Рішення

від 28.10.2024 по справі 499/386/24

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/386/24

Провадження № 2/499/260/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 жовтня 2024 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді Погорєлова І. В., секретаря Дібрової О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Іванівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області; ОСОБА_3 , про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Іванівського районного суду Одеської області з вищезазначеним позовом, в якому просить визнати ОСОБА_1 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Сухомлиново, Іванівського району, Одеської області та виключити з актового запису про народження №155, вчиненого 12 липня 2016 року Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 ,- відомості про батька ОСОБА_2 , записавши батьком ОСОБА_1 .

Позов обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 , з 2015 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 . На період виникнення їх стосунків ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , шлюб вже мав формальний характер, оскільки шлюбно-сімейні відносини між ними фактично були припинені. Від спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 . 05 грудня 2017 року Іванівський районний суд ухвалив заочне рішення, яким розірвав шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 . 28 липня 2023 року між позивачем і ОСОБА_6 був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №59, прізвище дружини ОСОБА_7 було змінено на ОСОБА_8 . З врахуванням того, що ОСОБА_5 народився до спливу десяти місяців після припинення шлюбу ОСОБА_3 з відповідачем, а шлюб між ними було зареєстровано лише 28 липня 2023 року, відомості про батька дитини було внесено на підставі ч.2 ст.122 СК України, тобто батьком вказаний ОСОБА_2 . Відповідно висновку експертного судово-медичного молекулярно-генетичного дослідження (обстеження) №10 Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, проведеного з 28.02.2024 р. по 14.03.2024 р., встановлений факт біологічного батьківства гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ймовірністю 99,99 %.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив суд розглядати справу без його участі, оскільки перебуває на військовій службі, позовні вимоги підтримав.

Належним чином повідомлений у відповідності до ст. 128 ЦПК України відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань не надавав, відзиву на позовну заяву не надавав.

Представник третьої особи: Іванівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області в судове засідання не з`явився, надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Третя особа ОСОБА_3 надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( п. 1 ч. 3ст. 223 ЦПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними матеріалами справи.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підставю.

Судом встановлені такі обставини справи.

26 лютого 2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, який 05 грудня 2017 року розірвано заочним рішенням Іванівського районного суду Одеської області, що набрало законної сили 09.01.2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 12 липня 2016 року Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області. За цим ж свідоцтвом в графі «Батько» записаний ОСОБА_2 , в графі «Мати» ОСОБА_6 .

28 липня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

З урахуванням того, що ОСОБА_4 народився до спливу десяти місяців після припинення шлюбу ОСОБА_3 з відповідачем ОСОБА_2 , а шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано лише 28 липня 2023 року, то відомості про батька дитини було внесено на підставі ч.2 ст.122 СК України, тобто батьком вказаний ОСОБА_2 .

Відповідно до Висновку експертного судово-медичного молекулярно-генетичного дослідження (обстеження) №10 Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи, проведеного з 28.02.2024 р. по 14.03.2024 р., встановлений факт біологічного батьківства гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ймовірністю 99,99 %.

При прийняті рішення суд виходить з такого

Відповідно до ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

У п.6 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз`яснено, особа, котра вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала в шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до останнього, якщо того записано батьком, позов про визнання свого батьківства. Згідно ст.129 СК зазначена особа може звернутися з такими вимогами у межах строку позовної давності (один рік), перебіг якого починається з дня, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство. У тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Суд зауважує, що сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Підставою для висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи, що оцінюється судом в сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті 89 ЦПК України.

Враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, та доведені висновком експертизи, суд прийшов до висновку, що позов про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини про батька підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 4, 12, 13, 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Іванівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Березівському районі Одеської області (вул. Центральна, буд. 91, с-ще Іванівка Березівського району Одеської області; ЄДРПОУ: 23212420); ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_4 ), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України батьком ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Сухомлиново Іванівського району Одеської області.

Виключити з актового запису про народження № 155, вчиненого 12 липня 2016 року Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , відомості про батька ОСОБА_2 , записавши в графі «Батько» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України; прізвище дитини « ОСОБА_7 » змінити на « ОСОБА_8 » та видати свідоцтво про народження дитини із внесеними змінами

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ