Рішення

від 28.10.2024 по справі 910/8680/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2024Справа № 910/8680/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Фізичної особи-підприємця Федулєєва Артура Миколайовича

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про стягнення 17 000,00 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Фізична особа-підприємець Федулєєв Артур Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 17 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 342058 від 26.09.2022 позивачем сплачено до Державного бюджету України штраф у розмірі 17 000,00 грн, однак вказана постанова скасована в судовому порядку, у зв`язку з чим за твердженням позивача є підставою для стягнення безпідставно отриманих коштів відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

22.07.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8680/24, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.08.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позов.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на 26 вересня 2022 року начальник відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області виніс постанову № 342058 від 26.09.2022 про застосування до ФОП Федулєєва А.М. адміністративно- господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн, на підставі якої Зарічним ВДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 28.11.2022 відкрито виконавче провадження № 70423492 про стягнення з Федулєєва А.М. на користь держави штрафу у сумі 17000 грн.

Позивачем з метою зняття арешту з рахунків 28 листопада 2022 року сплачено рахунок Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції кошти у сумі 19013,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №70423492 від 28.11.2022.

Позивач посилається на те, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі № 480/8104/22, залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року по справі № 480/8104/22, адміністративний позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті №342058 від 26.09.2022 про застосування до ФОП Федулєєва Артура Миколайовича адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

За таких обставин, позивач вважає, що до Державного бюджету України ФОП Федулєєвим зайво сплачені грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн, відтак підлягають стягненню з відповідача на підставі приписів ст. 1212 ЦК України.

Позиція відповідача

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що Федулєєв Артур Миколайович сплатив адміністративний штраф, за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, відтак Укртрансбезпека не є належним відповідачем по даній справі.

Відповідач звернув увагу на те, що у позивача виникли правові підстави для повернення суми стягнутого штрафу у розмірі 17000,00 грн, у зв`язку з набранням судових рішень законної сили, а не у зв`язку з діями державного виконавця.

Також відповідач зазначив, що грошові кошти не надходили на рахунки Укртрансбезпеки, так як суми штрафу були перераховані спочатку на депозитний рахунок органу ДВС, а потім були перераховані до Державного бюджету України. Таким чином, Укртрансбезпека не була набувачем грошових коштів і перерахування сум штрафу не призвело до зміни майнового стану Укртрансбезпеки у вигляді приросту майна та збагачення за рахунок коштів позивача.

Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено порушення своїх прав та інтересів діями відповідача стосовно вчинення дій щодо повернення сум сплаченого штрафу, оскільки відповідачем не заперечується наявність правових підстав для повернення грошових коштів, але повернення сум сплаченого штрафу має здійснюватися у порядку, визначеному законодавством України, та відповідним органом, що контролює справляння надходжень бюджету за кодами класифікації доходів бюджету.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.09.2022 державними інспекторами відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області державної служби України з безпеки на транспорті Стеценко Н.О. та Солодовник П.О. , на підставі направлення на рейдову перевірку від 29.08.2022 №0/5921, було здійснено перевірку транспортного засобу Мерседес-Бенс, номерний знак НОМЕР_1 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить ФОП Федулєєву Артуру Миколайовичу (надалі - позивач), водій - ОСОБА_3 .

За наслідками перевірки складено Акт №314456 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зазначено, що під час перевірки виявлено порушення: «При наданні послуг з перевезення пасажирів за регулярним міжміським маршрутом Суми Ромни, автомобільний перевізник здійснив порушення, а саме на момент перевірки відсутній розклад руху та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність передбачена абз. 3 ч.1. ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

26 вересня 2022 року начальник відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області на підставі зазначеного Акту виніс Постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу №342058, відповідно до якої на ФОП Федулєєва Артура Миколайовича накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. за порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт», за що передбачена відповідальність абц.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

28.11.2022 ФОП Федулєєвим Артуром Миколайовичем сплачено до Державного бюджету України 19 013,10 грн, з яких штраф у розмірі 17 000,00 грн, що підтверджується платіжною вимогою №70423492 від 28.11.2022.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі № 480/8104/22 задоволено позов ФОП Федулєєва Артура Миколайовича, визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №342058 від 26.09.2022 року про застосування до фізичної особи - підприємця Федулєєва Артура Миколайовича адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 480/8104/22 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі № 480/8104/22 залишено без змін.

Позивачем зазначено, що оскільки рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі № 480/8104/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023, визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн №342058 від 26.09.2022, до Державного бюджету України зайво сплачені грошові кошти в розмірі 17 000,00 грн.

Позивач звернувся до Зарічного відділу ДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з вимогою повернення сплаченої сумі адміністративно-господарського штрафу.

Позивачем отримано відповідь від Зарічного відділу ДВС у місті Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, якою вказано, що в зв`язку з тим, що виконавче провадження завершено на підставі п.9. ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням, відсутні законні підстави для повернення стягнутого виконавчого збору, рекомендовано звернутися до суду з метою повернення з Державного бюджету України відповідних коштів.

Оскільки рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року по справі № 480/8104/22, залишеним без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023, визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №342058 від 26.09.2022, позивач звернувся до суду з позовом про повернення сплачених на підставі вказаної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу грошових коштів у розмірі 17 000,00 грн відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Як підтверджено наявною в матеріалах справи копією платіжної вимоги №70423492 від 28.11.2022 позивачем сплачено до Державного бюджету України грошові кошти 19 013,10 грн, з яких штраф у розмірі 17 000,00 грн, на виконання постанови про арешт коштів боржника ВП 70423492 від 28.11.2022 з примусового виконання постанови Державної служби України з безпеки на транспорті № 342058 від 26.09.2022.

Судом встановлено, що 26 вересня 2022 року начальник відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області виніс постанову про застосування адміністративно- господарського штрафу №342058, відповідно до якої на ФОП Федулєєва Артура Миколайовича накладено штраф у сумі 17 000,00 грн. за порушення ст.39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 у справі № 480/8104/22 задоволено позов ФОП Федулєєва Артура Миколайовича, визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №342058 від 26.09.2022 року про застосування до фізичної особи - підприємця Федулєєва Артура Миколайовича адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 480/8104/22 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишено без задоволення, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 по справі № 480/8104/22 залишено без змін.

Зазначені обставини відповідно до положень ч. 1 та ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню.

Предметом позову у даній справі є вимоги Фізичної особи-підприємця Федулєєва Артура Миколайовича про стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті безпідставно перерахованих коштів у загальній сумі 17 000,00 грн, сплачених відповідно до постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №342058 від 26.09.2022, яка в подальшому була скасована в судовому порядку.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як встановлено судом, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 року по справі № 480/8104/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023, визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №342058 від 26.09.2022.

Отже, відповідна правова підстава (постанова Державної служби України з безпеки на транспорті №342058 від 26.09.2022) для перерахування позивачем коштів, визнана недійсною у судовому порядку.

Оскільки підстава на якій позивачем була сплачена сума штрафу у розмірі 17 000,00 грн. скасована в судовому порядку, то такі кошти утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а відтак сума у розмірі 17 000,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Щодо заперечень відповідача, суд звертає увагу на те, що аналогічні спірним правовідносини вже були предметом дослідження Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/5880/21 та у постанові від 08.08.2023 зазначено наступне.

Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету (абзаци перший і п`ятий пункту 5 розділу І Порядку №787).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з викладеним, суд прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України та стягнення з 17 000,00 грн. з Державного бюджету України.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що останній не є належним відповідачем у справі.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567, у редакції, чинній на момент винесення постанови стосовно Філії).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).

У судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша і друга статті 326 ЦК України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).

З огляду на наведені приписи, а також враховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

За змістом абзацу 1 частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

За змістом абзацу 1 частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Відповідно до абзаців 1, 9 пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року № 787 повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина 2 статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац 2 частини 3 статті 17 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вище наведене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача.

Аналогічні за змістом висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.08.2023 року в справі № 910/5880/21.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що висновок суду першої інстанції, який підтримав апеляційний суд, про те, що кошти слід стягнути на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань, відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.06.2018 року в справі № 910/23967/16. Згідно з цим висновком Господарський процесуальний кодекс України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення .

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Федулєєва Артура Миколайовича до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення 17 000,00 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця Федулєєва Артура Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) безпідставно отримані кошти у розмірі 17 000,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 28.10.2024.

Суддя О.В. Гулевець