Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/10789/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/10789/24За позовом Фермерського господарства "МНСОЯ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК-ЦЕНТР"

про стягнення 188 265,86 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "МНСОЯ" (далі - позивач, ФГ "МНСОЯ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК-ЦЕНТР" (далі - відповідач, ТОВ "НСК-ЦЕНТР") про стягнення 188 265,86 грн, з яких: 172 703,20 грн основного боргу, 4239,47 грн. інфляційних втрат, 9999,53 грн пені, 1323,66 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору поставки № ДП77-702 від 10.06.2024 здійснив 100% попередню оплату за товар, проте відповідач свої зобов`язання з поставки товару не виконав, суму попередньої оплати за товар повернув лише частково.

Позовна заява сформована в системі "Електронний суд" 02.09.2024 та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" 03.069.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 позовну заяву ФГ "МНСОЯ" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

11.09.2024 представником позивача сформована в системі "Електронний суд" та зареєстрована в КП "Діловодство спеціалізованого суду" заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2024 позовну заяву ФГ "МНСОЯ" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10789/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

07.10.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано та зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" клопотання.

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/10789/24.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

10.06.2024 між Фермерським господарством "МНСОЯ" (далі - позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НСК-ЦЕНТР" (далі - відповідач, Постачальник) укладено Договір поставки №ДП77-702 від 10.06.2024 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця ПММ (надалі - товар), відповідної якості і за ціною в порядку та строки, передбачені Договором, а Покупець - прийняти та оплати товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність та інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюється на кожну поставку та є невід`ємною частиною Договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищує 100 тисяч гривень, підписання Сторонами специфікації щодо такої поставки є обов`язковим.

Відповідно до п. 1.3 Договору ціна товару, після підписання специфікації, не може бути змінена Постачальником в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 2.3 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару Покупцю на умовах DDP, (згідно Правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), на склад Покупця за адресою:31123, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Великий Чернятин.

Відповідно до п. 2.4 Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту оплати Покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено Сторонами.

Відповідно до п. 2.5 Договору поставка вважається завершеною з моменту отримання товару Покупцем.

Відповідно до п. 3.2 Договору оплата за Договором здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати, згідно наданого рахунку.

Відповідно до п. 7.1.2 Договору у разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.

Відповідно до п. 10.1 Договору даний Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін, і діє до 10 червня 2025 року. При цьому, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань.

10.06.2024 між сторонами укладено Додаток №1 до Договору поставки №№ДП77-702 від 10.06.2024 у формі заявки на придбання товару, згідно якого сторони погодили поставку дизельного палива сторту С, Efix 51 Diesel, SR EN590 Romania, Rompetrol в кількості 4600 літрів, ціна 34,91 грн без урахування ПДВ.

Відповідно до п. 2 Додатку №1 до Договору повна вартість Товару прописом: сто дев`яносто дві тисячі сімсот три гривні 20 копійок .У тому числі ПДВ тридцять дві тисячі сто сімнадцять гривень 20 копійок.

Відповідно до п. 4 Додатку №1 до Договору орієнтована дата поставки: 12 червня 2024 року.

Відповідно до п. 5 Додатку №1 до Договору умови оплати: 100% попередня оплата.

На виконання умов Договору поставки Постачальник надав Покупцю рахунок на оплату №9045 від 10.06.2024 на загальну суму 192 703,20 грн.

11.06.2024 Покупцем на виконання умов Договору було здійснено 100% передоплату за поставку товару на загальну суму 192 703,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №582 від 11.06.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач свої зобов`язання з поставки товару у строк до 14.06.2024 не виконав.

У зв`язку з порушенням строків поставки товару, листом № 9 від 26.06.2024 позивач вимагав у відповідача повернення попередньої оплати в сумі 192 703,20 грн.

28.06.2024 відповідач повернув позивачу частину передоплати в сумі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №11 від 28.06.2024.

Також відповідач надав позивачу гарантійний лист №04/251 від 04.07.2024, яким зобов`язався повернути попередню оплату у строк до 17.07.2024 та гарантійний лист №08/255, яким зобов`язався повернути залишок передоплати в сумі 172 703,20 грн у строк до 29.07.2024.

Однак відповідачем у заявлений строк повернення попередньої оплати кошти в сумі 172 103,20 грн повернуті позивачу не були

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з відповідача у загальному розмірі 188 265,86 грн, з яких: 172 703,20 грн основного боргу, 4 239,47 грн інфляційних втрат, 9 999,53грн пені, 1 323,66 грн 3% річних.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України").

Матеріалами справи, а саме платіжним дорученням № 582 від 11.06.2024 підтверджується факт здійснення позивачем попередньої оплати замовленого товару на суму 192 703,20 грн, внаслідок чого у відповідача виникло зобов`язання поставити вказаний товар на вказану суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо інше не передбачено договором, зобов`язання має бути виконане протягом 7 днів з моменту пред`явлення вимоги.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язується поставляти товар Покупцю протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту оплати Покупцем рахунку на поставку товару.

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України, змісту пункту 2.4 Договору та враховуючи дату оплати Покупцем за поставку товару, що підтверджується платіжною інструкцією № 582 від 11.06.2024, відповідач повинен був поставити товар на суму 192 703,20 грн у строк до 14.06.2024 включно.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відтак, не передання продавцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вказав на порушення відповідачем свого обов`язку поставити оплачений товар, у зв`язку з чим позивач заявив вимогу № 9 від 26.06.2024 про повернення суми передоплати в розмірі 192 703,20 грн за непоставлений товар.

Судом встановлено, що відповідачем було здійснено частково повернення грошових коштів у розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 11 від 28.06.2024.

Також відповідач надіслав на адресу позивача додатковий гарантійний лист, яким повідомив позивача, що гарантований строк повернення залишку передоплати у сумі 172 703,20 грн становить до 29.07.2024 включно.

Однак, станом на момент розгляду справи матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повернення відповідачем грошових коштів в сумі 172 703,20 грн на рахунок позивача.

За таких обставин, приймаючи до уваги факт здійснення позивачем попередньої оплати товару за Договором № ДП77-702 від 10.06.2024, враховуючи, що відповідачем не спростовано факту порушення взятих на себе зобов`язань поставити оплачений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 172 703,20 грн підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 4 239,47 грн інфляційних втрат, 9 999,53 грн пені, 1 323,66 грн 3% річних за період з 15.06.2024 по 02.09.2024.

Також суд звертає увагу, що вірним розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат є періоди з 15.06.2024 по 28.06.2024 на суму 192 703,20 грн та з 29.06.2024 по 02.09.2024 на суму 172 103,20 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем період за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" судом встановлено, що позивачем не вірно нараховано суму інфляційних втрат, позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 4 239,49 грн, в той час як правильною є сума 5 275,69 грн.

Приписами статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем реалізовано своє процесуальне права на подання позову про стягнення інфляційних втрат в сумі 4 239,47 грн, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 1 323,66 грн 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 155,43 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 9 999,53 грн.

Стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 9 999,53 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Умовами договору п. 7.1.2 передбачено, що у разі прострочення поставки товару Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 1% від вартості не поставленого (несвоєчасно поставленого) товару за кожний день прострочення поставки товару.

Отже, умовами договору сторони передбачили відповідальність відповідача саме за прострочення поставки товару.

Як встановлено судом, позивач відмовився від поставки товару листом №9 від 26.06.2024 відповідно до положень ст.693 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено отримання відповідача цього листа, оскільки платіжною інструкцією №11 від 28.06.2024 було повернуто грошові кошти з посиланням саме на цей лист.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо інше не передбачено договором, зобов`язання має бути виконане протягом 7 днів з моменту пред`явлення вимоги.

Отже, з 27.06.2024 зобов`язання відповідача щодо поставки товару припилилось, натомість у відповідача виник обов`язок з повернення грошових коштів позивачу.

За таких обставин, нарахування неустойки за несвоєчасну поставку товару можливе лише за період з 15.06.2024 по 26.06.2024.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 9 999,53 грн підлягають частковому задоволені у розмірі 1 642,72 грн.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов`язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.

Враховуючи, що сторони не передбачили умовами Договору поставки №ДП77-702 від 10.06.2024 можливість сплати пені за несвоєчасне повернення грошових коштів та не визначали її розміру, то відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів в порядку статті 86 ГПК України, повно і всебічно з`ясувавши обставини даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фермерського господарства "МНСОЯ" підлягають частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 2 422,40 грн та 5000,00 витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів спору.

З огляду на приписи ч. 9 ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача

Оскільки станом на час ухвалення рішення позивачем не було подано доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00грн, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування таких витрат пов`язаних з розглядом справи.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НСК-ЦЕНТР" (Україна, 04052, місто Київ, вул.Глибочицька, будинок 40, офіс 317; ідентифікаційний код 31701489) на користь Фермерського господарства "МНСОЯ" (Україна, 04052, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, оф. 317; ідентифікаційний код 42700037) 172 703,20 грн (сто сімдесят дві тисячі сімсот три гривні 20 коп.) основного боргу, 1 155,43 грн (одна тисяча сто п`ятдесят п`ять гривень 43 коп.) 3% річних, 4 239,47 грн (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять гривень 47 коп.) інфляційних втрат, 1 642,72 (одна тисяча шістсот сорок дві гривні 72 коп.) пені та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 29.10.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА