Рішення

від 17.10.2024 по справі 908/1892/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/128/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2024 Справа № 908/1892/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська буд. 7)

відповідача Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс», (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 2)

про стягнення 4 439 215,64 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача Бурдак О.В., на підставі довіреності № 01Др-33-1123 від 27.11.2023 (адвокат);

від позивача Грамчук М.О., на підставі довіреності № 01Др-35-1123 від 27.11.2023 (адвокат);

від відповідача Швець Д.І., на підстав Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1132812 від 01.02.2023;

08.07.2024 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС» 08.07.2024, (вх. № 2094/08-07/24 від 08.07.2024) Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс», м. Запоріжжя про стягнення 518 741,23 грн. 3 % річних, 1 204 564,66 грн. інфляційних втрат та 2 715 909,75 грн. пені, а всього 4 439 215,64 грн. за порушення строків розрахунків за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024 справу № 908/1892/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1892/24, справі присвоєно номер провадження справи 4/128/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.08.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1892/24 до 14.10.2024, підготовче засідання відкладалося на 10.09.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.09.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/1892/24, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 10.10.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.10.2024 розгляд справи відкладався до 17.10.2024.

В судове засідання 17.10.2024 з`явилися представники сторін, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд».

В судовому засіданні 17.10.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 526, 546, 549, 625, 626, 627, 629 ЦК України, ст., ст. 193, 216, 230 ГК України, положення Закону України «Про ринок природного газу», Кодексу газорозподільних систем. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016 щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги за період з березня 2022 року по квітень 2023 року. Так, як зазначає позивач 01.01.2016 відповідач шляхом підписання заяви приєднання № 0942008573АР016 приєднався до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим). Вказаний договір є Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498. Оператором газорозподільної системи, з яким споживачем укладено договір, визначено ПрАТ по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», правонаступником якого є АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз». За умовами п. 2.1 договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 908/2657/22 стягнуто з ПрАТ «Запоріжсклофлюс» на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» основний борг в розмірі 10 800 679 грн. 91 коп. в частині оплати послуг з розподілу природного газу за період з березня 2022 року по квітень 2023 року, 3 % річних в розмірі 217 399 грн. 56 коп., інфляційні втрати в розмірі 875 313 грн. 09 коп., пеню в розмірі 2 570 551 грн. 46 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 216 914 грн. 16 коп. Постановою центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2657/22 скасовано, та ухвалено нове рішення про стягнення з ПрАТ «Запоріжсклофлюс» на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» 10 800 679,91 грн. основного боргу, судового збору за розгляд позовної заяви у розмірі 162 010,18 грн. та судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 65 939,00 грн. При цьому, в постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що Акціонерне товариство «Запоріжгаз» первісно звернулось до господарського суду з позовом до ПрАТ «Запоріжсклофлюс» про стягнення суми основного боргу у розмірі 6 579 645,24 грн. в частині оплати послуг з розподілу природного газу за період з березня 2022 року по вересень 2022 року за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016. В подальшому позивачем подано до господарського суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 14 463 944,02 грн., з яких: основний борг 10 800 679,91 грн., 3 % річних 217 399,56 грн., інфляційні втрати 875 313,09 грн. та пеня 2 570 551,46 грн. Уточнена позовна заява мотивована посиланням на невиконанням відповідачем умов договору № 0942008573АР016 від 01.01.2016 в частині оплати послуг з розподілу природного газу за період з березня 2022 року по квітень 2023 року. Предметом апеляційного перегляду було рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3 % річних - 217 399 грн. 56 коп., інфляційних втрат - 875 313 грн. 09 коп. та пені - 2 570 551 грн. 46 коп. Апеляційний суд дійшов висновку, що зміст уточненої позовної заяви свідчить про те, що позивач змінив предмет позову шляхом заявлення до стягнення основного боргу за новим періодом з березня 2022 року по квітень 2023 року, а також заявлено додаткові вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, які обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 546, 549, 551, 625 ЦК України, ч. 1 ст.193, ч.1 ст.216, ч.1 ст.230 ГК України. Отже, позивачем одночасно змінено предмет та підстави позову, що свідчить про недотриманням ним приписів ст. 46 ГПК України. У даній справі позивач стверджує, що оскільки внаслідок порушення відповідачем термінів оплати, встановлених договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за період з березня 2022 року по квітень 2023 року в розмірі 10 800 679,91 грн., яка підтверджена відповідним судовим рішенням, то у позивача виникло право на нарахування на підставі ст. 625 ЦК України 518 741,23 грн. 3 % річних і 1 204 564,66 грн. інфляційних втрат, а також на нарахування відповідно до умов п. 8.2 договору 2 715 909,75 грн. пені. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Відповідачем на підставі ст. 165 ГПК України подано суду Відзив на позовну заяву (вх. № 15467/08-08/24 від 05.08.2024), в якому відповідач зазначив, що не заперечує проти позовних вимог в частині стягнення 518 741,23 грн. 3 % річних і 1 204 564,66 грн. інфляційних втрат за порушення строків розрахунків за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 2 715 909,75 грн. відповідач просить суд зауважити на наступне. У зв`язку із початком широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та введенням в державі режиму воєнного стану з 24.02.2022 підприємство відповідача фактично з березня по вересень 2022 року не працювало, знаходилося у простої та природний газ не отримувало. Крім того, відповідач і не міг отримувати газ в даний період, оскільки його тиск не відповідав договірним параметрам, що було досліджено зокрема по справі № 908/468/23, і використання природного газу з запропонованим позивачем тиском в мережі призвело б до пошкодження обладнання позивача чи до випуску продукції, яка не відповідає якості. Заборгованість за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016, яка стягнута у справі № 908/2657/22, виникла саме через те, що майже половину 2022 року підприємство відповідача не працювало. Тобто дана ситуація склалася не через вину відповідача. Більш того, у 2021році, коли формувалась вартість транспортування природного газу на 2022 рік, війну ніхто із сторін не передбачав і відповідно на іншу модель оплати за послуги не переходив. Отже, відповідач вважає, що його власними діями позивачеві збитки не спричинені, оскільки сума передплати за транспортування газу, яка була наявна у підприємства, повністю перекривала транспортування того обсягу газу, який було отримано підприємством протягом березня вересня 2022 року, а в подальшому до квітня 2023 року. Стягнення з відповідача по даній справі інфляційних втрат та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України фактично нівелюють збитки позивача від знецінення грошових коштів. Стосовно стягнення пені відповідач просить суд врахувати, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені становить більше 25 % стягнутої за рішенням суду у справі № 908/2657/22 суми основного боргу. Отже, нарахування та стягнення такої великої суми пені становитиме непомірний тягар для відповідача і буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, що суперечитиме меті неустойки як стимулу боржника до виконання основного грошового зобов`язання. ПрАТ «Запоріжсклофлюс» також просить суд врахувати фінансову звітність відповідача за 2023 рік, І півріччя 2024 року, згідно яких чистий збиток підприємства за 2023 рік склав 28,3 млн. гривень та ще 9,6 млн. гривень за перше півріччя 2024 року. Разом з тим, підприємство все ж таки веде господарську діяльність, в даний не простий час забезпечує зайнятість працівників та виплату їм зарплати. Крім того, за погодженим між сторонами графіком погашає заборгованість за транспортування газу перед позивачем. З урахуванням наведеного, у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 95 % до розміру 135 795,48 грн.

До матеріалів справи № 908/1892/24 судом залучені Клопотання ПрАТ «Запоріжсклофлюс» (вх. № 17926/08-08/24 від 10.09.2024, вх. № 18769/08-08/24 від 23.09.2024 і вх. № 19903/08-08/24 від 09.10.2024) з доданими до них платіжними інструкціями про перерахування на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» заборгованості за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016, які у своїй сукупності свідчать, що станом на 17.10.2024 заборгованість, стягнута згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 908/2657/22, відповідачем перед позивачем погашена повністю.

Позивач процесуальним правом на подання відповіді на відзив на позовну заяву не скористався.

У зв`язку із не поданням позивачем відповіді на відзив заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву від відповідача не надходили.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2657/22 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (далі за текстом скорочено АТ «Запоріжгаз») до Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс» (надалі ПрАТ «Запоріжсклофлюс») стягнуто з ПрАТ «Запоріжсклофлюс» на користь АТ «Запоріжгаз» основний борг в розмірі 10 800 679 грн. 91 коп. в частині оплати послуг з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016 за період з березня 2022 року по квітень 2023 року, 3 % річних в розмірі 217 399 грн. 56 коп., інфляційні втрати в розмірі 875 313 грн. 09 коп., пеню в розмірі 2 570 551 грн. 46 коп. та витрати на оплату судового збору в розмірі 216 914 грн. 16 коп.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 рішення господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2657/22 скасовано, та ухвалено нове рішення про стягнення з ПрАТ «Запоріжсклофлюс» на користь АТ «Запоріжгаз» 10 800 679,91 грн. основного боргу в частині оплати послуг з розподілу природного газу за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016, судового збору за розгляд позовної заяви у розмірі 162 010,18 грн. та судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 65 939,00 грн.

При цьому, в постанові суду апеляційної інстанції встановлено, що АТ «Запоріжгаз» первісно звернулось до господарського суду з позовом до ПрАТ «Запоріжсклофлюс» про стягнення суми основного боргу у розмірі 6 579 645,24 грн. в частині оплати послуг з розподілу природного газу за період з березня 2022 року по вересень 2022 року за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016.

В подальшому позивачем подано до господарського суду уточнену позовну заяву, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 14 463 944,02 грн., з яких: основний борг 10 800 679,91 грн., 3 % річних 217 399,56 грн., інфляційні втрати 875 313,09 грн. та пеня 2 570 551,46 грн.

Уточнена позовна заява мотивована посиланням на невиконанням відповідачем умов договору № 0942008573АР016 від 01.01.2016 в частині оплати послуг з розподілу природного газу за період з березня 2022 року по квітень 2023 року.

Предметом апеляційного перегляду було рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 3 % річних - 217 399 грн. 56 коп., інфляційних втрат - 875 313 грн. 09 коп. та пені - 2 570 551 грн. 46 коп.

Апеляційний суд дійшов висновку, що зміст уточненої позовної заяви свідчить про те, що позивач змінив предмет позову шляхом заявлення до стягнення основного боргу за новим періодом з березня 2022 року по квітень 2023 року, а також заявлено додаткові вимоги про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, які обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 546, 549, 551, 625 ЦК України, ч.1 ст.193, ч.1 ст.216, ч.1 ст.230 ГК України. Отже, позивачем одночасно змінено предмет та підстави позову, що свідчить про недотриманням ним приписів ст. 46 ГПК України.

Постановою центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 908/2657/22 встановлено, що 01.01.2016 ПрАТ «Запоріжсклофлюс» (Споживач, відповідач у даній справі) шляхом підписання заяви приєднання № 0942008573АР016 приєдналося до умов Договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Вказаний Договір є Типовим договором розподілу природного газу, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року № 2498.

Оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ), з яким Споживачем укладено договір, визначено Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (позивач у даній справі).

За умовами п. 2.1 договору Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2 Договору).

За умовами п. 3.1 Договору Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується Оператором газотранспортної системи до початку такого періоду. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником.

Облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається Оператором ГРМ та споживається Споживачем на межі балансової належності об`єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 5.1 Договору).

Визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором (п. 5.2 Договору).

Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору (п. 5.4 Договору).

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору).

Згідно з п. 6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта Споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

За умовами п. 6.3 Договору величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві приєднанні, що є додатком до Договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 6.4 Договору).

Пунктом 6.5 договору встановлено, що у випадку якщо Споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх об`єктах (об`єкту) в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену Споживачем річну потужність, Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності, величина якої визначається за формулою: Вм = кхТхД.

За підсумками місяця, за умови перевищення фактичного обсягу використання потужності над обсягами замовленої споживачем річної потужності, Оператор ГРМ до 12 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг розподілу, здійснює нарахування вартості перевищення та разом із рахунком про сплату вартості перевищення (або в рахунку) надає Споживачеві, що не є побутовим, звіт про фактичне використання потужності та розрахунок вартості перевищення річної замовленої потужності.

Споживач, що не є побутовим, зобов`язаний здійснити оплату величини вартості перевищення річної замовленої потужності протягом 10 робочих днів з дня надання Оператором ГРМ рахунку на оплату.

Розбіжності щодо вартості перевищення річної замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість перевищення річної замовленої потужності, яку Споживач зобов`язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті, визначається за даними Оператора ГРМ.

Згідно з п. 6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.8 Договору).

Цей Договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 Договору).

В підтвердження надання послуг з розподілу природного газу в період з березня 2022 року по квітень 2023 року на загальну суму 10 800 679,91 грн. АТ «Запоріжгаз» надані відповідні рахунки на оплату та акти наданих послуг.

Факт наявності основного боргу у розмірі 10 800 679,91 грн. ПрАТ «Запоріжсклофлюс» не заперечувався та не оспорювався.

Відсутність своєчасної оплати відповідачем за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016 стала підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 518 741,23 грн. 3 % річних, 1 204 564,66 грн. інфляційних втрат та 2 715 909,75 грн. пені, а всього 4 439 215,64 грн. за порушення строків розрахунків за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016 за період з березня 2022 року по квітень 2023 року підтверджене висновком суду у справі № 908/2657/22.

При цьому, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 908/2657/22 сторонами у встановленому законом порядку не оскаржувалася.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 518 741,23 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 204 564,66 грн. і пені в розмірі 2 715 909,75 грн.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку вбачається, що позивачем заявлені до стягнення 518 741,23 грн. 3 % річних, які розраховані наступним чином: з урахуванням дня отримання відповідних рахунків поштовим відправленням за загальний період з 22.07.2022 по 31.05.2024 та з урахуванням часткових оплат заборгованості за цей період.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний не правильно, оскільки при розрахунки річних відсотків по рахункам за серпень 2022 року і січень 2023 року позивачем не враховані положення ч. 5 ст. 254 ЦК України при визначення граничного терміну оплати по цим рахункам. Згідно здійсненого судом перерахунку стягненню з відповідача за заявлений період підлягають 518 609,34 грн. 3 % річних.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 518 609,34 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог про стягнення річних відсотків в задоволені позову відмовляється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Згідно з розрахунком позивача за порушення строків розрахунків за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016 стягненню з відповідача підлягає 1 204 564,66 грн. інфляційних втрат, які розраховані за загальний період серпень 2022 року травень 2024 року.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі 1 204 564,66 грн.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нормами ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. (ч. 6 ст. 231 ГК України)

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами Договору розподілу природного газу, зокрема, пункту 8.2 Договору, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за неналежне виконання ПрАТ «Запоріжсклофлюс» грошових зобов`язань за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016 становить 2 715 909,75 грн., яка розрахована наступним чином: з урахуванням дня отримання відповідних рахунків поштовим відправленням за загальний період з 22.07.2022 по 03.10.2023 (з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України) та з урахуванням часткових оплат заборгованості за цей період.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки при розрахунки пені по рахункам за серпень 2022 року і січень 2023 року позивачем не враховані положення ч. 5 ст. 254 ЦК України при визначення граничного терміну оплати по цим рахункам. Згідно здійсненого судом перерахунку стягненню з відповідача за заявлений період підлягає 2 714 117,82 грн. пені.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача пені за порушення строків розрахунків за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016 заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом частково в частині стягнення 2 714 117,82 грн. пені. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в задоволені позову відмовляється.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, заявленої позивачем до стягнення, на 95 % до розміру 135 795,48 грн.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 95 % суд зазначає наступне.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилався на те, що у зв`язку із початком широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та введенням в державі режиму воєнного стану з 24.02.2022 підприємство відповідача фактично з березня по вересень 2022 року не працювало, знаходилося у простої та природний газ не отримувало, а заборгованість за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016, яка стягнута у справі № 908/2657/22, виникла саме через те, що майже половину 2022 року підприємство відповідача не працювало. Отже, в діях відповідача відсутній прямий умисел, спрямований на порушення зобов?язань за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016.

Таким чином, відповідач вважає, що його власними діями позивачеві збитки не спричинені, оскільки сума передплати за транспортування газу, яка була наявна у підприємства, повністю перекривала транспортування того обсягу газу, який було отримано підприємством протягом березня вересня 2022 року, а в подальшому до квітня 2023 року. Стягнення з відповідача по даній справі інфляційних втрат та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України фактично нівелюють збитки позивача від знецінення грошових коштів.

ПрАТ «Запоріжсклофлюс» також просить суд врахувати важкий фінансово-економічний стан підприємства відповідача, про що свідчить фінансова звітність відповідача за 2023 рік, І півріччя 2024 року, згідно якої чистий збиток підприємства за 2023 рік склав 28,3 млн. гривень та ще 9,6 млн. гривень за перше півріччя 2024 року. Разом з тим, підприємство все ж таки веде господарську діяльність, в даний не простий час забезпечує зайнятість працівників та виплату ним зарплати. Крім того, за погодженим між сторонами графіком погашає заборгованість за транспортування газу перед позивачем.

Також відповідач зауважує, що заявлений позивачем до стягнення розмір пені становить більше 25 % стягнутої за рішенням суду у справі № 908/2657/22 суми основного боргу. Отже, нарахування та стягнення такої великої суми пені становитиме непомірний тягар для відповідача і буде джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, що суперечитиме меті неустойки як стимулу боржника до виконання основного грошового зобов`язання.

Згідно з частиною третьою ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру ( відсоткового співвідношення ) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України ( справедливість, добросовісність, розумність ), та з дотриманням правил ст. 86 ГПК України, на власний розсуд, за внутрішнім переконанням, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст. 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме ст. 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 у справі № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20.

У постановах від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18 Верховний Суд також зазначив, що зменшення розміру пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Необхідно зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання). Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/17.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Аналогічні правові висновки наведено в постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 ).

Застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме, зокрема, суд першої інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій ( неустойки ), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. (Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21).

Так, вирішуючи клопотання про зменшення штрафних санкцій судом враховано, що підприємство відповідача знаходиться у м. Запоріжжі, яке входить до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення бойових дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, а тому підприємницька діяльність відповідача ускладнюється постійними ракетними обстрілами, повітряними тривогами та відключеннями світла на виробничих потужностях.

Згідно наказів по підприємству № 21 від 28.02.2022, № 27-к від 23.04.2022, № 41 від 20.09.2022 на ПрАТ «Запоріжсклофлюс» з 01.03.2022 по 30.09.2022 фактично діяв режим простою та була зупинена вся виробнича діяльність підприємства. З 01.10.2022 на ПрАТ «Запоріжсклофлюс» введено триденний робочий тиждень.

Суд враховує, що згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2023 рік чистий збиток підприємства за 2023 рік склав 28,3 млн. гривень, а згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2024 року чистий збиток підприємства за І квартал 2024 року склав 9,6 млн. гривень.

Разом з тим, підприємство відповідача все ж таки веде господарську діяльність, забезпечує зайнятість працівників та виплату зарплати.

Крім того, наявні у справі письмові докази (відповідні платіжні інструкції) свідчать, що станом на час вирішення спору судом заборгованість, стягнута згідно постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2024 у справі № 908/2657/22, відповідачем перед позивачем погашена повністю.

АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» проти зазначеного факту не заперечило.

Відтак, покладення на відповідача пені в розмірі 2 714 117,82 грн. в даному випадку набуває ознак каральної функції та розцінюється судом як надмірний тягар для суб`єкта господарської діяльності, який здійснює свою діяльність під час дії воєнного стану.

При цьому судом враховано відсутність понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача.

Також, суд приймає до уваги, що стягнення пені не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність, а пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.

Так суд вказує, що застосування господарських санкцій з огляду на їх закріплення у Договорі сторонами не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності товариства, а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому суд погоджується з доводами відповідача, що стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс» у даній справі інфляційних втрат та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України фактично нівелюють збитки позивача від знецінення грошових коштів за порушення відповідачем строків розрахунків за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016.

Із врахуванням викладеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшення її розміру на 90 %.

З підстав наведених вище таке зменшення суд вважає оптимальним балансом дотримання інтересів сторін у спорі.

Зменшення пені за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача, понесені внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань за Договором № 0942008573АР016 від 01.01.2016, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу, а також інтересів відповідача та не матиме негативних наслідків для Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз».

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Позивач частково надав докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування його правової позиції по суті спору, враховані судом при прийнятті рішення у даній справі.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 271 411,78 грн. пені за порушення строків розрахунків за Договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016, 1 204 564,65 грн. інфляційних втрат та 518 609,34 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог в позові відмовляється.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, зменшення судом штрафних санкцій не впливає на розподіл судових витрат.

Тому, витрати зі сплати судового збору в сумі 53 247,50 грн. (що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог) покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», м. Запоріжжя до Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс», м. Запоріжжя про стягнення 4 439 215,64 грн. 3 % річних, інфляційних втрат та пені за порушення строків розрахунків за договором розподілу природного газу № 0942008573АР016 від 01.01.2016 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжсклофлюс», (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 00293255) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03345716) 271 411 (двісті сімдесят одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 78 коп. пені за порушення строків розрахунків, 1 204 564 (один мільйон двісті чотири тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн. 66 коп. інфляційних втрат, 518 609 (п`ятсот вісімнадцять тисяч шістсот дев`ять) грн. 34 коп. 3 % річних та 53 247 (п`ятдесят три тисячі двісті сорок сім) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволені позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 28» жовтня 2024 р.

СуддяН. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.