Рішення

від 29.10.2024 по справі 904/3637/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3637/24

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/3637/24

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"</a>,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»,

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"</a> (далі - відповідач) про стягнення 209.303,16 грн компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу, 8.795,99 грн трьох процентів річних та 28.610,41 грн інфляційних втрат.

Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/3637/24 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2024.

Ухвалою 19.08.2024 позовну заяву залишено без руху. 21.08.2024 позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою від 23.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 28.12.2024 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просив суд розгляд справи здійснювати з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою від 02.09.2024 у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) учасників справи відмовлено.

Через відділ документального забезпечення 10.09.2024 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позовних вимог відмовити, судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Через відділ документального забезпечення 13.09.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав обрану правову позицію та наполягає на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 17.09.2024 у задоволенні клопотання відповідача про перехід від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження відмовлено, до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Через відділ документального забезпечення 20.09.2024 від відповідача надійшли заперечення.

Через відділ документального забезпечення 26.09.2024 від третьої особи-1 надійшли пояснення по суті позовних вимог, у яких третя особа-1 просить суд позовні вимоги задовольнити, судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач зазначає, що відповідач без поданих номінацій здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, а тому наявні підстави для відшкодування його вартості позивачу в порядку визначеному ч. 2 ст. 8 Закону №1730.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач не заперечує факт отримання природного газу у спірний період та спірному об`ємі, проте вказує, що отримав природний газ від третьої особи-1 за діючими у спірний період договорами, що підтверджується в тому числі і постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №904/4231/19.

Судову практику, на яку посилається позивач (постанову Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №914/1940/22), відповідач вважає нерелевантною до обставин даної справи.

Відповідач вважає, що спірна заборгованість не може бути предметом даного розгляду, оскільки має покриватися субвенціями, які були узгоджені відповідачем протоколом №3 від 18.10.2021 і повинні бути закриті за рахунок державного бюджету ще у 2021 році, але не закриті саме через неправомірні дії ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а тому відповідач вважає себе неналежним відповідачем у справі.

Відповідач звертає увагу суду, що закон не має зворотної дії в часі, а тому редакція ч. 2 ст. 8 Закону №1730, яка була викладена в Законі України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» від 29.07.2022 №2479-ІХ, який набрав чинності 19.08.2022, не може бути застосована до спірних правовідносин.

Відповідач стверджує, що оскільки позивач посилається у своєму позові на ч. 2 ст. 8 Закону №1730 в редакції від 19.08.2022, яка набула чинності 19.08.2022, то і нараховувати проценти річні та інфляційні втрати можливо не раніше ніж 01.09.2022.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 позовні вимоги вважає підставними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки третя особа-1 не подавала номінацій у спірний період та спірному об`ємі для постачання природного газу відповідачу, акти приймання-передачі не підписувала.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: відібрання природного газу з газотранспортної системи без номінацій; визначення об`єму відібраного природного газу з газотранспортної системи без номінацій у спірний період; визначення вартості відібраного у спірний період природного газу без номінацій; наявності/відсутності підстав для врегулювання спірних відносин між сторонами Законом України №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі Закон №1730); настання строку оплати; настання строку оплати спірної заборгованості та загального розміру заборгованості; правомірності нарахування процентів річних та інфляційних втрат.

Суд встановив, що 13.10.2016 відповідачем (далі відповідач, споживач) з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (далі третя особа-1, постачальник) було укладено договір №4796/1617-ТЕ-5 постачання природного газу, за п. 2.1 умов якого постачальник передає споживачу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 825 тис. куб. метрів, зокрема, 110 тис. куб. метрів у березні 2017 року.

31.10.2016 відповідачем з постачальником було укладено договір №4845/1617-КП-5 постачання природного газу, за п. 2.1 умов якого постачальник передає споживачу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 2,3 тис. куб. метрів, зокрема, 0,3 тис. куб. метрів у березні 2017 року.

31.10.2016 відповідачем з постачальником було укладено договір №4844/1617-БО-5 постачання природного газу, за п. 2.1 умов якого постачальник передає споживачу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 220 тис. куб. метрів, зокрема, 30 тис. куб. метрів у березні 2017 року.

Ціна вказаних договорів викладена у п. 5.5, а саме загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Строк дії договорів викладено у п. 12.1, а саме договори набирають чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 31.03.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

До справи долучені акти приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 на спірний об`єм природного газу, підписані лише з боку відповідача.

Позивач є особою, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону "Про ринок природного газу").

Оскільки вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у березні 2017 року залишилася неоплаченою відповідачем, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 209.303,16 грн компенсації вартості відібраних без номінації обсягів природного газу, 8.795,99 грн трьох процентів річних та 28.610,41 грн інфляційних втрат.

Правове регулювання взаємовідносин оператора ГРС із суб`єктами ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування ГРС здійснюється Кодексом ГТС, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону "Про ринок природного газу", ЦК України та ГК України.

Згідно з ч. ч. 2, 3 гл. 1 розд. І Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) цей Кодекс є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Відповідно до ч.5 гл.1 розд.І Кодексу ГТС:

номінація - попереднє повідомлення, надане замовником послуг транспортування оператору ГТС, стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до ГТС в точках входу та відібрані з ГТС в точках виходу;

несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Відповідно до ч. 1 гл. 3 розд. І Кодексу ГТС оператор ГТС на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу, зокрема, послуги транспортування природного газу ГТС через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.

Пунктом 4 гл. 3 розд. І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.

Згідно з п. 9 гл. 1 розд. VІІІ Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора ГТС нижче наведені послуги, що є складовими послуги транспортування: доступ до потужності в точці входу або виходу з ГТС; замовлення фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтвердженої номінації; послугу балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС та які відбираються з неї.

Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (п. 1 гл. 1 розд. XI Кодексу ГТС).

Укладення договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах ГТС.

Як встановлено судом, АТ "Укртрансгаз" є особою, яка до 31.12.2019 виконувала функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Такі обов`язки мають бути чітко визначеними, прозорими, недискримінаційними та заздалегідь не передбачати неможливість їх виконання. Такі обов`язки не повинні обмежувати постачальників, створених відповідно до законодавства інших держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у праві на здійснення постачання природного газу споживачам України. Такі обов`язки не можуть покладатися на споживачів.

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" прийняв постанови від 01.10.2015 №758 та від 22.03.2017 №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу". Вказані постанови зобов`язували НАК "Нафтогаз України" постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів.

30.11.2016 набрав чинності Закон України №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

У пояснювальній записці до проекту цього Закону зазначено про таке.

Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем підприємств житлово-комунального господарства та погашення кредиторської заборгованості підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожитий природний газ та електричну енергію, що виникла в умовах неповного фінансування передбачених державним та/або місцевими бюджетами видатків для розрахунків за теплову енергію, спожиту підприємствами, організаціями та установами, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів; неповної оплати видатків, передбачених бюджетами всіх рівнів на фінансування пільг та субсидій, встановлених законодавством відносно оплати за енергоносії; неповної та/або невчасної оплати видатків на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги опалення та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню і організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, а також заборгованості із сплати вищезазначеними підприємствами штрафних та фінансових санкцій, нарахованих на заборгованість за спожиті енергоносії в період правової неврегульованості питання нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги.

Кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, станом на 01.07.2016 становила 18,7 млрд гривень.

Відповідно до законопроекту врегулюванню підлягає, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Врегулювання вищезазначеної заборгованості пропонується здійснити двома етапами.

Перший етап врегулювання заборгованості передбачає, зокрема, погашення заборгованості виробників та постачальників теплової енергії за природний газ використаний для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води, а також заборгованості підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за електричну енергію, спожиту для надання відповідних послуг.

Другий етап врегулювання заборгованості полягає, зокрема, у реструктуризації кредиторської заборгованості підприємств теплоенергетики за природний газ, використаний до 01.07.2016 для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми штрафних санкцій (неустойка), інфляційних нарахувань та відсотків річних, нарахованих на заборгованість за природний газ), непогашеної станом на 31.12.2016, за виключенням заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно із рішеннями суду. Реструктуризацію вищезазначеної заборгованості пропонується здійснювати відповідно до вимог законодавства України з урахуванням визначених Законом особливостей відповідно до порядку реструктуризації заборгованості, що затверджуватиметься КМУ, терміном на 5 років на підставі укладених договорів про реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за використаний для виробництва теплової енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води природний газ. Врегулювання зобов`язань теплопостачальних та теплогенеруючих організацій зі сплати неустойки (штрафів, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, нарахованих на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової енергії, надання послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до 01.07.2016, пропонується здійснювати в порядку списання при виконанні процедури реструктуризації загального боргу за спожитий природний газ.

Відповідно до ст. 1 Закон України №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами ГРС, оператором ГТС та особою, що виконувала функції оператора ГТС до 31.12.2019 включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.

Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення (ст. 2 Закону України №1730 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення»).

29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон №1639-IX), яким внесено зміни до Закону №1730, зокрема, його ст. 8 доповнено ч. 2.

У пояснювальній записці до проекту Закону №1639-IX вказано, зокрема, таке.

Прийняття законопроекту обумовлюється необхідністю врегулювання комплексу нагальних проблем, що унеможливлюють подальше реформування ринку природного газу, перехід до прозорих конкурентних відносин у всіх сегментах ринку та припинення державного втручання в його функціонування шляхом покладення на суб`єктів ринку спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів в процесі його функціонування, насамперед, шляхом урегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу та супутніх ринків, загальний обсяг якої станом на 01.05.2021 може перевищити 100 млрд. грн, а саме: 1) заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам; 2) заборгованості постачальників природного газу, в тому числі підтвердженої судовими рішеннями, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020; 3) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням та/або реструктуризованої, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для виробничо-технологічних потреб, укладеними з НАК "Нафтогаз України"; 4) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням, за договорами про надання послуг транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019; 5) заборгованості операторів ГРС, в тому числі підтвердженої судовими рішенням та/або реструктуризованої, за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020; 6) заборгованості особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019, перед НАК "Нафтогаз України"; 7) заборгованість особи, що здійснює функції оператора ГТС з 01.01.2020, перед НАК "Нафтогаз України"; 8) заборгованості виробників теплової енергії за природний газ, поставлений НАК "Нафтогаз України" в рамках спеціальних обов`язків використаний для їх виробництва, а також неоплаченої вартості обсягів природного газу, відібраних з ГТС підприємствами теплоенергетики протягом 2015-2019 років без документального оформлення, отримання номінацій або включення до реєстру.

Окремої уваги в контексті подолання кризових явищ на ринку природного газу потребує питання удосконалення механізмів урегулювання заборгованості виробників та надавачів комунальних послуг за спожиті енергоносії, визначених Законом №1730.

За час реалізації Закону №1730 передбачені ним механізми урегулювання заборгованості довели свою ефективність, але наразі Закон у чинній редакції фактично вичерпав свої можливості.

Загальний борг теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ станом на 01.04.2021 склав понад 58 млрд грн, у тому числі 8 млрд грн - пені та штрафні санкції. При цьому заборгованість, утворена після 01.07.2016, що не підлягає реструктуризації умовах, визначених Законом №1730, становить близько 40 млрд грн та є об`єктом для нарахування штрафних санкцій, включення яких до тарифів заборонено Законом України "Про природні монополії". Відповідно такі нарахування з боку контрагентів на заборгованість за природний газ, його розподіл та транспортування, а також електричну енергію не мають джерел відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №1730, підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, які протягом періоду з 01.12.2015 по 31.12.2019 здійснювали відбір природного газу з ГТС без поданих номінацій, зобов`язані протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021, щомісяця рівними частинами компенсувати особі, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019 включно, вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами КМУ на виконання ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів.

Суд зазначає, що відповідно до норм права, передбачених Кодексом ГТС (п. 8 гл. 3 розд. XII, п. 1 гл. 1 розд. XIV), у разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора ГРС, а останній, як замовник послуг транспортування, є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання.

З цих норм права вбачається, що обсяги газу, відібрані споживачами за відсутності по оператору ГРС підтвердженої номінації та віднесені в алокацію останнього, оплачуються таким оператором ГРС на користь оператора ГТС на підставі договору транспортування природного газу.

Однак, як зазначалося вище, 14.07.2021 законодавцем прийнято Закон №1639-IX, що спрямований на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу шляхом урегулювання заборгованості, зокрема виробників теплової енергії за природний газ, поставлений НАК "Нафтогаз України" в рамках спеціальних обов`язків використаний для їх виробництва, а також неоплаченої вартості обсягів природного газу, відібраних з ГТС підприємствами теплоенергетики протягом 2015 - 2019 років без документального оформлення, отримання номінацій або включення до реєстру.

Аналіз приписів Закону №1730 дає підстави для висновку, що необхідними та визначальними умовами для застосування положень ст. 8 цього Закону є: 1) учасниками процедури врегулювання заборгованості мають бути - підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно; 2) заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів; 3) період заборгованості - відбір природного газу відбувся упродовж 01.12.2015-31.12.2019; 4) строк оплати настав з 01.10.2021.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №914/1940/22, а також Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №905/2044/19.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22, на яку слушно посилається позивач, зазначив таке:

"8.21. Як встановлено судами попередніх інстанцій: відбір природного газу відповідачем відбувся без поданих постачальником газу (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року (листи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", адресовані КП "Бродитеплоенерго", акти приймання-передачі природного газу та договори постачання природного газу, укладені між відповідачем та третьою особою; звіти [алокації] про фактичні обсяги природного газу по постачальниках та акти наданих послуг з розподілу природного газу за договором, укладеним між АТ "Львівгаз" та КП "Бродитеплоенерго"); вказані обставини також встановлено у рішеннях суду зі справи №914/1945/19 та справи №910/341/17 (щодо самого факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз") та які в силу положень ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню; розрахунок вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 2.504,054 тис. куб. м позивачем здійснено за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів, які були чинні протягом періоду таких відборів; між сторонами відсутні суперечності стосовно того, що відповідачем здійснювався такий відбір природного газу без поданих та підтверджених номінацій у спірний період у вказаному об`ємі; відсутні докази оплати відповідачем вартості відібраного без номінацій природного газу ні на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ані на користь АТ "Укртрансгаз".

8.22. Таким чином, з урахуванням вставлених судом апеляційної інстанції обставин в аспекті порушених у касаційній скарзі питань, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та, відповідно про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

8.23. У контексті спірних правовідносин та з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, Суд також зазначає, що згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

8.24. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

8.25. Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц)".

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.02.2024 у справі №905/2044/19 зазначив, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.02.2024 у справі №905/2044/19 сформував висновок щодо застосування ч. 2 ст. 8 Закону 1730-VIII та п. 8 гл. 3 розд. XII, пункти 1-2 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС: при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 - 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРС відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію ч. 2 ст. 8 Закону №1730-VIII.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що жодним постачальником природного газу не було подано до газотранспортної системи природний газ для потреб відповідача.

Також суд встановив наявність діючих у спірний період (березень 2017 року) договорів, які були укладені між відповідачем та третьою особою-1 з метою постачання природного газу відповідачу, який останнім використовувався для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, бюджетним установам/організаціями, підприємствам, організаціям та іншим споживачам (крім бюджетних установ/організацій).

Водночас, факт поставки Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природного газу відповідачу у березні 2017 року не підтверджується первинними документами. Разом з цим, третя особа-1 підтверджує, що природний газ відповідачу у спірний період не постачала, номінацій на постачання природного газу відповідачу не подавала (лист від 19.04.2017 (арк. 68, том 1) та письмові пояснення по суті позову).

Приймаючи рішення у справі суд бере до уваги висновок, який міститься у постанові Верховного суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18, що саме лише покликання відповідача на укладені з Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» договори постачання природного газу не є достатньою підставою виконання такого договору та виникнення у відповідача права власності на спірний газ. В даному випадку для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору.

Суд проаналізував долучений позивачем до матеріалів справи реєстр реалізації природного газу за прямими договорами Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» теплопостачальним підприємствам у березні 2017 року і встановив відсутність у даному переліку підприємства відповідача.

Згідно алокації (звіту) про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Дніпропетровськгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за березень 2017 року відповідачем був відібраний природний газ без поданих номінацій у загальній кількості 76,920 тис. м. куб.

На підставі встановлених вище обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів та не представив належних та більш вірогідних доказів, ніж позивач у справі, що підтверджувало б набуття відповідачем права власності на спірний газ в обсязі 76,920 тис. куб. м.

Аналізуючи всі наявні у справі докази, господарський суд доходить висновку, що у березні 2017 року відповідач відібрав з газотранспортної системи 76,920 тис. куб. м природний газ без наявності для цього правових підстав. При цьому, як встановлено судом НАК «Нафтогаз України» не замовляла послуг транспортування спірного газу у позивача, тобто в газотранспортній системі був відсутній виділений для відповідача природний газ у спірному об`ємі та у спірному періоді.

Оскільки постачальник не підтвердив виділення газу для відповідача, за наявності в газотранспортній системі природного газу, власником якого є позивач у справі, що підтверджено матеріалами справи та поданими доказами, то суд приходить до висновку, що відповідач відібрав природний газ із газотранспортної системи, власником якого був позивач.

Враховуючи, що відібрання природного газу було здійснено відповідачем без поданих номінацій, то останній зобов`язаний відшкодувати власнику вартість такого газу (тобто позивачу, а не будь-якій іншій особі).

Усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень ч. 2 ст. 8 Закону №1730.

Обґрунтованими є доводи, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості, а також те, що жодна норма чинного законодавства України не надає право використовувати природний газ безоплатно.

Суд встановив, що згідно наданої Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (супровідний лист від 22.11.2021 за вих.№23/4-1305-21) інформації про ціни на природний газ для виробників теплової енергії, реалізований у період з грудня 2015 року до грудня 2019 року (включно) за договорами постачання природного газу з НАК «Нафтогаз України» позивач здійснив розрахунок вартості відібраного відповідачем природного газу без номінацій у березні 2017 року.

З долучених позивачем до справи актів приймання-передачі природного газу вбачається відібрання відповідачем з газотранспортної системи природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій) у розмірі 0,141 тис. куб. м, яка споживається бюджетними установами/організаціями у розмірі 17,284 тис. куб. м та яка споживається населенням у вигляді послуг з опалення та постачання гарячої води у розмірі 59,495 тис. куб. м.

Отже, загальний обсяг відібраного без номінацій природного газу у березні 2017 року складає 76,920 тис. куб. м, і вказану обставину відповідач визнав у відзиві, загальна вартість вказаного природного газу становить 456.661,12 грн, яку розраховано за цінами реалізації по категоріям споживачів.

Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Таким чином, вартість відібраного відповідачем у березні 2017 року без номінацій обсягу природного газу загалом складає 456.661,12 грн згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

У відзиві відповідач посилається на обставини, встановлені в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №904/4231/19 за позовом позивача до відповідача, за участю третьої особи-1 про стягнення грошових коштів та зобов`язання повернути природний газ. Суд вважає за потрібне уточнити, що у справі №904/4231/19 мова йшла про спірний об`єм природного газу, спожитий у березні 2017 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2020 у справі у №904/4231/19 у задоволенні позову до відповідача відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що виходячи з умов договорів, укладених відповідачем з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", у березні 2017 року відповідач мав отримати природний газ постачальника - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в обсязі 140,3 тим. куб. м., тобто в межах правовідносин з постачання природного газу, які виникли із передбачених законодавством підстав. З огляду на наявність у відповідача договірних відносин з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на постачання природного газу за договорами: №4796/1617-ТЕ-5 від 13.10.2016, №4845/1617-КП-5 від 31.10.2016, №4844/1617-БО-5 від 31.10.2016, зокрема, у березні 2017 року, суд визнав необґрунтованими доводи позивача про відсутність у відповідача Постачальника природного газу та безпідставного відбору з газотранспортної системи 76,920 тис. куб. м. природного газу в березні 2017 року. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів того, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не постачало відповідачу природний газ у березні 2017 року. Надані позивачем докази не підтверджують відсутність у відповідача правових підстав на відбір газу в обсязі 76,920 тис. куб. м. у березні 2017 року. Оскільки позивач не довів відсутність у відповідача правових підстав на відбір природного газу у березні 2017 року, його вимоги, як про стягнення вартості газу, так і про повернення позивачу в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 760920 тис. куб. м. є безпідставними.

Центральний апеляційний господарський суд визнав необхідність участі у розгляді даної справи ПАТ "НАК "Нафтогаз України", рішення суду скасував на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.

За висновком суду апеляційної інстанції, у даному випадку постачальником спожитого відповідачем у березні 2017 року природного газу у загальній кількості 76,92 тис. куб. м необхідно вважати АТ "НАК "Нафтогаз України" незалежно від того, що останнім не підписано з відповідачем акти приймання-передачі природного газу за спірний період, а відтак, зазначене спірне споживання природного газу не може бути кваліфіковане як несанкціонований відбір природного газу. При цьому суд апеляційної інстанції встановив обставини отримання відповідачем природного газу без поданих номінацій та без підписаних АТ "НАК "Нафтогаз України" актів.

Суд акцентує увагу, що постанова Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №904/4231/19 не спростовує позовних вимог, оскільки була ухвалена за іншого правового регулювання, без урахування приписів Закону №1730 (в редакції Закону №1639). Суд нагадує, що такі правила запровадженні уже в 2021 році, в той час як постанова Центрального апеляційного господарського суду прийнята у 2020 році.

Висновки судів про постачання природного газу в межах укладених договорів є правовою оцінкою встановлених обставин. З огляду на ч. 7 ст. 75 ГПК України правова оцінка, надано судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду. Водночас, суд у справі №904/4231/19 встановив обставину споживання природного газу без поданих номінацій, а також відмову ПАТ «НАК «Нафтогаз України» підписати представлені акти.

Суд звертає увагу, що заперечуючи проти позовних вимог відповідач до документа сформованого в системі «Електронний суд» 19.09.2024 заперечення на відповідь на відзив долучає платіжну інструкцію №2472 від 18.09.2024 на суму 1.330,93 грн, у якій в якості платника вказано відповідача, в якості отримувача грошових коштів вказано третю особу-1, а у призначенні платежу зазначено: «оплата за природний газ за березень 2017 року згідно договору №4845/1617-КП-5 від 31.10.2016».

Аналізуючи зміст долученої відповідачем до справи платіжної інструкції суд акцентує увагу, що платіж у розмірі 1.330,93 грн здійснено під час провадження у даній справі та за одним договором, укладеним з третьою особою-1, за яким заборгованість є найменшою.

Тобто, споживання спірного об`єму природного газу відбулося у березні 2017 року і перша часткова оплата на користь сторони договору, а не позивача відбулася у вересні 2024 року, а саме зі спливом більш ніж 7 (семи) років і на час дії іншого законодавчого врегулювання спірної заборгованості.

Оцінюючи часткову сплату спірного об`єму газу на користь третьої особи-1, а не позивача суд бере до уваги обставини встановлені у справі №904/4231/19, на яку посилається саме відповідач, і вказує, що Центральний апеляційний господарський суд не встановив обставин видачі ПАТ «НАК «Нафтогаз України» номінацій відповідачу на відібрання спірного об`єму природного газу та у спірний період.

Як вказано судом, усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень ч. 2 ст. 8 Закону №1730.

Відповідач у відзиві заперечує проти застосування до спірних взаємовідносин сторін положень Закону №1730 посилаючись на принцип незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі.

Проте, з такими запереченнями відповідача погодитися не можна з огляду на таке.

Суд погоджується з позицією позивача, що судове рішення у даній справі має бути ухвалено відповідно до норм чинного законодавства на момент розгляду справи, зокрема, застосовано положення ст. 8 Закону №1730-VIII у редакції Закону №1639-ІХ та бере до уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22 (п.8.29-8.35), а саме:

«Суд виходить з того, що закріплений у ст. 58 Конституції України принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі "lex ad praeterian non valet" полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 ЦК України визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Системний аналіз викладеного дає змогу виокремити два випадки зворотної дії норм цивільного/господарського законодавства: 1) коли акт законодавства пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність; 2) якщо законодавець встановлює спеціальні випадки зворотної дії актів законодавства (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Суд також враховує, що за вимогами ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Таким чином у контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає про те, що внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо особливостей врегулювання відносин підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води) на ринку природного газу, свідчить про те, що по-перше, такі зміни поширюються на правовідносини, що виникли з 01.12.2015 по 31.12.2019, тобто підлягають обов`язковому застосуванню виключно до правовідносин які виникли до набрання ними законної сили; по-друге, що до їх запровадження, ці відносини не були врегульовані таким чином».

Відтак, правомірним є застосування до спірних правовідносин сторін положення ч. 2 ст. 8 Закону №1730 в редакції чинній на момент розгляду справи.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №1730 (в редакції від 19.08.2022) підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов`язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:

відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;

послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.

Надаючи правову оцінку положенням ч. 2 ст. 8 Закону №1730, суд вказує на таке:

1) відповідач, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності має КВЕД 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, а отже може бути учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №1730.

В свою чергу, позивач є особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, а отже також може бути учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №1730.

Суд наголошує, що компенсація вартості відібраного обсягу природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів має відбутися на користь особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно (тобто позивача), а не будь-якої іншої особи.

Відтак, здійснюючи часткову оплату відібраного без номінацій природного газу з газотранспортної системи на користь третьої особи-1 у вересні 2024 року, а отже у період регулювання питань відбору природного газу без поданих постачальником газу номінацій з газотранспортної системи та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальником Законом №1730, відповідач врахував положень чинного законодавства, проте дана обставина не має впливу на вирішення судової справи по суті з дотриманням чинного законодавства.

Питання внесення відповідачем на розрахункові рахунку третьої особи-1 грошових коштів не є предметом дослідження в даній справі, оскільки не має впливу на судове рішення у даній справі.

2) суд встановив, що заборгованість складається з вартості об`ємів природного газу, відбір якого відбувався без поданих постачальником газу номінацій та за умови відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу з постачальниками щодо таких обсягів, що свідчить про можливість застосування до спірних взаємовідносини положень ч. 2 ст. 8 Закону №1730. У рішенні суду зі справи №904/4231/19 також встановлено обставини щодо факту самого відбору природного газу та обставини щодо обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз", зокрема: відбір у березні 2017 року в об`ємі 76,92 тис. куб. м.

3) період заборгованості березень 2017 року, тобто упродовж 01.12.2015-31.12.2019, як передбачено Законом №1730.

4) строк оплати настав з 01.10.2021.

Станом на 28.10.2024 оплата відібраного обсягу природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів не здійснена на користь позивача у повному обсязі.

Як встановлено судом, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за відібраний без номінацій у березні 2017 року природний газ складає 456.661,12 грн. В силу приписів ч. 2 ст. 8 Закону №1730 вказану заборгованість відповідач має погасити протягом 72 місяців, починаючи з 01.10.2021. Отже, щомісяця відповідач, починаючи з 01.10.2021, має погашати позивачу по 6.342,52 грн (456.661,12 грн / 72 місяці).

Спірним періодом позивач визначив період з 01.10.2021 до 31.07.2024, тобто 33 календарних місяці, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Так, за період з 01.10.2021 до 30.06.2024 відповідач мав компенсувати позивачу 209.303,16 грн. Докази повного/часткового компенсування вартості відібраного у березні 2017 року природного газу без номінацій на користь позивача відповідач до справи не долучив.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 209.303,16 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу у березні 2017 року визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрати за загальний період з 01.11.2021 до 25.07.2024 у загальному розмірі 8.795,99 грн та 28.610,41 грн відповідно.

Суд відзначає, що відповідач контррозрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив. Водночас, відповідач стверджує, що оскільки позивач посилається у своєму позові на ч. 2 ст. 8 Закону №1730 в редакції від 19.08.2022, яка набула чинності 19.08.2022, то і нараховувати проценти річні та інфляційні втрати можливо не раніше ніж 01.09.2022.

Оцінивши позиції сторін, суд вказує, що відповідно до Закону №1730 строк оплати заборгованості є таким, що настав 01.10.2021, а тому позивач правомірно визначив початок прострочення сплати заборгованості з 01.11.2021, що вказує на необґрунтованість позиції відповідача.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних та інфляційних втрат у розмірі 8.795,99 грн та 28.610,41 грн відповідно підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (п. 90).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач довів обставини наявності спірної заборгованості у повному обсязі.

Водночас, належних доказів на підтвердження у повному обсязі своїх доводів, викладених у відзиві, відповідач суду не надав.

Відповідач у відзиві визнає факт отримання спірного об`єму природного газу, постачальником якого вказує третю особу-1. Така позиція відповідача ґрунтується на діючих у спірний період договорах з третьою особою-1.

З огляду на те, що до набрання чинності Законом №1730, з урахуванням змін внесених Законом №1639 відповідач не сплатив вартість отриманого природного газу на користь третьої особи-1, а з прийняттям вказаних Законів було врегульовано питання компенсації відібраного, зокрема у спірний період, природного газу без поданих постачальником номінацій та за відсутності підписаних актів приймання-передачі і отримувачем вказаної компенсації визначено позивача суд відхиляє аргументи відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог як такі, що не узгоджуються із законодавством, яке регулює погашення спірної заборгованості.

Також суд зауважує, що обставини щодо самого факту відбору природного газу та обсягів відібраного відповідачем природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз" встановлені і у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 26.08.2020 у справі №904/4231/19, на яку посилається відповідач, і такі обставини в силу положень ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

Отже, обставини встановлені у постанові Центрального апеляційного господарського суду не суперечать обставинам встановленим у даній справі, а навпаки визнаються судом у даній справі доведеними та такими, що не підлягають повторному доведенню.

Посилання відповідача на договір №47/1340 від 22.12.2021 про організацію взаєморозрахунків суд визнає не доречними, оскільки позивач не є стороною даного договору.

Крім того, сам відповідач зауважує, що наявна заборгованість не була закрита за рахунок Державного бюджету України через непідписання третьою особою-1 актів приймання-передачі природного газу за спірний період.

А тому обґрунтованим є висновок про правомірність врегулювання погашення спірної заборгованості у відповідності до положень Закону №1730.

Разом із цим, суд не погоджується з відповідачем щодо недоречності застосування до спірних взаємовідносин правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 04.05.2023 у справі №914/1940/22, оскільки зазначена справа є релевантною до спірних правовідносин і вказана позиція Верховного Суду була взята у судом до уваги при вирішенні даного спору.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське управління регіонального будівництва"</a> (50027, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, будинок 61, приміщення 38; ідентифікаційний код 37862355) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, КЛОВСЬКИЙ УЗВІЗ, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 209.303,16 грн (двісті дев`ять тисяч триста три грн 16 к.) основної заборгованості, 8.795,99 грн (вісім тисяч сімсот дев`яносто п`ять грн 99 к.) трьох процентів річних, 28.610,41 грн (двадцять вісім тисяч шістсот десять грн 41 к.) інфляційних втрат, 2.960,51 грн (дві тисячі дев`ятсот шістдесят грн 51 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк