 29.10.2024 по справі 916/2132/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2132/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 року, суддя Сулімовська М.Б.

у справі № 916/2132/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України», м.Львів

до відповідача: Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області

про стягнення 209 872 грн. 29 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У травні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України», м. Львів звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області, в якій просило суд стягнути з Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області на свою користь заборгованість за поставлену електричну енергію у розмірі 191 742 грн. 31 коп., пеню у розмірі 18 129 грн. 54 коп., а також відшкодувати за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання електричної енергії в частині оплати поставленої електричної енергії, що і стало підставою для нарахування на прострочену суму боргу пені.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 року у справі №916/2132/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України», м. Львів задоволено у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати грошових коштів за постачання електричної енергії споживачу у розмірі 191 742 грн. 31 коп. Щодо стягнення пені суд першої інстанції встановив, що його здійснено арифметично правильно, а тому дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині також слід задовольнити у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Приватне підприємство «Новинар», сел. Захарівка Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось 05.08.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою (вх.3034/24), у якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 року у справі №916/2132/24 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України» відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України», м. Львів мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що з висновками суду першої інстанції відповідач не погоджується, виходячи з фактичних обставин справи та наявних у відповідача доказів про припинення дії договору та фактичного звільнення відповідачем орендованого приміщення 22.09.2023 року, а тому відповідач не був споживачем електричної енергії у вказаний позивачем період .

Скаржник звертає увагу на те, що спірним приміщенням, на адресу якого постачалась електрична енергія, відповідач користувався до 22.09.2023 року на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності від 10.07.2019 року (серія ННЕ № 432567, зареєстрованого в реєстрі за № 733, посвідченого державним нотаріусом Захарівської районної державної нотаріальної контори Одеської області Романовою І.С., який було укладено між ним та Захарівською районною радою Одеської області, яка є власником нерухомого майна, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10.07.2019 року, індексний номер витягу 173362142, номер запису про інше речове право 32338094.

Також скаржник вказує на те, що судом було порушено порядок направлення повідомлення про відкриття провадження та призначення до розгляду справи, оскільки відповідач не отримував на свою адресу жодних повідомлень від суду.

Крім того, скаржник вказує, що позивачем не додано до позовної заяви доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів на відому позивачу адресу реєстрації відповідача листом з описом вкладення і позивач не використав альтернативних способів направлення кореспонденції для дотримання прав відповідача про обізнаність щодо поданого позову та на судовий захист шляхом направлення відповідних документів на відому адресу електронної пошти відповідача, з дотриманням порядку направлення документів в електронній формі, що визначений частиною 8 ст.42 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", ч.4 ст.18 Закону України "Про електронні довірчі послуги".

У зв`язку із чим відповідач вважає, що суд першої інстанції, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви був зобов`язаний постановити ухвалу про залишення позовної заяви без руху, проте не зробив цього, що є порушенням процесуальних норм.

Щодо порушення норм матеріального права, неповноти встановлення обставин, які мають значення для справи, скаржник зазначає, що ухвалюючи рішення про стягнення боргу за період з 01.10.2023 року по 31.12.2023 року в розмірі 191 742 грн. 31 коп., суд першої інстанції виходив із того, що в цей період договір постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2021 року був чинним та відповідач користувався приміщенням на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна від 10.07.2019 року. Також в обґрунтування рішення суд посилається, в тому числі, на Акти прийому-передачі електричної енергії, складені за спірний період, а саме: від 31.10.2023 № 344 на суму 41509 грн. 24 коп. з ПДВ; від 30.11.2023 №375 на суму 61358 грн. 41 коп. з ПДВ; від 31.12.2023 №430 на суму 88670 грн. 96 коп. з ПДВ.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції скаржник не погоджується оскільки у відповідача наявні докази про припинення дії договору та фактичного звільнення відповідачем орендованого приміщення 22.09.2023 року, ще до отримання офіційного листа власника приміщення від 25.09.2023 року за № 01/05- 08/1420 до відповідача з проханням звільнити приміщення та за колективною згодою власників підприємства відповідача.

Також скаржник зазначає, що про всі ці факти також було відомо позивачу, який надавав послуги з електроенергії за вказаною адресою та продовжував надсилати Акти прийому-передачі електричної енергії та в подальшому звернувся до неналежного відповідача з позовом про стягнення та не залучивши до справи треті сторони - Захарівську селищну раду, військову частину та Одеське Квартирно-експлуатаційне управління.

Крім того, скаржник звертає увагу на те, що до матеріалів справи додано копії акту зняття показань лічильників та акту наданих послуг з постачання електроенергії за період з 30.09.2023 року по 31.12.2023 року на загальну суму 191 538 грн. 61 коп., на підставі яких було зафіксовано обсяги електроенергії, що була фактично спожита Військовою частиною, ціну такої електроенергії та її загальну вартість. Дані документи підписані уповноваженими представниками селищної ради та Військової частини НОМЕР_1 , а отже останньою погоджено обсяг та вартість спожитої нею електричної енергії, а також погоджено факт того, що лічильник електроенергії використовується для обліку електроенергії тільки для потреб Військової частини НОМЕР_1 , сторонніх споживачів немає.

Отже, на думку скаржника приміщення фактично використовується іншими особами з 22.09.2023 року на підставі наказу № 29/02-08/дск від 22.09.2023 року «Про встановлення військовоквартирної повинності» та на підставі договору № 97/29/02-08/44 спільного та тимчасового безоплатного користування нерухомим майном, а тому відповідач є неналежним у даній справі, а позивачем не залучено до справи належного відповідача і третіх сторін, права та обов`язки яких порушено.

Підсумовуючи вищевикладене, скаржник вважає, що рішення господарського суду щодо задоволення позовних вимог прийнято при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку із чим рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, а апеляційна скарга - задоволенню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.08.2024 року прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 року у справі № 916/2132/24 до свого провадження у новому складі: головуючого судді: Діброва Г.І., судді: Прницевська Н.М., Ярош А.І., та відкрито апеляційне провадження, справу вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

03.09.2024 року через електронний суд до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрика України», м.Львів надійшов відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області, в якому позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 року у справі № 916/2132/24 залишити без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.

У відзиві позивач вважає, що рішення суду першої інстанції обґрунтоване та відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що доводи відповідача про те, що він не є належним відповідачем у справі, не доведені належними доказами, оскільки про те, що він з 22 вересня 2023 року не використовує приміщення, куди постачалась електроенергія, останній ніяким чином не попереджав позивача, відповідач не виявляв наміру достроково припинити договір постачання електроенергії, не подавав з цього приводу позивачу жодних звернень.

Позиція відповідача про те, що належними відповідачами у справі повинні бути, як споживачі електроенергії у спірний період: Одеське квартирно-експлуатаційне управління та Військова частина НОМЕР_1 , є хибною, адже позивач не укладав угоди про постачання електричної енергії з Одеським квартирно-експлуатаційним управлінням чи Військовою частиною НОМЕР_1 , Договір укладено саме з відповідачем. Договірні відносини з постачання електричної енергії існують за договором від 01.03.2021 року, який було укладено між позивачем та відповідачем, а тому інші особи не несуть відповідальності за невиконання умов цього договору.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідач просить відмовити у позові в повному обсязі, проте визнає постачання електроенергії саме за договором від 01.03.2021 року, а також повідомляє, що останній вже звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Одеського квартирно-експлуатаційного управління та до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 209 668 грн. 59 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію та за послуги з розподілу електричної енергії (справа № 916/2642/24, судовий розгляд призначено на 04.09.2024 о 12:00). Тобто, відповідач фактично визнає даний позов, оскільки звертається з регресним позовом, що відповідає вимогам закону.

Більш того, позивач стверджує. що з регресним позовом по справі № 916/2542/24 до в/ч та Одеського КЕ відповідач звернувся ще 13 червня 2024 року, тобто, задовго до ухвалення рішення Господарським судом Одеської області по даній справі. Ціна позову по справі № 916/2542/24 відповідає сумі заборгованості та пені по даній справі. Зазначена обставина спростовує аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі щодо його необізнаності про наявність боргу зі сплати за спожиту електричну енергію, щодо неотримання претензії від позивача, а також щодо неповідомлення судом першої інстанції про розгляд даної справи.

Тому позивач зазначає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться виключно до незгоди відповідача із діями органу місцевого самоврядування (Захарівської селищної ради) щодо затягування із прийняттям тих чи інших рішень, претензії до військової частини чи Одеського КЕУ, проте таке не стосується предмету даного позову, предметом та підставою якого є заборгованість з оплати поставленої електричної енергії за договором від 01.03.2021 року, укладеним між позивачем та відповідачем. Відносини оренди між відповідачем та третіми особами не стосуються предмету позову, адже відповідач не припиняв достроково дію вищевказаного договору з цих підстав, не відмовився від надання послуг та взагалі не поставив позивача до відома у встановлений договором спосіб (шляхом скерування письмової заяви) про зазначені обставини, а відтак відповідач втрачає право посилатись на такі обставини в якості заперечень на позов.

Щодо процесуальних порушень, які нібито допустив суд першої інстанції при розгляді справи та ухваленні рішення по ній, позивач вказує, що, будучи повідомленим про відкриття провадження у справі ще 06.06.2024 року, зареєструвавшись в Електронному суді та отримавши доступ до справи 11.06.2024 року, відповідач зазначає, що дізнався про наявність судового спору лише 19.07.2024 року, тобто, така позиція відповідача абсолютно не відповідає дійсним обставинам справи та прямо їм суперечить, більш того, спростовується доказами, наданими самим же відповідачем в якості додатків до апеляційної скарги.

На думку позивача, надаючи такі обґрунтування суду апеляційної інстанції, відповідач свідомо зловживає своїми процесуальними правами, що недопустимо за нормами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, позивач вважає, що у суду першої інстанції не було жодних підстав для відмови у позові. Суд першої інстанції суворо дотримався вимог Господарського процесуального кодексу України щодо повного, об`єктивного та належного дослідження усіх доказів по справі, а також щодо повідомлення сторін про хід судового розгляду, прийняті рішення, належним чином повідомив відповідача про відкриття провадження у справі, вид судового провадження, надав доступ до матеріалів справи та процесуальних рішень по справі.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Приписи п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначають, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму (що станом на момент подання позову у даній справі складає 302 800 грн).

В порядку спрощеного провадження за законом підлягають розгляду малозначні справи і в даному випадку єдиним критерієм для такого розгляду є саме ціна позову.

Судова колегія дійшла висновку, що у даному випадку справа №916/2132/24 відповідає ознакам малозначної справи за законом, оскільки ціна позову складає 209 872 грн. 29 коп.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області, не потребують задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 року у справі №916/2132/24 не потребує скасування, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрика України" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Новинар" Захарівського району Одеської області (далі - споживач) було укладено договір постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п.1.1.-1.3. договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів. Далі по тексту договору постачальник або споживач іменуються сторона, а разом - сторони. Під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, постачальник та споживач зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та ПРРЕЕ.

За умовами п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

За умовами п. 2.3. договору, обсяг проданої за розрахунковий період електричної енергії визначається оператором системи розподілу та підтверджується шляхом підписання між постачальником та споживачем акту прийому-передачі товарної продукції.

Відповідно до п. 3.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п.5.1.-5.2. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком 2 до цього договору. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Відповідно до п. 5.4.-5.7 договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на банківський рахунок постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ та в інший не заборонений законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на розрахунковий рахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Розрахунковий рахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Оплата за цим договором здійснюється споживачем у строки, визначені в обраній споживачем комерційній пропозиції, що є додатком №2 до цього договору. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку. Не отримання споживачем рахунку постачальника не звільняє споживача від виконання зобов`язань з оплати за цим договором згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, що є додатком №2 до цього договору. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів.

Розділами 6-7 договору передбачені права та обов`язки сторін.

За умовами п. 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 9.2. договору, в разі невнесення або несвоєчасного внесення споживачем платежів, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати від споживача, а споживач зобов`язаний сплатити на вимогу постачальника пеню у розмірі, передбаченому в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору, три відсотки річних та додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви приєднання, яка є додатком 1 до цього договору. Термін дії даного договору не може бути більшим за термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, що укладений споживачем з оператором системи розподілу.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень та заперечень, підписи скріплено печатками підприємств.

Заявою-приєднанням від 01.03.2021 відповідач приєднався до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Додатком №2 до договору №30/03-1 постачання електричної енергії споживачу є "Комерційна пропозиція" (далі - комерційна пропозиція), якою сторони погодили:

- ціну (тариф) електричної енергії: ціна на електричну енергію (без ПДВ), що постачається споживачу та розраховується постачальником щомісячно відповідно до формули, та зазначається в розрахунковому документі, виставленому за підсумком розрахункового періоду (Ц = Цсер + Троз + Тпер + Тпост);

- спосіб оплати: післяоплата 100% вартості електроенергії у розмірі фактично спожитої електричної енергії, визначеної оператором системи розподілу, з врахуванням сум попередніх оплат за електричну енергію. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у розрахункових документах, які споживач отримує самостійно не пізніше 4 (четвертого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом будь-яким способом;

- термін виставлення та оплати рахунку: тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку, крім рахунків для проведення попередньої оплати. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника;

- розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф: за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума штрафу, пені, боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у розрахунковому документі;

- строк дії договору та умови пролонгації: договір набирає чинності з дати постачання електричної енергії, вказаної у Заяві-приєднання споживача до умов публічного договору про постачання електричної енергії споживачу, якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраній комерційній пропозиції. Договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2021. Споживачу, повідомивши про це останнього за 20 днів до очікуваної дати розірвання. У разі, якщо на момент подання заяви-приєднання до договору на об`єкт споживача було припинено/призупинено постачання електричної енергії або надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, то постачання здійснюється після відновлення, у встановленому законодавством порядку, надання відповідних послуг. Договір може бути пролонгований на наступний календарний рік за умови відсутності письмового повідомлення від однієї із сторін про розірвання договору.

- інші умови: інформування споживача, з яким укладено договір, може здійснюватися шляхом направлення відповідної інформації: через офіційний сайт у мережі Інтернет, засобами електронного зв`язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору, СМС-повідомленням на номер, зазначений у заяві-приєднання до умов договору, в центрах обслуговування споживачів тощо.

Комерційна пропозиція також підписана уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень та заперечень, підписи скріплені печатками.

На виконання умов договору позивачем поставлено електроенергію та за спірний період було виставлено відповідачу до сплати щомісячні рахунки, а саме: від 30.09.2023 №294 на суму 1219 грн. 09 коп. з ПДВ, від 31.10.2023 № 334 на суму 41509 грн. 24 коп. з ПДВ, від 30.11.2023 №362 на суму 61358 грн. 41 коп. з ПДВ, від 31.12.2023 №415 на суму 88670 грн. 96 коп. з ПДВ.

Також в матеріалах справи наявні Акти прийому-передачі електричної енергії, складені за спірний період, а саме: від 30.09.2023 № 304 на суму 1219 грн. 09 коп. з ПДВ, від 31.10.2023 № 344 на суму 41509 грн. 24 коп. з ПДВ, від 30.11.2023 №375 на суму 61358 грн. 41 коп. з ПДВ, від 31.12.2023 №430 на суму 88670 грн. 96 коп. з ПДВ.

Крім того, в матеріалах справи наявні видаткові накладні, складені за період вересень -грудень 2023 року.

01.03.2024 АТ "ДТЕК Одеські електромережі", який є оператором системи розподілу, повідомлено позивача про обсяг споживання електричної енергії у 2023 році споживачем Приватним підприємством "Новинар" Захарівського району Одеської області.

Позивач звертався до відповідача із претензією (вимогою) від 17.04.2024, в якій вимагав від останнього сплатити заборгованість за спожиту електроенергію протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії.

Разом з тим, претензія залишена відповідачем без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту електроенергію в сумі 191 742 грн. 31 коп. У зв`язку із несплатою боргу за спожиту електроенергію в строки, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 18 129 грн. 54 коп.

Інших належних та допустимих доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлену позивачем електричну енергію у розмірі 191 742 грн. 31 коп., пені у розмірі 18 129 грн. 54 коп.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу (ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії споживачу встановлюється Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

За змістом ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору. Жодне положення договору постачання електричної енергії споживачу не має створювати обмежень права споживача на зміну електропостачальника. Крім того, договір не може містити положення, що накладають додаткові фінансові зобов`язання на споживача, який здійснює зазначене право. В іншому разі таке положення вважається недійсним з моменту укладення договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу.

Згідно до п. 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року за № 312 (далі ПРРЕЕ), на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими правилами порядку.

Публічний договір про постачання електричної енергії споживачу та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, викладені ТОВ «ООЕК» на офіційному веб-сайті.

Відповідно до п. 1.2.8. ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Пунктом 3.1.7. ПРРЕЕ встановлено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.

Пункт 3.1.8 ПРРЕЕ передбачає, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником і споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об`єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.

Згідно пп. 23 п. 5.2.2 ПРРЕЕ електропостачальник зобов`язаний формувати комерційні пропозиції щодо продажу (споживання) електричної енергії.

Пунктом 3.2.9. ПРРЕЕ визначено, що за наявності публічних комерційних пропозицій електропостачальник розміщує на своєму веб-сайті та в центрах обслуговування споживачів бланки заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до абз. 2 п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За пп. 6.1 та пп. 6.8 п. 6 розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.

Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме на теперішній час на Акціонерне товариство «ДТЕК Одеські електромережі».

Згідно п. 4.21 ПРРЕЕ оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.

Пунктом 4.26. ПРРЕЕ встановлено, що якщо споживач не оплатив виставлений платіжний документ або оплатив його із запізненням, електропостачальник та оператор системи мають право звернутися до споживача з вимогою здійснювати попередню оплату в сумі середньомісячного платежу, встановити більш короткий розрахунковий період або звернутися з вимогою щодо надання гарантій належного виконання договірних зобов`язань, а споживач має задовольнити таку вимогу. Якщо споживач не оплатив остаточний рахунок за спожиту електричну енергію, ні електропостачальник, ні оператор системи не обмежуються у своїх правах щодо припинення електропостачання або розподілу (передачі) електричної енергії такому споживачу відповідно до цих Правил.

Водночас, п. 4.35. ПРРЕЕ визначено, що спірні питання, які виникають між відповідними учасниками роздрібного ринку щодо проведення розрахунків за електричну енергію, надані послуги оператора системи чи постачальника послуг комерційного обліку, вирішуються сторонами укладених договорів в установленому законодавством порядку, у тому числі шляхом переговорів або в судовому порядку.

Відповідно до п. 5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.

Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області, колегією суддів встановлено, 01.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрика України" (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Новинар" Захарівського району Одеської області (далі - споживач) було укладено договір постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до п.1.1.-1.3. договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

За умовами п. 2.1. договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.

За умовами п. 2.3. договору, обсяг проданої за розрахунковий період електричної енергії визначається оператором системи розподілу та підтверджується шляхом підписання між постачальником та споживачем акту прийому-передачі товарної продукції.

Відповідно до п. 3.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п.5.1.-5.2. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника, яка є додатком 2 до цього договору. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

На виконання умов договору позивачем поставлено електроенергію та за спірний період було виставлено відповідачу до сплати щомісячні рахунки:

- від 30.09.2023 №294 на суму 1219 грн. 09 коп. з ПДВ;

- від 31.10.2023 № 334 на суму 41509 грн. 24 коп. з ПДВ;

- від 30.11.2023 №362 на суму 61358 грн. 41 коп. з ПДВ;

- від 31.12.2023 №415 на суму 88670 грн. 96 коп. з ПДВ;

Також, як вже зазначалося вище, в матеріалах справи наявні Акти прийому-передачі електричної енергії, складені за спірний період на ті ж суми та видаткові накладні, складені за період вересень - грудень 2023 року.

01.03.2024 АТ "ДТЕК Одеські електромережі", який є оператором системи розподілу, повідомив позивача про обсяг споживання електричної енергії у 2023 році споживачем Приватним підприємством «Новинар», Одеської області, селище Захарівка.

Позивач звертався до відповідача із претензією (вимогою) від 17.04.2024, в якій вимагав від останнього сплатити заборгованість за спожиту електроенергію протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії.

Разом з тим, претензія залишена відповідачем без належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем, в рамках договору про постачання електричної енергії споживачу від 01.03.2021 року існували господарські правовідносини, за якими позивач постачав електроенергію, а відповідач її прийняв на загальну суму 191 742 грн. 31 коп., про що свідчать наявні в матеріалах справи докази

На доведення протилежного, зокрема, належних та допустимих доказів оплати позивачу у повному обсязі за поставлену електроенергію відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було. Відтак, у зв`язку з невиконанням своїх господарських зобов`язань за договором у повному обсязі відповідачем, у нього утворилася сума основного боргу перед позивачем.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Як вже зазначалося раніше за текстом постанови, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані Товариством з обмеженою «Електрика України», м. Львів на підтвердження обставини не сплати відповідачем за надані позивачем послуги є такими, що відповідають таким стандартам.

З огляду на наявні у матеріалах справи належні та допустимі письмові докази у їх сукупності, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок Господарського суду Одеської області, викладений в оскаржуваному рішенні від 19.07.2024 року щодо наявності підстав для стягнення з Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області на користь позивача основного боргу у розмірі 191 742 грн. 31 коп., у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином взятих на себе господарських зобов`язань за договором постачання електричної енергії споживачу щодо їх оплати у повному обсязі в строки, встановлені договором.

Колегія суддів вважає, що також правомірним є нарахування та стягнення з відповідача Господарським судом Одеської області відповідної суми пені у розмірі 18 129 грн.28 коп., з огляду на таке.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 9.2. договору, в разі невнесення або несвоєчасного внесення споживачем платежів, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати від споживача, а споживач зобов`язаний сплатити на вимогу постачальника пеню у розмірі, передбаченому в комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до цього договору, три відсотки річних та додаткові нарахування із застосуванням індексу інфляції.

За умовами комерційної пропозиції розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф: за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума боргу сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума штрафу, пені, боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у розрахунковому документі.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання його грошового договірного зобов`язання, колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок сум пені, зроблений позивачем, погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що розрахунок суми пені у розмірі 18 129 грн.98 коп. за період прострочки з жовтня 2023 року по січень 2024 є арифметично правильним,

Відтак, зважаючи на відсутність оплати з боку відповідача за поставлену електроенергію за спірним договором , колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною у оскаржуваному рішенні по справі №916/2132/24 про стягнення з відповідача на користь позивача нарахованої Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрика України», м. Львів пені, оскільки, уклавши в добровільному порядку, без заперечень та зауважень договір про постачання електроенергії, виходячи з принципу свободи договору, зазначеному вище, сторони у справі прийняли на себе передбачені зазначеним договором зобов`язання з оплати поставленої електроенергії в строки, обумовлені договором.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що у нього відсутній обов`язок щодо оплати заборгованості за період з 30.09.2023 року по 31.12.2023 року, так як приміщенням, на адресу якого постачалась електроенергія, відповідач користувався до 22.09.2023 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до позивача ані про дострокове розірвання договору, ані з повідомленням про наявність іншого споживача поставленої електроенергії.

При цьому, оператором розподілу електричної енергії АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» повідомлено позивача, що за спірний період споживачем його послуг з передачі електроенергії є саме відповідач, .про що свідчить долучений до позову лист АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» від 01.03.2024 року № 101/29/03-1739.

Судова колегія розглянула та відхилила доводи апелянта про те, що він не є належним відповідачем у даній справі, бо він з 22 вересня 2023 року не використовує приміщення, куди постачалась електроенергія, оскільки останній належними та допустимими доказами не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції наявності письмових угод або про дострокове припинення дії договору, або про зміну сторони за договором, а саме, на Одеське квартирно-експлуатаційне управління та Військову частину НОМЕР_1 . Підставою позову у даній справі є договір від 01.03.2021 року, який було укладено між позивачем та відповідачем, а тому інші особи не несуть відповідальності за невиконання умов цього договору.

Також, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що судом першої інстанції були порушені норми процесуального законодавства при його повідомленні про розгляд справи. Колегія суддів зазначає, що способи повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи, як шляхом скерування документів у паперовій формі звичайною поштою, так і в електронній формі через «Електронний Суд» є альтернативними, кожен спосіб відповідає вимогам закону. 20 травня 2024 року суд першої інстанції не мав можливості скерувати відповідачу документи через систему «Електронний Суд», оскільки відповідач зареєстрував свій електронний кабінет лише 11 червня 2024 року, тобто, суд надав йому доступ до справи, і тому його позиція щодо того, що він дізнався про наявність судового спору лише 19.07.2024 року, не відповідає дійсним обставинам справи.

Також відповідач стверджує, що позивач не скерував йому копії позовної заяви, що є підставою для залишення позову без розгляд.

Проте, позивач при поданні позову був звільнений від обов`язку надсилання копій

документів відповідачу в паперовій формі саме з огляду на відсутність електронного кабінету у відповідача, зобов`язання відкрити який передбачено нормою закону, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 164 Господарського процесуального України в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023 до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Відповідно до частини 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника

справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Отже, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 3200-ІХ з 18 жовтня 2023 року стала

обов`язковою реєстрація усіх юридичних осіб у системі «Електронний суд» для цілей господарського судочинства.

Відповідач, на момент подання позову не був зареєстрований в системі «Електронний суд», хоча зобов`язаний був це зробити ще до 18.10.2023 року, тому колегія суддів вважає, що позивач відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України при поданні позову 15.05.2024 року був звільнений від обов`язку надсилання копій документів відповідачу в паперовій формі та не зобов`язаний шукати «альтернативні способи» надсилання копій документів відповідачу.

У зв`язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що доводи відповідача, викладені в апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження та є такими, що не заслуговують на увагу.

Тому колегія суддів вважає, що у даному випадку суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, вірно застосував положення національного законодавства, надав вірну оцінку спірним правовідносинам у контексті зазначених норм, у зв`язку із чим оскаржуване рішення, яке переглядається в апеляційному порядку, є правомірним, а доводи апелянта, зазначені ним в апеляційній скарзі, є такими, що фактично зводяться лише до незгоди з судовим рішенням, що не може бути обґрунтованою підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області, не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 року у справі № 916/2132/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Новинар», сел. Захарівка Одеської області у справі № 916/2132/24 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.07.2024 року у справі № 916/2132/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Н.М. Принцевська

А.І. Ярош