Рішення

від 28.10.2024 по справі 921/310/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 жовтня 2024 року м. ТернопільСправа № 921/310/24

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21, м. Тернопіль, 46001)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БОНУСМЕДІКУС (вул. Є. Коновальця, 4, м. Тернопіль, 46020)

про стягнення 7688449,95 грн.

За участю від:

позивача Сухарська А.В.

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог, позиція позивача.

Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БОНУСМЕДІКУС про стягнення плати (неустойки) за фактичне користування приміщенням в сумі 7688449,95 грн (з урахуванням заяви б/н від 03.07.2024 (вх. № 5314 від 03.07.2024) про збільшення розміру позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №123 від 12.09.2016, в частині повної та своєчасної сплати за фактичне користування об`єктом оренди, після розірвання договору оренди.

Позиція відповідача.

Відповідач участі уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений в ухвалі від 20.05.2024 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст. 178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/310/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.06.2024.

У зв`язку із перебуванням судді Шумського І. П. з 10.06.2024 у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 13.06.2024, ухвалою суду від 06.06.2024 підготовче засідання у справі № 921/310/24 призначено на 11.07.2024.

Строк підготовчого провадження у справі продовжено 11.07.2024.

Ухвалою суду від 11.07.2024 підготовче засідання відкладено на 19.08.2024.

У зв`язку із перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення судового засідання 19.08.2024, ухвалою суду від 01.08.2024 підготовче засідання у даній справі призначено на 30.09.2024.

Надалі, ухвалою суду від 30.09.2024 закрито підготовче провадження по справі №921/310/24 та призначено її до розгляду по суті на 28.10.2024.

Представником позивача в судовому засіданні 28.10.2024 підтримано позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судовому засіданні 28.10.2024 не забезпечив.

За даними витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованих судом за запитами №95373157515, №600654679694, станом на 16.05.2024 та 08.07.2024, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю БОНУСМЕДІКУС є: вул. Є. Коновальця, 4, м. Тернопіль, 46020.

Вказана адреса відповідача зазначена позивачем у тексті позовної заяви.

Рекомендовані повідомлення, якими на зазначену вище адресу відповідача направлялась судова кореспонденція у даній справі, повернулись на адресу суду без вручення адресату, з довідками підприємства зв`язку "Укрпошта": "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у ст. 242 ГПК України, за змістом ч. 5 якої визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Ч. 11 ст. 242 ГПК України визначено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом відповідно за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.03.2018, винесеній по справі №911/1163/17.

Направлення процесуальних документів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених документів перебуває поза межами контролю суду. Подібний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 №911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-5, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 та інших судових актах.

Наведене вказує про обізнаність відповідача про розгляд Господарським судом Тернопільської області даної справи.

Окрім того, ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч. 9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що учасникам справи було створено належні умови для підготовки до розгляду справи, надання заяв по суті справи та доказів в обґрунтування своїх вимог або заперечень, тому є підстави для розгляду справи за наявними в справі матеріалами.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Суд, у судовому засіданні 28.10.2024, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради в особі уповноваженого органу по укладенню договорів Комунального підприємства Тернопільський міський лікувально діагностичний центр Тернопільської міської ради (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БОНУС МЕДІКУС" (далі - орендар) укладено 12.09.2016 договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №123 (далі - договір) відповідно до умов якого:

- орендодавець передає орендарю у платне строкове користування окреме індивідуально визначене майно (частину нежитлового приміщення) комунальної власності, площею 1927,8 кв.м, яке знаходиться за адресою: вул. І.Франка, 3 в м. Тернополі (надалі - об`єкт оренди) на першому, другому поверхах та підвалах, що знаходиться на балансі Тернопільської міської ради для використання під діяльність лікарняних закладів, загальну медичну практику, спеціалізовану медичну практику, стоматологічну практику та іншу діяльність у сфері охорони здоров`я (п. 1.1 договору);

- орендна плата визначається на підставі Положення про орендну комунального майна територіальної громади м. Тернополя затвердженого рішенням міської ради від 20.06.2011 №6/9/14 «Про удосконалення порядку оренди майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Тернополя», або за результатами конкурсу на право оренди комунального майна. Орендна плата за базовий місяць оренди вересень 2016 розраховується шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за вересень 2016. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць оренди, і перераховується не пізніше 15 числа наступного місяця, з врахуванням ПДВ (п.п.3.1, 3.2, 3.5 договору);

- орендна плата сплачується на підставі рахунку орендодавця отриманого орендарем до 15 числа місяця або направленого рекомендованим листом (п. 3.7 договору);

- орендодавець має право відмовитись від договору оренди і вимагати повернення майна, якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом трьох місяців підряд. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Повідомлення надсилається орендарю рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В такому разі орендар зобов`язаний в 10-ти денний термін звільнити приміщення і по акту передати орендодавцю майно (п. 3.10 договору);

- орендар зобов`язується в місячний термін укласти договори та сплачувати відповідним службам (балансоутримувачу) витрати за користування комунальними послугами (водопостачанням, водовідведенням, газопостачанням, електропостачанням, центральним опаленням, вивозом сміття і т.п.) (п. 5.6 договору);

- за затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном) (п. 9.2 договору);

- за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати орендар сплачує пеню (від несплаченої суми) в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення (п. 9.4 договору);

- договір укладено строком на 35 місяців, що діє з 12.09.2016 по 06.07.2019 (п. 10.1 договору);

- у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною договору (п. 10.3 договору).

Факт передачі приміщення в оренду підтверджується актом передавання нежитлових приміщень від 18.11.2016.

Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 05.07.2017 прийнято рішення №470 "Про безоплатну передачу на баланс майна комунальної власності", згідно якого усі права та обов`язки щодо управління майном усім приміщенням по вул. І. Франка, 3 в м. Тернопіль (у тому числі площею 1927,80 кв.м.) передано Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна.

Додатком від 14.07.2017 до договору №123 від 12.09.2016 внесено зміни, за якими відповідач повинен був вносити орендну плату на рахунок позивача.

Додатком від 16.05.2019, у зв`язку з виготовленням нового технічного паспорта, площу орендованого відповідачем майна визначено як 1873,1 кв.м.

Додатком від 31.07.2019 термін дії договору продовжено по 30.06.2022.

Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, у зв`язку з невнесенням Товариством з обмеженою відповідальністю "БОНУС МЕДІКУС" орендної плати за користування нежитловим приміщенням комунальної власності за адресою: вул. І. Франка, 3, м. Тернопіль, загальною площею 1873,1 кв.м. згідно договору №123 від 12.09.2016 більше трьох місяців підряд, Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 09.03.2022 прийнято рішення №233 "Про відмову від договору оренди майна комунальної власності та припинення його дії", згідно з яким вирішено достроково припинити дію та в односторонньому порядку відмовитись від договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №123 від 12.09.2016, укладеного з ТОВ "БОНУС МЕДІКУС" на право оренди нежитловими приміщеннями комунальної власності за адресою: м. Тернопіль, вул. І.Франка, 3, загальною площею 1873,1 кв.м. Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна повідомити про прийняте рішення ТОВ "БОНЕС МЕДІКУС" із зобов`язанням звільнити займані приміщення та оприлюднити його в електронній торговій системі з урахуванням вимог чинного законодавства.

Управління обліку та контролю за використанням комунального майна, на виконання вказаного рішення, листом №13264 від 26.05.2022 надіслало на адресу ТОВ "БОНУС МЕДІКУС" повідомлення №6996 від 14.03.2022 про відмову від договору оренди №123 від 12.09.2016 та припинення його дії в односторонньому порядку та рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №233 від 09.03.2022. Зобов`язано відповідача в 10-ти денний термін після отримання даного повідомлення звільнити нежитлові приміщення комунальної власності площею 1873,1 кв.м., розміщені за адресою м. Тернопіль, вул. І.Франка, 3 на першому, другому поверхах та в підвалі, що передані у строкове, тимчасове, платне користування за договором оренди №123 від 12.09.2016. Відповідачем повідомлення отримано 06.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, накладною АТ "Укрпошта" №4600117368809 та описом вкладення у цінний лист за №4600117368809.

Вищенаведені обставини встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили, у справах №921/95/21, №921/90/22, №921/357/22, №921/423/22, за участю тих самих сторін. Тому, відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді даної справи.

Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 у справі №921/423/22, яке набрало законної сили 10.01.2023 задоволено позов Управління обліку та контролю за використанням комунального майна та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "БОНУСМЕДІКУСМ" (вул. Є.Коновальця, 4, м. Тернопіль, код 40360118) звільнити індивідуально визначене майно (нежитлові приміщення) комунальної власності, площею 1873,1 кв.м, за адресою м. Тернопіль, вул. І.Франка, 3, разом із комунікаціями та інвентарем, які конструктивно з`єднані з орендованим майном, що були передані в оренду згідно Договору оренди №123 від 12.09.2016 відповідно до Акту передавання нежитлових приміщень в оренду від 18.11.2016, та передати його по акту передачі-приймання Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21, м. Тернопіль, код 37519833) із збереженими всіма конструктивними елементами і оснащенням, без якого це майно не може бути надане іншому орендарю для використання, здійснено розподіл судових витрат.

Рішенням суду у справі №921/423/22 встановлено, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №123 є розірваним та припинив свою дію з 07.06.2022.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

26.01.2023 судом видано відповідні накази на примусове виконання рішення у справі №921/423/22.

20.03.2023 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у м. Тернополі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О. винесено постанову № ВП 71322878 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 26.01.2023 у справі №921/423/22.

При примусовому виконанні рішення суду у справі №921/423/22, старшим державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шевчук А.О. 15.05.2024 складено акт, яким встановлено факт звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю БОНУС МЕДІКУС приміщення площею 1873,1 кв.м. за адресою: вул. І.Франка, 3 в м. Тернополі, та передачі його Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом з`ясовано, що 12.09.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №123, що належить до комунальної власності.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України. Також, у зв`язку із тим, що об`єктом оренди за договором оренди є комунальне майно до спірних правовідносин, як спеціальні, підлягають до застосування правові норми Закону України Про оренду державного та комунального майна. До 01.02.2020 Закон діяв в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992 із змінами (надалі - Закон №2269-XII). Після 01.02.2020 Закон діє в редакції Закону №157-IX від 03.10.2019 (надалі - Закон №157-IX).

Частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №157-IX встановлено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.

Застосовуючи норми Закону, суд виходить з того, що згідно зі ст.58 Конституції України слід застосовувати норми закону, які діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Предметом розгляду у справі №921/310/24 є стягнення з відповідача плати за фактичне користування приміщенням в сумі 7688449,95 грн за період з 07.06.2022 до 15.05.2024, нарахованої відповідно до умов п. 9.2 договору, згідно з яким за затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі орендної плати (плата за фактичне користування майном). Порядок розрахунку такої плати встановлено в розділі 3 договору, а саме п. 3.1.

З огляду на викладене, до правовідносин сторін належить застосовувати Закон №157-IX.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 1 Закону №157-IX визначено, що оренда це речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, ст.1 Закону №157-IX за договором оренди орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №921/423/22, яке набрало законної сили, встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: вул. І.Франка, 3, м. Тернопіль, загальною площею 1927,8 кв.м.

Як вже зазначалось, 16.05.2019, у зв`язку із виготовленням нового технічного паспорта (інвентарної справи) на орендовані приміщення, сторонами у справі підписано додаток до договору оренди №123, яким внесено зміни до п.1.1 договору щодо площі орендованого майна, визначивши таку 1873,1 кв.м.

Рішенням суду від 12.12.2022 у справі №921/423/22 встановлено, що договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності №123 від 12.09.2016 є розірваним та припинив свою дію з 07.06.2022.

Відповідно до п.3.10 договору, у разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. Повідомлення надсилається орендарю рекомендованим листом з повідомленням про вручення. В такому разі орендар зобов`язаний в 10-ти денний термін звільнити приміщення і по акту передати орендодавцю майно.

Припинення договору оренди свідчить про відсутність у орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди, оскільки користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду).

Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Разом з тим, у п. 9.2 договору сторонами у двосторонньому порядку обумовлено, що за затримку повернення орендованого майна орендар сплачує орендодавцю неустойку в розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном). Тобто, у меншому розмірі, ніж визначено ч.2 ст. 785 ЦК України.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 915/1429/19, зі змісту частини четвертої статті 291 ГК України вбачається, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі є підставою для виникнення права наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 ЦК України. Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди, і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди, та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі N 904/3315/18, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17.

Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто, судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові 02.09.2014 у справі N 3-85гс14, а також Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018 у справі N 914/4238/15, постанові 24.04.2018 у справі N 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019 у справі N 910/16362/18.

До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов`язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі N 910/1806/17, Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі N 910/20370/17.

Матеріали справи не містять доказів вчинення орендодавцем/Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря після його припинення, або ухилення орендодавця від підписання акта приймання-передачі орендованого майна.

В даному випадку матеріали справи містять доказ виконання Товариством з обмеженою відповідальністю БОНУС МЕДІКУС свого обов`язку щодо повернення об`єкта оренди Управлінню обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради після розірвання договору №123 від 12.09.2019 лише в ході проведення виконавчих дій, а саме 15.05.2024, підтвердженням чому є відповідний акт державного виконавця.

Враховуючи положення ч.2 ст. 785 ЦК України, з урахуванням п. 9.2 договору та п. 3.1 договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу плату (неустойку) за фактичне користування приміщенням у розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном) за період з 07.06.2022-15.05.2024 у розмірі 7688449,95 грн.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Як зазначалось раніше, у встановлений судом термін без зазначення причин, відзив не було подано взагалі.

Відповідно до ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

З урахуванням приписів перелічених статтей, обставин даної справи, суд вважає, що доведеними, обґрунтованими та не спростованими відповідачем є позовні вимоги позивача щодо стягнення відповідача 7688449,95 грн плати (неустойки) за фактичне користування приміщенням у розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном) за період з 07.06.2022 до 15.05.2024.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БОНУСМЕДІКУС (вул. Є. Коновальця, 4 м. Тернопіль, код 40360118) на користь Управління обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міської ради (бульвар Т.Шевченка, 21 м. Тернопіль, код 37519833) 7688449 (сім мільйонів шістсот вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок дев`ять) грн 95 коп. плати (неустойки) за фактичне користування приміщенням у розмірі орендної плати (плати за фактичне користування майном), 115326 (сто п`ятнадцять тисяч триста двадцять шість) грн 75 коп. - сплаченого судового збору.

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 29 жовтня 2024 року.

Суддя І.П. Шумський