ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1806/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП»
до Благодійної організації «Благодійний фонд «ДУМЕН»
про стягнення 1 124 578, 50 грн
Суддя В.М. Антонова
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Благодійної організації «Благодійний фонд «ДУМЕН» (надалі - відповідач) про стягнення 1 124 578, 50 грн.
Позовні вимоги з посиланням на ст.525, 530, 546, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.193, 232 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором поворотної фінансової допомоги №29/12-22 від 29.12.2022, в частині своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги.
2. Стислий виклад позицій відповідача та інших учасників справи
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
25.07.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1806/24, визнано справу малозначною та її розгляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
03.09.2024 від представника позивача надійшло письмове підтвердження, що ціна позову залишається незмінною, в якому міститься клопотання про поновлення строку на його подання в обґрунтування якого посилається на зміну представника позивача через хворобу попереднього представника.
Відповідно до ч.3 ст.169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
У п.7 резолютивної частини ухвали суду від 30.07.2024 встановлено позивачеві строк з 26.08.2024 по 29.08.2024 надати суду письмове підтвердження, чи не змінилася, станом на день надання підтвердження, ціна позову (та у випадку повного або часткового погашення відповідачем спірної суми - надати докази такого погашення).
Позивачем подано письмове підтвердження 03.09.2024, тобто з порушеним процесуальним строком на його подання.
З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку подання письмового підтвердження поважними та поновити позивачу пропущений процесуальний строк для подання письмового підтвердження.
Відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС №3398913.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08289, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Мисливська, буд. 5.
Однак, конверти з ухвалою про відкриття провадження в справі від 30.07.2024 повернуті до суду з відмітками: «за закінченням терміну зберігання», «неправильно зазначена (відсутня) адреса».
Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №911/1806/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
29.12.2022 між позивачем (далі позикодавець) та відповідачем (далі позичальник) укладено договір поворотної фінансової допомоги № 29/12-22 (далі договір), згідно умов п.1.1. якого, позикодавець надає поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (позику) на оплату послуг пов`язаних з доставкою гуманітарного вантажу (оплата транспорту, експедиторські послуги, оплата за зберігання вантажу в порту, демередж та інші витрати).
Пунктом 1.2. договору передбачено, що предметом цього договору є благодійна програма «Допомога мало захищеним верствам населення».
Відповідно до п.1.4. договору позичальник гарантує позикодавцю повернення перерахованих коштів за цим договором.
Згідно із п.2.1. договору сума позики за цим договором становить 30 000, 00 доларів США, що станом на дату підписання даного договору за офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 124 518, 50 грн, без ПДВ.
Позикодавець надає позичальнику грошові кошти у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника. Позика може бути надана як на всю суму договору одноразово так і періодичними траншами (п.3.1. договору).
У пункті 3.2. договору сторони погодили, що кошти вважаються переданими позичальникові в момент їх нарахування на поточний рахунок позичальника.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що строк надання грошових коштів становить 180 календарних днів, а саме до 01.06.2023.
Строк повернення коштів до 01.06.2023 включно (п.4.1. договору).
Згідно із п.4.3. договору позичальник зобов`язаний достроково повернути всю фактично отриману суму коштів або їх частину протягом трьох днів з дня отримання вимоги від позикодавця.
Відповідно до п.5.1. договору сума коштів підлягає поверненню шляхом її перерахування на поточний рахунок позикодавця.
У разі прострочення повернення суми коштів (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі 3% від простроченої суми за кожен день такого прострочення, включаючи день повернення такої поворотної позики (п.6.2 договору).
Цей договір набуває чинності з моменту укладання даного договору та діє до 31.12.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язання (п.7.1. договору).
На виконання умов договору позивачем надано відповідачу позику в розмірі 1 124 518, 50 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 540 від 05.01.2023 на суму 380 000, 00 грн, платіжною інструкцією № 541 від 05.01.2023 на суму 380 000, 00 грн, платіжною інструкцією № 542 від 06.01.2023 на суму 364 518, 50 грн, які наявні у матеріалах справи.
У січні 2024 року позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 37 від 08.01.2023 про виконання зобов`язання, шляхом повернення заборгованості за договором, у якій просив повернути позикодавцю суму грошових коштів за договором у розмірі 1 124 518, 50 грн, що підтверджується описом вкладення в цінний лист б/н від 08.01.2024 та накладною № 0421600068470 від 08.01.2024.
З огляду на те, що відповідач своє зобов`язання щодо повернення грошових коштів у строк не виконав, позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 1 124 578, 50 грн з яких: 1 124 518, 50 грн основний борг, 21 438, 08 грн 3% річних та 20 147, 08 грн інфляційні збитки.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 911/209/24, яке набрало законної сили 06.05.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 124 578, 50 грн основної заборгованості, 19 008, 11 грн інфляційних збитків, 21 438, 08 грн 3% річних, 17 474, 47 грн судового збору та 14 985, 35 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Матеріали справи не містять доказів виконання рішення Господарського суду Київської області від 03.04.2024 в справі № 911/209/24.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що відповідачем у визначений договором строк суму грошових коштів повернуто не було, в зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 1 124 578, 50 грн нарахованої пені за період з 02.06.2023 по 01.12.2023.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із п.14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Київської області від 03.04.2024 у справі № 911/209/24, яке набрало законної сили 06.05.2024, встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором та факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Разом з тим, у справі 911/209/24 позивачем не заявлялось та судом не вирішувалось питання щодо стягнення пені.
За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки.
У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Положеннями ч.4 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).
Відповідно до п.6.2. договору, в разі прострочення повернення суми коштів (її частини) позичальник сплачує пеню в розмірі 3% від простроченої суми, за кожен день такого просрочення, включаючи день повернення такої поворотної позики.
У свою чергу, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18 та від 20.01.2022 № 910/20734/20).
Перевіривши наданий позивачем розрахунком пені, судом встановлено, що останній застосовує пеню в розмірі 3% за кожний день, що перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ встановлений ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч.3 ст.343 Господарського кодексу України.
Ураховуючи наведене, оскільки передбачена в пункті 6.2. договору база нарахування пені суперечить нормам цивільного та господарського законодавства, то застосуванню підлягає пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
У зв`язку з чим судом було здійснено перерахунок пені за загальний період з 02.06.2023 по 01.12.2023.
Так, за розрахунком суду розмір пені за вказаний період складає 239 951,16 грн, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 1 статті 258 ЦК України).
Відповідно до пункту 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відтак, з 24 лютого 2022 року перебіг позовної давності зупинено на строк дії воєнного стану в Україні, який на час розгляду даного спору не закінчився.
У позивача з`явилось право на нарахування пені за невиконання відповідачем свого грошового зобов`язання 02.06.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом у липні 2024 року, тобто підчас дії воєнного стану в Україні.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем строк позовної давності не пропущено, а тому в суду відсутні підстави для задоволення клопотання останнього про поновлення строку позовної давності.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст.74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 239 951,16 грн пені.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» до Благодійної організації «Благодійний фонд «ДУМЕН» про стягнення 1 124 578, 50 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд «ДУМЕН» (08289, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Мисливська, буд. 5, ідентифікаційний код 42573096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙ БІ ДІ ГРУП» (01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 11, оф. 1/16, ідентифікаційний код 37013701) 239 951 (двісті тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн 16 коп. пені та 3 599 (три тисячі п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 27 коп. судового збору.
3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.М. Антонова
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 29.10.2024 |
Оприлюднено | 31.10.2024 |
Номер документу | 122637279 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Антонова В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні