Рішення

від 30.10.2024 по справі 752/16680/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/16680/24

Провадження №: 2/752/6433/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Митрофанової А.О., за участю секретаря Осадчук А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Наукової Краси», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосівської районної в м.Києві державної адміністраці про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Наукової Краси», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосівської районної в м.Києві державної адміністраці, в якому просила визнати її повноваження, як директора ТОВ «Академія Наукової Краси», припиненими з 23 квітня 2024 року, зобов`язати державного реєстратора Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ «Академія Наукової Краси» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключивши з нього запис про неї, як керівника.

Обгрунтовуючи позовні вимоги зазначила, що 12 червня 2019 року відповідно до наказу №1-К від 11 червня 2019 року на підставі рішення учасників ТОВ «Академія Наукової Краси» від 15 квітня 2019 року вона була призначена на посаду керівника товариства, про що був внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форувань. Засновником та єдиним учасником ТОВ «Академія Наукової Краси» є громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 . На даний час товариство не працює, найманих працівників не має та не здійснює господарську діяльність.

На виконання вимог ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вона надіслала на адресу реєстрації товариства на ім`я його учасника заяву про звільнення з посади 23 квітня 2024 року та повідомлення про скликання Загальних зборів товариства за адресою реєстрації ТОВ «АНК» та з включенням питання про її звільнення, як директора, до порядку денного зборів.

Дане повідомлення повернулося з відміткою поштового відділення про повернення в зв`язку з відсутністю адресата. Тобто, Загальні збори не скликані, не проведені і вона не звільнена з посади директора.

Крім того, на підставі Закону України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» просить зобов`язати державного реєстратора Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації внести зміни до відомостей про юридичну особу, ТОВ Академія «Наукової Краси», в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виключивши з нього запис про неї, як керівника.

Враховуючи тривалі ігнорування її заяви про звільнення з боку єдиного учасника товариста, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 06 серпня 2024 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.

Ухвалою суду від 20 серпня 2024 року у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачам копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для подання відзиву.

Відповідно до довідки ф.20 на поверенння, складеної поштовим відділенням №01033 м.Києва 24 вересня 2024 року, направлені судом документи на адресу ТОВ «АНК» повернуті в зв`язку з відсутністю адресата за місцем знаходження.

Відповідно до ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.

Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму ст. 128,130 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Виходячи з цього, відсутності адресата - ТОВ «АНК» за міцем знаходження, суд вважає відповідача обізнаним про наявність спору в провадженні суду та його предмет.

Станом на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Відповідач -2 направив до суду відзив, у якому при вирішенні спору покладається на розсуд суду і просить розглядати справу в відсутності представника Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.

Досдідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

При цьому, ст.3 КЗпП України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Судом встановлено, що позивач 12 червня 2019 року відповідно до наказу №1-К від 11 червня 2019 року на підставі рішення учасників ТОВ «Академія Наукової Краси» від 15 квітня 2019 року була призначена на посаду керівника товариства.

Про це 15 квітня 2019 року був внесений запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських форувань.

Засновником та єдиним учасником ТОВ «Академія Наукової Краси» є громадянин Російської Федерації ОСОБА_2 ( а.с. 9 - 13)

09 квітня 2024 року позивач на ім`я учасника товариства подала заяву про звільнення з посади за власним бажанням, а також повідомлення про скликання загальних зборів учасників 10 травня 2024 року.

В повідомленні про скликання зборів було запропоновано звільнити її, як директора товариства, та обрання нового директора.

Направлені позивачем документи учаснику товариства вручені не були в зв`язку з його відсутністю за зазначеною в ЄДРПОУ адресою.

23 квітня 2024 року позивачем, як директором товариства, був виданий наказ № 1/к про припинення виконання обов`язків директора 23 квітня 2024 року в зв`язку із звільненням за ст.38 КЗпП України. ( а.с. 21 - 26)

Звертаючись до суду, позивач зазначила, що учасник товариства наказ про її звільнення не видав, а її повідомлення про скликання загальних зборів проігнорував.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.

Згідно із ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року та набрала чинності 11 вересня 1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані.

Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Конституційний суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя.

Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати.

За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Відповідно до п. 4 ч.1 т. 36 КЗпП України пiдставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з iнiцiативи працiвника (статтi 38, 39 КзПП України).

Частиною 1 ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно.

Статтею 65 Господарського кодексу України визначено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Відповідно до ст.ст. 28, 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників. Кожен учасник товариства на загальних зборах учасників має кількість голосів, пропорційну до розміру його частки у статутному капіталі товариства, якщо інше не передбачено статутом.

Згідно з п.8.1 Статуту ТОВ «АНК» вищим органом Товариства є Загальні збори учасників, виконавчий орган Товариства - Директор.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Статтями 31, 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.

Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

З заяви позивача від 09 квітня 2024 року вбачається, що вона просила звільнити її з займаної посади 23 квітня 2024 року.

Передбачений ч.1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі.

Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики.

І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява № 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " № 20372/11, § 65)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 грудня 2019 року у справі №758/1861/18 зазначено, що встановлені у справі обставини, а саме: написання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників товариства, ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання звільнення директора на порядок денний, передача печатки, документів уповноваженій особі свідчать про те, що позивач дотримався процедури звільнення із займаної посади директора товариства.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Водночас особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічної позиції дотримався Верховний Суд у постанові від 17 березня 2021 року у справі №761/40378/18.

З урахуванням цього суд вважає, що права позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч.1 ст. 38 КЗпП України, є порушним.

Невиконання покладених на учасників ТОВ Статутом обов`язків по створенню нового виконавчого органу та невирішення зборами учасників товариства заяви про звільнення позивача з посади директора є порушенням її права на вільний вибір праці.

Частиною 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З урахуванням цього суд вважає спосіб захисту, який просить застосувати позивач, таким, що не суперечить закону та є ефективним у даному випадку.

Що стосується вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськи форувань запису про позивача, як керівника та підписанта ТОВ «АНК», суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації та інших реєстраційних дій регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до п. 13 ч.2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Згідно з п. 2 ч.1 т. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Пунктом 3 ч. 5 ст. 25 Закону передбачено, що суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Тобто, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, суб`єкт державної реєстрації має вносити зміни до відомостей в Єдиному реєстрі щодо виключення запису про керівника відповідного товариства.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Способи захисту цивільних прав визначено ч.2 ст.16 ЦК України, одним із яких є припинення дії, яка порушує право.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду в справах №908/976/19 від 21 вересня 2022 року, №910/3009/18 від 22 вересня 2020 року та № 209/3085/20 від 08 лютого 2022 року зазначила, що спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного прав, а у разі неможливості такого поновлення -гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію.

Тобто, цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

В свою черг, Велика Палата Верховного Суду в п.44 постанови справі № 462/5368/16 від 22 вересня 2022 року дала визначення поняттю процесуальної економії, згідно з якою принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

З матеріалів справи вбачається, що права позивача є порушеними, ці порушення мають тривалий характер, оскільки єдиний учасник товариства ухиляється від виконання обов`язку, визначеного Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», на проведення Загальних зборів та звільнення позивача, як директора товариства.

Іншим чином реалізувати своє право на звільнення з посади позивач позбавлена можливості.

Такі дії відповідача тягнуть за собою інші порушення прав позивача - наявності інформації про неї в ЄДРПОУ, як директора товариства, тобто відповідальної особи, яка здійснює керівництво поточною діяльністю товариства та є відповідальною особою за ведення фінансової діяльності.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач за зареєстрованим місцем знаходження, зазначеним у ЄДРПОУ, відсутній, а тому існує загроза перешкоди в зв`язку з цим у виконанні рішення суду в частині виключення інформації про позивача, як директора, з ЄДРПОУ.

Суд враховує, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ, а тому суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача і в цій частині, це відповідатиме завданням цивільного судочинства, оскільки при вирішенні судом справ правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права.

При цьому суд вважає правильним спосіб захисту порушеного права позивача в цій частині шляхом виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськи форувань запису про неї, як керівника ТОВ «Академія Наукової Краси».

Крім того,суд вважає, що задоволення вимог позивача в такому вигляді не буде поршенням норм ст.19 Конституції України та не буде вважатися втручанням у дискреційні повноваження органу державної реєстрації, як органу державної влади.

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 Закону України « Пр судовий зір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 2 даного Закону визначено, що розмір судового збору при зверненні до суду з позовом немайнового характеру, поданого фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3 028, 00 грн., тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму становить 1 211, 20 грн., які позивачем сплачено при зверненні до суду.

При зверненні до суду позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру, а тому відповідно до ч.3 ст. 6 Закону судовий збір мав бути сплачений за 2 вимоги немайнового характеру.

З урахуванням цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 211, 20 гр. судового збору та на користь держави 1 211, 20 гр. судового збору.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.3, 21-22, 36, 38 КЗпП України, Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ст.ст. 2, 10, 12, 13, 15, 141, 76-81, 89, 258-259, 263-268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Наукової Краси», Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Голосівської районної в м.Києві державної адміністраці про визнання припиненими трудових відносин та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія Наукової Краси» 23 квітня 2024 року, у зв`язку зі звільненням за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадськи форувань запис про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмежною відповідальністю «Академія Наукової Краси».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Наукової Краси» на користь ОСОБА_1 1 211, 20 гр. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Академія Наукової Краси» на користь держави 1 211, 20 гр. судового збору.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю`Академія Наукової Краси», адреса: 01033 м.Київ, вул. Паньківська, 5, поверх 3, ЄДРПОУ: 42952843.

Відповідач 2: Голосіївська районна в м.Києві державна адміністрація, адреса: 03039 м.Київ Голосіївський проспект, 42, ЄДРПОУ: 37308812.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.О.Митрофанова