Рішення

від 28.10.2024 по справі 917/1163/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2024 Справа № 917/1163/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши після повернення з відпустки у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарс Груп», 04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7, оф. 102А, код ЄДРПОУ 43969271,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка», 37000, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Верхоярівка, вул. Прилуцька, 67, код ЄДРПОУ 38276148,

про стягнення 150 092,00 грн.,

Представники сторін: не викликались.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарс Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» про стягнення 150 092,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.07.2024 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за товар, поставлений за видатковими накладними № АГГ326 від 26.07.2023 р., № АГГ398 від 19.09.2023 р. та № АГГ408 від 27.09.2023 р., чим порушив встановлені умови господарського зобов`язання, встановлені чинним законодавством України.

Також позивач просить стягнути з ТОВ «Агровіка» 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (довідка про доставку ухвали від 22.07.2024 р. в електронний кабінет Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» міститься в матеріалах справи).

Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

У позовній заяві зазначено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромарс Груп» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агровіка» згідно з видатковими накладними № АГГ326 від 26.07.2023 р., № АГГ398 від 19.09.2023 р. та № АГГ408 від 27.09.2023 р. (а.с. 19-21) наступні товари на загальну суму 250 092,00 грн.: камера 800/65-32 (30,5-32) Nexen TR218A, Шина 260/95-16 (9,00-16) Росава Я-324А 123А6, Шина 800/65-32 (30,5L-32) BKT TR-137 162A6 (12PR), Шина 9,00R20 Onyx HO616 144/142K (16PR) TT та Шина 800/65-32 (30,5L-32) BKT TR-137 162A6 (12PR).

Позивач стверджує, що відповідач оплату продукції в повному обсязі не виконав, частково сплативши на користь ТОВ «Агромарс Груп» грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 150 092,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: видаткові накладні № АГГ326 від 26.07.2023 р., № АГГ398 від 19.09.2023 р. та № АГГ408 від 27.09.2023 р., рахунок на оплату по замовленню № АГГ364 від 20.07.2023 р., інформаційні повідомлення про зарахування коштів № ua653 від 25.09.2023 р. та № ua736 від 04.12.2023 р. та ін.

Докази відповідача в спростування вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарс Груп» в матеріалах справи відсутні.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарського договору. За частиною першою цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. (п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Позивачем надано до суду копії видаткових накладних № АГГ326 від 26.07.2023 р., № АГГ398 від 19.09.2023 р. та № АГГ408 від 27.09.2023 р. про поставку Товариству з обмеженою відповідальністю «Агровіка» товарів на загальну суму 250 092,00 грн.

Однак, дані видаткові накладні підписані лише з боку позивача.

Водночас, в матеріалах справи міститься рахунок на оплату по замовленню № АГГ364 від 20.07.2023 р. (а.с. 9), у якому перелічені товари, вказані у видаткових накладних № АГГ326 від 26.07.2023 р., № АГГ398 від 19.09.2023 р. та № АГГ408 від 27.09.2023 р., а також платіжні документи про сплату відповідачем коштів на рахунок позивача (інформаційні повідомлення про зарахування коштів № ua653 від 25.09.2023 р. та № ua736 від 04.12.2023 р., а.с. 23-24), у яких вказане призначення платежу «За шини згідно рахунку № АГГ364 від 20.07.2023 року».

Згідно з пунктом 41 розділу II Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 р., платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Надавач платіжних послуг платника перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у пункті 41 розділу II цієї Інструкції, лише за зовнішніми ознаками.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику, тобто особі, що здійснює відповідний платіж.

Отже, відповідачем згідно з інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № ua653 від 25.09.2023 р. та № ua736 від 04.12.2023 р. було сплачено на рахунок позивача кошти в сумі 100 000,00 грн. за товар, вказаний у видаткових накладних № АГГ326 від 26.07.2023 р., № АГГ398 від 19.09.2023 р. та № АГГ408 від 27.09.2023 р., а також рахунку № АГГ364 від 20.07.2023 р., що, з огляду на положення ч. 2 ст. 642 ЦК України, свідчить про прийняття відповідачем оферти та, відповідно, укладення між сторонами в простій письмовій формі договору поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, Верховний Суд, зокрема, у постановах від15.05.2024 р. у справі № 924/232/22 та від 09.09.2024 р. у справі № 910/16004/20, № 205/2480/19, зазначав, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відтак, часткова оплата відповідачем товару, вказаного у видаткових накладних № АГГ326 від 26.07.2023 р., № АГГ398 від 19.09.2023 р. та № АГГ408 від 27.09.2023 р., а також рахунку № АГГ364 від 20.07.2023 р., вважається діями, що свідчать про визнання ним заборгованості в сумі, вказаній у даних документах.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені законом принципи змагальності сторін, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та вірогідності доказів, згідно з яким наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 150 092,00 грн. заборгованості за поставлений товар підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарс Груп» у даній справі в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне:

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як було зазначено вище, позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Агромарс Груп» витрати на правову допомогу в сумі 7 000,00 грн.

У позовній заяві ТОВ «Агромарс Груп» у даній справі міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Також до вказаної позовної заяви було додано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги б/н від 12.07.2024 р., укладеного між ТОВ «Агромарс Груп» та Адвокатським об`єднанням «Юридична компанія Родник», додаткової угоди № 1 від 12.07.2024 р. до вказаного договору, ордеру серія АР № 1096237 від 17.07.2024 р. на надання адвокатом Штабовенком Денисом Всеволодовичем правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Агромарс Груп» на підставі договору б/н від 12.07.2024 р. та платіжної інструкції № 405 від 17.07.2024 р.

Відповідно до п. 1.1 договору про надання правової допомоги б/н від 12.07.2024 р. Клієнта доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову (правничу) допомогу з питань захисту прав та інтересів Клієнта у судах всіх ланок та інстанцій, у всіх державних органах, перед юридичними та фізичними особами, органами виконавчої служби.

Згідно з п. 1 додаткової угоди № 1 від 12.07.2024 р. до вказаного договору Адвокатське об`єднання зобов`язується надати Клієнту наступну правничу допомогу:

1.1. складання та подання позовної заяви до Господарського суду Полтавської області за позовом до ТОВ «Агровіка» про стягнення заборгованості розміром 150 092,00 грн.;

1.2. складання та направлення інших заяв та клопотань у справі;

1.3. представництво інтересів в судових засіданнях по справі за вищезазначеним позовом.

Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що винагорода Адвокатського об`єднання за пунктом 1.1 цієї угоди складає 7 000,00 грн., які оплачуються протягом десяти днів з моменту підписання цієї угоди із розрахунку 3,5 годин роботи Адвокатського об`єднання * 2 000,00 грн. (одна година роботи).

Вказана сума була сплачена позивачем на користь Адвокатського об`єднання «Юридична компанія Родник» згідно з платіжною інструкцією № 405 від 17.07.2024 р.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. є такими, що пов`язані з розглядом справи, відповідають критеріям, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК, а також належать до витрат, компенсація яких передбачена чинними нормами законодавства України.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Клопотання про зменшення розміру вказаних витрат від відповідача до суду не надходило.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, а витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені у розмірі 7 000,00 грн., вказана сума підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровіка» (37000, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Верхоярівка, вул. Прилуцька, 67, код ЄДРПОУ 38276148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агромарс Груп» (04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3-7, оф. 102А, код ЄДРПОУ 43969271) 150 092,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 2 422,40 грн. судового збору, 7 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 28.10.2024 р.

Суддя О.С. Мацко