Постанова

від 15.10.2024 по справі 523/2952/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5638/24

Справа № 523/2952/24

Головуючий у першій інстанції Сувертак І.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт, рішення якого оскаржується: старший державний виконавець Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюк Сергій Васильович, стягувач: Держава Україна в особі Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №74034139, припинення арештів та будь-яких інших обтяжень, на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Сувертак І.В. 29 квітня 2024 року у м. Одеса,

встановила:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із вищевказаною скаргою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 02.02.2024 року старшим державним виконавцем Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74034139 щодо примусового виконання виконавчого листа № 523/6206/23 від 09.01.2024 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси.

Видання вказаного виконавчого листа відбулось у зв`язку із необхідністю виконання вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 186, ч. 1, 4 ст. 358 КК України, яким, серед іншого, вирішено стягнути із нього 1510,24 грн. вартості проведеної по справі експертизи.

Як зазначав скаржник, вказана постанова надійшла йому до застосунку «ДІЯ», в ході виконавчого провадження було також накладено арешт на його рахунки, але скаржник - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) не є тією особою, що була засуджена вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року по справі № 523/6206/23, відповідно не має виконувати вирок в частині відшкодування засудженим вартості проведеної по справі експертизи. Таким чином, відкриття виконавчого провадження відносно нього є помилковим.

За допомогою ідентифікатора доступу до Автоматизованої системи виконавчих проваджень скаржник ознайомився зі змістом документів, які містяться в матеріалах виконавчого провадження № 74034139, у тому числі із копією вироку, а також копією паспорту на підставі якого було встановлено особу засудженого (боржника). Так, ОСОБА_1 виявлено, що особу засудженого було встановлено на підставі недійсного документа, а саме паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого йому 23.07.1999 року Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, однак в подальшому втраченого.

17.04.2006 року скаржник отримав у Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області новий паспорт серії НОМЕР_3 на заміну втраченому.

Таким чином, очевидно, що засудженого (боржника) було помилково ідентифіковано як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , внаслідок завідомо підробленого документа - паспорта з переклеєною фотокарткою, що колись був втрачений скаржником. РНОКПП НОМЕР_1 належить скаржнику, а не невідомій особі, що була засуджена вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року, тобто цей номер не присвоювався невідомій особі. Відкриттям виконавчого провадження відносно скаржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з РНОКПП НОМЕР_1 , неправомірно обмежуються його права, що є підставою для скасування такої постанови та скасування чинності арештів чи будь-яких інших обмежень, вжитих державним виконавцем для примусового виконання вироку.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 року скаргу ОСОБА_1 про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №74034139, припинення арештів та будь-яких інших обтяжень було задоволено.

Скасовано постанову старшого держаного виконавця Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюка С.В. про відкриття виконавчого провадження № 74034139 щодо примусового виконання виконавчого листа № 523/6206/23 від 09.01.2023 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси, та припинено чинність арештів та будь-яких інших обтяжень щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В апеляційній скарзі представник Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що виконавче провадження державним виконавцем було відкрито згідно до норм чинного законодавства відносно боржника, зазначеного у виконавчому документі, тому підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №74034139 немає.

Сторони про розгляд справи на 15.10.2024 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Головне управління державної казначейської служби України в Одеській області, Літинський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі старшого державного виконавця Гаврилюка С.В. сповіщалися про розгляд справи шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.

Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 14 ЦПК України).

ОСОБА_1 було сповіщено про розгляд справи через його представника ОСОБА_2 за допомогою месенджера Viber на підставі Порядка надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року № 28.

23.09.2024 року на адресу Одеського апеляційного суду від Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

За змістом ст. ст. 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 925/1265/16).

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 року у справі № 925/642/19).

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на порушника.

Цивільні права або інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. Тож під час розгляду справи суд має з`ясувати, зокрема, чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права / інтересу у спірних правовідносинах.

Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним та не суперечить закону (а закон або договір зі свого боку не визначають іншого ефективного способу захисту), то порушені право чи інтерес позивача підлягають захисту обраним ним способом.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20).

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб.

Тобто, лише встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, або порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту.

Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами її розгляду.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що, хоча оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, однак право скаржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було порушено, оскільки зазначена особа не є боржником по виконавчому провадженню, відкритому державним виконавцем за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року по справі № 523/6206/23.

Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду необґрунтованим, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2023 року у справі № 523/6206/23 ОСОБА_1 був визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 4 ст. 186 КК України, та йому призначено покарання:

- за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України у виді 1-го (одного) року обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 1-го (одного) року 2-х (двох) місяців обмеження волі;

- за ч. 4 ст. 186 КК України у виді 7-ми (семи) років позбавлення волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворих покарань більш суровим, остаточно покарання ОСОБА_1 призначено у виді 7-ми (семи) років позбавлення волі.

Вироком суду також вирішено питання щодо речових доказів, цивільних позовів, заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.10.2023 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2023 року був змінений в частині призначеного покарання. В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.

Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2023 року був оскаржений у апеляційному порядку представником ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга була обґрунтована тим, що особа ОСОБА_1 (документ, що посвідчують особу - паспорт громадянина України НОМЕР_3 ) ніякого відношення до кримінальних правопорушень, за які засуджено особу оскарженим вироком, не має. Апелянт вказує, що ОСОБА_1 (документ, що посвідчують особу - паспорт громадянина України НОМЕР_3 ) втратив свій паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 23.07.1999 року Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, за яким встановлено обвинуваченого у цій справі. Замість втраченого 17.04.2006 року ОСОБА_1 отримав новий паспорт НОМЕР_3 , виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, яким користується до сьогодні. З урахуванням наведеного, на думку представника апелянта, вирок суду підлягав зміні шляхом встановлення особи засудженого та встановлення достовірних відомостей щодо особи засудженого.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 року у справі № 523/6206/23 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження було повернуто особі, яка її подала.

Вказане судове рішення обґрунтоване тим, що наразі дійти висновку проте, що ОСОБА_1 (документ, що посвідчують особу - паспорт громадянина України НОМЕР_3 ), є особою, яка має право на апеляційне оскарження вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 26.03.2023 року, оскільки особа, яка засуджена зазначеним вироком та наразі відбуває покарання, ввела в оману правоохоронні органи та суд, надавши для встановлення своєї особи підроблений паспорт (шляхом переклеювання фотокартки), до того, як вказані факти стануть предметом розгляду компетентних органів та отримують відповідну оцінку, є неможливо оскільки суперечитиме зазначеній у ст. 17 КПК Україні засаді презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Натомість, у разі встановлення таких обставин, вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами, вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року у кримінальному провадженні №12023162490000051 від 10.01.2023 року, що набрав законної сили, може бути переглянутий за нововиявленими або виключними обставинами ( ч. 1 ст. 459 КПК України).

У зв`язку із необхідністю виконання вказаного вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року, яким, серед іншого, вирішено стягнути з ОСОБА_1 1510,24 грн. вартості проведеної по справі експертизи, 02.02.2024 року старшим державним виконавцем Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) правомірно було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 74034139 щодо примусового виконання виконавчого листа № 523/6206/23 від 09.01.2023 року, виданого Суворовським районним судом м. Одеси (а.с. 4, 36).

У зв`язку із тим, що боржник відбуває покарання, державним виконавцем 02.02.2024 року було винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, яка надіслана для виконання до ДУ «Літинська виправна колонія (№123)» з вимогою проводити утримання у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 1861,26 грн., в тому числі виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій (а.с. 46,47).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскаржувані у даній справі рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень.

Доводи скаржника ОСОБА_1 про те, що він не є боржником по виконавчому провадженні, яке відкрито державним виконавцем за вироком Суворовського районного суду м.Одеси від 26.04.2023 року по справі № 523/6206/23, не мають правового значення для вирішення даної справи та не зможуть поновити порушені права скаржника, оскільки, як вже вказувалось вище, вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року є таким, що набрав законної сили.

Належним способом захисту прав ОСОБА_1 є подання заяви у порядку ч. 1 ст. 459 КПК України про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2023 року у справі № 523/6206/23, доводячи у вказаному судовому провадженні, що засуджений неправомірно використовує персональні дані ОСОБА_1 .

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що подання ОСОБА_1 скарги, суб`єкт, рішення якого оскаржується: старший державний виконавець Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюк С.В., стягувач: Держава Україна в особі Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №74034139, припинення арештів та будь-яких інших обтяжень - є неефективним способом захисту прав скаржника, оскільки заявлена у скарзі вимога не призведе до відновлення прав ОСОБА_1 .

При вищевказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не визначився із юридичною природою спірних правовідносин і законом, що їх регулює, у зв`язку із чим ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 29.04.2024 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити частково.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт, рішення якого оскаржується: старший державний виконавець Літинського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаврилюк Сергій Васильович, стягувач: Держава Україна в особі Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження №74034139, припинення арештів та будь-яких інших обтяжень, - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 28 жовтня 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе