Рішення

від 29.10.2024 по справі 917/1076/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2024 Справа № 917/1076/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., за участю секретаря судового засідання Сілаєвої О. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Акціонерного товариства Таскомбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Метангазавто

про стягнення 7 325 746,50 грн

представники сторін не з`явилися

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулося Акціонерне товариство Таскомбанк з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Метангазавто про стягнення 7 325 746,50 грн заборгованості за кредитними договорами № 346116/К1 від 17.06.2016 та № 603116/К1 від 27.12.2016.

Відповідач відзив на позов не надав.

Інші заяви по суті спору від сторін не надійшли.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. за номером справи 917/1076/24 (том 1, а.с. 246).

Ухвалою від 08.07.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження, призначив справу до розгляду у порядку загального позовного провадження в підготовче засідання та встановив сторонами строки для подання заяв по суті справи (том 1, а.с. 250-251).

Ухвалою від 30.08.2024 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів для належної підготовки справи для розгляду по суті відповідно до ч.3 ст. 183 ГПК України (том 2, а.с. 7).

Ухвалою від 24.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 (том 2, а.с. 19).

Ухвала від 24.09.2024 надсилалась позивачу та представнику позивача в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 29.10.2024, том 2, а.с. 20, 21); відповідачу за адресою: вул. Героїв Майдану, буд. 90, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2, а.с. 29), яке повернулося до суду неврученим, відповідно до довідки АТ "Укрпошта" Ф20 підстави невручення «адресат відсутній за вказаною адресою», дата штемпеля організації поштового зв`язку 01.10.2024 (том 2, а.с. 22-26).

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.

Пунктом 81 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі в об`єкті поштового зв`язку вручаються адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (одержувача) або повнолітніх членів його сім`ї про надходження поштового відправлення, поштового переказу адресат (одержувач) інформується у спосіб, визначений оператором поштового зв`язку.

Згідно з п. 104 Правил у разі неможливості вручення адресату (одержувачу) поштового відправлення, поштового переказу таке відправлення, переказ повертаються відправнику, крім випадків, якщо відправник під час оформлення поштового відправлення, поштового переказу визначив інший порядок розпорядження поштовим відправленням, поштовим переказом. Невручені одержувачам або відправникам поштові відправлення, поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку протягом строку, визначеного цими Правилами. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення вважаються такими, що не вручені, поштові перекази - такими, що не виплачені. Невручені поштові відправлення, невиплачені поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку до закінчення строку, встановленого оператором поштового зв`язку, але не менше одного місяця. Протягом зазначеного строку відправник/адресат (одержувач) може звернутися до оператора поштового зв`язку щодо одержання такого поштового відправлення, коштів за таким поштовим переказом.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22 викладено висновок, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 тощо).

Отже, відповідно до п. 2, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала від 24.09.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

На офіційному сайті Судової влади України 25.09.2024 суд розмістив відповідне оголошення про розгляд цієї справи (том 2, а.с. 27).

За клопотанням позивача від 22.07.2024 його представник приймав участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Позивач подав заяву від 28.10.2024 (вхід. № 14383 від 29.10.2024) про проведення судового засідання 29.10.2024 без його участі. Цю заяву суд задовольнив.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «НОВИЙ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАНГАЗАВТО» було укладено Кредитний договір № 346116/К1 від 17.06.2016 та Кредитний договір № 603116/К1 від 27.12.2016 (далі - Кредитні договори).

За договором про відступлення права вимоги № 230817ц від 23.08.2017 (том 1, а.с. 10-14) Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «НОВИЙ» відступив позивачу - Акціонерному товариству ТАСКОМБАНК право вимоги за Кредитними договорами.

Вказану заміну кредитора - Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «НОВИЙ» на нового кредитора - Акціонерне товариство ТАСКОМБАНК позивач та відповідач узгодили шляхом укладення договору № 346116/К1-03 від 21.11.2017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 346116/К1 від 17.06.2016 (том 1, а.с. 20-30) та договору № 603116/К1-02 від 21.11.2017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 603116/К1 від 27.12.2016 (том 1, а.с. 46-56).

З огляду на викладене, між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «НОВИЙ», правонаступником якого у цих правовідносинах є Акціонерне товариство ТАСКОМБАНК, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕТАНГАЗАВТО» було укладено:

- Кредитний договір № 346116/К1 від 17.06.2016 з додатками, подальшими змінами та доповненнями відповідно до Додаткової угоди № 346116/К1-01 від 27.12.2016, Додаткової угоди № 346116/К1-02 від 16.06.2017, Договору № 346116/К1-03 про внесення змін та доповнень від 21.11.2017, Договору № 346116/К1-04 про внесення змін та доповнень від 14.09.2018, Договору № 346116/К1-05 про внесення змін та доповнень від 29.11.2019, Договору № 346116/К1-06 про внесення змін та доповнень від 03.04.2020, Договору № 346116/К1-07 про внесення змін та доповнень від 30.12.2020, Договору № 346116/К1-08 про внесення змін та доповнень від 01.03.2021 (надалі Кредитний договір-1; том 1, а.с. 15-41), за умовами якого Позичальнику було встановлено Генеральний кредитний ліміт у розмірі 10 000 000,00 грн строком користування до 31.07.2025,

- Кредитний договір № 603116/К1 від 27.12.2016 з додатковою угодою, подальшими змінами та доповненнями відповідно до Договору № 603116/К1-02 від 16.06.2017, Договору №603116/К1-02 про внесення змін та доповнень від 21.11.2017, Договору № 603116/К1-03 про внесення змін та доповнень від 14.09.2018, Договору № 603116/К 1-04 про внесення змін та доповнень від 29.11.2019, Договору № 603116/К1- 05 про внесення змін та доповнень від 03.04.2020, Договору № 603116/К1-06 про внесення змін та доповнень від 30.12.2020, Договору № 603116/К1-07 про внесення змін та доповнень від 01.03.2021 (надалі - Кредитний договір-2; том 1, а.с. 42-65), за умовами якого Позичальнику було встановлено Генеральний кредитний ліміт у розмірі 1 000 000,00 грн строком користування до 31.07.2025.

Відповідно до п. 2 Частини № 1 Кредитних договорів Банк відкриває позичальнику кредитну лінію, що поновлюється з графіком зменшення ліміту, а Позичальник приймає кредитні кошти, зобов`язується повернути у повному обсязі та сплатити проценти, інші платежі на умовах та в порядку, передбачених цим Договором.

Згідно п. 2.1 частини № 2 Кредитних договорів сума непогашених Боргових зобов`язань за Кредитами підлягає поверненню не пізніше останнього Робочого дня відповідного строку користування кредитною лінією встановленого Частиною №1 цих Договорів з урахуванням графіку, якщо інше не встановлено цим Договором.

У відповідності до умов Кредитних договорів Позичальник зобов`язувався своєчасно здійснювати повернення кредитів, сплачувати нараховані проценти та інші обов`язкові платежі, що передбачені Кредитними договором.

Кредитні договори та Додатки до них містять вичерпну інформацію про всі принципові та істотні умови договору - розмір процентної ставки, строки, відповідальність тощо.

Позивач у позові вказує, що на виконання умов вказаних Кредитних договорів, з дати початку кредитування, банк надав відповідачу, в межах поточного ліміту, кошти кредиту. Кредит надавався, шляхом зарахування коштів кредиту на поточні рахунки відповідача.

Відповідач користувався вказаними кредитними коштами, що підтверджується виписками банку з рахунків за період 17.06.2016 06.06.2024 за кредитним договором № 346116/К1 (т.1 а.с.167, 174-177) та за кредитним договором № 603116/К1 (т.1 а.с.236-238).

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у № 554/4300/16-ц викладено правовий висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів на конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

У забезпечення виконання зобов`язань за Кредитними договорами між Банком та ТОВ «МЕТАНГАЗАВТО» було укладено:

1) Договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений 21.11.2017, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк I.A., зареєстровано в реєстрі за № 4213, з подальшими змінами та доповненнями відповідно до Договору №1 про внесення змін від 26.12.2019, Договору №2 про внесення змін від 03.04.2020 (далі - Іпотечний договір; т.1 а.с.74-84) за умовами якого в іпотеку передано належне на праві власності Іпотекодавцю і нерухоме майно, а саме:

- нежитлові будівлі, автомобільна газонаповнювальна компресорна станція, що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Героїв Майдану, буд.90, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 674927753204;

- автомобільна газонаповнювальна компресорна станція, що розташовані за адресою: Полтавська область, смт. Шишаки, вул. Бутова гора, буд. 5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 817891053257;

2) Договір застави №Т 09.09.2014 І 4507 від 21.11.2020 з подальшими змінами та доповненнями відповідно до договору №1 про внесення змін та доповнень (далі - договір застави обладнання; т.1 а.с.90-95), за умовами якого в заставу Банку передано рухоме майно - обладнання.

Враховуючи, що у позичальника ТОВ «МЕТАНГАЗАВТО» по кредитним договорам виникла прострочена заборгованість, Банк 28.07.2022 р. направив на адресу Позичальника повідомлення-вимоги про повернення боргу від 21.07.2022 р. за вих. № 11547/70.2 та і № 11548/70.2 (т.1 а.с.96-99).

Позивач у позові вказує, що оскільки зобов`язання за Кредитними договорами виконані не були 21.10.2022 Банк звернув стягнення на предмет іпотеки та застави в позасудовому порядку шляхом оформлення у власність заставленого майна в рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитними договорами в розмірі 1808469,60 грн., на підставі Іпотечного договору (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя), серія та номер: 4213, виданого 21.11.2017, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу I.A. Латанюк; Договору №1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя), серія та| номер: 498, виданий 26.02.2019, видавник: Приватний нотаріус Київського міського і нотаріального округу Латанюк I.A.; Договору №2 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору (із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя), серія та номер: 656, виданий 03.04.2020, видавник: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Латанюк I.A., що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №313198650 від 25.10.2022 та 313199767 від 25.10.2022 (т.1 а.с.100, 101).

Відповідно до п. 7.2 Кредитних договорів при недостатності одержаної від реалізації Предмета застави суми на задоволення вимог Заставодержателя в повному обсязі (включаючи всі витрати), за Заставодержателем зберігається право стягнення з Заставодавця неповернутого залишку заборгованості з іншого майна у встановленому законом порядку.

Позивач у позові вказує, що ТОВ «МЕТАНГАЗАВТО» умови Кредитних договорів не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернуті; позичальник порушив п. 2.1., 3.3., 5.1.1. Частини № 2 Кредитних договорів щодо повернення кредитних коштів у визначені Кредитними договорами строки.

Позивач зазначає, що через неналежне виконання Відповідачем умов Кредитних договорів, станом на 06.06.2024 р., його загальна заборгованість перед Позивачем складає 7 325 746,50 грн, з яких:

за Кредитним договором № 346116/К1 від 17.06.2016 р. з усіма наступними змінами та доповненнями, що станом на 06.06.2024 р. становить 7318679,61 гривень, з яких:

-заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) - 7233689,76 грн;

-заборгованість по річним процентам (в т.ч. простроченим) - 66372,85 грн;

-пеня на суму простроченої заборгованості - 18617,00 грн;

за Кредитним договором № 603116/К1 від 27.12.2016 р. з усіма наступними змінами та доповненнями, що станом на 06.06.2024 р. становить 7066,89 гривень, з яких:

-заборгованість по річним процентам (в т.ч. простроченим) - 4141,90 грн;

- пеня на суму простроченої заборгованості - 2924,99 грн.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною другою статті 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У частині 6 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018) вказано, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У п. 7.2 Кредитних договорів (в редакції договору № 346116/К1-03 від 21.11.2017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 346116/К1 від 17.06.2016 та в редакції договору № 603116/К1-02 від 21.11.2017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 603116/К1 від 27.12.2016) вказано, що у випадку, якщо отримана від позичальника або в результаті звернення стягнення на предмети договорів забезпечення сума коштів виявиться недостатньою для погашення повної суми боргових зобов`язань, банк має право стягнути залишок заборгованості позичальника в загальному порядку, у відповідності з чинним законодавством України.

Відповідач користувався вказаними кредитними коштами, що підтверджується виписками банку з рахунків за період 17.06.2016 06.06.2024 за кредитним договором № 346116/К1 (т.1 а.с.167, 174-177) та за кредитним договором № 603116/К1 (т.1 а.с.236-238).

Позивач у позові зазначає, що за Кредитним договором № 346116/К1 від 17.06.2016 р. з усіма наступними змінами та доповненнями, станом на 06.06.2024 заборгованість відповідача по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) становть 7233689,76 грн, що підтверджується виписками банку з рахунків за період 17.06.2016 06.06.2024 за кредитним договором № 346116/К1 (т.1 а.с.167, 174-177).

Відповідно до ст.13, 74 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ч. 3, ч.4 ст. 74 ГПК).

У ч. 1 ст. 79ГПК Українизазначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Доказів в спростування викладеного, доказів своєчасного повернення кредитних коштів, сплати заявленої у позові суми чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідач порушив права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду; а аналіз наведених у позові аргументів та поданих позивачем доказів свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 7 233 689,76 грн заборгованості по тілу кредиту по Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016. Отже ці позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач у позові заявив вимоги про стягнення з відповідача 66372,85 грн заборгованості про процентам за користування кредитом, нарахованих по Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016, та про стягнення 4141,90 грн заборгованості про процентам, нарахованих по Кредитному договору № 603116/К1 від 27.12.2016.

Згідно з доданими до позову розрахунками відсотки по Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016 нараховані позивачем за період 23.08.2017 25.06.2023 (том 1, а.с. 103-104), а по Кредитному договору № 603116/К1 від 27.12.2016 за період 30.08.2017 31.10.2022 (том 1, а.с. 178-180).

В зв`язку з існуванням простроченої заборгованості у відповідача з повернення кредиту, позивач надіслав відповідачу письмові вимоги від 21.07.2022 № 11547/70.2 та № 11548/70.2 (том 1, а.с. 96-99) про дострокове погашення всієї суми заборгованості за вказаними Кредитним договорами протягом 10 днів з дня направляння цієї вимоги. Це відповідає положенням ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на дострокове припинення кредитних правовідносин та дострокове повернення кредитних коштів в повному обсязі відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.

За ч. 4 ст. 236 ГПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, після того, як кредитор направив боржнику вимогу про дострокове погашення кредиту, він змінив терміни повернення кредиту, які були передбачені кредитним договором.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.03.2023 по справі № 300/438/18, встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові від 31.10.2018 по справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення процентів, передбачених умовами Договорів, лише до дати, визначеної позивачем у вимогах від 21.07.2022 про дострокове повернення кредиту, тобто по 31.07.2022.

По Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016 позивач за період 01.08.2022 25.06.2023 (т.1 а.с.103-104) нарахував проценти на суму 34 712,25 грн, а по Кредитному договору № 603116/К1 від 27.12.2016 за період 01.08.2022 31.10.2022 (т.1 а.с.178-180) позивач нарахував проценти на суму 991,32 грн.

З огляду на вказані вище положення законодавства та правові висновки Верховного Суду нарахування процентів (відсотків) з 01.08.2022 у зазначених сумах є необґрунтованими, тому в цій частині вимоги про стягнення відсотків за користування кредитом суд відхиляє.

В частині стягнення 31 660,60 грн боргу по процентам за користування кредитом по Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016 та 3150,58 грн боргу по процентам за користування кредитом по Кредитному договору № 603116/К1 від 27.12.2016 (які нараховані по 31.07.2022) позовні вимоги є обґрунтованими, їх суд задовольняє.

Отже, загальна сума заборгованості по процентам, які є правомірними та вимоги щодо яких суд задовольняє, становить 34811,18 грн.

Позивач також заявив вимоги про стягнення пені.

По Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016 позивач нарахував пеню:

на суму 536,70 грн за період 01.10.2021 15.04.2022 на суму простроченої заборгованості по процентам,

на суму 18080,30 грн за період 20.01.2022 25.04.2022 на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту (т.1 а.с.104-105).

По Кредитному договору № 603116/К1 від 27.12.2016 позивач нарахував пеню:

на суму 52,56 грн за період 01.10.2021 15.04.2022 на суму простроченої заборгованості по процентам,

на суму 2872,43 грн за період 20.01.2022 25.04.2022 на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту (т.1 а.с.179-180)

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідач не повернувши суму позики в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У п. 6.2 Кредитних договорів (в редакції договору № 346116/К1-03 від 21.11.2017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 346116/К1 від 17.06.2016 та в редакції договору № 603116/К1-02 від 21.11.2017 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 603116/К1 від 27.12.2016) передбачено, що у разі невиконання чи несвоєчасного виконання позичальником боргових зобов`язань за цим договором банк має право нарахувати та стягнути, а позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент такої сплати, від суми невчасно виконаного (невиконаного) платежу за кожний день з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені (несвоєчасне погашення заборгованості), до дати припинення цих обставин. Розрахунок пені здійснюється у валюті кредиту, виданого позичальнику, і підлягає сплаті у національній валюті України по курсу НБУ, встановленому на день оплати. При цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX був доповнений розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:

« 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року. Строк дії воєнного стану на сьогоднішній день продовжений.

Таким чином, прострочення відповідачем грошового зобов`язання щодо повернення кредиту з 24.02.2022 мало місце в період дії в Україні воєнного стану.

Частиною першою ст. 598 ЦК України передбачено, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки пеня та штрафи нараховані позивачем за періоди після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану, та за порушення зобов`язання, яке сталося під час дії воєнного стану, то відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Зобов`язання відповідача щодо сплати пені, нарахованої з 24.02.2022, припиненими та підлягають списанню позивачем (позикодавцем) в зв`язку з прямою нормою закону, викладеною в п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені по Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016:

в сумі 298,52 грн за період 24.02.2022 15.04.2022 на суму простроченої заборгованості по процентам,

в сумі 13 735,55 грн за період 24.02.2022 25.04.2022 на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту;

та по Кредитному договору № 603116/К1 від 27.12.2016:

в сумі 29,73 грн за період 24.02.2022 15.04.2022 на суму простроченої заборгованості по процентам,

в сумі 1788,29 грн за період 24.02.2022 25.04.2022 на суму простроченої заборгованості по тілу кредиту.

Тому в цій частині вимоги про стягнення пені суд відхиляє.

В частині стягнення 4582,93 грн пені по Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016 та 1106,97 грн пені по Кредитному договору № 603116/К1 від 27.12.2016 позовні вимоги є обґрунтованими, їх суд задовольняє.

Загальна сума пені, яка є правомірною та вимоги щодо якої суд задовольняє, становить 5689,90 грн.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати, понесені ним у цій справі на сплату судового збору.

За подачу цього позову позивач сплатив 109886,20 грн судового збору за платіжною інструкцією № 2070 від 21.06.2024 (т.1 а.с. 9). Надходження судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою від 24.06.2024 (т.1 а.с. 247).

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України вказані судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 109 112,86 грн.

Суд роз`яснює, що в разі сплати суми боргу після 06.06.2024, якщо платежі не були враховані судом, або добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метангазавто» (вул. Героїв Майдану, буд. 90, м. Гадяч, Полтавська область, 37300; ідентифікаційний код 33574377) на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» (вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 09806443) по Кредитному договору № 346116/К1 від 17.06.2016 року: 7233689 грн 76 коп. основного боргу по тілу кредиту, 31660 грн 60 коп. боргу по процентах за користування кредитом, 4582 грн 93 коп. пені; по Кредитному договору № 603116/К1 від 27.12.2016 року: 3150 грн 58 коп. - боргу по процентах за користування кредитом, 1106 грн 97 коп. пені; 109112 грн 86 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 29.10.2024.

Суддя Т. М. Безрук