Постанова

від 10.10.2024 по справі 910/7532/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2024 р. Справа№ 910/7532/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Хрипуна О.О.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 10.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 20.03.2024

у справі №910/7532/20 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Київської міської ради

до Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області

Державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Поліщук Вікторії Миколаївни

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот"

про визнання протиправним та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Київської міської ради до Комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, Державного реєстратора комунального підприємства "Реєстраційне бюро" Поліщук Вікторії Миколаївни та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот", про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 у справі №910/7532/20:

- позовні вимоги Київської міської ради задоволено повністю;

- визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 10.12.2018 року індексний номер 29355441 державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: хутір Микільський, 17 км Мінського проспекту, літ. Г в Оболонському районі м. Києва кадастровий номер 8000000000:78:243:0105 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг";

- стягнуто з державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліщук Вікторії Миколаївни на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 1 051,00 грн судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради 1 051,00 грн судового збору.

07.12.2020 на виконання вищевказаного рішення Господарським судом міста Києва видано накази у справі № 910/7532/20.

12.02.2024 року до суду надійшла скарга Київської міської ради на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №70201155 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 №910/7532/20.

У поданій скарзі позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника №70201155 Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024 та зобов`язати Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження №70201155 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 № 910/7532/20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" на користь Київської міської ради 1051,00 гривень витрат по оплаті судового збору - у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 скаргу Київської міської ради на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника №70201155 Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук О.М. про повернення виконавчого документу стягувачу від 05.01.2024.

Зобов`язано Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відновити виконавче провадження № 70201155 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 № 910/7532/20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" на користь Київської міської ради 1051,00 гривень витрат по оплаті судового збору - у порядку та у спосіб, що передбачений Законом України "Про виконавче провадження".

Не погоджуючись із винесеною ухвалою суду, Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу від 20.03.2024 та прийняти нову, якою у задоволенні скарги Київської міської ради відмовити у повному обсязі.

Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі скаржником викладено обставини, аналогічні тим, які викладено у поясненнях на скаргу Київської міської ради на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.04.2024, справу №910/7532/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. - головуючий суддя, судді - Кравчук Г.А., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

17.04.2024 матеріали справи №910/7532/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/7532/20 залишено без руху.

11.07.2024 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 поновлено Голосіївському відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) строк для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/7532/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/7532/20. Судове засідання призначено на 24.09.2024.

24.09.2024 через підсистему "Електронний суд" від апелянта надійшла заява про відкладення розгляду справи, яку суд задовольнив. Розгляд справи відкладено на 10.10.2024.

У судове засідання 10.10.2024 з`явився представник скаржника, який надав пояснення по справі. Представники апелянта, відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується відповідними довідками та шляхом направлення поштової кореспонденції.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення всії учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників апелянта, відповідача-1, -2, -3 та третьої особи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані скаржником пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії, бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За приписами статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 р. №11-рп/2012).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/7532/20, яке набрало законної сили, є обов`язковими до виконання та має бути виконане.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту частини першої "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Як зазначено судом вище, 07.12.2020 на виконання рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили, видано наказ про примусове виконання.

Стягувач звернувся до Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про примусове виконання рішення суду у даній справі.

03.11.2022 старшим державним виконавцем Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесею Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №70201155 щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/7532/20 від 07.12.2020.

03.11.2022 державним виконавцем отримано відповідь на запит №150550983 від 03.11.2022 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, що не містить інформації про відкриті рахунки у боржника.

13.11.2022 державним виконавцем отримано відповідь на запит №150550952 від 03.11.2022 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, що не містить інформацію про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

18.05.2023 заступником начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесею Миколаївною за результатом виходу складено акт про відсутність товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмедлізинг" за адресою: пр-т Голосіївський (40-річчя жовтня), 120, корпус 1

26.06.2023 державним виконавцем отримано відповідь на запит №166695178 від 26.06.2023 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, що не містить інформації про відкриті рахунки у боржника.

05.07.2023 державним виконавцем отримано відповідь на запит №166695179 від 26.06.2023 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, що не містить інформацію про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

26.08.2023 державним виконавцем отримано відповідь на запит №172687071 від 26.08.2023 до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб - підприємців, а також рахунки, відкриті боржником - юридичною особою через свої відокремлені підрозділи, що не містить інформації про відкриті рахунки у боржника.

31.08.2023 державним виконавцем отримано відповідь на запит №172687072 від 26.08.2023 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, що не містить інформацію про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

05.01.2024 заступником начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесею Миколаївною винесено постанову про арешт майна боржника, інформацію про який внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

05.01.2024 заступником начальника Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Танащук Олесею Миколаївною в межах виконавчого провадження №70201155 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану, відповідно до якої в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє майно на яке може бути звернено стягнення і здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, скаржник (стягувач) посилався на те, що державним виконавцем, у порушення приписів Закону України "Про виконавче провадження", належним чином та у повному обсязі не вжито усіх необхідних заходів для примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 року в справі № 910/7532/20.

Розглядаючи скаргу, суд першої інстанції її задовольнив, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 1-4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.

Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях.

Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини 2 статті 18 Закону).

При цьому, статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавцю надано широке коло прав для реалізації покладених на нього обов`язків. Серед прав виконавця зазначено, крім іншого, право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Крім того, виконавець має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Частинами 1-6, 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках та електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

В разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні - щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

За умовами частин 1, 2, 5 статті 52 Закону виконавець звертає стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки/електронні гаманці виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти/електронні гроші боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках/електронних гаманцях і на рахунках/електронних гаманцях, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

В разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.

Згідно зі статтею 54 Закону виконавець має право звернутися за інформацією про дебіторську заборгованість боржника до податкових органів.

Податкові органи зобов`язані протягом трьох робочих днів з дня одержання відповідної вимоги виконавця надати виконавцю необхідні документи та інформацію.

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що в порушення вищенаведених приписів та інших положень Закону Виконавцем Відділу у повній мірі не виявлено та не накладено арешт на грошові кошти боржника чи на належні йому кошти, які знаходяться у володінні чи користуванні третіх осіб, не перевірено належним чином майнового стану боржника, не направлено запити до усіх реєстраційних органів щодо наявності у власності боржника транспортних засобів, об`єктів нерухомого майна тощо, не винесено постанову про попередження керівництва та/або відповідальних осіб Товариства про відповідальність за пошкодження (знищення) відповідного майна, не проведено державної реєстрації публічних обтяжень рухомого майна боржника в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, не направлено запити до ДП "Національні інформаційні системи" щодо встановлення факту видання боржником довіреностей на ім`я третіх осіб на право користування належним боржнику рухомим майном, не направлено запити до органів доходів і зборів з метою отримання інформації про дебіторську заборгованість боржника, не перевірено факт перебування боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань серед власників (засновників) інших суб`єктів господарювання тощо. Докази, які спростовують вищенаведені висновки, у матеріалах справи відсутні та надані Відділом не були.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що здійснені Виконавцем Відділу дії для виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 року № 910/7532/20 не є вичерпними, оскільки останнім не застосовано усі можливі передбачені законом заходи для досягнення необхідного позитивного результату - фактичного виконання судового рішення. Докази на спростування означених висновків у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, враховуючи ненадання Відділом доказів вчинення всіх дій, необхідних для виконання рішення суду в справі № 910/7532/20, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено скаргу Київської міської ради на дії державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №70201155 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 №910/7532/20.

Колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи апелянта щодо наявності підстав для відмови у задоволенні скарги на дії Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), повністю дублюють його позицію викладену в його поясненнях, поданих в суді першої інстанції, відповідно зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення скарги в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятої судом ухвали.

Згідно зі статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, висновки суду, викладені в ухвалі, відповідають встановленим обставинам справи, а доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не вбачається, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 255, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.03.2024 у справі №910/7532/20 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) .

Матеріали справи №910/7532/20 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 28.10.2024 після виходу головуючого судді Коробенка Г.П. та судді Кравчука Г.А. з відпустки

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

О.О. Хрипун