Рішення

від 18.10.2024 по справі 173/2738/24

ВЕРХНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №173/2738/24

Провадження №2/173/944/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2024 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бурхана С.М.,

за участю секретаря судового засідання Салтикової С.І.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про зняття заборони з нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про зняття заборони з нерухомого майна, посилаючись на таке.

Позивач є співвласником земельної ділянки (паю) загальною площею 5,0827 га, кадастровий номер 1221055800:01:023:0021, яка розташована на території с.Новомиколаївка Кам?янськогь району Дніпропетровської області. Зазначене майно належить позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину №919 від 22.04.2024 року, виданого Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою.

27.06.2024 року позивачу стало відомо, що ухвалою Верхньодніпровського районного суду накладено арешт на все нерухоме майно.

Як було встановлено, дійсно ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.12.1997 року накладено арешт на майно позивача, а ухвалою цього ж суду від 16.12.1998 року затверджено мирову угоду між позивачем та КСП Дніпровське.

На цей час КСП Дніпровське ліквідоване. У зв?язку з чим позивач вважає подальший арешт його майна безпідставним, що в свою чергу порушує його права як власника цього майна, що й стало причиною звернення до суду.

У зв?язку з чим позивач просив суд скасувати обтяження у виді арешту майна, реєстраційний номер обтяження №4610048, зареєстроване 09.03.2007 року Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.1998 року.

Ухвалою суду від 03.09.2024 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

18.10.2024 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи без її участі.

Учасникам розгляду справи роз`яснені права та обов`язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст.55Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст.5ЦПК України здійснюючиправосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником частини земельної ділянки площею 5,0827 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1221055800:01:023:0021) на території Новомиколаївської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Також за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна (інформаційна довідка від 27.06.2024 року) на все майно позивача накладено арешт (реєстраційний номер обтяження 4610048). Датою реєстрації обтяження зазначено 09.03.2007 року, зареєстровано обтяження Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.1998 року.

Також встановлено, що рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 16.12.1998 року затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та КСП Дніпровський, в інтересах якого було накладено арешт на майно.

Відповідно до ст.391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні; позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Статтею 41Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Разом з тим позивач обмежений у реалізації свого права власності на земельну ділянку у у зв?язку з накладеним арештом на це нерухоме майно.

Суд враховує, що на час розгляду справи відсутні відомості про наявні виконавчі провадження, боржником в яких є позивач. Станом на теперішній час відсутні будь-які розумні підстави вважати, що збереження арешту на майно позивача є доцільним та пропорційним тій меті, для якої на нього накладався арешт.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а відтак наявні підстави, передбачені законом, для задоволення позову та зняття арешту з нерухомого майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,13,76,141,247,258,259,263-265,268,273,289,354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області про зняття заборони з нерухомого майна задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження №4610048, зареєстроване 09.03.2007 року Верхньодніпровською державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.02.1998 року

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2024 року

Суддя С.М.Бурхан