Ухвала

від 28.10.2024 по справі 904/4239/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відкриття

провадження у справі про банкрутство

28.10.2024м. ДніпроСправа № 904/4239/24за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", м. Київ

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєнтоза ЛТД", м.Дніпро

про визнання банкрутом

Суддя Мартинюк С.В.

за участю секретаря судового засідання Рибалка Г.Д.

Представники:

Від ініціюючого кредитора: Труфанова О.П. (адвокат);

Від боржника: Кочура С.В. (адвокат).

ВСТАНОВИВ:

26.09.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєнтоза ЛТД" на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою господарського суду від 01.10.2024 прийнято заяву АТ КБ "ПриватБанк" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сєнтоза ЛТД" до розгляду в підготовчому засіданні на 08.10.2024.

07.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від боржника надійшов відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство.

У судовому засіданні 08.10.2024 представником ініціюючого кредитора заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 відкласти розгляд заяви АТ КБ "ПриватБанк" про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сєнтоза ЛТД" в підготовчому засіданні на 28.10.2024.

18.10.2024 через систему "Електронний суд" від АТ КБ "ПриватБанк" надійшли пояснення щодо обставин, викладених у відзиві боржника.

Розглянувши у підготовчому засіданні подані документи та дослідивши докази, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 34 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити, зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду, відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Згідно ч. 1 ст. 35 цього Кодексу, у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п`яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 КУзПБ.

Положеннями частини 3 даної статті встановлено, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Системний аналіз ст. ст. 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.

Підставою для відмови у відкритті провадження у справі, положення частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак і про відсутність спору між сторонами про право.

Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Слід враховувати, що процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.

Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.

Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Таким чином стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому за колом осіб, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.

За таких обставин, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.

В обґрунтування заяви про відкриття провадження по справі про банкрутство заявник посилається на те, що між АТ «КБ «Приватбанк» та ТОВ «Сєнтоза ЛТД» було укладено Кредитний договір від 03.05.2007 року № 4С1160И (із наступними змінами та доповненнями), відповідного до умов якого (п.2.1.2) АТ «КБ «Приватбанк» як банківська установа зобов`язується надати на користь ТОВ «Сєнтоза ЛТД» як позичальника кредит шляхом перерахування кредитних коштів на умовах поновлювальної кредитної лінії для фінансування поточної господарської діяльності.

Згідно додаткової угоди до Кредитного договору від 02.04.2008 року сторонами було погоджено зміст п.А.2 Кредитного договору, згідно якого кредитний ліміт для фінансування поточної діяльності позичальника було встановлено на рівні 210 000 000,00 грн.

Згідно додаткової угоди до Кредитного договору від 16.05.2008 року сторонами було погоджено зміст п.А.7 Кредитного договору, що за користування кредитом позичальник сплачує на користь позикодавця відсотки, виходячи із відсоткової ставки в розмірі 14% річних.

Згідно додаткової угоди до Кредитного договору від 07.02.2008 року сторонами було погоджено зміст п.А.3 Кредитного договору, згідно якого строк повернення наданого позичальнику кредиту було встановлено датою 02.02.2009 року.

Заявник підтверджує те, що позичальник здійснив останнє погашення по тілу кредитного договору 30.01.2009, погашення відсотків 03.02.2009, проте зазначає, що вид кредиту - це відновлювана кредитна лінія, боржник мав змогу користуватись кредитними коштами протягом всього строку дії кредитного договору, тобто по 29.11.2018 (з урахуванням додаткової угоди укладеної в 2015 році), у зв`язку з чим датою сплати винагороди є 30.11.2018 (наступний день після закінчення строку кредитування).

Боржник протягом лютого 2009 року по 2015 рік уклав ще дев`ять додаткових угод до кредитного договору, якими змінювалась відсоткова ставка, порядок її сплати, строк кредитування, ліміт кредитування тощо.

Заявником вважає, що така поведінка боржника свідчить про зацікавленість в продовженні договірних правовідносинах з Банком за кредитним договором.

Боржник у відзиві на заяву заперечує наявність у нього грошового зобов`язання щодо сплати банківської винагороди перед заявником, оскільки 03.02.2009 року позичальником було повністю погашено кредит та сплачено фіксовану договірну ставку за користування кредитом.

Станом на дату погашення зобов`язання, обов`язки позичальника по оплаті будь-яких сум винагороди були відсутні через виключення сторонами із форми плати за користування кредитом такої винагороди згідно п.4.1 Кредитного договору в редакції додаткової угоди від 03.05.2007 року та обов`язку позичальника сплатити виключно відсотки в розмірі 14% річних згідно додаткової угоди до Кредитного договору від 05.05.2008 року.

Таким чином Боржник вважає зобов`язання сторін за Кредитним договором припиненими з 03.02.2009 року у зв`язку із його належним виконанням в порядку ст.ст. 598, 599 ЦК України, а саме повним поверненням позичальником сум кредитних коштів та сплатою відсотків за користування кредитом.

Слід зазначити, що така позиція боржника свідчить про спірність вимог заявника, та наявність спору про право щодо них. Такий спір не може бути вирішеним судом у підготовчому засіданні при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки вирішення такого спору потребує застосування судом процесуальних інструментів позовного провадження.

Так, поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може спостерігатися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Законодавство не містить переліку критеріїв для висновку про існування спору про право, який може бути виражений як в процесуальній формі - підтверджуватися судовими актами, так і в матеріально-правовій формі - підтверджуватися юридичними фактами.

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах як передумови для відкриття провадження у справі.

З`ясовуючи питання щодо безспірності вимог заявника, суд має встановити, чи існує спір, який не був предметом судового розгляду, між ініціюючим кредитором та боржником щодо вимог, які є підставою для звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство саме на час підготовчого засідання (тобто до відкриття провадження у справі).

За наявності відзиву боржника, поданого в порядку статті 36 КУзПБ на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство із запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, які не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень частини шостої статті 39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право.

Вищевказані висновки наведені в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі 910/862/22.

Окремо Боржником у поданому 07.10.2024 відзиві заявлено про застосування строків позовної давності.

В обґрунтування заявленої позиції ТОВ "СЄНТОЗА ЛТД" зазначає, що 03.02.2009 Боржником виконано покладені обов`язки (повне поверненням позичальником сум кредитних коштів та сплата відсотків за користування кредитом) та вичерпано договірні відносини заявником.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що між Заявником та ТОВ «СЄНТОЗА ЛТД» наявний спір про право.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що правові підстави для відкриття провадження у справі №904/4239/24 про банкрутство ТОВ "СЄНТОЗА ЛТД" відсутні, суд відмовляє Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" у задоволенні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Керуючись ст.ст. 1, 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сєнтоза ЛТД" (49005, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд. 12А; ідентифікаційний номер юридичної особи 13421602).

Ухвалу направити заявнику, боржнику, органу державної виконавчої служби, державному реєстратору за місцезнаходженням боржника.

Ухвала набирає законної сили 28.10.2024 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Мартинюк