Постанова

від 23.10.2024 по справі 927/909/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/909/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Валевач М.М.

позивача - не з`явився

відповідача - 1 - не з`явився

відповідача - 2 - Шамко А.Б.

відповідача - 3 - не з`явився

третьої особи на стороні позивача - не з`явився

третьої особи - 1 на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи - 2 на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи - 3 на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи - 4 на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи - 5 на стороні відповідача - не з`явився

третьої особи - 6 на стороні відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 (у складі колегії суддів: Коробенко Г.П. (головуючий), Кравчук Г.А., Гончаров С.А.)

та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2023 (суддя Федоренко Ю.В.)

за позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Любецької селищної ради

до: 1. Ріпкинської районної державної адміністрації,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпро СЛ",

3. Чернігівської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Чернігівська обласна державна адміністрація

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. Фізична особі-підприємець Карцев Віктор Вікторович,

4. ОСОБА_3 ,

5. ОСОБА_4 ,

6. ОСОБА_5

про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2022 дану справу № 927/909/21 об`єднано в одне провадження з двома іншими справами (№ 927/950/21 та № 927/1019/21) та розглянуто наступні позовні вимоги заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури (далі - Прокурор, Скаржник):

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Ріпкинської районної державної адміністрації (далі - Ріпкинська РДА, Відповідач-1) № 439 від 02.12.2011, яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00 га кадастровий номер 7424485600:10:001:0036;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка P.O. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 14.09.2018, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036, розташовану на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпро CЛ" (далі - ТОВ "АК "Дніпро СЛ", Товариство, Відповідач-2) з одночасним припиненням речових прав Товариства на вказану земельну ділянку;

- усунути перешкоди у здійсненні Любецькою селищною радою (далі - Позивач) права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036, розташованою на території Неданчичцької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області шляхом її витребування (повернення) на користь держави в особі Любецької селищної ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Ріпкинської РДА № 446 від 05.12.2011, яким надано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,000 га кадастровий номер 7424485600:10:001:0046;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.09.2018, індексний номер 43072268 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046, розташовану на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, за ТОВ "АК "Дніпро СЛ" з одночасним припиненням речових прав Товариства на вказану земельну ділянку;

- усунути перешкоди у здійсненні Любецькою селищною радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046, розташованою на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, шляхом її витребування (повернення) на користь держави в особі Любецької селищної ради;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Ріпкинської РДА № 438 від 02.12.2011, яким надано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 2,00 га кадастровий номер 7424485600:10:001:0045;

-скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенка Р.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.09.2018, індексний номер 43072130 та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045, розташовану на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області за ТОВ "АК "Дніпро СЛ" з одночасним припиненням речових прав Товариства на вказану земельну ділянку;

- усунути перешкоди у здійсненні Любецькою селищною радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045, розташованою на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області шляхом її витребування (повернення) на користь держави в особі Любецької селищної ради.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Ріпкинською РДА фактично змінено цільове призначення спірних земельних ділянок із земель водного фонду на землі для ведення особистого селянського господарства; спірні земельні ділянки відведені у приватну власність за рахунок земель водного фонду, що свідчить про незаконність оспорюваних розпоряджень Ріпкинської РДА.

За доводами Прокурора, для забезпечення реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок необхідно усунути перешкоди у користуванні ними шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) та здійсненої на їх підставі державної реєстрації права власності ТОВ "АК "Дніпро СЛ".

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення мотивовані відсутністю належних та вірогідних доказів того, що спірні земельні ділянки накладаються на прибережну захисну смугу річки Вербка, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро та відповідно до вимог Водного кодексу України відносяться до земель водного фонду.

2.3. Прокурор не погодився з такими судовими рішеннями та оскаржив їх у касаційному порядку.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 24.09.2024 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. У своїй касаційній скарзі Прокурор просить суд скасувати судові рішення у справі та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

3.3. Підставами касаційного оскарження Прокурор визначив недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що призвело до порушення норм матеріального права, а саме статей 331, 376, 642 Цивільного кодексу України, статей 59, 60, 61, 122 Земельного кодексу України, статей 4, 85, 88, 89 Водного кодексу України, та без урахування висновків Верховного суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, зокрема щодо:

- неможливості заволодіння землями водного фонду приватними особами;

- щодо захисту інтересів держави у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення та прибережних захисних смуг;

- щодо відсутності документації із землеустрою по встановленню прибережної захисної смуги;

- щодо укладення господарських договорів у спрощений спосіб.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "АК "Дніпро СЛ" просить Суд залишити касаційну скаргу Прокурора без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

3.5. Інші учасники справи своїм правом надати Суду відзиви на касаційну скаргу не скористалися.

4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

4.1. Розпорядженням Ріпкинської РДА від 02.12.2011 № 438 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення - сіножаті) на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) та передано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045.

На підставі цього ж розпорядження ОСОБА_4 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку. Наявна у матеріалах справи копія Поземельної книги, відкритої 15.12.2011, містить загальні відомості на зазначену земельну ділянку, кадастровий план та експлікацію земельних угідь, інформацію щодо права власності.

У подальшому 29.12.2017 вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу було відчужено ОСОБА_2 .

На даний час право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпро СЛ", право оренди - за фізичною особою-підприємцем Карцевим В.В. на підставі договору оренди від 31.10.2018, укладеного на 20 років.

4.2. Розпорядженням Ріпкинської РДА від 02.12.2011 № 439 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення - сіножаті) на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) та передано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036.

На підставі цього ж розпорядження ОСОБА_1 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку. Наявна у матеріалах справи копія Поземельної книги, відкритої 15.12.2011, містить загальні відомості на зазначену земельну ділянку, кадастровий план та експлікацію земельних угідь, інформацію щодо права власності.

У подальшому 29.12.2017 вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу було відчужено ОСОБА_2 .

На даний час право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дніпро СЛ", право оренди - за фізичною особою-підприємцем Карцевим В.В. на підставі договору оренди від 31.10.2018, укладеного на 20 років.

4.3. Розпорядженням Ріпкинської РДА від 05.12.2011 № 446 затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_3 земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу (землі сільськогосподарського призначення - сіножаті) на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) та передано йому у власність земельну ділянку загальною площею 2,00 га з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046.

На підставі цього ж розпорядження ОСОБА_3 отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку. Наявна у матеріалах справи копія Поземельної книги, відкритої 15.12.2011, містить загальні відомості на зазначену земельну ділянку, кадастровий план та експлікацію земельних угідь, інформацію щодо права власності.

У подальшому 29.12.2017 вказану земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу було відчужено ОСОБА_2 .

На даний час право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046 зареєстровано за ТОВ "АК "Дніпро СЛ", право оренди - за фізичною особою-підприємцем Карцевим В.В. на підставі договору оренди від 31.10.2018, укладеного на 20 років.

4.4. Всі проекти землеустрою щодо спірних земельних ділянок містять висновки комісії з питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою на території Ріпкинського району, у яких графа "розташування земельної ділянки у відношенні до навколишньої території (відношення до водних об`єктів, їх водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, заплав малих річок)" містить відмітку "не має".

4.5. Судами встановлено, що згідно з витягами з Державного земельного кадастру цільове призначення спірних земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.

4.6. Як вбачається з матеріалів справи, водний об`єкт, зазначений на графічному матеріалі та розташований біля спірних земельних ділянок, в Державному земельному кадастрі не зареєстрований, земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення; відомості в Державному земельному кадастрі про прибережну захисну смугу навколо водного об`єкта, що перебуває поряд із вищезазначеними земельними ділянками, відсутні (інформація Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 01.10.2021 № 29-25-0.2.-3842/2-21). Земельна ділянка, в межах якої знаходиться водний об?єкт, зазначений на графічному матеріалі №1, в Державному земельному кадастрі не зареєстрована; зазначена категорія земельної ділянки з кадастровим номером 7424485600:10:001:0045 - землі сільськогосподарського призначення, до земель водного фонду не відноситься; земельні ділянки з кадастровими номерами 7424485600:10:001:0036, 7424485600:10:001:0046 не відносяться до земель водного фонду (інформація Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 28.10.2021 № 29-25-0.2.-4180/2-21, від 20.10.2021 №29-25-0.2.-4058/2-21).

4.7. Водночас Сектор у Чернігівській області Державного агентства водних ресурсів України у листі від 05.11.2021 № 343/ЧГ21-21 поінформував, що тип запитуваного об`єкту гідрографії - річка, клас об`єкту гідрографії - мала, власна назва - Вербка, довжина 19,0 км, є лівою притокою річки Убідь, суббасейн річки Десна, район басейну річки Дніпро, протікає по території Понорницької селищної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області, при впадінні в річку Убідь - по території Сосницької селищної громади Корюківського району Чернігівської області.

4.8. Згідно інформації Державного агентства водних ресурсів України (лист від 16.11.2021 №6981/3/5/11-21) поряд із селом Неданчичі Чернігівського району Чернігівської області та поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 7424485600:10:001:0036 обліковується лише рукав Верба, що є частиною річки Дніпро. Річка Вербка (мала річка, притока річки Убідь, суббасейн річки Десна) протікає по території Понорницької селищної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Річка Вербка та рукав Верба, що протікає поряд із с. Неданчичі Чернігівського району Чернігівської області, є різними водними об`єктами та знаходяться у різних районах Чернігівської області.

4.9. Судами також досліджено лист від 19.11.2021 №358/ЧГ/21-21 Сектору у Чернігівській області Державного агентства водних ресурсів України, зі змісту якого вбачається, що поряд із с. Неданчичі Ріпкинського району (за межами населених пунктів) знаходиться: тип об`єкту гідрографії РУКАВ; клас об`єкту гідрографії НЕ ВИЗНАЧЕНО; власна назва - ВЕРБА; площа 1.0 кв.км. Протікає по території Понорницької селищної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області, при впадінні в річку Убідь - по території Сосницької селищної громади Корюківського району Чернігівської області - тип об`єкту гідрографії - РІЧКА; клас об`єкту гідрографії - МАЛА; власна назва - ВЕРБКА; довжина 19,0 км; є лівою притокою річки Убідь, суббасейн річки Десна, район басейну річки Дніпро. Біля земельної ділянки з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046 найближче розташований рукав Верба. Водогосподарська документація щодо штучно створених об`єктів гідрографії біля земельної ділянки з кадастровим номером 7424485600:10:001:0046 в секторі відсутня.

4.10. Суди виснували, що рукав Верба, який знаходиться за межами населених пунктів с. Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області, та річка Вербка, що протікає по території Понорницької селищної громади Новгород-Сіверського району Чернігівської області та по території Сосницької селищної громади Корюківського району Чернігівської області, є різними водними об`єктами та знаходяться у різних районах Чернігівської області. Спірні земельні ділянки знаходяться поряд з рукавом Верба у Чернігівському районі, а не поряд з річкою Верба у Новгоро-Сіверському та Корюківському районах Чернігівської області. Крім того, на погодження до Держводагентства та його сектору у Чернігівській області не надходив проект встановлення водоохоронної зони та прибережної захисної смуги на зазначеній у запиті території.

4.11. Держводагентство з посиланням на геопортал "Водні ресурси України" додатково повідомило, що поряд із земельними ділянками, зазначеними у запиті, обліковується лише рукав Верба, який перебуває у межах Чернігівського району Чернігівської області.

4.12. Згідно інформації Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та наявної у матеріалах справи копії постанови про закриття кримінального провадження, об`єднане кримінальне провадження було закрито у зв`язку з встановленням відсутності в діяннях посадових осіб Ріпкинської РДА складу кримінальних правопорушень, передбачених частиною першої статті 364 та частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України, у тому числі і по факту передачі спірних земельних ділянок, які знаходяться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро.

4.13. Судом першої інстанції було досліджено витребуваний у Головному управлінні Національної поліції України в Чернігівській області Висновок експерта за результатами проведення експертизи з питань землеустрою №132-1345/17-24 від 27.06.2017 Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, у якому зазначено наступне:

1) Проекти землеустрою № 7424485600:10:001:0036, № 7424485600:10:001:0045, № 7424485600:10:001:0046 в цілому відповідають вимогам законодавства, чинного станом на 03.11.2011, але мають незначні невідповідності за складом, які не впливають на результати заходів, передбачених цими проектами.

2) Проекти землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережної захисної смуги водних об`єктів на території Неданчицької сільської ради не виготовлялись. У Деснянському басейновому управлінні водних ресурсів будь-яка інформація (паспорти водних об`єктів, проекти землеустрою встановлення меж прибережної захисної смуги водних об`єктів тощо) відсутня. В наданих матеріалах відсутні координати поворотних точок меж прибережної захисної смуги водойми, що має гідрологічний зв`язок з протокою Вербка та річкою Крива ріка.

4.14. Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило суд, що до державного фонду документації із землеустрою матеріали щодо водних об`єктів, які розташовані на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, не передавалися. В Державний земельний кадастр документація із землеустрою про встановлення прибережної захисної смуги водних об`єктів на території Неданчицької сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області на реєстрацію не надходила, неможливо визначити знаходження спірних земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги водних об`єктів.

4.15. На виконання вимог суду Інститутом водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України надано лист від 03.12.2021 № 636/06, у якому повідомлено, що в межах звернення Чернігівської обласної прокуратури у 2020 році та повторного звернення у 2021 році після уточнення та погодження видів та об`ємів робіт, було розроблено Технічне завдання та укладено Договір №04.2.16-21 про виконання науково-дослідних послуг (експертиза) від 02.07.2021, результатом якого є Науково-експертний висновок щодо дотримання вимог водного законодавства в частині відведення в приватну власність земельних ділянок за рахунок земель водного фонду р. Дніпро поряд з селом Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області. У межах виконання договору щодо дотримання вимог водного законодавства в частині відведення в приватну власність земельних ділянок, зокрема, з кадастровими номерами 7424485600:10:001:0036, 7424485600:10:001:0045, 7424485600:10:001:0046, що розташовані у безпосередній близькості від водного об`єкта рукава Верба (річки Вербка), яка є протокою (рукавом) річки Дніпро, було розроблено Науково-експертний висновок. У ньому зазначено, що головним джерелом інформації щодо меж зазначених земельних ділянок є "Публічна кадастрова карта України", а інформація щодо статусу рукава Верба отримана з офіційного геоінформаційного порталу Державного водного кадастру Державного агентства водних ресурсів України. Супутникові знімки високої роздільної здатності за різні роки отримано за допомогою програмного забезпечення Google Earth (Google Планета Земля). Хронологічні зміни, які підтверджують розчищення, випрямлення та поглиблення русла рукава Верба з 1984 року по 1995 рік були визначені за даними супутникового знімання земної поверхні, яке виконує NASA для Геологічної служби США (USGS) супутниковою програмою Landsat.

4.16. У вказаному Науково-експертному висновку також зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 7424485600:10:001:0036, 7424485600:10:001:0045, 7424485600:10:001:0046 накладаються на прибережну захисну смугу річки Вербка, яка є протокою (рукавом) річки Дніпро, і відповідно до вимог Водного кодексу України відносяться до земель водного фонду.

Разом з тим висновок містить два окремі пункти, у яких йдеться про ширину прибережної захисної смуги 100 метрів та 200 метрів. Водночас фактична відстань від спірних земельних ділянок до водного об`єкта (річки, рукава чи протоки) у висновку не зазначена.

4.17. З урахуванням того, що вказаний Науково-експертний висновок отримано на підставі Методики з визначення меж водоохоронних зон, прибережних захисних смуг і смуг відведення з особливим режимом використання 2015 року, яка не затверджена належним чином (а лише методологічно розкриває порядок проведення робіт з встановлення ширини прибережної захисної смуги водних об`єктів), а тому не могла бути використана під час проведення науково-дослідних (експертних) робіт щодо дотримання вимог водного законодавства в частині відведення в приватну власність земельних ділянок за рахунок земель водного фонду річки Дніпро поряд з селом Неданчичі Ріпкинського району Чернігівської області, суди виснували, що вказаний висновок є неналежним доказом у цій справі.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача-2, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, доводів та вимог касаційної скарги, виходить із такого.

5.3. Положення статей 73, 75, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України містять визначення доказів, підстави звільнення від доказування, допустимості та вірогідності доказів.

5.4. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

5.5. За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 925/2301/14, від 19.06.2019 у справі № 910/4055/18, від 18.09.2024 у справі № 910/8289/23.

5.6. Стаття 77 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Тягар доведення недопустимості доказу покладено на особу, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Подібні за змістом висновки наведено у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.09.2022 у справі № 910/3493/21, від 16.03.2021 у справі № 905/1232/19, від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі № 913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 18.09.2024 у справі № 910/8289/23.

5.7. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цієї норми суд має оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

5.8. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.9. У справі, що розглядається, суди відмовили у задоволенні позову Прокурора з огляду на недоведеність наданими доказами та непідтвердження матеріалами справи доводів позовної заяви про відведення спірних земельних ділянок у власність за рахунок земель водного фонду (прибережних захисних смуг). При цьому суди виходили з того, що єдиним доказом Прокурора є Науково-експертний висновок Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України від 16.07.2021 про дотримання вимог водного законодавства в частині відведення в приватну власність земельних ділянок за рахунок земель водного фонду річки Дніпро. Водночас цей доказ оцінено судами та визнано неналежним з огляду, зокрема, на незатвердження у належний спосіб методики, за якою зазначені у висновку експертні дослідження проводилися. Прокурором у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих спростувань такого висновку.

5.10. З урахуванням інших доказів у справі в їх сукупності, з яких не вбачається розміщення спірних земельних ділянок у прибережній захисній смузі, а також на встановлену у кримінальному провадженні відсутність складу злочину у діях посадових осіб при відведенні земельних ділянок, судами виснувано про недоведеність Прокурором обставин, на які він посилається як на підстави своїх позовних вимог.

5.11. Зокрема судами досліджено листи Державного агентства водних ресурсів України та його структурного підрозділу у Чернігівській області, зі змісту яких вбачається визначення прибережної захисної смуги зовсім іншого об`єкта водного фонду - річки Вербка, що протікає в іншій частині Чернігівської області, а саме у Новгород-Сіверському та Корюківському районах, у той час як спірні земельні ділянки знаходяться у Чернігівському районі.

5.12. Також суди попередніх інстанцій дослідили та врахували матеріали про закриття об`єднаного кримінального провадження, при розслідуванні якого проведено експертизу проектів землеустрою щодо спірних земельних ділянок та встановлено відсутність складу злочину при їх відведенні у приватну власність.

5.13. У такий спосіб судами виснувано, що Прокурором та Позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами тих фактів, на які вони посилаються як на підстави своїх позовних вимог стосовно спірних земельних ділянок.

5.14. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін. Сутність цього принципу розкрито у статті 13 цього Кодексу, згідно приписів якої учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків.

5.15. За змістом частини першої статті 73, частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

5.16. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13.

5.17. У такий спосіб Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій при ухваленні оспорюваних рішень, що доказами, наявними в матеріалах справи, не доведено належність спірних ділянок до земель водного фонду та наявність порушень при їх відведенні у власність, які б слугували підставою задоволення позовних вимог.

5.18. Розглянувши доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

5.19. Відповідно до вказаної норми підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою та третьою статті 310 цього Кодексу.

5.20. Так, у частині першій статті 310 Господарського процесуального кодексу України наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга на судові рішення у цій справі не обґрунтована.

5.21. За приписами частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.22. Так, у касаційній скарзі Прокурор передбачену вказаним пунктом підставу касаційного оскарження обґрунтовує виключно тим, що судами оскаржувані рішення прийнято на підставі "неналежного, недопустимого та недостовірного доказу", яким, на думку Скаржника, є висновок експерта за результатами проведеної в рамках кримінального провадження експертизи з питань землеустрою.

5.23. За доводами Прокурора, суди не мали правових підстав робити висновки про недоведення позовних вимог, посилаючись на зазначений доказ.

5.24. Дослідивши наведені доводи, колегія суддів зазначає наступне.

5.25. Згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

5.26. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

5.27. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України "Допустимість доказів" обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.28. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

5.29. Натомість за змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, у свою чергу, визначається предметом позову.

Належність (як змістовна характеристика) та допустимість (як характеристика форми) є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жоден доказ не може бути прийнятий судом.

5.30. При цьому згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи.

Такі висновки Верховного Суду викладено у постановах від 13.09.2023 у справі № 925/1567/20, від 28.09.2023 у справі № 910/19472/21, від 10.04.2023 у справі № 927/330/23.

5.31. Водночас у даній справі Скаржником взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оціненого судами доказу недопустимим. Також не спростовано висновків судів щодо оцінки зазначеного Прокурором експертного висновку у сукупності з іншими наявними у справі доказами чи про надання безпідставної переваги цього доказу над іншими тощо.

5.32. Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до необхідності вирішення питання щодо належності доказів, тобто переоцінки змісту висновка експерта, що виходить за межі визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України повноважень суду касаційної інстанції.

5.33. За таких обставин недостатніми є доводи Скаржника про безпідставне, на його думку, врахування судами одного з доказів (висновку експерта) за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Водночас встановлення судом касаційної інстанції інших обставин справи, як і надання оцінки доказам у справі, не входить до повноважень суду касаційної інстанції в силу норми статті 300 цього Кодексу, тому доводи касаційної скарги про невідповідність висновків судів встановленим обставинам справи Верховним Судом відхиляються

5.34. Інші доводи касаційної скарги Прокурора зводяться до незгоди з судовими рішеннями та до спонукання Верховного Суду їх скасувати. Зокрема численні посилання на судову практику стосуються розпоряджень землями водного фонду, у той час як у даній справі суди прийшли до висновку, що наданими доказами взагалі не доведено фактів, що спірні земельні ділянки до таких земель належать.

5.35. З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни судових рішень у справі та для задоволення касаційної скарги.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.5. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у справі - залишенню без змін як такі, що є законними та обґрунтованими.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Прокурора.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.04.2023 у справі № 927/909/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко