Рішення

від 28.10.2024 по справі 688/4418/24

ШЕПЕТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 688/4418/24

№ 2/688/1178/24

Рішення

Іменем України

28 жовтня 2024 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Козачук С.В.,

з участюсекретаря судовогозасідання Гошовської О.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Спеціального С.П.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Спеціального Сергія Павловича в інтересах ОСОБА_1 до Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог, позиція позивача

24.09.2024 року адвокат Спеціальний С.П. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю. В обґрунтування позову посилається на те, що з 2002 року ОСОБА_1 з усного дозволу органу місцевого самоврядування вселилась в житловий будинок по АДРЕСА_1 та по даний час проживає у ньому. Згідно відомостей погосподарського обліку записів щодо власника будинковолодіння АДРЕСА_1 немає, сільська рада інформацією про правонаступників на вищевказане майно не володіє. Зазначає, що позивач добросовісно заволоділа чужим майно, понад 10 років, продовжує відкрито, безперервно користуватися житловим будинком та земельною ділянкою, на якій він розташований, несе витрати по його утриманню.У зв`язкуз відсутністюбудь-якихдокументів,що підтверджуютьзаконність їїпроживання убудинку,позивач бажаєоформити правовласності нанього,а томупросить суд визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Спеціальний С.П. в судовому засіданні позов підтримали з підстав наведених у ньому, просили його задовольнити.

Позиція відповідача

Представник відповідача Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області у підготовче засідання не з`явився. Ленковецький сільський голова ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій позов визнав, просив розгляд справи провести без участі представника сільської ради по наявним матеріалам справи.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 30.09.2024 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 28.10.2024 року.

Виклад встановлених судом обставин, зміст спірних правовідносин та докази на їх підтвердження

Як встановлено в суді та вбачається з технічного паспорту від 09.08.2024 року житловий будинок з господарським будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 збудованийу 1952 році, веренада в 1952 році, сарай у 1956 році. Вказане будинковолодіння складається з дерев`яного житлового будинку (на технічному паспорті під літерою «А-1») загальною площею 55,9 кв.м., житловою площею 13,5 кв.м., дерев`яної веранди (на технічному паспорті під літерою «а») та сараю (на технічному паспорті під літерою «Б») площею 39,7 кв.м.

Відповідно до звіту про проведення технічного огляду житлового будинку від 08.10.2024 року, житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , відповідає вимогам державних будівельних норм. Об`єкт побудований у період з 1950 року по 1952 рік. Площа забудови земельної ділянки 109,4 кв.м., в тому числі житлового будинку 55,9 кв.м., житлової площі 13,5 кв.м.

Згідно довідки №491 від 09.08.2024 року, виданої ПП Шепетівське регіональне бюро технічної інвентаризації, свідоцтво про право власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 не видавалось в зв`язку з тим, що технічна документація житлового будинку з господарськими будівлями на період інвентаризації житлових будинків, будівель та споруд не була проведена. На земельній ділянці побудовано дерев`яний житловий будинок літера «А-1», дерев`яна веренда літера «а» загальною площею 55,9 кв. м., житловою 13,5 кв. м. та дерев`яний сарай літера «Б», площею забудови 39,7 кв.м. Вартість домоволодіння становить 83325 грн.

Відповідно до довідки №07.01-16/1128 від 29.08.2024 року Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області згідно відомостей погосподарського обліку записів щодо власника будинковолодіння АДРЕСА_1 немає, інформацією про правонаступників сільська рада не володіє.

В обліковій картці об`єкта погосподарського обліку - будинковолодіння АДРЕСА_1 зазначено що ОСОБА_1 проживає з 2002 року без документів на право власності, що підтверджується даними копії погосподарської книги.

З довідки №135, виданої 27.09.2024 року виконавчим комітетом Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області слідує, що на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , право власності не оформлено.

Відповідно до довідки №113 від 27.09.2024 року Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, згідно відомостей погосподарського обліку ОСОБА_1 , 1979 року народження, зареєстрована по АДРЕСА_2 , але фактично проживає по АДРЕСА_1 , понад 22 роки.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надала показання про те, що від народження проживає в с. Сошки, а тому знає, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 було побудоване ОСОБА_4 , яка вже померла. Право власності на нього останньою за життя не оформлялось і було продане. Вказане будинковолодіння ще неодноразово продавалось без будь-яких правовстановлюючих документів. З 2002 року у спірному будинковолодінні з дозволу відповідача почала проживати ОСОБА_1 та до даного часу безперервно доглядає за ним, проводить там ремонтні роботи. Ніхто на дане будинковолодіння, крім позивача, не претендує.

Застосовані норми права

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду (ч. 4ст. 344 ЦК).

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до п.п. 9, 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 року №5, при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Таким чином, давнісний володілець повинен довести факти добросовісності заволодіння, відкритості, безтитульності, безперервності і тривалості свого володіння.

Виходячи зі змісту частини першоїстатті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першоїстатті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Мотиви та висновки суду

Згідно ч. 3ст. 200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши вступне слово позивача та її представника, з`ясувавши думку представника відповідача, викладену у письмовому клопотанні, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити та ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження з огляду на наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду і дійшла такого висновку: «Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності».

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду від 28.04.2020 року, справа № 552/1354/18 володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Разом із цим добросовісність свідчить про те, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Тобто, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Таким чином, виходячи зі змісту вказаної правової норми, цей спосіб набуття права власності встановлюється на сукупності обставин, зазначених у цій статті, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном, як своїм власним.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 2002 року проживає по АДРЕСА_1 , правомірно безперервно та добросовісно володіє житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами, користується земельною ділянкою вже понад 10 років як своїм власним.

Отже, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 з 2002 року заволоділа чужим майном, відкрито, безперервно і тривало володіє даним майном, поводиться з ним як власник, на дане будинковолодіння не претендують інші особи, закон не обмежує і не забороняє таке набуття права власності, як набувальна давність, факти, викладені у позовній заяві підтверджені належними та допустимими доказами, в тому числі показаннями свідка, які є достовірними, сумніву у суду не викликають, визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб, в тому числі територіальної громади в особі Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, яка повністю підтверджує доводи щодо часу добросовісного, відкритого та безперервного володіння нерухомим майном, наявні всі передбачені законом передумови в сукупності, які є підставою для визнання за позивачем права власності за набувальною давністю, а тому суд дійшов висновку позов задовольнити.

Розподіл судовихвитрат

Відповідно до ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки судовий спір виник з причин, не пов`язаних з діями відповідача, судовий збір покладається на позивача.

На підставі ст.ст. 15, 16, 328, 344 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов адвоката Спеціального Сергія Павловича в інтересах ОСОБА_1 до Ленковецької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності на житловий будинок за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , проживає по АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18 вересня 2003 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Ленковецька сільська рада Шепетівського району Хмельницької області, адреса місцезнаходження: вул. Коськовецька, 55, с. Ленківці Шепетівського району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 21315096.

Суддя: Світлана КОЗАЧУК