Рішення

від 29.10.2024 по справі 911/1358/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1358/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Зараз-5» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Чайки, вулиця Лобановського Валерія, будинок 23, код: 43239181)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/1, код: 39306471)

про стягнення 30834,42 гривень,

До Господарського суду Київської області 28.05.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Зараз-5» (далі по тексту ТОВ «УК «Зараз-5»/позивач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (далі по тексту ТОВ «ФК «Алькор Інвест»/відповідач) заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за індивідуальним договором приєднання про надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 30834,42 гривень.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що стягувана сума виникла у зв`язку з тим, що ТОВ «ФК «Алькор Інвест» не виконує грошові зобов`язання в частині оплати наданих позивачем житлово-комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2024 позовну заяву ТОВ «УК «Зараз-5» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1358/24. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: зобов`язано позивача надати суду додаткові роз`яснення щодо нарахованих щомісячних сум із зазначенням методики нарахування; встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Представником позивача в підсистемі «Електронний суд» до суду 04.07.2024 сформовано додаткові письмові пояснення та заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач остаточно просить суд стягнути з відповідача 23305,39 гривень боргу.

Згідно ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши зміст поданої заяви ТОВ «УК «Зараз-5» про зменшення позовних вимог, судом встановлено, що подана заява відповідає вимогам, що ставляться ст. ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, відповідно, суд вважає за необхідне заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог прийняти до розгляду, у зв`язку з чим предметом розгляду у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 23305,39 гривень боргу.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву не скористався, хоча щодо розгляду справи повідомлявся судом належним чином, шляхом надсилання ухвали від 05.06.2024 на належну адресу відповідача, яка згідно відмітки наявної на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення отримана останнім 12.06.2024.

Враховуючи те, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, а наявних у матеріалах справи доказів достатньо для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як вказує позивач, стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії.

Так, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна відповідач з 21.03.2019 по 20.03.2023 був власником квартири АДРЕСА_1 .

Рішеннями Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради від 21.10.2021 № 688 та від 29.09.2022 № 361 встановлено ТОВ «УК «Зараз-5» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії споживачам на території села Чайки.

Наказами ТОВ «УК «Зараз-5» від 30.09.2021 № 02ОД та від 30.09.2022 № 08ОД встановлено плату за абонентське обслуговування, що надається споживачам за індивідуальними договорами.

На сайті ТОВ «УК «Зараз-5» uk-zaraz5.com.ua 01.10.2021 опубліковано індивідуальний договір приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії по будинку № 11 (надалі індивідуальний договір), що підтверджується наданою в матеріалах справи роздруківкою з офіційного сайту ТОВ «УК «Зараз-5».

Так, за умовами вказаного договору:

- цей договір є договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення (далі послуга) споживачу, укладається сторонами з урахуванням статей 634, 641, 642 Цивільного кодексу України (пункт 1);

- цей договір набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця https://uk-zaraz5.com.ua/ або на сайті Борщагівської сільської ради (пункт 2);

- фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (для бюджетних установ/організацій та інших споживачів - власників/користувачів нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку) (пункт 4);

- виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (пункт 5).

- обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу). Якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліку послуги. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (пункт 11);

- у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу (пункт 12);

- зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця (пункт 17);

- у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів (пункт 20);

- зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку теплової енергії (приладів-розподілювачів теплової енергії) здійснюється щомісяця споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань (пункт 23);

- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті Борщагівської сільської ради та/або на офіційному веб-сайті виконавця: https://uk-zaraz5.com.ua/ (пункт 30);

- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця (пункт 32);

- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (пункт 33);

- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункт 34).

Як вказує позивач та не спростовувалось відповідачем в перебігу розгляду справи на виконання умов договору позивач у період листопад 2021 року-березень 2021 року надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 30834,42 гривень, а саме: у листопаді 2021 року на суму 3003,81 гривень; у грудні 2021 року на суму 4708,27 гривень; у січні 2022 року на суму 6758,72 гривень; у лютому 2022 року на суму 4681,14 гривень; у березні 2022 року на суму 4153,45 гривень; у листопаді 2022 року на суму 977,36 гривень; у грудні 2022 року на суму 1745,59 гривень; у січні 2023 року на суму 1867,76 гривень; у лютому 2023 року на суму 1513,68 гривень; у березні 2023 року на суму 1424,64 гривень.

Також позивачем до матеріалів справи долучено сформовані рахунки-фактури на відповідні суми, у яких одержувачем вказано ТОВ «ФК «Алькор Інвест», а саме: від 30.11.2021 № СФ-000008; від 31.12.2021 № СФ-0000055; від 31.01.2022 № СФ-000005; від 28.02.2022 № СФ-0000038; від 31.03.2022 № СФ-0000039; від 30.11.2022 № СФ-0000102; від 31.12.2022 № СФ-0000126; від 31.01.2023 № СФ-0000004; від 28.02.2023 № СФ-0000030; від 31.03.2023 № СФ-0000058.

Позивач стверджує, що відповідач, в порушення договірних зобов`язань, свій обов`язок щодо оплати вартості отриманої теплової енергії не виконав, внаслідок чого за відповідачем обліковувалась заборгованість у загальному розмірі 30834,42 гривень, що і стало підставою для звернення позивача із розглядуваним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 11, 509, 627 Цивільного кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно із частинами 1, 2 статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, враховуючи зазначені вимоги, індивідуальний договір укладено на умовах, які розроблені ТОВ «УК «Зараз-5» та опубліковано на його веб-сайті, без викладення його в паперовій формі, а факт його укладення підтверджується діями відповідача, які спрямовані на укладення договору та виконання його умов, зокрема, фактичне споживання теплової енергії. А відповідність тарифів, на підставі яких позивачем нараховується сума, що підлягає сплаті, вимогам чинного законодавства підтверджується рішеннями Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради від 21.10.2021 № 688 та від 29.09.2022 № 361.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі індивідуального договору.

На підтвердження факту надання позивачем послуг, а також наявності заборгованості у відповідача, позивачем надано, зокрема копії: рішень Виконавчого комітету Борщагівської сільської ради від 21.10.2021 № 688 та від 29.09.2022 № 361 «Про встановлення одно ставкових тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії, які надаються ТОВ «УК «Зараз-5»», індивідуального договору приєднання; роздруківку з офіційного сайту ТОВ «УК «Зараз-5», наказів ТОВ «УК «Зараз-5» про встановлення розміру плати за абонентське обслуговування від 30.09.2021 № 02ОД та від 30.09.2022 № 08ОД, роздруківки з показниками спожитої теплової енергії на вузлу комерційного обліку (будинкового лічильника); звіти про використання теплової енергії та лічильників теплової енергії по вул. Лобановського, буд. 11; сформовані рахунки-фактури за загальний період листопад 2021-березень 2023 років.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Зазначена правова позиція наведена у постановах Верховного суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

При цьому, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.09.2020 у справі № 910/1762/19, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

У розумінні умов укладеного сторонами договору, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із надання послуг з постачання теплової енергії на користь відповідача.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 34 індивідуального договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору у відповідача наявна заборгованість з оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання за період листопад 2021-березень 2023 років у загальному розмірі 30834,42 гривень, а строк виконання такого зобов`язання настав.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов`язань, визначених умовами договору.

При цьому, в перебігу розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач остаточно просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 23305,39 гривень.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів за надані позивачем послуги не надав, заперечень щодо факту отримання наданих позивачем послуг не висловив.

Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем у загальному розмірі 23305,39 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача існуючої заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та належить до задоволення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

А саме суд приймає рішення про стягнення з ТОВ «ФК «Алькор Інвест» на користь ТОВ «УК «Зараз-5» 23305,39 гривень боргу.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Частинами 1, 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

З наведених вище норм вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.02.2024 № 35, укладений між Адвокатом Поповим Євгеном Васильовичем та ТОВ «УК «Зараз-5» (клієнт); акт приймання-передачі наданих послуг правової допомоги від 29.04.2024 № 5 на суму 5000 гривень.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи становить 5000 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

В перебігу розгляду справи від відповідача клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, та враховуючи відсутність клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Зараз-5» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Алькор Інвест» (04119, місто Київ, вул. Зоологічна, будинок 4-А, офіс 139/1, код: 39306471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча Компанія «Зараз-5» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Чайки, вулиця Лобановського Валерія, будинок 23, код: 43239181) 23305,39 гривень боргу, 3028,00 гривень судового збору та 5000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2024.

Суддя Р.М. Колесник