Постанова

від 24.10.2024 по справі 910/19615/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2024 р. Справа№ 910/19615/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Хрипуна О.О.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 24.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 (повний текст складений 03.06.2024)

у справі № 910/19615/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області

до Хмельницької обласної держаної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

2. Державного підприємства «Кам`янець-подільське лісове господарство»

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Віньковецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", Державного підприємства "Кам`янець-подільське лісове господарство" про витребування із державної власності, в особі Хмельницької обласної державної адміністрації (Хмельницької обласної військової адміністрації) (ЄДРПОУ 22985083) на користь Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (код ЄДРПОУ - 04403315) земельну ділянку за кадастровим номером 6820681500:05:005:0021(площею 2,2606 га)(з урахуванням уточненого предмету спору).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач - територіальна громада селища міського типу Віньківці в особі Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області не погоджується із позбавленням її права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення за кадастровим номером 6820681500:05:005:0021 та вважає протиправними дії Хмельницької ОДА на набуття права державної власності на цю ділянку в своїй особі.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 відмовлено у задоволенні позовних вимоги Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що комунальне підприємство позивача після 04.04.2001 не вчиняло жодних дій щодо отримання правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, а так само позивач не вчиняв жодних дій щодо оформлення таких документів.

5. Позивачем не надано жодних належних і достовірних доказів речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021, та відповідно таких документів, які б підтверджували похідні речові права Комунального підприємства «Лісове господарство» на вказану земельну ділянку.

6. Враховуючи наведене, позивачем не доведено набуття на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021 речових прав, так само як і Віньковецьким спеціалізованим лісогосподарським підприємством похідних від них прав постійного користування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19615/23, Віньковецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/19615/23, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує на таке:

9. Комунальним землями, на підставі пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 5245-VI, слід вважати землі лісогосподарського призначення, надані в постійне користування комунальним лісогосподарським підприємствам, незалежно від розташування в межах чи поза межами населених пунктів.

10. Належними доказами обставин землекористування лісогосподарськими підприємствами з 29.03.2006 є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

11. Відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20.

12. Станом на день набрання чинності положеннями пункту 24 Перехідних положень ЗК України, землі, які знаходились в постійному користуванні КП «Лісове господарство Віньковецької селищної ради», були не сформовані, а відтак, згідно із Законом № 1423-ХІ, вважаються землями комунальної власності. Землею лісогосподарського призначення ця земельна ділянка стала після набрання чинності Законом № 1423-ХІ.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

13. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2024 апеляційна скарга Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Палій В.В., Хрипун О.О.

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, ОСОБА_1, Хрипуна О.О.) відкрито апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області призначено на 12.09.2024.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, ОСОБА_1, Хрипуна О.О.) розгляд апеляційної скарги Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/19615/23 відкладено на 24.10.2024.

16. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 № 09.1-08/3923/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/19615/23 у зв`язку з рішення Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення судді ОСОБА_1, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.

17. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.10.2024 справа № 910/19615/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Яковлєв М.Л.

18. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Хрипуна О.О.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області на рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі № 910/19615/23.

Позиції учасників справи

19. Відповідач та третя особа-1 у відзивах на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області заперечують і просять суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Клопотання учасників справи

20. Представник третьої особи-1 адвокат Талалай А.С. звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, ОСОБА_1, Хрипуна О.О.) задоволено заяву представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" адвоката Талалая А.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 12.09.2024 о 11 год. 00 хв.

22. Представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

23. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, ОСОБА_1, Хрипуна О.О.) задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 12.09.2024 о 11 год. 00 хв.

24. Представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, ОСОБА_1, Хрипуна О.О.) задоволено заяву представника позивача. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 12.09.2024 о 11 год. 00 хв.

26. Представник відповідача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

27. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Хрипуна О.О.) задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 24.10.2024 о 10 год. 00 хв.

28. Представник позивача звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Хрипуна О.О.) задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 24.10.2024 о 10 год. 00 хв.

30. Представник третьої особи-1 адвокат Талалай А.С. звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

31. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Хрипуна О.О.) задоволено заяву представника третьої особи 1 адвоката Талалай А.С. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 24.10.2024 о 10 год. 00 хв.

Явка представників учасників справи

32. У судовому засіданні 24.10.2024 представники позивача, відповідача, третьої особи - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» були присутні в режимі відеоконференції.

33. Представник третьої особи - Державного підприємства «Кам`янець-подільське лісове господарство» в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.

34. У судовому засіданні 24.10.2024 представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

35. Представники відповідача та третьої особи-1 проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції просили залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

36. Рішенням Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 №15 припинено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду на території Волочинського, Віньковецького, Городоцького та Славутського районів сільськогосподарських підприємств, які у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки припинили свою діяльність та надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду, зокрема, Віньковецькому спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Віньковецький район) загальною площею 3 142,6 Га. Зобов`язано, зокрема, Віньковецьку районну раду видати користувачам земельних ділянок лісового фонду Державний акт на право постійного користування землею.

37. Пунктом 2 рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 №15 «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» Віньковецькому спеціалізованому лісогосподарському підприємству (Віньковецький район) надано у постійне користування земельні ділянки загальною площею 3142,6 га.

38. У 2014 Віньковецьке районне спеціалізоване лісогосподарське підприємство змінило найменування на Комунальне підприємство «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради.

39. Позивач зазначає, що Комунальне підприємство «Лісове господарство» Віньковецької селищної ради як у 2003 році так і у 2016 році замовляло у Державного підприємства "Укрдержліспроект" лісовпорядну документацію (планово-картографічні матеріали), на підставі якої здійснювало свою діяльність. Також Хмельницьким обласним управлінням лісового господарства видавались Комунальному підприємству «Лісове господарство» як постійному лісокористувачу лісорубні квитки з 2003 року по 2023 рік.

40. Також позивач вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021 (площею 2,2606 га) знаходилась у постійному користуванні Комунального підприємства «Лісове господарство» та, відповідно, у комунальній власності Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

41. 13.09.2022 Хмельницька обласна військова адміністрація розпорядженням №325/2022-р передала в постійне користування ряд земельних ділянок Державному підприємству "Кам`янець-Подільське лісове господарство", у тому числі й земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021 (площею 2,2606 га).

42. Позивач вважає, що згідно Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 №1457-IV, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-IV, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" від 10.07.2018 №2498-VIII, яким внесені зміни до пункту 21 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, а також правового висновку Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, земельні ділянки, які належали на праві постійного користування комунальним підприємствам, а також земельні ділянки які належали колективним сільськогосподарським підприємствам є землями комунальної власності.

43. Віньковецька селищна рада Хмельницького району Хмельницької області наголошує на тому, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку встановлене законом, а тому державна реєстрація такого права не є обов`язковою, відтак відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

44. Позивач вважає, що вказане свідчить про протиправність дій відповідача щодо вилучення спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021 (площею 2,2606 га) з комунальної власності Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області.

45. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що Комунальне підприємство «Лісове господарство» всупереч приписам положень статей 22-23 Земельного кодексу України, статті 9 Лісового кодексу України, які були чинними на час прийняття 16 сесією Хмельницької обласної ради рішення від 04.04.2001 №15 про передачу Віньковецькому спеціалізованому лісогосподарському підприємству у постійне користування земельних ділянок лісового фонду загальною площею 3142,6 Га, не отримало акти на право постійного користування землею та, відповідно, не зареєструвало їх у державному земельному кадастрі.

46. Також, відповідач вказував на те, що подані позивачем до позовної заяви державні акти на право постійного користування земельною ділянкою, не є належними доказами по справі, оскільки жоден з наданих актів не стосується Комунального підприємства «Лісове господарство».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

47. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

48. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

49. Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

50. Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, на позивача як орган місцевого самоврядування для підтвердження речових прав постійного користування земельними ділянками був покладений обов`язок у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 забезпечити оформлення у тому числі Віньковецьким спеціалізованим лісогосподарським підприємством права постійного користування земельними ділянками, які є предметом спору, відповідно до вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав.

51. Вказане підтверджується наступним:

52. Рішення Хмельницької обласної ради «Про припинення права користування та надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №15 датоване 04.04.2001, тому правовідносини, що стосуються надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування, виникли на підставі цього рішення та мають врегульовуватись нормативно-правовими актами, що діяли на момент їх виникнення.

53. Абзацом 8 статті 6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», зокрема, було передбачено, що до земель комунальної власності при розмежуванні між землями державної та комунальної власності не можуть передаватись землі лісового фонду за межами населених пунктів.

54. Згідно пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI, з 01.01.2013 землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні у тому числі комунальних підприємств.

55. При цьому, відповідно до пункту 7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №5245-VI з 01.01.2013 землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

56. Пункт 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI визначає, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

57. Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 5245-VI, органам місцевого самоврядування у період з 01.01.2013 по 31.12.2013 вказано забезпечити оформлення у тому числі комунальними підприємствами права постійного користування земельними ділянками, які використовують земельні ділянки комунальної власності без документів, що посвідчують право користування ними.

58. Відповідно до наведених норм Закону № 5245-VI законодавець виснував наступне: постійне користування земельною ділянкою після 01.01.2013 як речове право потрібно підтвердити відповідною державною реєстрацією такого речового права, тобто легалізувати у спосіб, визначений законодавством про державну реєстрацію речових прав; розмежування земель державної і комунальної власності можливо за наявності існування відповідних речових прав у тому числі комунальних підприємств до 01.01.2013, що підтверджується правовстановлюючими документами.

59. Віньковецькою селищною радою Хмельницького району Хмельницької області вказаних вимог Закону № 5245-VI дотримано не було, що свідчить про відсутність факту легалізації земельних ділянок, що перебували у постійному користуванні комунальних підприємств позивача, а також відсутності відповідних речових прав, які б підтверджували таке право постійного користування.

60. Законом № 2498-VIII було доповнено Земельний кодекс України пунктом 21 розділу Х Перехідних положень, згідно якого з 01.01.2019 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

61. При цьому, вказаний Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Відповідно до вказаних змін законодавцем було передбачено легалізацію речових прав припинених юридичних осіб комунальної власності, які до свого припинення володіли відповідним правом постійного користування на означені земельні ділянки.

62. Водночас Закон №2498-VIII, відповідно до вимог законодавства про державну реєстрацію речових прав, не автоматично визначив вказані земельні ділянки як землі комунальної власності, а лише надав можливість і підставу офіційно таке речове право зареєструвати встановленим законодавством порядком.

63. Питання підтвердження речових прав щодо комунальної власності були в подальшому врегульовані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, яким було доповнено Земельний кодекс України пунктом 24 розділу Х Перехідних положень, а саме визначено, що з 27.05.2021 землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

64. Отже, вказаною нормою законодавець остаточно визначив, що землі лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, які раніше могли перебувати у користуванні комунальних підприємств, не можуть бути об`єктами права комунальній власності.

65. Матеріали справи свідчать, що земельна ділянка у грудні 2021 року була сформована як об`єкт цивільних прав саме з цільовою категорією «для ведення лісового господарства та пов`язаних із ним послуг». Відтак, навіть її розташування за межами населеного пункту на території громади позивача в силу вимог Закону № 1423-ІХ, не дозволяє стверджувати про автоматичне її віднесення до земель комунальної власності в силу відповідного цільового призначення.

66. Отже, згідно пункту 24 розділу X Перехідних положень ЗК України, Земельна ділянка з моменту її формування могла бути віднесена виключно до земель державної власності.

67. Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника щодо того, що комунальними землями, на підставі пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 5245-VI, слід вважати землі лісогосподарського призначення, надані в постійне користування комунальним лісогосподарським підприємствам, незалежно від розташування в межах чи поза межами населених пунктів, - є хибними та такими, що не базуються на нормах законодавства, чинного як на момент набуття речових прав, так і на момент його підтвердження шляхом державної реєстрації речових прав.

68. Також наведеним спростовуються доводи позивача щодо того, що станом на день набрання чинності положеннями пункту 24 Перехідних положень ЗК України, землі, які знаходились в постійному користуванні КП «Лісове господарство Віньковецької селищної ради», були не сформовані, а відтак, згідно із Законом № 1423-ХІ, вважаються землями комунальної власності. Землею лісогосподарського призначення ця земельна ділянка стала після набрання чинності Законом № 1423-ХІ.

69. Щодо твердження скаржника, що належними доказами обставин землекористування лісогосподарськими підприємствами з 29.03.2006 є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

70. Накладення спірної земельної ділянки на землі в постійному користуванні Комунального підприємства «Лісове господарство Віньковецької селищної ради» згідно даних Державного підприємства «Укрдержліспроект» не може свідчити як про наявне право комунальної власності позивача на спірну земельну ділянку, так і про ототожнення вказаних земельних ділянок із землями, що знаходяться у постійному користуванні комунального підприємства позивача.

71. Пункт 5 розділу 1 Порядку ведення лісовпорядкування, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 15.11.2021 № 749, встановлює, що технічна документація з лісовпорядкування складається з інструктивно-методичних матеріалів, що регламентують процедури, протоколи, методи збору, обробки та передачі інформації про показники, контроль робіт, інші технічні аспекти проведення польових і камеральних робіт. Технічна документація складається і затверджується організацією, що здійснює лісовпорядкування.

72. Згідно пункту 1 розділу 2 Порядку № 749, до матеріалів первинного базового та періодичного повторного базового лісовпорядкування можуть вноситися зміни з метою підтримання в актуальному стані таксаційної та картографічної баз даних, які містять кількісну та якісну інформацію про лісові ділянки та з метою виготовлення актуальних матеріалів лісовпорядкування.

73. Отже, лісовпорядна документація не відноситься до документів, які підтверджують право комунальної власності або постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення. Відтак, матеріали лісовпорядкування згідно змісту земельного законодавства та сталої судової практики не є правовстановлюючими документами, а відтак спростовують твердження про підтвердження такими документами права комунальної власності позивача.

74. Окрім того, ні в 2003, ні в 2014 роках, коли оформлялись матеріали лісовпорядкування для комунального підприємства позивача, спірної земельної ділянки не існувало як об`єкта Державного земельного кадастру та об`єкта цивільних прав, через що такі матеріали лісовпорядкування аж ніяк не можуть підтверджувати саме право комунальної власності позивача на неї як речове право, що оформлюється відповідно до законодавства про державну реєстрацію речових прав після 01.01.2013.

75. Крім того, за доводами позивача, набуття права постійного користування комунального підприємства позивача на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021 останній пов`язує із прийняттям Хмельницькою обласною радою рішення № 15 від 04.04.2001.

76. Відповідно до вимог статей 21-23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII, момент виникнення речового права постійного користування земельними ділянками станом на 04.04.2001 передбачав безпосереднє отримання землекористувачем документа, який це право посвідчує - тобто право постійного користування землею виникало для постійного користувача лише по отриманню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, яке мало бути видане в даному випадку Віньковецькою селищною радою.

77. Разом з тим, комунальне підприємство позивача після 04.04.2001 не вчиняло жодних дій щодо отримання правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, а так само позивач не вчиняв жодних дій щодо оформлення таких документів.

78. Отже, позивачем не надано жодних належних і достовірних доказів речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021, та відповідно таких документів, які б підтверджували похідні речові права Комунального підприємства «Лісове господарство» на вказану земельну ділянку.

79. У зв`язку з наведеним, висновок місцевого суду щодо того, що позивачем не доведено набуття на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021 речових прав, так само як і Віньковецьким спеціалізованим лісогосподарським підприємством похідних від них прав постійного користування, - є обґрунтованим та таким що ґрунтується на нормах чинного законодавства.

80. За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

81. У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

82. Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

83. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

84. Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

85. Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

86. Згідно із частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

87. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

88. Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

89. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

90. Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з нормами статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

91. Пункт 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

92. За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

93. Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

94. За змістом статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом. Інші нормативні акти застосовуються у випадку, якщо вони не суперечать останньому.

95. Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

96. Згідно статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

97. Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

98. В матеріалах справи № 910/19615/23 наявні докази правомірного набуття відповідачем права державної власності, а третьою особою - права постійного користування на спірну земельну ділянку.

99. Водночас, докази щодо речових прав на зазначену земельну ділянку відсутні як у Позивача, так і у КП «Лісове господарство Віньковецької селищної ради».

100. Більше того, у Позивача також відсутні докази набуття речового права на землі передані колишнім сільськогосподарським підприємствам у користування у 2001 році Хмельницькою обласною радою, оскільки з вказаного періоду дотепер позивачем не було здійснено легалізації таких речових прав як в силу вимог ЗК України (у тому числі - ЗК України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, чинному станом на 04.04.2001), так і Законів №№ 5245-VI та 1423-ІХ.

101. Зокрема, згідно вимог статей 21-23 ЗК України від 18.12.1990 № 561-ХІІ, момент виникнення речового права постійного користування земельними ділянками (станом на 04.04.2001) передбачав безпосереднє отримання землекористувачем документа, який це право посвідчує - тобто право постійного користування землею виникало для постійного користувача лише по отриманню державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, яке мало бути видане позивачем для попередника комунального підприємства. Водночас, такі дії позивачем до 01.01.2013 не вчинялись, а отже дане свідчить про відсутність набуття відповідного речового права.

102. При цьому, позивач безпідставно заявляє про набуття речових прав на земельну ділянку саме у 2001 році в силу рішення Хмельницької обласної ради від 04.04.2001 № 15, оскільки станом на момент формування даної земельної ділянки(грудень 2021 року) таке набуття було врегульовано іншими нормами.

103. Крім того, землі державної і комунальної власності на момент формування Земельної ділянки в силу вимог Законів №№ 5245-VI та 1423-ІХ вже були розмежованими.

104. Також колегія суддів зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування про надання земель у власність/постійне користування було лише підставою для набуття такого права, водночас, автоматично позивача таким правом не наділяло, оскільки ЗК України у редакції, чинній станом на 04.04.2001, передбачав підтвердження відповідного речового права суб`єктом набуття шляхом отримання правовстановлюючого документу (державного акта на землю), чого позивачем виконано не було.

105. Таким чином, позивачем не надано жодних відомостей, які б могли бути достатнім та достовірним доказом факту отримання у постійне користування оспорюваної земельної ділянки комунальним підприємством, до того ж оспорювана земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, тому не може перебувати у комунальній власності, відповідно норми Закону України № 5245-VI не можуть бути застосованими.

106. Наведене свідчить про правомірність висновку суду першої інстанції про те, що позивачем не надано жодних належних і достовірних доказів речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6820681500:05:005:0021, та відповідно таких документів, які б підтверджували похідні речові права Комунального підприємства «Лісове господарство» на вказану земельну ділянку.

107. Стосовно посилання позивача на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що предметом позову у справі № 922/2060/20 є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати з суб`єкта господарювання, який не оформив речові права на земельну ділянку. Предметом позову у справі № 910/19615/20 є витребування оспорюваних земельних ділянок із державної власності відповідача. Відтак, правовідносини у вказаних справах не є подібними, у зв`язку з чим вказаний правовий висновок не може бути застосований до правовідносин у розглядуваній справі.

108. Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та доходить висновку про те, що у справі, яка розглядається, заявнику апеляційної скарги надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, які в цілому є ідентичними їх доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

109. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

110. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

111. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

112. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

113. Виходячи з наведеного вище, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у справі № 910/19615/23, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин. Натомість доводи апеляційної скарги не спростовують висновки, викладені судом першої інстанції, а згідно з їх змістом спрямовані на перегляд справи.

114. У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

115. Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

116. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

117. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

118. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

119. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/19615/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

120. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області відсутні.

Судові витрати

121. У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

122. Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Віньковецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 у справі №910/19615/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді М.Л. Яковлєв

О.О. Хрипун