Постанова

від 24.10.2024 по справі 158/2803/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/2803/24 Головуючий у 1 інстанції: Польова М. М. Провадження № 22-ц/802/1026/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту батьківства за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_2 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеною заявою та у своїх вимогах просила суд встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 відмовлено на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, заявник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати як незаконну і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзивів на апеляційну скаргу заінтересовані особи не подавали.

Заінтересовані особи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про причини неявки апеляційний суд не повідомили.

04 жовтня 2024 року представник заінтересованої особи Рожищенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав до Волинського апеляційного суду засобами поштового зв`язку заяву про розгляд справи за його відсутності.

Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності заінтересованих осіб відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції зі змісту поданої ОСОБА_2 заяви встановлено, що вона проживала із ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу й за час спільного проживання у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки на момент народження дитини ОСОБА_2 не перебувала у зареєстрованому шлюбі, тому відомості про батька були записані відповідно до ст. 135 СК України. У зв`язку із веденням в Україні воєнного стану ОСОБА_5 був призваний по мобілізації до лав Збройних Сил України. Виконуючи бойове завдання солдат ОСОБА_5 зник безвісти 09 січня 2024 року в районі с. Новомихайлівка Покровського району Донецької області. З огляду на наведені обставини, ОСОБА_2 звернулася до суду з цією заявою щодо встановлення факту батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_3 , та необхідністю захисту майнових (виплата грошового забезпечення члену сім`ї військовослужбовця) та немайнових законних прав дитини.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час ОСОБА_5 є особою зниклою безвісти, а не померлою, що виключає звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження. Суд вважав, що з поданої заяви вбачається спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

З такими висновками колегія суддів погоджується.

Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Статтею 130 СК України передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у ч. 3 ст. 128 цього Кодексу.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства в порядку окремого провадження є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Разом з тим, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту батьківства, суд першої інстанції також виходив із того, що встановлення факту батьківства є необхідним для вирішення питання для захисту майнових та немайнових законних прав дитини, а із заяви вбачається спір про право, який не може бути розглянуто в порядку окремого провадження.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою.

Наведені заявником ОСОБА_2 в апеляційній скарзі доводи про невідповідність ухвали суду першої інстанції фактичним обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, спростовуються вищенаведеними висновками суду першої інстанції, встановленими у справі обставинами, і не впливають на законність ухвали суду.

Покликання заявника ОСОБА_2 на відсутність спеціального законодавчого регулювання встановлення факту батьківства зниклого безвісти, у розглядуваному випадку ОСОБА_5 щодо дитини ОСОБА_3 , у зв`язку з чим належить застосувати аналогію права, керуючись принципом справедливості прав дитини, є безпідставними, оскільки суперечать вищенаведеним правовим нормам, якими чітко передбачений порядок визнання факту батьківства у разі смерті особи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. Підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 03 вересня 2024 року у цій справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: