Постанова

від 28.10.2024 по справі 910/8908/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2024 р. Справа№ 910/8908/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022

у справі № 910/8908/22 ( суддя - Борисенко І.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»

до Моторного (транспортного) страхового бюро України

про стягнення 9 603,17 грн.,

В с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - відповідач) про стягнення 9 603,17 грн. заборгованості за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АІ/5585426.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу від 30.09.2016 року № 5/30-09/2016 та з огляду на положення підпункту 41.1статті 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) у позивача (як нового кредитора) виникло право звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за вищенаведеним договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі 55 834,49 грн., з яких: 38 412,67 грн. - розмір завданого збитку, 9 603,17 грн. - пеня, 1 537,56 грн. - 3 % річних, 6 281,09 грн. - інфляційні втрати. Оскільки відповідачем наявне у нього грошове зобов`язання перед позивачем було виконано лише частково, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" звернулося до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 9 603,17 грн. пені. Крім того, у наведеному позові позивач просив суд покласти на відповідача понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" судові витрати, зокрема, на оплату послуг професійної правничої допомоги, попередній (орієнтовний) розмір яких склав 4 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 по справі№910/8908/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 9 603,17 грн. Задоволено. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" 9 603 грн. 17 коп. пені, 2 481 грн. 00 коп. судового збору та 2 000 грн. 00 коп. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України подало апеляційну скаргу, в якій просить суд прийняти до розгляду дану апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Зупинити провадження у справі № 910/8908/22 до закінчення перегляду справи № 910/16820/21. Розгляд апеляційної скарги проводити з викликом сторін. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 року по справі № 910/8908/22. Відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі до Моторного (транспортного) страхового бюро України. Розподілити судові витрати.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

На думку скаржника, суд першої інстанції належним чином не встановив, коли позивач дізнався про своє порушене право, та помилково дійшов висновку, що строк позовної давності обраховується не з моменту ДТП, а з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом. Оскільки про своє порушене право позивач дізнався не з моменту визнання ПАТ «СК «Україна» банкрутом, а з моменту настання ДТП, про що суд першої інстанції зазначив у оскаржуваному рішенні, суд неправомірно не застосував строк позовної давності. МТСБУ вказує, що позивач звернувся з позовом у цій справі з пропуском як загального так і спеціального строків позовної давності, а тому підлягають застосуванню наслідки пропуску строків позовної давності - відмова в позові в повному обсязі. Також скаржник вважає, що відповідальність за порушення грошового зобов`язання не входить у зобов`язання страховика, що визнаний банкрутом, та не може бути покладена на МТСБУ, оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2022 справу № 910/8908/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя- Ткаченко Б.О., судді: Зубець Л., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 справу № 910/8908/22 витребувано у Господарського суду міст Києва, відкладено вирішення питань пов`язаних з рухом апеляційної скарги.

19.12.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/8908/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2022 апеляційну скаргу апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі № 910/8908/22 - залишено без руху, роз`яснено право на усунення недоліків апеляційної скарги.

27.02.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору та докази надсилання апеляційної скарги іншій стороні у справі.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2023, у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці та рішення Вищої ради правосуддя від 21.02.2023 про звільнення судді Зубець Л.П, справу № 910/8908/22 передано колегії суддів у складі: головуючий судя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Владимиренко С.В.

В клопотанні про усунення недоліків апеляційної скарги апелянтом викладено клопотання про зупинення провадження у справі № 910/8908/22 до закінчення касаційного перегляду справи № 910/16820/21 Верховним судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2023 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/8908/21 до закінчення перегляду в касаційному порядку в касаційному порядку Верховним Судом справи № 910/16820/21.

07.08.2023 від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 910/8908/22, яке мотивоване тим, що 19.07.2023 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі №910/16820/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2023 поновлено апеляційне провадження у справі №910/8908/22. Розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, здійснити розгляд апеляційної скарги у визначеному складі суду неможливо.

Відповідно до пп. 2.3.25., 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 02.10.2018 р., за допомогою автоматизованої системи має бути здійснено заміну судді Владимиренко С.В., у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформувати відповідний протокол.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., у відпустці, для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 прийнято справу №910/8908/22 за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин: враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» та інші чинники.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

28.01.2016 року близько 09:15 год. на автодорозі 101 км а/д Дніпропетровськ-Миколаїв відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Volkswagen LT35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не вибрав безпечну дистанцію, порушивши п.п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку та зупинився для надання переваги в русі зустрічним транспортним засобам. Під час дорожньо-транспортної пригоди вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Центрального районного суду міста Миколаєва від 11.05.2016 року в справі № 490/3487/16-ц (провадження № 3/490/1330/2016) водія автомобіля "Volkswagen LT35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, внаслідок якого здійснено ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно з договором (полісом) серії АІ № 5585426 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля "Volkswagen LT35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Україна" із встановленим розміром франшизи - 1 000,00 грн. та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 50 000,00 грн.

Висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 19/16, складеного 09.02.2016 року судовим експертом Рейнюком Олександром Віталійовичем, визначено вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП власникові автомобіля "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" вказувало, що 01.08.2016 року власник пошкодженого автомобіля "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , подав до страховика винної у ДТП особи - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" заяву про страхове відшкодування.

У той же час, 16.09.2016 року між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, за умовами та на підставі якого власник пошкодженого автомобіля "Mitsubishi", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , відступив цесіонарію - Фізичній особі-підприємцю Шияну Денису Сергійовичу всі права вимоги, які виникли у цедента, у зв`язку із фактом настання дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля "Volkswagen LT35", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , відповідальність якого застрахована згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ № 5585426 у страховій компанії ПрАТ "СК "Україна".

Пунктом 1.2 означеного договору цесії передбачено, що внаслідок укладення цього договору цесіонарій займає місце цедента (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі права одержання грошового відшкодування нанесеної шкоди майну цедента від винної особи, страхової компанії або від Моторного (транспортного) страхового бюро України, у передбачених законом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Разом із тим, 30.09.2016 року між Фізичною особою-підприємцем Шияном Денисом Сергійовичем (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу № 5/30-09/2016 (далі - Договір факторингу).

Відповідно до пункту 1.1 Договору факторингу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку № 1 до цього Договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 16.09.2016 року (пункт 2 Додатку № 1).

В силу цього Договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору, відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2 Договору факторингу).

За умовами пункту 1.4 Договору факторингу зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (пункт 2 Додатку № 1 до Договору факторингу); страхова компанія Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна"; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Зобов`язання клієнта перед боржником за Основними договорами на момент укладення цього Договору клієнтом виконані повністю (пункт 1.5 Договору факторингу).

Відповідно до частини 1 статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За умовами частини 1 статті 1084 Цивільного кодексу України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що починаючи з 30.09.2016 року кредитором у договірному зобов`язанні за страховою подією (дорожньо-транспортною пригодою, що відбулася 28.01.2016 року) є Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ".

Також позивач вказував на те, що в порушення умов договору страхування (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №5585426, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна" не здійснило виплату страхового відшкодування у передбачений законом строк (протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування), тобто до 31.10.2016 року.

Водночас ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.2018 року було відкрито провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна".

27.03.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", у тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі страхової події від 28.01.2016 року за договором (полісом) АІ/5585426.

23.04.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" було подано уточнення до заяви про грошові вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" у справі № 910/842/18, у тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі страхової події від 28.01.2016 року за договором (полісом) АІ/5585426. Уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ".

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" у заяві про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" просило визнати відповідні грошові вимоги та включити їх до реєстру вимог кредиторів, у тому числі за страховою подією 28.01.2016 року на суму 55 834,49 грн., з яких: 38 412,67 грн. - розмір завданого збитку, 9 603,17 грн. - пеня, 1 537,56 грн. - 3 % річних, 6 281,09 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.06.2018 року в справі № 910/842/18 позивача визнано кредитором Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна" першої черги на суму 9 547 674,57 грн., четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн. та шостої черги на суму 1 835 120,95 грн. (загальна сума - 15 298 994,30 грн.).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2019 року в справі № 910/842/18 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Україна", у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, а також встановлено, що вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв`язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог.

Враховуючи ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Україна", листом від 05.09.2019 року позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату відшкодування в сумі, зокрема, 55 834,49 грн., з яких: 38 412,67 грн. - розмір завданого збитку, 9 603,17 грн. - пеня, 1 537,56 грн. - 3 % річних, 6 281,09 грн. - інфляційні втрати.

Листом від 09.10.2019 року № 3.1-05/33008 відповідач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" про прийняте ним рішення за результатами розгляду вищенаведеної заяви позивача, а також зазначив про виплату Товариству з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" страхового відшкодування за спірною ДТП у розмірі 31 480,40 грн. 08.10.2019 року відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування за вищевказаною страховою подією у розмірі 31 480,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2021 року в справі № 910/8883/21 між тими ж сторонами, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 та набрало законної сили.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 30.08.2021 року в справі № 910/8883/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 року, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення 7 818,65 грн. задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 537,56 грн. 3 % річних, 6 281,09 грн. інфляційних втрат, 2 270,00 грн. судового збору та 4 600,00 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

На виконання вищенаведеного рішення 13.12.2021 року Моторне (транспортне) страхове бюро України перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" грошові кошти у загальному розмірі 14 688,65 грн. (до яких включено, зокрема 1 537,56 грн. 3 % річних та 6 281,09 грн. інфляційних втрат), що підтверджується випискою по рахунку позивача за період з 11.12.2021 року по 13.12.2021 року.

Обґрунтовуючи заявлені у даній справі (№ 910/8908/22) вимоги, позивач посилався на те, що відповідач оплатив йому суму страхового відшкодування та компенсаційні виплати, проте неналежним чином виконав свої зобов`язання з виплати пені. За таких обставин, посилаючись на пункт 20.3 статті 20, статтю 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Товариство з обмеженою відповідальністю "МАРКС.КАПІТАЛ" просило суд стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України пеню в розмірі 9 603,17 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Загальні підстави та особливості відшкодування шкоди передбачені статтями 1166, 1167, 1187 ЦК України, у тому числі завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Статтею 1166 ЦК України визначено, зокрема, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, особа, якій заподіяно шкоду, зокрема внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у випадках, визначених законом, має право на її відшкодування. Захист цього права фізичних та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, передбачених договором страхування або законом, забезпечує цивільно-правовий інститут страхування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування, згідно з положеннями статті 979 ЦК України, одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (пункт 3 статті 980 ЦК України).

За положенням статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Законом України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, одним з яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкове страхування відповідальності).

Відносини у сфері обов`язкового страхування відповідальності регулює Закон №1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Об`єктом обов`язкового страхування відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу згідно зі статтею 5 цього Закону.

Відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 4 Закону №1961-IV передбачено, що суб`єктами обов`язкового страхування відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.

При цьому страхувальники за цим законом - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов`язкового страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про страхування».

Отже, страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів спрямоване на захист матеріальних інтересів потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та на компенсацію шкоди, заподіяної їх життю та здоров`ю, а також завданих їм збитків, у тому числі за рахунок МТСБУ у випадках, передбачених Законом №1961-IV.

МТСБУ є спеціальним суб`єктом у сфері страхування.

Як визначає стаття 39 Закону №1961-IV, Бюро є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування відповідальності.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого статуту.

Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону №1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому створюються централізовані страхові резервні фонди, зокрема фонд захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим Законом (підпункт 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону №1961-IV).

Порядок виконання зобов`язань страховика, що ліквідується, визначає стаття 20 Закону №1961-IV. Так, відповідно до пункту 20.1 цієї статті у разі ліквідації страховика, правонаступника якого встановлено, договори страхування зберігають свою силу до закінчення строку дії такого договору.

У разі ліквідації страховика за його власним рішенням визначені договором обов`язки цього страховика виконує ліквідаційна комісія (пункт 20.2 статті 20 Закону №1961-IV).

У разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом (пункт 20.3 статті 20 Закону №1961-IV).

У випадку ліквідації страховика із встановленням його правонаступника права та обов`язки такого страховика переходять до його правонаступника у тому обсязі і на умовах, що були встановлені договором страхування, який зберігає чинність до закінчення строку його дії.

Натомість пункти 20.2 та 20.3 статті 20 Закону №1961-IV визначають випадки, за яких права та обов`язки страховика за укладеними ним договорами не переходять до правонаступників, а саме - ліквідації страховика за його власним рішенням та за рішенням визначених законом органів, що відбувається в порядку та за встановленою законом процедурою, за якою ліквідаційна комісія такого страховика виконує його обов`язки за договорами страхування шляхом акцептування та задоволення вимог кредиторів у процедурі ліквідації.

Відповідно до статті 609 ЦК України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Ліквідація юридичної особи - страховика у зв`язку з визнанням його банкрутом здійснюється відповідно до положень КУзПБ або Закону про банкрутство, який був чинний на час порушення справи про банкрутство СК «Україна» із особливостями, визначеними цим законом для банкрутства страховиків.

Так, частиною сьомою статті 87 Закону про банкрутство було визначено, що страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

Отже, однією з підстав прийняття МТСБУ на себе зобов`язань страховика, що ліквідується, є встановлення в процедурі ліквідації недостатності майна цього страховика для виконання таких зобов`язань за договорами страхування.

Разом із цим згідно з положеннями пункту 41.1 статті 41 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння:

а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі;

б) невстановленим транспортним засобом, крім шкоди, яка заподіяна майну та навколишньому природному середовищу;

в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;

г) особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону;

ґ) у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

д) у разі надання страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, свого транспортного засобу поліцейським та медичним працівникам закладів охорони здоров`я згідно з чинним законодавством.

Регламентні виплати, зазначені у підпунктах «а»-»д» цього пункту, розподіляються в порядку, встановленому президією МТСБУ.

Інший порядок та перелік випадків передбачені для здійснення МТСБУ виплат за рахунок фонду страхових гарантій.

При цьому пунктом 41.3 статті 41 цього Закону передбачено, що МТСБУ не відшкодовує шкоду потерпілим, якщо вони можуть задовольнити вимоги на підставі договорів інших видів страхування. У таких випадках МТСБУ відшкодовує частину шкоди, яка не компенсована за договорами інших видів страхування.

Пунктом 22.2 Закону №1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.

Так, МТСБУ відшкодовує шкоду у випадках, чітко передбачених положеннями Закону №1961-IV, одним з яких є встановлення недостатності майна страховика, якого визнано банкрутом та ліквідовано, для виконання зобов`язань за договорами страхування відповідальності, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих.

Цей випадок не є тотожним правонаступництву, що є підставою заміни сторони у зобов`язанні та внаслідок якого до правонаступника переходять права та обов`язки правопопередника у зобов`язанні у тому обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено у договорі або законі (стаття 512 ЦК України). Така процедура для страховика визначена пунктом 20.1 статті 20 Закону № 1961-IV.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик, який є належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди в межах страхової суми (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17).

Основна функція МТСБУ у правовідносинах щодо відшкодування шкоди за договорами страхування замість страховика, що ліквідується і майна якого недостатньо для виконання цих зобов`язань, фактично зводиться до забезпечення у будь-якому разі отримання потерпілою особою належного їй відшкодування.

Отже, шкода, яку зобов`язане відшкодувати МТСБУ відповідно до положень пункту 20.3 статті 20, пункту 41.3 статті 41 Закону №1961-IV, є регламентною виплатою, що здійснюється за рахунок фонду захисту потерпілих, отримання якої потерпілим гарантується МТСБУ.

МТСБУ приймає на себе зобов`язання із відшкодування шкоди страховика, що визнаний банкрутом та ліквідується, лише за зобов`язаннями, для погашення яких у цього страховика недостатньо майна, тобто у цьому разі виступає спеціальним суб`єктом у сфері обов`язкового страхування, що фактично гарантує постраждалій особі (потерпілому) отримання належної їй регламентної виплати попри банкрутство та ліквідацію страховика, майна якого виявилося недостатньо для погашення акцептованих вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Наведене дає підстави для висновку про те, що МТСБУ не є правонаступником страховика, який ліквідується і щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами, у розумінні статті 512 ЦК України, а натомість гарантує отримання потерпілою особою належного їй відшкодування попри ліквідацію зобов`язаного у цих правовідносинах страховика і встановлену недостатність його майна для виконання цих його зобов`язань.

При цьому після такої сплати за наявності обставин, передбачених пунктом 38.2 статті 38 Закону №1961-IV, у МТСБУ може виникнути право регресної вимоги до осіб, визначених зазначеним положенням.

Отже, МТСБУ вступає у правовідносини щодо відшкодування шкоди замість страховика, якого визнано банкрутом і ліквідовано із встановленням недостатності його майна для виконання зобов`язань за укладеними ним договорами страхування, лише із встановленням цих обставин та звернення до Бюро потерпілої особи за таким відшкодуванням. Тобто Бюро у межах цих правовідносин гарантує отримання лише відшкодування шкоди потерпілою від дорожньо-транспортної пригоди особою.

Із матеріалів справи вбачається, що МТСБУ виплатило позивачу суму відшкодування шкоди і в цій частині спір між сторонами відсутній.

У цій справі до МТСБУ заявлені вимоги про сплату стягнення з МТСБУ 9 603 грн 48 коп пені нараховані на суму страхового відшкодування, зобов`язання з виплати якого не виконав ліквідований страховик - СК «Україна», щодо якого встановлено недостатність майна для виконання зобов`язань за договорами страхування.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Частина друга статті 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Разом із цим МТСБУ не є правонаступником ліквідованого страховика, тобто не набуває усіх прав та обов`язків останнього як сторони у зобов`язанні, а фактично вступає у спірні правовідносини лише у разі та після встановлення факту недостатності майна страховика, що ліквідується, для погашення зобов`язань за договором страхування відповідно до рішення уповноважених законом органів, для погашення вимог кредиторів, тобто не є таким, що приймає на себе всі зобов`язання такого страховика, у тому числі і ті, які є наслідком неналежного виконання або невиконання цим страховиком власних зобов`язань за договорами страхування.

Положення Закону №1961-IV не містять правових підстав покладення на МТСБУ такого ж обсягу зобов`язань за договорами страхування, який мав страховик, що ліквідований, та який набуває правонаступник у разі здійснення правонаступництва відповідно до пункту 20.1 статті 20 Закону №1961-IV, а отже, і правових підстав відповідальності МТСБУ за невиконаними цим страховиком зобов`язаннями у вигляді нарахувань, передбачених статтею 625 ЦК України.

МТСБУ лише здійснює відшкодування шкоди за зобов`язаннями страховика із відшкодування шкоди за договорами страхування відповідальності, для виплати за якими у страховика, що ліквідується за рішенням уповноважених законом органів, недостатньо коштів / майна, отже, лише гарантує отримання відшкодування постраждалою особою (потерпілим) та не несе відповідальності за прострочення виконання страховиком, а не МТСБУ, грошового зобов`язання з виплати відшкодування. Натомість, у разі прострочення виконання МТСБУ грошового зобов`язання зі здійснення регламентної виплати у нього виникає передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат та три проценти річних від простроченої суми.

Водночас установлені у справі обставини не дають підстав для висновку про те, що МТСБУ з моменту набуття ним обов`язку із здійснення регламентної виплати допустило прострочення виконання цього зобов`язання. Позивач стверджує саме про те, що підставою нарахування 3% річних та інфляційних втрат є невиконання ліквідованим страховиком зобов`язання з виплати страхового відшкодування у встановлений строк до моменту порушення провадження у справі про банкрутство.

За наведених мотивів відсутні підстави для покладення на МТСБУ обов`язку зі сплати позивачу 9 603 грн 48 коп пені нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв`язку із невиконанням зобов`язання за договором страхування ліквідованим страховиком, у звязку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позову, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

У заяві про поновлення провадження у справі відповідач, окрім витрат по сплаті судового збору, просив стягнути з позивача 1500,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що планує понести судові витрати у розмірі 2000,00 грн (на вивчення та аналіз позовної заяви, підготовки правової позиції по справі, подання відзиву на позов, участі адвоката судовому процесі, у разі необхідності подання апеляційної скарги та касаційної скарги).

МТСБУ на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи на суму 1500,00 грн додано до заяви про поновлення провадження такі документи: копію договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021 укладеного з Адвокатським об`єднанням «ІНС.ЛОУ ГРУП» про надання послуг в сфері права; копію додаткової угода до договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021 від 28.12.2021 Правову допомогу позивачу у даній справі надавав адвокат Проц А.В., який діяв на підставі довіреностей МТСБУ, виданих на виконання договору від 12.10.2021 № 4.1/12-10/2021, яким подавались відзив на позовну заяву, апеляційна скарга та клопотання і заяви по справі.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та підтримані Верховним Судом в постанові від 21.08.2023 у справі 910/433/22, прийнятої за результатами розгляду аналогічного спору.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем вказаних витрат, однак відповідно до правових позицій Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, МТСБУ згідно з вимогами ГПК України довело обставини надання останньому послуг професійної правничої допомоги при розгляді цієї справи та обґрунтувало заявлений остаточно до стягнення розмір цих послуг.

Колегією суддів встановлено, що докази понесення витрат за професійну правничу допомогу, які були долучені до клопотання про поновлення провадження у справі, були надіслані на адресу позивача 05.08.2023.

Водночас позивач, у свою чергу, не заявив клопотання про зменшення розміру вказаних витрат та не подавав заперечень щодо їх розміру.

За встановлених обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що заявлений відповідачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому заявлені витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у повному обсязі у заявленій сумі 1500,00 грн та стягненню з позивача на користь відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/8908/22 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі № 910/8908/22 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 у справі №910/8908/22 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (36019, м. Полтава, вул. Колективна, 10; код ЄДРПОУ 37686922) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп витрат на правову допомогу.

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №910/8908/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк