Рішення

від 21.10.2024 по справі 920/758/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.10.2024м. СумиСправа № 920/758/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/758/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020; код за ЄДРПОУ 44360724),

до відповідачаГромадської організації «АТЛЕТ-СУМИ» (вул. Данила Галицького, буд. 35, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 42798224),

про стягнення 219493,95 грн

установив:

26.06.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 219493,95 грн (двісті дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто три грн 95 коп.) заборгованості, з якої: 218697,06 грн (двісті вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто сім грн 06 коп.) боргу за послуги з постачання теплової енергії, 437,39 грн (чотириста тридцять сім грн 39 коп.) пені, 359,50 грн (триста п`ятдесят дев`ять грн 50 коп.) 3 % річних, а також судові витрати у справі (2633,93 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правову допомогу).

27.06.2024 за електронним запитом суду сформовані витяги з ЄДРПОУ, за якими відповідач - Громадської організації «АТЛЕТ-СУМИ», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Данила Галицького, буд. 35, м. Суми, 40009.

Ухвалою від 28.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/758/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 28.06.2024 про відкриття провадження у справі №920/758/24 надіслана учасникам справи відповідно до вимог ч.ч.6-7 ст. 6 ГПК України: позивачу - до його електронного кабінету, відповідачу на адресу місцезнаходження за даними ЄДРПОУ.

Відповідно до довідки Господарського суду Сумської області про доставку електронного листа копію зазначеної ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 28.06.2024, 14:55.

09.07.2024 копія ухвали від 28.06.2024 у справі №920/758/24, яка була надіслана судом на адресу відповідача за даними ЄДРПОУ, а саме: Громадська організація «АТЛЕТ-СУМИ», вул. Данила Галицького, буд. 35, м. Суми, 40009, повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом абзацу 3 пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

За відсутності відзиву відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

Рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради №627 від 20.10.2021 та №521 від 22.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла» (далі позивач) визначено виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії в межах території обслуговування, що встановлена додатками до вказаних рішень, у тому числі, для будинку, розташованого за адресою: вул. Данила Галицького, буд. 35.

19.02.2024 позивач надіслав Сумській міській раді запит №251 про надання публічної інформації, у якому просив повідомити, чи перебуває на балансі Сумської міської ради нежитлове приміщення у будинку за адресою м. Суми, вул. Данила Галицького, 35 площею 282,1 кв.м., та повідомити, чи передавалося вказане приміщення в оренду третім особам у період з 01.11.2021 по 04.12.2022.

26.02.2024 листом № 08/10.01-08 у відповідь на даний запит Управління комунального майна Сумської міської ради надіслало позивачу документи, за якими у період з 11.04.2019 по 10.04.2022 орендарем нежитлового приміщення площею 282,1 кв.м. у будинку за адресою: м. Суми, вул. Данила Галицького, 35 був відповідач.

Зазначений лист з додатками долучено позивачем до матеріалів справи, разом з тим, із переліку документів, зазначених як додатки до листа від 26.02.2024 №08/10.01-08 позивачем до позову не надано перших двох додатків: копій акту приймання-передачі основних засобів від 05.12.2022 №33/12/2022 та договору від 05.12.2022 №ДЗРПо-190, з яких вбачається, що з грудня 2022 року орендарем спірного приміщення була інша особа.

Матеріалами справи підтверджено, що 11.04.2019 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (орендодавець) та Громадською організацією «Атлет-Суми» (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №ДЗРП-0245, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Данила Галицького, буд. 35, площею 7,82,1 кв.м, право на оренду яких орендар набув на підставі наказу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 11.03.2019 №06.01-10/51. Нерухоме майно передається в оренду: для розміщення спортивного клубу з важкої атлетики.

Пунктом 9.1 договору оренди нерухомого майна від 11.04.2019 №ДЗРП-0245 визначено, що строк дії договору встановлюється на 1 рік з 11.04.2019 по 10.04.2020 включно.

27.11.2019 та 30.06.2020 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Громадською організацією «Атлет-Суми» укладено зміни №1 до договору оренди нерухомого майна від 11.04.2019 №ДЗРП-0245.

29.07.2021 між Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради та Громадською організацією «Атлет-Суми» укладено зміну №2 до договору оренди нерухомого майна від 11.04.2019 №ДЗРП-0245 за пунктами 4.1 та 12.1 розділу А «Змінювальні умови договору» якої встановлено:

- інформацію про об`єкт оренди нерухоме майно, а саме: вбудовані нежитлові приміщення розташовані у підвалі п`ятиповерхового житлового будинку за адресою: м.Суми, вул. Данила Галицького, буд. 35, загальною площею 282,1 кв.м.;

- строк дії договору цей договір діє один рік з 11.04.2021 по 10.04.2022 включно.

Пунктом 3.1 розділу Б «Незмінювані умови договору» договору оренди нерухомого майна від 11.04.2019 №ДЗРП-0245 в редакції змін № 2 від 29.07.2021 було передбачено, що до складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна, зокрема, комунальних послуг. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених з Балансоутримувачем та/або напряму із постачальниками комунальних послуг у порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

За пунктом 6.5 розділу Б «Незмінювані умови договору» договору оренди нерухомого майна від 11.04.2019 №ДЗРП-0245 в редакції змін № 2 від 29.07.2021 орендар зобов`язаний надати орендодавцю копії договорів, укладених з постачальниками комунальних послуг, протягом 5 робочих днів з дати укладання.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з листопад 2021 року по грудень 2022 року на підставі публічного договору, який згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги було публічно доведено до відома усіх споживачів шляхом оприлюднення на офіційному сайті ТОВ Котельня північного промислового вузла.

Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії ТОВ Котельня північного промислового вузла опублікований на офіційному сайті ТОВ Котельня північного промислового вузла (https://kppv.sumy.ua).

У матеріалах справи відсутні докази того, що у строк, встановлений законодавством, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, співвласники багатоквартирного будинку за адресою: Сумська область, м. Суми, вул. Данила Галицького, буд. 35, прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, опублікований на вебсайті ТОВ Котельня північного промислового вузла, вважається укладеним з відповідачем у спірний період лише до 10.04.2022, враховуючи п. 12.1 розділу А «Змінювальні умови договору» змін №2 до договору оренди нерухомого майна від 11.04.2019 №ДЗРП-0245.

Цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі послуга) індивідуальному споживачу (далі споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5 договору виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу та температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 7 договору).

Згідно з п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).

Пункт 12 договору встановлює, що у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.

Пунктом 30 договору встановлено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 31 договору вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця.

Згідно з п. 32 договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.

Пунктом 33 договору встановлено, що виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.

Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34 договору).

Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього договору (п. 38 договору).

Згідно з п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Відповідно до п. 41 договору споживач зобов`язаний, зокрема оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 51, 52 договору).

Як зазначає позивач, багатоквартирний будинок за адресою м. Суми, вул. Данила Галицького, 35, не обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії, отже, до встановлення такого вузла обліку загальний обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до формул 10 - 12 Методики розподілу. Кількість теплової енергії, витраченої на опалення приміщення Відповідача, визначається за формулою 11 Методики. Показники середньої місячної фактичної температури зовнішнього повітря, використані при розрахунках, визначені відповідно до довідок Сумського обласного центру з гідрометеорології, копії яких додані до позову.

Розрахунок обсягів споживання теплової енергії будівлею, у якій розташоване приміщення відповідача, а також розрахунок кількості теплової енергії, витраченої на опалення приміщення відповідача, наведено у довідках про розподіл теплової енергії у будинку за кожен календарний місяць (копії довідок про розподіл теплової енергії за кожен календарний місяць за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року додані до позову).

Як зауважує позивач, на виконання умов договору в період з листопада 2021 року по грудень 2022 року позивачем було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 218697,06 грн. На підтвердження зазначеного позивачем надано копії акту прийому-передачі послуг з постачання теплової енергії у грудні 2023 року від 31.12.2023 та рахунку №ПР490/001 від 31.03.2024, а також довідок про розподіл теплової енергії, копії яких додані до позову.

24.04.2024 позивач надіслав відповідачу претензії №543 з вимогою сплатити боргу за договором в сумі 218697,06 грн у термін до 30.04.2024, додавши до вимоги рахунок №ПР-490/001 від 31.03.2024 з додатком до рахунку та акт прийому-передачі послуги з постачання теплової енергії від 31.03.2024 за період з листопада 2021 року по грудень 2022 року.

Зазначені послуги відповідач не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про теплопостачання сфера теплопостачання - сфера діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.

Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основним обов`язком споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Частиною шостою статті 19 Закону України Про теплопостачання передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулює Закон України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон).

Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках (ст. 2 Закону).

До комунальних послуг належать, в тому числі послуги постачання теплової енергії (ст. 5 Закону).

Відповідно до ст. 12 Закону, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно зі ст. 6 Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Згідно зі ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до матеріалів справи акти наданих послуг не підписані відповідачем, виставлені рахунки відповідач не оплатив. Водночас матеріали справи не містять ні доказів мотивованої відмови відповідача від підписання актів, ні доказів висловлення відповідачем заперечень щодо факту отримання послуг, їх обсягу та вартості.

Розрахунок вартості наданих послуг виконаний позивачем відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, з урахуванням опалювальної площі приміщення, діючого тарифу, звітів про коригування показників приладів обліку, що підтверджується довідками про розподіл теплової енергії у будинку за листопад 2021 року грудень 2022 року.

Доказів на спростування розрахунків позивача відповідач не подав.

Разом з тим, відповідно до договору оренди від 11.04.2019 №ДЗРП-0245 в редакції зміни №2 від 29.07.2021 відповідач орендував приміщення, за яким позивач надавав послуги з постачання теплової енергії, саме до 10.04.2022 року, у зв`язку з чим правомірним періодом надання позивачем відповідачу послуг за договором суд визнає листопад 2021 року квітень 2022 року.

З урахуванням викладених обставин, оскільки відповідач не розрахувався за послуги з постачання теплової енергії за визначений судом період з грудня 2021 року до квітня 2022 року у встановлений договором строк, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, суд визнає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 164886,71 грн з ПДВ заборгованості. У частині стягнення богу за період листопад-грудень 2022 року суд відмовляє за недоведеністю та необґрунтованістю.

Щодо стягнення пені суд зазначає наступне.

За розрахунком позивача, останній просить стягнути з відповідача 437,39 грн пені, що нарахована за періоди з 01.05.2024 по 20.05.2024.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За пунктом п. 45 договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

Враховуючи задоволення позову в частині стягнення 164886,71 грн боргу за період з листопад 2021 року по квітень 2022 року суд за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff здійснив розрахунок пені в межах зазначеного позивачем періоду, відповідно до якого розмір пені склав 329,77 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення 329,77 грн пені, що нарахована за періоди з 01.05.2024 по 20.05.2024 на заборгованість 164886,71 грн визнається судом правомірною, обґрунтовано та підлягає задоволенню, в іншій частині стягнення пені суд відмовляє за недоведеністю.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних суд зазначає наступне.

Відповідно до розрахунку позивача доданого до позову, позивач просить стягнути з відповідача 359,50 грн 3% річних за період з 01.05.2024 по 20.05.2024.

Матеріалами справи підтверджено факт прострочення виконання відповідачем свого зобов`язання щодо сплати наданих послуг в розмірі 164886,71 боргу за період з грудня 2021 року по квітень 2022 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних збитків та процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи задоволення позову в частині стягнення 164886,71 грн боргу за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року суд за допомогою «калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій» на офіційному вебсайті «Платформа: Ліга Закон» за посиланням https://ips.ligazakon.net/calculator/ff здійснив розрахунок 3% в межах зазначеного позивачем періоду, відповідно до якого розмір 3% річних склав 271,05 грн.

Отже, вимога позивача щодо стягнення 271,05 грн 3% річних, що нарахована за період з 01.05.2024 по 20.05.2024 на заборгованість 164886,71 грн визнається судом правомірною, обґрунтовано та підлягає задоволенню в іншій частині стягнення 3% річних суд відмовляє за недоведеністю.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до матеріалів справи позивачем доведено належними та допустимими доказами ті обставини, на які він посилався, як на підставу позову в частині стягнення 164886,71 грн заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по квітень 2022 року, 329,77 грн пені та 271,05 грн 3% річних за період з 01.05.2024 по 20.05.2024. У зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині суд задовольняє як законні та обґрунтовані. В іншому суд відмовляє.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 2482,31 грн судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 123, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Громадської організації «АТЛЕТ-СУМИ» (вул. Данила Галицького, буд. 35, м. Суми, 40009; код за ЄДРПОУ 42798224) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельня північного промислового вузла (вул. Ковпака, буд. 6, м. Суми, 40020; код за ЄДРПОУ 44360724) 164886,71 грн (сто шістдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість грн 71 коп.) заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, 329,77 грн (триста двадцять дев`ять грн 77 коп.) пені, 271,05 грн (двісті сімдесят одна грн 05 коп.) 3% річних, а також 2482,31грн (дві тисячі чотириста вісімдесят дві грн 31 коп) судового збору.

3.В іншому відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 29.10.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька