Рішення

від 09.10.2024 по справі 911/1200/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1200/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо»

про стягнення 2 106 280,84 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Андрієвська О.В.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» про стягнення 2 106 280,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині оплати за поставлену електроенергію. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 1 888 798,96 грн основного боргу, 176 408,65 грн пені, 18 318,76 грн 3% річних, 22 754,47 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1200/24. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв`язку із чим надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 12.06.2024.

Частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.05.2024 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» 15.05.2024 о 16:31.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінету до 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 15.05.2024.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 15.05.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

12.06.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1200/24 на 17.07.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 12.06.2024 та направлено останню в електронний кабінет відповідача.

17.07.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

У підготовчому засіданні суд поставив на обговорення питання щодо обставин реструктуризації боргу відповідно до листа відповідача від 26.01.2024; представник позивача надав усні пояснення щодо обставин реструктуризації боргу. Судом вирішено відкласти підготовче засідання з метою надання позивачу часу для подання письмових пояснень щодо обставин реструктуризації боргу відповідно до листа відповідача від 26.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1200/24 на 04.09.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 17.07.2024 та направлено останню в електронний кабінет відповідача.

17.07.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення в справі, в яких позивач повідомив суд, що листом від 26.01.2024 відповідач звертався до позивача з листом про відтермінування оплати заборгованості за грудень 2023 року в сумі 1 888 798,96 грн у зв`язку з погодженням питання про реструктуризацію боргу. Однак, як зазначив позивач, відповідачем не було в подальшому вчинено дії, направлені на подальше мирне врегулювання та добровільну оплату заборгованості у розмірі 1 888 798,96 грн. Позивач у додаткових поясненнях повідомив суд, що договір реструктуризації боргу або інші договори про розстрочення/відстрочення щодо зміни строків виконання зобов`язання щодо оплати з відповідачем не укладались.

04.09.2024 у підготовче засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання втретє не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Суд протокольно прийняв додаткові пояснення позивача у справі до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.09.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1200/24 до судового розгляду по суті на 09.10.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 04.09.2024 та направлено останню в електронний кабінет відповідача.

09.10.2024 в судове засідання з`явився представник позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482 від 01.01.2019 в частині оплати за поставлену електроенергію у грудні 2023 року обсягом 259 440 кВт/год на загальну суму 1 888 798,96 грн. У зв`язку із чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1 888 798,96 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482, а також 176 408,65 грн пені, 18 318,76 грн 3% річних, 22 754,47 грн інфляційних втрат.

09.10.2024 в судове засідання представник відповідача не з`явися, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не оспорив.

Суд наголошує, що представник відповідача у підготовчі засідання жодного разу не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення засідань був повідомлений належним чином.

Наразі суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 вказаного Кодексу, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, проте, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

В судовому засіданні 09.10.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи те що суддя Сокуренко Л.В. з 13.10.2024 до 20.10.2024 перебувала у відпустці та з 21.10.2024 до 25.10.2024 перебувала у відрядженні, повний текст рішення складено та підписано судом після виходу судді на роботу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі позивач, постачальник) являється електропостачальником, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 (далі ПРРЕЕ).

Пунктом 1.2.7 ПРРЕЕ встановлено, що постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу та укладається в установленому цими Правилами порядку.

28.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» (далі споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482 від 01.01.2019 в редакції, що діє з 01.10.2019, шляхом підписання Заяви-приєднання до договору, за умовами якої початок постачання з 01.01.2019. Вказана заява підписана та скріплена печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень (копія наявна в матеріалах справи).

Зі змісту преамбули заяви-приєднання від 28.12.2018 (далі заява-приєднання) вбачається, що керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії , затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та ознайомившись на сайті електропостачальника ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» в мережі Інтернет за адресою: www.koec.com.ua з умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в редакції, що діє з 01.01.2019, заявник приєднується до умов договору на умовах Комерційної пропозиції постачальника «УНІВЕРСАЛ» за такими нижченаведеними персоніфікованими даними.

Відповідно до пп. 1, 2 заяви-приєднання, найменування споживача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо»; код ЄДРПОУ 31425352.

У пункті 3 заяви-приєднання зазначені відомості щодо об`єктів споживача, а саме адреси об`єктів, їх види та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктами споживача, а саме: 1. 03027 Нова, 31, Новосілки; ЕІС-код 62X5857367559377; 2. 03027 Нова, 31, Новосілки; ЕІС-код 62X8777536621568; 3. 03027 Садова, 3/А1, Новосілки; їдальня; ЕІС-код 62X7654160528485.

За змістом п. 4 заяви-приєднання, найменування та ЕІС-коди сторони, з якою споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії: ПрАТ «Київобленерго», ЕІС-код 62X1390171075089. Початок постачання з 01.01.2019.

За змістом комерційної пропозиції «УНІВЕРСАЛ», початок постачання: з дати приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у порядку, вказаному у заяві-приєднанні.

Пунктом 8 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

11.06.2017 набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно із п. 15 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

За змістом підп. 3.1.7. п. 3.1. ПРРЕЕ передбачено, що Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. На вимогу споживача електропостачальника має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.

Судом враховано, що договір укладено, шляхом приєднання відповідача до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті позивача, шляхом фактичного споживання відповідачем електричної енергії. Цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 542 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього Договору. Умови цього Договору є однаковими для всіх споживачів.

З урахуванням зазначеного вище, враховуючи підписання відповідачем заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, споживання електричної енергії та часткової оплати послуг, суд встановив, що між ТОВ «Антор-Експо» та ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482 (надалі договір).

Приєднавшись до договору, ТОВ «Антор-Експо» взято на себе договірні зобов`язання, зокрема здійснювати оплату вартості електричної енергії.

Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщено на офіційному веб-сайті ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК», текст публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг додано до позовної заяви.

Як зазначив позивач, заяв від споживача до ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» щодо надання письмового примірника договору не надходило.

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

У пункті 1.2 договору передбачено, що умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з п. 2.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2.3 договору, обсяг проданої споживачу електроенергії визначається оператором системи розподілу та для споживачів, які не є побутовими (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), підтверджується шляхом підписання сторонами до 10 числа місяця наступного за розрахунковим відповідного акту купівлі-продажу електричної енергії/ акта приймання-передачі електричної енергії.

Оператором системи розподілу на території Київської області є Приватне акціонерне товариство «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», яке в силу п. 11 Постанови Національної комісії, здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 виконує функції адміністратора комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (НКРЕКП), згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 3 до цього договору.

Комерційною пропозицією «Універсал», яка є додатком № 3 до договору, визначено порядок оплати. Зокрема, попередня оплата 100 % вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 договору).

Пунктом 5.8 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.9. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.10 договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

За змістом п. 6.2 договору, споживач зобов`язується, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього договору.

За змістом п. 7.2 договору, постачальник зобов`язується, зокрема: - забезпечувати комерційну якість послуг з постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору; - обчислювати і виставляти рахунки споживачу відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим договором.

Умовами пункту 13.1 договору визначено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання але не раніше дати, наведеній в комерційній пропозиції. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № 420014482 та поставив відповідачу у грудні 2023 року електричну енергію обсягом 259 440 кВт*год на загальну суму 1 888 798,96 грн, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію рахунку-фактури за спожиту електричну енергію № 5159185791 за грудень 2023 року від 31.12.2023 на суму 1 888 798,96 грн, акт прийняття-передавання електричної енергії за грудень 2023 року № А-5159185791 від 31.12.2023 на суму 1 888 798,96 грн.

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи лист Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» № 20-1-346 від 22.04.2024, в якому проінформував позивача про фактичні обсяги розподіленої електричної енергії згідно договору 220014482 ТОВ «Антор-Експо» за період з 01.2019 до 03.2024, зі змісту якого вбачається, що фактичний обсяг розподіленої електричної енергії відповідачу згідно договору 220014482 за точкою комерційного обліку ЕІС-код 62X7654160528485 у груді 2023 року становить 259 440 кВт*год.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист ТОВ «Антор-Експо» № б/н від 26.01.2024, адресований позивачу, в якому відповідач просив відтермінувати оплату заборгованості за грудень 2023 року в сумі 1 888 798,96 грн у зв`язку з погодженням питання про реструктуризацію боргу.

Проте, як зазначив позивач, відповідачем не було в подальшому вчинено дії, направлені на подальше мирне врегулювання та добровільну оплату заборгованості у розмірі 1 888 798,96 грн. Позивач у додаткових поясненнях від 17.07.2024 повідомив суд, що договір реструктуризації боргу бо інші договори про розстрочення/відстрочення щодо зміни строків виконання зобов`язання щодо оплати з відповідачем не укладались.

За ствердженням позивача, відповідач зобов`язання в частині оплати поставленої електричної енергії не виконав належним чином та не оплатив в порядку та строки, погоджені сторонами, вартість поставленої у грудні 2023 року електричної енергії, у зв`язку із чим станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 420014482 становить 1 888 798,96 грн.

Враховуючи зазначене вище, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 1 888 798,96 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482, а також нараховано та заявлено до стягнення 176 408,65 грн пені, 18 318,76 грн 3% річних, 22 754,47 грн інфляційних втрат.

Матеріали справи не містять відомостей про те, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482 від 01.01.2019 є припиненим або розірваним.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482 від 01.01.2019 та усі додатки до нього як належну підставу у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (надалі ПРРЕЕ).

Пунктом 2 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14.03.2018 року № 312 встановлено, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Пунктом 8 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 14.03.2018 року № 312 встановлено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії, або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до п. 1.1.2 ПРРЕЕ, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.

Пунктом 1.2.15 ПРРЕЕ встановлено, що укладення, внесення змін, продовження строку дії чи розірвання будь-якого із договорів, передбаченого цими Правилами, здійснюється відповідно до вимог законодавства та цих Правил. Для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України(далі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як визначено ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов`язання за договором виконав належним чином та поставив відповідачу у грудні 2023 року електричну енергії на загальну суму 1 888 798,96 грн, що підтверджується копією рахунку-фактури за спожиту електричну енергію № 5159185791 за грудень 2023 року від 31.12.2023 на суму 1 888 798,96 грн та актом прийняття-передавання електричної енергії за грудень 2023 року № А-5159185791 від 31.12.2023 на суму 1 888 798,96 грн.

Судом взято до уваги, що доказів вручення рахунку-фактури матеріали справи не містять, а акт прийняття-передавання електричної енергії не містить підпису з боку відповідача.

Однак, фактичний осяг розподіленої електричної енергії, який зазначено в акті прийняття-передавання електричної енергії за грудень 2023 року підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою оператора системи розподілу ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» № 20-1-346 від 22.04.2024.

Відповідачем у справі не спростовано як обсяг поставленої електричної енергії так і факт постачання позивачем електричної енергії на об`єкт ТОВ «Антор-Експо».

Враховуючи все наведене вище у сукупності, а також беручи до уваги відсутність будь-яких зауважень з боку відповідача щодо наданих послуг, їх обсягів та вартості, а також відсутність жодних складених актів про недоліки, господарський суд встановив, що акт прийняття-передавання електричної енергії за грудень 2023 року є погодженим споживачем, а послуги надані позивачем відповідачу на загальну суму 1 888 798,96 грн є прийнятими відповідачем без зауважень та заперечень.

З огляду на наведене суд встановив, що позивач належним чином виконав зобов`язання за договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону; оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору; договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору, споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором (НКРЕКП), згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 3 до цього договору.

Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п. 5.7 договору).

Пунктом 5.8 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.9. договору, розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший незаборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.

Пунктом 5.10 договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Комерційною пропозицією «Універсал», яка є додатком № 3 до договору, визначено порядок оплати. Зокрема, попередня оплата 100 % вартості договірного обсягу споживання електричної енергії на розрахунковий період повинна бути оплачена до дати початку розрахункового періоду. Остаточний розрахунок проводиться за фактично відпущену електричну енергію. Обсяги попередньої оплати визначаються шляхом множення відповідного договірного обсягу постачання електричної енергії на ціну, визначену згідно умов даної комерційної пропозиції, та підлягають оплаті незалежно від отримання рахунку постачальника.

Як було зазначено судом раніше, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру за спожиту електричну енергію № 5159185791 за грудень 2023 року від 31.12.2023 на суму 1 888 798,96 грн.

Суд встановив, що у вказаному вище рахунку-фактурі визначено кінцевий строк сплати рахунку 08.01.2024.

Враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства, умови п. 5.10 договору та визначений у рахунку-фактурі кінцевий строк сплати рахунку, господарський суд зазначає, що строк виконання відповідачем зобов`язання в частині оплати поставленої у грудні 2023 року електричної енергії є таким, що настав 08.01.2024.

Проте, станом на дату звернення позивачем до суду із даною позовною заявою в матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати за поставлену електричну енергії у грудні 2023 року в обсягах та строки, погоджені сторонами, у зв`язку із чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу № 420014482 від 01.01.2019 в загальній сумі 1 888 798,96 грн. Протилежного суду не доведено, доказів оплати вказаної суми заборгованості до суду не подано.

Крім того суд встановив вище, що в матеріалах справи наявний гарантійний лист ТОВ «Антор-Експо» № б/н від 26.01.2024, адресований позивачу, в якому відповідач просив відтермінувати оплату заборгованості за грудень 2023 року в сумі 1 888 798,96 грн у зв`язку з погодженням питання про реструктуризацію боргу.

Проте, як зазначив позивач та не спростовано відповідачем, відповідачем не було в подальшому вчинено дії, що направлені на подальше мирне врегулювання та добровільну оплату заборгованості у розмірі 1 888 798,96 грн. Позивач у додаткових поясненнях від 17.07.2024 повідомив суд, що договір реструктуризації боргу або інші договори про розстрочення/відстрочення щодо зміни строків виконання зобов`язання щодо оплати з відповідачем не укладались.

Суд зазначає, що закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 911/3685/17.

З урахуванням зазначеного вище, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо наявної заборгованості перед позивачем в сумі 1 888 798,96 грн, як і не містять доказів оплати заборгованості на вказану суму, з урахуванням гарантійного листа відповідача від 26.01.2024, суд розцінює гарантійний лист відповідача від 26.01.2024 як визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 1 888 798,96 грн за поставлену у грудні 2023 року електричну енергію.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 888 798,96 грн заборгованості за спожиту електричну енергію за договором постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482 нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 176 408,65 грн пені, 18 318,76 грн 3% річних, 22 754,47 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 09.01.2024 до 06.05.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та комерційної пропозиції «Універсал», враховуючи кінцевий строк оплати рахунку, в межах розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем сумах.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 176 408,65 грн пені, суд зазначає наступне.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до змісту комерційної пропозиції «Універсал» (додаток № 3 до договору), розмір пені та/або штрафу: подвійна облікова ставка Національного боку України (НБУ).

Позивач, керуючись умовами додатку № 3 до договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 176 408,65 грн за період прострочення з 09.01.2024 до 06.05.2024.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану в Україні», введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та станом на дату розгляду даної справи воєнний стан в Україні триває.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема: у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії, зберігання енергії; діяльності з організації купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку, забезпечення купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, трейдерської діяльності тощо.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Згідно з п. 96 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасник ринку електричної енергії (далі учасник ринку) виробник, електропостачальник, трейдер, оператор системи передачі, оператор системи розподілу, оператор ринку, гарантований покупець, оператор установки зберігання енергії та споживач, які провадять свою діяльність на ринку електричної енергії у порядку, передбаченому цим Законом;

Відповідно до пункту 4 частини третьої-четвертої статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії» до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії. Регулятор має право приймати рішення, що є обов`язковими до виконання учасниками ринку.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332 (далі Постанова № 332).

Підпунктом 16 п. 1 Постанови № 332 визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Відповідна постанова у вказаній частині не визнана недійсною в установленому порядку. Введений воєнний стан в Україні на час вирішення даного спору не припинено та не скасовано.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При виборі і застосуванні норм права у спірних правовідносинах суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палата Касаційного господарського суду від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Так у пункті 8.13.9 вказаної вище постанови Об`єднана палата констатувала, що постанова № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022), прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.

Крім того, Верховний Суд у складі об`єднаної палата Касаційного господарського суду в пунктах 8.13.29-8.13.38 постанови від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 враховував, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор зазначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Згідно з пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з підпунктом 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надати такі настанови зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Отже, з урахування дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов`язковий характер для учасників ринку електричної енергії.

Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Отже, Об`єднана палата дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому Об`єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Об`єднана палата звернула увагу, що норми постанови № 332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 № 333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

З рахуванням зазначеного, Об`єднана палата виснувала, що хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії», що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Як було встановлено судом вище, між ТОВ «Антор-Експо» та ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» було укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482 від 01.01.2019 шляхом підписання ТОВ «Антор-Експо» заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 28.12.2018.

Згідно із п. 15 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до пп. 1.1, 1.2 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018, та є однаковими для всіх споживачів.

Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 420014482 від 01.01.2019, укладений між позивачем та відповідачем відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Крім того, судом було встановлено, що спірним періодом, за який відповідач не здійснив оплату поставленої позивачем електричної енергії згідно рахунку-фактури № 5159185791 від 31.12.2023, є грудень 2023 року. У свою чергу позивачем здійснено нарахування пені за період прострочення з 09.01.2024 до 06.05.2024.

Тобто як спірний період, за який позивачем виставлено рахунок, так і дата виставлення рахунку та період нарахування пені припадають на період дії в Україні правового режиму воєнного стану.

З урахуванням усього зазначеного вище, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22, суд дійшов висновку, що підп. 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 розповсюджує свою дію на спірні правовідносини.

Отже, за вказаних обставин, відсутні правові підстави щодо стягнення заявленої до стягнення суми пені в розмірі 176 408,65 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 28 948,08 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» (місцезнаходження: вул. Садова, буд. 6, с. Новосілки, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., 03027; код ЄДРПОУ 31425352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» (місцезнаходження: вул. Київська, буд. 8В, м. Вишневе, Бучанський р-н, Київська обл., 08132; код ЄДРПОУ 42094646) 1 888 798,96 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 18 318,76 грн 3 % річних, 22 754,47 грн інфляційних втрат та 28 948,08 грн судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко