Ухвала

від 29.10.2024 по справі 679/1601/24

НЕТІШИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 1-в/679/41/2024

Справа № 679/1601/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нетішин матеріали подання Шепетівського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області про звільнення від покарання стосовно

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.06.2024 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік,

ВСТАНОВИВ:

У Нетішинський міський суд Хмельницької області звернувся Шепетівський РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» у Хмельницькій області з поданням про звільнення ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком О Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.06.2024 за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України , на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

В обґрунтування подання зазначено що засуджений ОСОБА_4 з 07 серпня 2024 року перебуває на обліку у відділі пробації.

09.08.2024 набрав чинності Закон України від 18.07.2024 № 3886-ІX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Відповідно до вказаного Закону № 3886-Х, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у повій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнює 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та, відповідно, у 2023 році дорівнювало 2684,00 грн.

Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.06.2024 ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70 КК України, при цьому останній своїми протиправними діями 10.03.2023, 22.03.2023, 22.09.2023 завдав потерпілім сторонам матеріальну шкоду на загальну суму 1907,24 грн, що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

За таких обставин орган пробації звернувся до суду та просив вирішити питання про звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного судом покарання.

Представник Шепетівського РВ №1 філії ДУ «Центр пробації» в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просить суд справу розглянути за його відсутності, подання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні подання підтримав та просив його задовольнити.

Засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань суду не надавав.

Неявка учасників провадження не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що подання підлягає задоволенню із таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України, передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.06.2024 за ч. 1 ст.190,ч.2ст.190,ч.1ст.70КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку на 1 рік із покладенням наступних обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою. Вирок набрав законної сили 08.07.2024.

Вказаним вироком ОСОБА_4 засуджено за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) та за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно , із заподіянням матеріальної шкоди потерпілим на суму 550,00 грн, 947,24 грн та 410,00 грн, відповідно до епізодів. Події злочинів відбулися 10.03.2023, 22.03.2023 та 22.09.2023.

На час, до якого відноситься вчинене ОСОБА_4 діяння, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з яким було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169розділуIVцьогоКодексудля відповідного року.

Відповідно до пп.169.1.1 п. 169.1 ст. 169розділуIV Податкового кодексу Україниподаткова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

З 01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2023 в сумі 2684,00 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2023 році складала1342 грн (2684 грн х 50%).

Положеннями ст. 190 КК України встановлено кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

У нормах Кримінального кодексу України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП у редакціїЗакону № 1449-VI від 04.06.2009у 2023 році на час, до якого відноситься вчинене ОСОБА_4 діяння, викрадення чужого майна шляхом шахрайства вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 268,40 грн. Якщо вартість викраденого майна перевищувала цю суму, то наставала кримінальна відповідальність.

Отже, викрадення (заволодіння) чужим майном шляхом шахрайства вартістю до 268,40 грн на час, до якого відноситься вчинене ОСОБА_4 діяння, кваліфікувалося за ч. 1ст. 51 КУпАП, як дрібне викрадення чужого майна шляхом шахрайства, а вартістю понад 268,40 грн за ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), а за наявності інших кваліфікуючих ознак за відповідною частиною ст. 190 КК України.

З 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.

Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.

Так, згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП у редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024, чинній з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).

Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цьогоКодексута/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).

Відповідно до вимог ч. 2 ст.74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, зважаючи на те, що Закон №3886-IX поліпшує становище засудженого, який відбуває покарання, оскільки усуває караність вчиненого ним діяння, суд вважає вказаний Закон таким, що має зворотну дію у часі та підлягає застосуванню у порядку, передбаченому ч.2 ст.74 КК України.

Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 року у справі №278/1566/21, згідно з якими «Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.

Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі.

У правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі 0306/7567/12 наголошується, що у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності. Зазначений підхід закріплено у ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 17.09.2009 у справі «Скоппола проти Італії» зауважує, щозабороняючи застосування більш суворого покарання, ніж те, що було застосовне на час вчинення кримінального правопорушення, ст. 7 Конвенції не виключає надання обвинуваченому переваги у більш м`якому покаранні, котре передбачається законодавством, яке набрало чинності вже після вчинення правопорушення. Частиною принципу верховенства права (а ст. 7 Конвенції є його важливою частиною) є очікування від суду застосування до кожного караного діяння такого покарання, котре законодавець вважає пропорційним. Накладення більш суворого покарання лише на тій підставі, що воно було передбачене на час вчинення злочину, означатиме застосування правил про наступність дії кримінальних законів у часі на шкоду обвинуваченого. Крім того, це буде прирівнюватись до ігнорування будь-якої сприятливої для обвинуваченого законодавчої зміни, що може набрати чинності перед його засудженням та під час призначення покарання, порівняно з тими покараннями, котрі держава (та й спільнота, яку вона представляє) тепер уже вважають надмірними. Обов`язок застосувати з-поміж кількох кримінальних законів той, який є найбільш сприятливим для обвинуваченого, є проясненням правил наступності дії кримінальних законів у часі, правил, котрі узгоджуються з іншим важливим елементом ст. 7 Конвенції передбачуваністю покарання.

Тобто, у даному випадку має місце декриміналізація діянь, які полягають у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що у 2023 році становила 2684 грн (1342 х 2), а відтак суд дійшов висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_4 діяння, оскільки вартість викраденого ним майна дорівнює 550,00 грн, 947,24 та 410, грн, відповідно до епізодів, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент інкримінованого діяння (2684,00 грн).

Отже враховуючи, що ОСОБА_4 згідно з вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.06.2024, вчинивши злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, завдав потерпілим матеріальну шкоду на суму 550,00грн,947,24та 410,грн, відповіднодо епізодів, що є меншим ніж два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян станом на день скоєння крадіжки (2684,00 грн), тобто вчинені ним діяння за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України, відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караними на теперішній час, суд приходить до висновку про необхідність звільнення засудженого ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України за даним вироком, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

За таких обставин, подання Шепетівського РВ № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області є таким, що підлягає задоволенню, а засуджений звільненню від покарання, призначеного йому вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.06.2024 за ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України.

На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України,

УХВАЛИВ:

Подання Шепетівського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у Хмельницькій області про звільнення від покарання ОСОБА_4 задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від призначеного за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 05.06.2024 покарання за ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України у виді 1 року позбавлення волі, згідно ст. ст. 75, 104 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього, відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, п.п. 2,4 ч. 3 ст. 76 КК України судом обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке особу засуджено.

Апеляційну скаргу на ухвалу може бути подано до Хмельницького апеляційного суду через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1