Рішення

від 28.10.2024 по справі 904/3530/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3530/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро", м. Новомосковськ, Дніпропетровська обл.

до Приватного підприємства "Павлоградська зернова компанія", м. Павлоград, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 20 546 грн 93 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" із позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "Павлоградська зернова компанія" заборгованість в сумі 20 546 грн 93 коп., з яких 13 850 грн 20 коп. - основний борг, 5 544 грн 52 коп. - інфляційні втрати, 1 152 грн 21 коп. - 3% річних.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар відповідно до видаткових накладних №РН00057703 від 29.09.2021, № РН00013234 від 02.05.2022.

Ухвалою суду від 12.08.2024 позовну заяву залишено без руху.

14.08.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 19.08.204 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/3530/24, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 19.08.2024 до електронного кабінету позивача та відповідача 20.08.2024 (а.с. 30-31).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки у спрощений спосіб, факт поставки спірного товару, наявність порушень виконання зобов`язань відповідачем з оплати за поставлений товар.

Звертаючись з даним позовом позивач вказує на те, що на виконання замовлень Приватного підприємства "Павлоградська зернова компанія" №СФ00085488 від 29.09.2021 та №СФ00021582 від 02.05.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" поставило на адресу відповідача запасні частини і матеріали для сільськогосподарської техніки в асортименті на суму 24 120 грн 20 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН00057703 від 29.09.2021 на суму 22 565 грн 64 коп. та № РН00013234 від 02.05.2022 на суму 1 554 грн 56 коп. (а.с. 11-12).

За змістом зазначених видаткових накладних сторони дійшли згоди, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару, якщо інше не обумовлено в договорі поставки.

При цьому, позивач зазначає про те, що договір поставки в паперовій формі між сторонами не укладався і не підписувався.

Відповідачем було частково здійснено оплату товару на загальну суму 10 270 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 25).

20.09.2022 позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу № 104 від 20.09.2022 про погашення заборгованості в сумі 13 850 грн 10 коп. (а.с. 8-10).

Відповідач відповіді на вказано вимогу не надав заборгованість за поставлений товар не сплатив.

Таким чином, відповідач у визначений в видаткових накладених термін, за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 13 850 грн 10 коп., що й стало причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Позивач посилаючись на ст. 181 Господарського кодексу України, вважає, що між ним та відповідачем укладено договір поставки у спрощеній формі (здійснення оплати за товар відбулося на підставі рахунків, що були виставлені відповідачем позивачу для оплати товару).

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом або необхідні для договорів даного типу, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною першою статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. За приписами ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі якщо його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч. 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робить застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні - два примірника протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН00057703 від 29.09.2021 на суму 22 565 грн 64 коп. та № РН00013234 від 02.05.2022 на суму 1 554 грн 56 коп. (а.с. 11-12), відповідачем було здійснено часткову оплаті за отриманий товару у сумі 10 270 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 25), тобто, своїми діями сторони засвідчили свою волю на укладення договору поставки товару у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За змістом спірних видаткових накладних сторони дійшли згоди, що оплата за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару, якщо інше не обумовлено в договорі поставки.

З матеріалів справи вбачається, що поставка спірного товару була здійснена позивачем 29.08.2021 та 02.05.2022, отже, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Відповідач в установлений строк свої зобов`язання з оплати за поставлений товар у сумі 13 850 грн 20 коп. не виконав, викладені в позовній заяві доводи позивача не спростував.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 13 850 грн 20 коп. є більш вірогідними, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 13 850 грн 20 коп. підлягає задоволенню.

Господарський суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені 3 % річних за загальний період прострочення з 06.10.2021 по 07.08.2024 в сумі 1 152 грн 21 коп. та інфляційні втрати в сумі 5 544 грн 52 коп. за період з жовтня 2021 по червень 2024.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат порушень умов договору та чинного законодавства судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, стягненню з відповідача підлягає основний борг за поставлений товар у розмірі 13 850 грн 20 коп., 3% річних у розмірі 1 152 грн 21 коп. та втрати від інфляції у розмірі 5 544 грн 52 коп., а всього 20 546 грн 93 коп.

Крім того, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Загальні питання повернення сплачених сум судового збору врегульовано статтею 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач звернувся до суду з даним позовом через систему «Електронний суд».

Згідно платіжної інструкції № 18665 від 07.08.2024 позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп., в той час, як відповідно до зазначеного сума судового збору повинна складати 2 422 грн 40 коп.

Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету у розмірі 605 грн 60 коп. за клопотанням позивача.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Павлоградська зернова компанія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Світличної Ганни, буд. 59 Л, код ЄДРПОУ 31572760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НФМ Агро" (51200, Дніпропетровська обл., м. Новомосковськ, вул. Зіни Бєлої, буд. 156, кв. 8, км. 5, код ЄДРПОУ 39206071) основний борг за поставлений товар у розмірі 13 850 грн 20 коп., 3% річних у розмірі 1 152 грн 21 коп., втрати від інфляції у розмірі 5 544 грн 52 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 грн 40 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному, повне рішення складено 28.10.2024.

Суддя І.А. Рудь