Постанова

від 15.10.2024 по справі 902/71/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року Справа №902/71/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 (суддя Шамшуріна М.В., повний текст рішення складено 17.05.2024)

за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької обласної військової адміністрації

до 1) Яришівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області

2) Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 Могилів- ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання недійсним наказу в частині передачі земельних ділянок із державної у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності щодо земельних ділянок, визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельних ділянок

за участю:

прокурора - Гарбарука В.А.,

представника позивача - Годованюк А.О.,

представника відповідача-1 - Рябоконь Є.К.,

представника відповідача-2 - Римський М.В.

представника третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 позов задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції із врахуванням ч.2, 3 ст.115 ЗК України, ст.3 Закону України "Про використання земель оборони", ст.22 Закону України "Про державний кордон України" вказав, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, суд дійшов висновку, що розташування спірних земельних ділянок на момент їх передачі у комунальну власність Яришівській сільській раді у межах прикордонної смуги свідчить про їх належність до земель оборони в силу вимог закону та відповідно до вимог с.77, 84 ЗК України ці землі можуть перебувати лише у державній власності, право на розпорядження якими на підставі спірного наказу, акта приймання-передачі у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було відсутнє. З огляду на що спірні земельні ділянки зареєстровані у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення без урахування меж прикордонної смуги та віднесення земельних ділянок у відповідних частинах до земель оборони.

Відтак, права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, користування і розпорядження ними підлягають захисту шляхом скасування акта про передачу спірних земельних ділянок у комунальну власність, скасування державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та шляхом визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок з визначенням цільового призначення та категорії - землі сільськогосподарського призначення.

Крім того, господарський суд з урахуванням обставин, якими прокурор мотивує порушення прав та інтересів держави (наявність у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису про реєстрацію права комунальної власності на спірні земельні ділянки), зазначив, що скасування рішення уповноваженого органу, яке продовжує діяти як підстава виникнення та існування права комунальної власності і внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно призведе до усунення порушення прав держави щодо реалізації прав власника по розпорядженню землями оборони.

Враховуючи, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, а тому відповідний запис формально наділяє Яришівську сільську раду правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу в особі Вінницької обласної військової адміністрації, суд дійшов висновку, що для забезпечення державі в особі Вінницької обласної військової адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок вбачаються підстави для скасування державної реєстрації права комунальної власності за Яришівською сільською радою на спірні земельні ділянки, у зв`язку з чим вимоги прокурора у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на той факт, що відомості щодо категорії сформованих спірних земельних ділянок не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки частина кожної з цих земельних ділянок накладається на прикордонну смугу та за категорією такі частини земельних ділянок є землями оборони, проте в цілому сформованим та зареєстрованим земельним ділянкам присвоєно категорію - землі сільськогосподарського призначення, відновити порушене право держави можливо лише шляхом скасування загалом державної реєстрації спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про визнання незаконними та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірних земельних ділянок з визначенням цільового призначення - землі запасу, за категорією - землі сільськогосподарського призначення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт, зокрема, вказує, що передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, в комунальну власність рад здійснювалось відповідно до ст.117 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 №449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 №485 "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної".

Враховуючи, що згідно ст.20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості ДЗК є офіційними, а тому зауважує, що при передачі земель державної власності сільськогосподарського призначення у комунальну власність відповідних рад Головне управління користувалося виключно даними Державного земельного кадастру. На момент передачі таких земель, інформація про смугу шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону, яку Вінницька обласна прокуратура вважає землями оборони, до ДЗК не внесена, а тому оскільки такі ділянки відносились згідно даних ДЗК до земель сільськогосподарського призначення, Головне управління зобов`язане було передати їх у власність громад.

Отже, суд першої інстанції у своєму рішенні не врахував той факт, що на момент передачі спірної земельної ділянки Головне управління діяло правомірно та в межах і в спосіб, визначеним законодавством.

Крім того, скаржник, посилаючись на ст.140 ЗК України, яка передбачає перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, зазначає, що визнання рішення органу недійсним, на підставі якого здійснено державну реєстрацію відповідних прав на земельну ділянку, не є підставою припинення права власності на земельну ділянку згідно ЗК України.

Із врахуванням постанови ВП ВС від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19, вважає, що позов фактично пред`явлений державою позивачем (в особі прокурора) до неї самої (ГУ Держгеокадастр у Вінницькій області), проте позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору, що не було враховано судом при прийнятті рішення.

Також звертає увагу, що вказана земельна ділянка відносилася до земель сільськогосподарського призначення і не було зміни в установленому законом порядку на землі на категорію земель - землі оборони. Лише з 01.01.2020 року законодавчо закріплено можливість набуття права постійного користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 метрів на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми.

Вказані зміни передбачали необхідність набуття права постійного користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Однак, третя особа не виконуючи вказану норму закону не набула право постійного користування земельними ділянками уздовж лінії державного кордону шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а тому вважає, що вказані земельні ділянки не підпадають під ознаки земель оборони.

Апелянт зауважує, що матеріали даної справи також не містять доказів щодо наявності права постійного користування у третьої особи на спірні земельні ділянки, в матеріалах справи відсутні проектно-технічні документації чи рішення компетентного органу, якими були б встановлені межі прикордонних зон та смуг у межах Вінницької області. Відтак, прокурором та позивачем не доведено де саме проходять межі прикордонної смуги та, яка частина земельних ділянок в межах прикордонної смуги є необхідна для обслуговування лінії інженерних споруд, що свідчить також про недоведеність порушення прав позивача та інтересів держави.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що вибуття земельних ділянок з державної власності на підставі наказу Головного управління №65-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" від 04.02.2021 відбулося незаконно.

З огляду на особливості правового регулювання земельних ділянок, які розташовані уздовж державного кордону, та неможливість їх передання у комунальну чи приватну власність, а також з урахуванням того, що спірні земельні ділянки були передані Яришівській сільській раді як землі сільськогосподарського призначення - запасу, позов з вимогою про визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відповідає критерію правомірності та ефективності вибраного позивачем способу захисту порушеного права, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо цільового призначення земельної ділянки та особи її власника.

Також прокурор вказує, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 мало б прискорити проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності, за результатами якої встановити земельні ділянки, які підлягають передачі у комунальну власність територіальним громадам. Водночас, належну інвентаризацію земель ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області не проведено, а ділянки передано у комунальну власність Яришівської сільської ради на підставі списків, сформованих структурним підрозділом головного управління.

Прокурор, враховуючи ст.117, 122 ЗК України, ст.22, 23 Закону України "Про державний кордон України", п.2 Положення про прикордонний режим, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147, зауважує, що законодавцем чітко розмежовано ділянки, які розташовані уздовж державного кордону та можуть використовуватися виключно для оборони та охорони державного кордону та ділянки у яких встановлюються правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб.

Звертає увагу, що розташування земельної ділянки уздовж державного кордону у межах 30-50 метрової смуги свідчить про її належність до земель оборони та можливість розпорядитися нею виключно Вінницькою обласною державною адміністрацією. Отже, з метою реального поновлення інтересів держави реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі підлягає скасуванню.

Прокурор вважає, що рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі всебічно з`ясованих обставин та досліджених доказів, а тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області без задоволення.

Апелянт подав заперечення на відзив прокурора, у яких звернув увагу, що у 2013 році за результатами проведеної інвентаризації земель підтверджено категорію спірних земельних ділянок, як землі сільськогосподарського призначення, інформація про які була внесена до Державного земельного кадастру, а тому Головне управління було зобов`язане передати їх у власність територіальної громади, в порядку встановленому законом.

Вказує на помилковість твердження прокурора відносно необхідності проведення інвентаризації спірних земельних ділянок, оскільки відповідно до п.5 Порядку проведення інвентаризації земель, затв. постановою КМУ №476 від 05.06.2019, об`єктами державної інвентаризації земель та земельних ділянок є несформовані земельні ділянки та земельні ділянки, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі. Натомість, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га та 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 були сформовані як об`єкти цивільних прав, відомості про які з 2013 року були наявні в Державному земельному кадастрі, а тому правові підстави для проведенні їх інвентаризації були відсутні.

У судове засідання, призначене на 15.10.2024 року, третя особа не забезпечила явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлялася про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (т.3, а.с.6, 9 зворот).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, зважаючи на строк розгляду апеляційної скарги, визначений ч.1 ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 04.02.2021 року Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області прийнято наказ №65-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", пунктом 1 якого визначено передати Яришівській сільській раді (Яришівській сільській територіальній громаді) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 56,5372 га, які розташовані на території Яришівської сільської територіальної громади Могилів-Подільського району Вінницької області, згідно з актом приймання-передачі.

Пунктом 2 вказаного наказу передбачено, що право власності на земельні ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (т.1, а.с.24-26).

Відповідно до акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 04.02.2021 року, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області передало із державної власності, а Яришівська сільська рада (Яришівська сільська територіальна громада) прийняла у комунальну власність Яришівської сільської ради (Яришівської сільської територіальної громади) земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з додатком, у тому числі земельні ділянки:

1) 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (№ 3 у додатку до акта приймання-передачі);

2) 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) (№4 у додатку до акта приймання-передачі) далі - спірні земельні ділянки (т.1 а.с. 26).

Відповідно до витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки НВ-0517718672019 від 03.12.2019, НВ-0500066422024 від 23.01.2024 (т.1, а.с.17-19, 98-108) та НВ-0517718752019 від 03.12.2019, НВ-0500066452024 від 23.01.2024 (т.1, а.с.21-23, 109-119), земельні ділянки (цільове призначення 16.00 землі запасу, категорія земель землі сільськогосподарського призначення) з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га та 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га зареєстровані 31.10.2013 року, 04.11.2013 року відповідно на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.01.2024 року (т.1, а.с.16, 20) право власності на земельні ділянки кадастрові номери 0522683600:01:000:0852 та 0522683600:01:000:0855, 25.01.2021 року та 25.03.2021 року зареєстровано за Яришівською сільською радою на підставі акта приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність від 04.02.2021, наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" №65-ОТГ від 04.02.2021.

Згідно Проекту формування територій і встановлення меж Кремінської сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району, розробленого Вінницькою філією Інституту землеустрою Українською академією аграрних наук у 1992 році, територія сільської ради має спільні межі з двома сільськими радами Могилів-Подільського району. Так, на півночі межує з Яришівською сільською радою, на сході - з Серебрійською сільською радою, на півдні і заході - межею являється ріка Дністер на кордоні з Республікою Молдова (т.1, а.с. 31-42).

Державним підприємством "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виконано проектно-вишукувальні роботи та на підставі існуючих картографічних матеріалів визначено 30-ти та 50-ти метрову смугу уздовж державного кордону та її поширення (накладення) на окремі земельні ділянки та надано схеми накладання територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону та перелік земельних ділянок наданих у власність (користування) уздовж лінії державного кордону (т.1, а.с.27-30, т.2 а.с.75-76).

Згідно схеми накладення територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення державного кордону встановлено, що частина земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності Яришівської сільської ради розташовані в межах 30-ти (50-ти) метрової смуги вздовж державного кордону, зокрема земельні ділянки:

0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га (площа земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-ти метрову смугу лінії державного кордону становить 0,78 га/1,85 га);

0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га (площа земельної ділянки, що входить у 30-ти/50-ти метрову смугу лінії державного кордону становить 0,29 га/1,15 га).

Договір між Україною та Республікою Молдова про державний кордон (далі - Договір) укладено 18.08.1999 та ратифіковано Законом України від 06.04.2000 № 1633-ІІІ, згідно зі ст.1 якого державний кордон між Україною і Республікою Молдова встановлюється відповідно до документів делімітації, які є невід`ємною частиною цього Договору: Протоколу-опису проходження лінії державного кордону між Україною і Республікою Молдова; Альбому топографічних карт державного кордону між Україною і Республікою Молдова, складених в результаті делімітації українсько-молдовського кордону, проведеної у 1995-1999 роках.

Відповідно до ст.5, 7 Договору, державний кордон на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками. Україна та Республіка Молдова для позначення лінії державного кордону на місцевості створили Спільну демаркаційну комісію.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №10-28-0202-1248/2-23 від 10.02.2023 лінію державного кордону між Україною і Республікою Молдова у межах Могилів-Подільського та Тульчинського районів Вінницької області винесено на місцевість та позначено прикордонними знаками (т.1, а.с.49).

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_2 охороняє ділянку загальною протяжністю 190,703 м державного кордону в межах Могилів Подільського та Тульчинського районів Вінницької області. 141,200 м по річці Дністер з республікою Молдова; 49,503 м на Центральній ділянці українсько молдовського кордону.

У письмових поясненнях третя особа - Військова частина № НОМЕР_1 пояснила, що у межах Могилів-Подільського району Вінницької області охорону державного кордону забезпечує Військова частина НОМЕР_1 . Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га, 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га входять до складу прикордонної смуги, розташованої уздовж державного кордону України на території Яришівської територіальної громади, тобто перебувають в зоні 30-50 метрової смуги, необхідної для облаштування і утримання інженерно-технічних споруд та огорож державного кордону, необхідних для забезпечення надійної охорони Державного кордону України в межах ділянки відповідальності.

Прокурор, стверджуючи, що передані Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та прийняті Яришівською сільською радою у комунальну власність спірні земельні ділянки розташовані в прикордонній смузі та належать до земель оборони, а тому можуть перебувати лише в державній власності, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листа окружної прокуратури до Вінницької ОВА від 27.11.2023, надісланого у зв`язку із можливими порушеннями вимог законодавства, а також листа від 08.01.2024 органу державної влади про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, апеляційний суд враховує, що Вінницька обласна військова адміністрація була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала час та відповідні повноваження для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, однак цим правом не скористалася, чим фактично усунулася від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про їх бездіяльність.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Положеннями ч.3 ст.19 ЗК України передбачено, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Згідно ч.1 ст.20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Положеннями ч.1-2 ст.77 ЗК України передбачено, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми. Порядок використання земель оборони встановлюється законом (ч.3, 4 ст.77 ЗК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать, зокрема, землі оборони.

Правові засади і порядок використання земель оборони визначено у Законі України "Про використання земель оборони", зокрема, ч.1, 2, 3 ст.2 якого визначено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

За приписами ст.3 Закону України "Про використання земель оборони", уздовж державного кордону України відповідно до Закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель.

Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Згідно із п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року "Про прикордонний режим", вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим.

Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (п.2 Постанови №1147).

Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів (п.2 Постанови №1147).

Прокурор, посилаючись на наведені правові норми, у позовній заяві стверджує, що частини спірних земельних ділянок (к.н. 0522683600:01:000:0852; 0522683600:01:000:0855) розташовані у межах 30-50 метрової смуги уздовж державного кордону, а тому належать до земель оборони та щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання, а тому вони можуть перебувати лише у державній власності, що виключає можливість їх передачі у комунальну власність.

Оцінюючи вказані доводи прокурора, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Апеляційний судом встановлено, що як і станом на час виникнення спірних правовідносин, так і на даний час, спірні земельні ділянки (к.н. 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га; 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га) відносяться до категорії земель землі сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням землі запасу (код 16.00), що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру (т.1, а.с.98-99, 109-110) та інформацією із Поземельних книг (т.1, а.с.120-148, 149-178).

Як вбачається з технічної документації щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Кремінської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області, спірні земельні ділянки сформовані у 2013 році в результаті проведення вказаної інвентаризації, якою також підтверджено категорію земель як землі сільськогосподарського призначення (т.1, а.с.179 технічна документація в електронному вигляді).

Отже, враховуючи витяги з Державного земельного кадастру, інформацію із Поземельних книг та Технічну документацію про інвентаризацію спірних земельних ділянок, колегія суддів дійшла висновку, що станом на 04.02.2021, а саме на дату прийняття наказу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №65-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та передачу земельних ділянок згідно акта приймання-передачі, спірні земельні ділянки (к.н. 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га; 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 га) мали статус сформованих об`єктів цивільних прав у розумінні ст.79-1 ЗК України, з визначенням відповідних меж та відносилися до категорії земель землі сільськогосподарського призначення із цільовим призначенням землі запасу.

Відтак, на момент передачі таких земель, інформація про прикордонну смугу шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону, яку Вінницька обласна прокуратура вважає землями оборони, до Державного земельного кадастру не була внесена.

Доводи прокурора про необхідність проведення ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області належної інвентаризації на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113, не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до п.5 Порядку проведення інвентаризації земель, затв. постановою КМУ №476 від 05.06.2019, об`єктами державної інвентаризації земель та земельних ділянок є несформовані земельні ділянки та земельні ділянки, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі.

З огляду на викладене, враховуючи, що з 2013 року спірні земельні ділянки були сформовані як землі сільськогосподарського призначення, їх передача з державної в комунальну власність здійснювалась ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до ст.117 Земельного кодексу України, Указу Президента України від 15.10.2020 року №449 "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", наказу Держгеокадастру від 17.11.2020 року №485 "Деякі питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності до комунальної".

Оцінюючи доводи прокурора, що факт накладення спірних земельних ділянок на 30-ти (50-ти) метрову смугу уздовж лінії державного кордону підтверджується листом Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" №1514 від 14.11.2023 (т.1, а.с.27) та схемою накладення територій 30-ти (50-ти) метрової смуги відведення Державного кордону (т.1, а.с.30), колегія суддів враховує таке.

У відповідності до ч.1 ст.186 ЗК України, схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою. Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста, території територіальної громади затверджуються відповідною сільською, селищною, міською радою.

Положеннями ч.5 ст.186 ЗК України визначено підстави погодження технічної документація із землеустрою.

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно Законом, зокрема, до цих видів згідно ст.25 Закону України "Про землеустрій" віднесено: схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць, відведення земельних ділянок; робочі проекти землеустрою; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, щодо інвентаризації земель тощо.

Аналіз викладеного із врахуванням ст.79-1 ЗК України, дає підстави для висновку, що законодавством передбачено чіткий перелік документації із землеустрою, згідно якої визначаються межі, конфігурація, розташування та площа земельних ділянок. При цьому, до вказаного переліку не віднесено листи органів влади, графічні схеми зображення земельних ділянок, орієнтовні розташування земель, схеми накладення територій на сформовані земельні ділянки.

Як вбачається зі змісту листа №1514 від 14.11.2023, ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" повідомило, що прикордонна смуга шириною 30-50 метрів документально не встановлена та не виявлено документів демаркації Державного кордону. Інститутом надано схему та орієнтовні площі накладення земельних ділянок на умовну прикордонну смугу.

Крім того, колегією суддів встановлено, що долучена прокурором Схема накладання не містить координат та відправних точок місць розташування прикордонної смуги та спірних земельних ділянок, їх площі, відстаней від державного кордону до місця розташування земельних ділянок, відомостей, зокрема, щодо джерела вирахування координат, програмного забезпечення, сертифікатів відповідальних за виконання схеми осіб, документів та вихідних даних, на підставі яких було складено Схему, визначення похибки тощо.

Враховуючи норми ст.79-1, 186 ЗК України, ст.25 Закону України "Про землеустрій" щодо формування земельних ділянок та вимог до землевпорядної документації, приймаючи до уваги, що надані прокурором документи вказують лише орієнтовне, а не конкретне місце розташування спірних земельних ділянок, апеляційний суд дійшов висновку, що лист ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та Схема накладання не є належними та допустимими доказами у розумінні ст.76, 77 ГПК, на підставі яких можливо підтвердити факт накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0522683600:01:000:0852 площею 8,3333 га та 0522683600:01:000:0855 площею 8,1319 на прикордонну смугу, а відтак носять лише інформаційний характер.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що долучені до позову лист і схема, надані ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", за правилами ГПК України не відносяться і до документів, що містять спеціальні знання та можуть прийматися до уваги судом, оскільки до таких віднесено лише висновки спеціалістів та експертів (ст. 69, 71, 98 ГПК України).

Будь-яких інших доказів у підтвердження зміни категорії земель (із земель сільськогосподарського призначення на землі оборони) у встановленому законом порядку та відповідно віднесення спірних земельних ділянок до земель оборони; розташування спірних частин земельних ділянок на землях оборони, відомостей про облаштування інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону; актів обстеження, у яких було б зазначено параметри спорудження таких об`єктів по облаштуванню лінії державного кордону в межах прикордонних знаків; викопіювань з проекту встановлення адміністративних меж або Публічної кадастрової карти, які б підтверджували координати та ширину прикордонної смуги у місці розташування спірної земельної ділянки, прокурором та позивачем не надано та матеріали справи не містять. Крім того, клопотань щодо проведення судового експертного дослідження з даного питання ні прокурором, ні позивачем також до суду не подано.

Таким чином, прокурором не доведено факт накладення спірних земельних ділянок на 30-ти (50-ти) метрову смугу уздовж лінії державного кордону та віднесення їх до земель оборони.

Із системного аналізу положень ст.77 ЗК України, ст.22 Закону України "Про державний кордон України" та ст. 2, 3 Закону України "Про використання земель оборони" вбачається, що з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України надаються саме у постійне користування земельні ділянки та саме шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону, в т.ч. на суші, для виконання покладених на них функцій та завдань, а також для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, що у свою чергу обов`язково має підтверджуватися проектно-технічною документацією і лише після надання земельних ділянок у постійне користування такі землі набувають статусу земель оборони.

Таким чином, віднесення земельних ділянок до земель оборони відбувається у загальному порядку шляхом прийняття відповідних рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України, що випливає з приписів ст. 116 ЗК України.

Однак, апеляційним судом встановлено, що матеріали даної справи не містять доказів того, що Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 зверталася до уповноважених органів для надання їй частин спірних земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону у постійне користування задля виконання нею покладених функцій та завдань, а також для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, яку військова частина зобов`язана була би використовувати відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства.

З огляду на викладене, господарський суд вважає необґрунтованими твердження прокурора про створення Яришівською сільською радою перешкод Вінницькій обласній військовій адміністрації та військовій частині у користуванні та розпорядженні спірними земельними ділянками, оскільки третя особа не виявляла бажання отримати частину такої земельної ділянки у постійне користування, доказів іншого матеріали справи не містять. При цьому, варто зауважити, що розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, вказана норма визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц.

Відтак, наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права (інтересу), але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав (інтересів) має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, захисту підлягає наявне законне і порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого права (інтересу) та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема, вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Враховуючи недоведеність прокурором обставин накладення спірних земельних ділянок на землі оборони за наслідками оцінки наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заявленого позову, оскільки відсутність порушеного права держави на захист якого подано позов є самостійною та достатньою підставою для відмови у ньому.

З огляду на вказане, доводи апеляційної скарги відповідача щодо неналежності та неефективності обраного прокурором способу захисту не мають значення для правильного вирішення даної справи, а з цих підстав відсутня й необхідність у формуванні правового висновку щодо застосовування ст.387, 391 ЦК України у спірних правовідносинах.

Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п.1, 2 ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегією суддів, із врахуванням приписів ст.129 ГПК України, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог, у зв`язку із скасуванням судового рішення та задоволення апеляційної скарги,

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 у справі №902/71/24 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 у справі №902/71/24 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Вінницької обласної прокуратури (21050, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.Монастирська, буд.33, код ЄДРПОУ 02909909) на користь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (21027, Вінницька обл., Вінницький р-н, м.Вінниця, вул.Келецька, буд.63, код ЄДРПОУ 39767547) 22710,00 грн (двадцять дві тисячі сімсот десять гривень) судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Вінницької області видати судовий наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "28" жовтня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.