Рішення

від 29.10.2024 по справі 926/2517/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

29 жовтня 2024 року Справа № 926/2517/24

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Швеця М.В., за участю секретаря судового засідання за дорученням судді помічник судді Циганчук І.В., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Алекс Промбуд"

до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради

про стягнення 87891,84 грн

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

В С Т А Н О В И В :

І. Стислий виклад позовних вимог.

Приватне підприємство "Алекс Промбуд" звернулось з позовом до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості в сумі 87891,84 грн з яких 64944,42 грн - інфляційні втрати та 22947,42 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 03.01.2023 року у справі № 926/3172/22 задоволено позов Приватного підприємства "Алекс Промбуд" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та стягнуто з останнього заборгованість у сумі 1173710,62 з яких: 758678,4 грн заборгованість за договором, 66532.05 грн 3% річних, 254308,87 грн інфляційні втрати за період з 13.09.2019 року по 15.08.2022 року, 94191,3 грн пеня та 17605,70 грн судового збору. Відповідачем виконано рішення суду та сплачено суму боргу за договором 18.08.2023 року, у зв`язку із чим позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за період з 16.08.2022 року по 18.08.2023 року.

ІІ. Стислий виклад заперечень проти позовних вимог.

У своєму відзиві на позов представник відповідача зазначає, що позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за період з 16.08.2022 року по 18.08.2023 року. Відповідно до виписки з рахунка за 18.08.2023 відповідачем було подано на оплату в органи Держказначейства України основну суму заборгованості 08.08.2023 року. Водночас, в силу введення на території України воєнного стану та здійснення казначейського обслуговування бюджетних коштів в порядку черговості, де в першу чергу платежі здійснюються за видатками на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану (постанова Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590), проведення оплати коштів позивачу було здійснено 18.08.2023 року. Як наслідок, прострочення оплати основної суми заборгованості в період з 08.08.2023 до 18.08.2023 відбулось не з вини відповідача, а тому даний період не повинен включатися в розрахунок.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.10.2024 року позовну заяву вх. № 2517 передано на розгляд судді Швецю М.В.

Ухвалою суду від 07.10.2024 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2024 року о 11:30 год.

22.10.2024 року через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позов вх. № 3194, згідно якого вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими з мотивів наведених у відзиві.

23.10.2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання вх. № 3202 про проведення підготовчого засідання без участі позивача, в якому просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 24.10.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2024 о 11:30 год.

29.10.2024 року від уповноваженого представника позивача (адвокат Іванов С.) надійшла заява вх. № 3279, згідно якої просить проводити судове засідання без участі представників позивача.

В судове засідання 29.10.2024 року, сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи. Неявка сторін належним чином повідомлених не перешкоджає розгляду справи по суті, відтак враховуючи заяву представника позивача вх. № 3279, розгляд справи здійснюється судом без участі сторін.

ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.

05.10.2016 року між Приватним підприємством "Алекс Промбуд" та Департаментом житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради укладено договір № 72/16 на "Будівництво проспекту Незалежності на ділянці від вул. Сторожинецької до вул. Героїв Майдану в м. Чернівці".

ПП "Алекс Промбуд" виконав роботи передбачені договором та здійснив дії щодо передачі в обумовлені строки об`єкта капітального ремонту відповідачу. При цьому, Департамент взяті на себе зобов`язання передбачені договором щодо прийняття та оплатити виконаних робіт в повному обсязі не виконав.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, ПП "Алекс Промбуд" звернулось до Господарського суду Чернівецької області з відповідним позов про стягнення боргу.

03.01.2023 року Господарський суд Чернівецької області ухвалив рішенням у справі № 926/3172/22 яким задовільнив позовну заяву Приватного підприємства "Алекс Промбуд" до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради та стягнув з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці. вул. Героїв Майдану, 176, код ЄДРПОУ 44327100) на користь Приватного підприємства "Алекс Промбуд" (58000, м. Чернівці, вул. Головна. 200Б, оф. 2/, код ЄДРПОУ 39737643) заборгованість у сумі 1173710,62 з яких: 758678,40 грн заборгованість за договором 66532,05 грн 3% річних, 254308,87 грн інфляційні втрати, 94191,3 грн пеня та 17605,70 грн судового збору.

Даним рішенням стягнуто інфляційні втрати та 3 % річних за період з 13.09.2019 року по 15.08.2022 року.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 03.01.2023 року залишено без змін.

На виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.04.2023 року Господарський суд Чернівецької області видав наказ на примусове виконання рішення видано 17.05.2024 року наказ.

Відповідно до виписки з рахунка за 18.08.2023 року, відповідачем 08.08.20233 року подано на оплату в органи Держказначейства України основну суму заборгованості в розмірі 758678,40 грн, проте дана оплата була проведена лише 18.08.2023 року.

У зв`язку із чим, що відповідачем виконано рішення суду та сплачено суму боргу за договором № 72/16 18.08.2023 року, позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати за період з 16.08.2022 року по 18.08.2023 року.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт наявності у відповідача заборгованості за договором № 72/16 від 05.10.2016 року має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 910/5587/19.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження №14-241 цс19) та № 646/14523/15- (провадження № 14-591ц18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105г19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189 гс19)) вказано, таке: «Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За несвоєчасне виконання зобов`язання відповідачем, позивачем було проведено нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційні втрати за період з 16.08.2022 року по 18.08.2023 року.

Водночас суд звертає увагу відповідача на наступне. Законом України № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" визначено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч. 4 ст. 3 Закону № 4901-VI).

З огляду на цей припис прострочення держави-боржника настає за сукупності таких юридичних фактів: 1) стягувач подав до органу ДКС України заяву про виконання рішення суду про стягнення з держави коштів разом із документами та відомостями, необхідними для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; 2) держава за цим виконавчим документом не перерахувала кошти протягом трьох місяців з дня його надходження до органу ДКС України.

Тому припис частини другої статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема, державою) поширюється на випадки порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання держави з відшкодування завданої нею шкоди з наступного дня після спливу трьох місяців від пред`явлення до виконання органу ДКС України виконавчого документа і включно до дня, що передує дню повного виконання судового рішення». Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.07.2024 року № 910/2440/23.

У разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1 ст. 5 Закону № 4901-V).

У разі якщо кошти за рішенням суду не перераховані стягувачу з відповідного рахунка органу державної виконавчої служби протягом десяти днів з дня надходження всіх необхідних для цього документів та відомостей, стягувачу виплачується компенсація в розмірі, встановленому частиною першою цієї статті, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 4 ст. 5 Закону № 4901-V).

Враховуючи вищевикладене суд приходить висновку, що перерахування коштів 18.08.2023 року відбулось не з вини відповідача (відповідачем 08.08.20233 року подано на оплату в органи Держказначейства України основну суму заборгованості в розмірі 758678,40 грн, проте дана оплата була проведена лише 18.08.2023 року), а відтак вірним періодом для нарахування інфляційних втрат та 3% річних є з 16.08.2022 року по 07.08.2023 року (включно). Здійснивши власний перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою системи "ЛІГА" суд зазначає, що з відповідача слід стягнути 64944,42 грн - інфляційних втрат та 22261,49 - 3 % річних, у стягненні 685,93 грн 3% річних відмовити у зв`язку із безпідставністю, а відтак позов підлягає частковому задоволенню в сумі 87205,91 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями ст. ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (58000, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176; код 44327100) на користь Приватного підприємства "Алекс Промбуд" (58000, м. Чернівці, вул. Головна, 200Б, оф. 2/1; код 39737643) заборгованість в сумі 87205,91 грн (з яких: 64944,42 грн інфляційні втрати та 22261,49 грн 3% річних) та 3004,37 грн судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29.10.2024 року.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/

Суддя М.В. Швець

Суддя М.В. Швець