Рішення
від 01.10.2024 по справі 495/1127/23
БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/1127/23

Номер провадження 2/495/514/2024

01 жовтня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Кракатиці В.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом Громадської організації «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79 до ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Одеській області, про скасування державної реєстрації та припинення права власності,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Громадська організація «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Управління Державної інспекції архітектури та містобудування в Одеській області, про скасування державної реєстрації та припинення права власності, у якому просила суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, зареєстроване 09.12.2007 Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі № 2-3218/2006, з урахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2007 у справі № 2-3218/2006.

- припинити право власності ОСОБА_3 на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі № 2-3218/2006, з урахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2007 у справі№2-3218/2006.

Стислий виклад позиції позивача

Громадська організація «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79» під час вирішення спору між членами Товариства - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , випадково дізнався про наявність судової справи № 2-3218/2006 за позовом ОСОБА_3 до Товариства спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79 щодо визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, про існування якої Товариство не знало та у розгляді якої участі не приймало.

Лише 11.02.2020 голова Товариства отримав рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі № 2-3218/2006 та 24.02.2020 ознайомився з матеріалами даної судової справи (про що містяться відмітки в матеріалах справи). Після чого, стало відомо, що рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі № 2-3218/2006, з урахуванням ухвали про виправлення помилок у судовому рішенні від 10.09.2007, позов ОСОБА_3 було задоволено та вирішено визнати за ним право власності на самовільне збудоване нерухомемайно,асаме:

- літ. «А» дачний будинок № 34в, номери приміщень: 1 - коридор, 2- кімната, 3 - кладова, 4 - кімната, 5 - коридор, 6 - кімната, 7 - кімната, 8 - балкон;

- літ. «а» балкон;

- літ. «Б» господарчий блок;

- літ. «б» навіс;

розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Тоді ж стало відомо, що на підставі вказаного рішення ОСОБА_3 зареєстрував за собою право приватної власності на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

У свою чергу, Товариство вважає, що державна реєстрація права власності ОСОБА_3 на вказаний дачний будинок, яка здійснена на підставі рішення суду про визнання права власності на самовільне збудоване нерухоме майно, без введення об`єкта в експлуатацію, відведення в установленому законом порядку земельної ділянки, побудоване з порушенням державних будівельних норм, без урахування санітарно-епідеміологічних правил та правил пожежної безпеки, є незаконною та такою, що порушує права та законні інтереси Товариства.

Громадська організація «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - Причал № 79» була зареєстрована 19.11.1998 Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією за адресою: 67772, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, селище міського типу Затока, платформа «Сонячна» причал № 79.

Учасниками (членами) Товариства є 350 осіб.

Відповідно до п. 1.2. Статуту Товариства від 2017 р., діяльність організації поширюється на територію місто Білгород-Дністровський Одеської області.

Організація створена і діє на основі добровільності, рівноправності його учасників, самоврядування, законності та гласності. Організація є вільною у виборі напрямків своєїдіяльності.

Основною метою організації є організація та проведення оздоровчої, спортивно-масової роботи та любительського рибальства членами організації, задоволення та захист соціальних, економічних, культурних, спортивних та інших спільних інтересів членів організації; укріплення дружби та взаємовідносин серед громадян; духовне та культурне виховання молоді; розвиток фізичної культури та спорту, спортивного рибальства; сприяння розвитку зв`язків та співпраці з іншими організаціями, у тому числі закордонними, для культурного обміну та взаємодії (п. 2.2. Статуту).

Громадська організація є неприбутковою, некомерційною організацією (п.7.1.Статуту).

Відповідно до п. 3.1. Статуту, членами організації можуть бути особи, які досягли 18 років, визнають Статут організації та підтримують її особистою участю у всіх заходах, передбачених поточними та перспективними планами діяльності та які мають плавзасіб та підсобне приміщення на території ГО «Товариство любителів спортивного риболовства «СОНЯЧНИЙ» - ПРИЧАЛ № 79»

На виконання п. 5.2. Статуту, члени організації сплачують членські внески.

У Товариства відповідно до рішення 29 сесії XXIII скликання Затоківської селищної Ради народних депутатів від 24.10.2001 року № 916 перебуває у постійному користуванні4,4193га землі за адресою: селище міського типу Затока, платформа «Сонячна», що були надані для відпочинку любителів спортивного риболовства на підставі Державного Акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 004505 від 12.11.2001.

В межах землі, наданої Товариству у постійне користування, члени організації облаштовують свої приміщення (курені, дачні будинки).

В 2020 році Товариству стало відомо, що між членами організації - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 існує спір щодо нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, яка на підставі Державного акту на право постійного користування землею перебуває у володінні Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79.

Як з`ясувалося після ознайомлення з матеріалами справи № 2-3218/2006, ОСОБА_3 ще в 2007 році на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі № 2-3218/2006 зареєстрував за собою право приватної власності на вказаний дачний будинок, чим порушив належне Товариству право постійного користування земельної ділянкою.

Згідно матеріалів справи № 2-3218/2006 самовільно збудоване нерухоме майно, право власності на яке визнане за ОСОБА_3 в експлуатацію не вводилось, крім-того були відсутні будь-які відповідні висновки: технічний висновок про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, висновок про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки тощо. Більш того, земельна ділянка під вищезазначене самовільно збудоване нерухоме майно в установленому порядку Відповідачу також не відводилась, як на момент винесення рішення суду такіпіслянього.

Як зауважує позивач, ОСОБА_3 нібито збудував нерухоме майно без будь-яких прав на земельну ділянку, без отримання дозволу на виконання будівельних робіт та належно затвердженого проекту, а тому, самовільно збудоване нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , має всі ознаки самочинного будівництва і воно не перестало бути таким після винесення рішення Білгород-Дністровського міськрайонним судом Одеської області у справі № 2-3218/2006.

Крім того, залишається незрозумілим, яким чином та в який момент самовільно збудоване нерухоме майно Відповідача 1 набуло статусу дачного будинку.

Позивач вважає, що після вступу рішення суду першої інстанції в законну силу, ОСОБА_3 повинен був спочатку ввести об`єкт в експлуатацію, а також погодити з Товариством любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79 умови відведення земельної ділянки під користування і тільки після цього звернутись компетентних органів з метою реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Всупереч зазначеному, ОСОБА_3 самовільно збудоване нерухоме майно в експлуатацію не ввів та не погодив порядок землекористування з Позивачем, як титульним володільцем земельної ділянки, на якій здійснено самочиннебудівництво.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що у ОСОБА_3 були відсутні підстави для реєстрації права власності на дачний будинок на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі № 2-3218/2006, яким визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що необхідно скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_3 на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі № 2-3218/2006, з урахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2007 та припинити право власності ОСОБА_3 нанього.

Щодо неправомірності реєстрації права власності ОСОБА_3 , здійсненої Комунальним підприємством «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», то позивач зазначає, що по-перше, у Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, що є Додатком №1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, такої підстави як рішення суду про визнання права власності на самовільно збудоване майно не передбачено. По-друге, як вже зазначалось вище, КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» здійснило реєстрацію права власності порушуючи норми Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме п. 1.6, 6.1. Тимчасовогоположення.

Стислий виклад позиції відповідача, викладеної у відзиві

До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач та його представник висловлюють свою незгоду з позовом, вважають її необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року, з урахуванням ухвали про виправлення помилок у судовому рішенні від 10 вересня 2007 року, цивільна справа № 2-3218/06 за позовом ОСОБА_3 до Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № 79 про визнання права власності на самочинну будівлю, було визнано за ОСОБА_3 право власності на самовільне збудоване нерухоме майно, а саме: літ. «А» дачний будинок №34в, номери приміщень: 1 коридор, 2 кімната, 3 кладова, 4 кімната, 5 коридор, 6 кімната, 7 кімната, 8 балкон; - літ. «а» балкон; літ. «Б» господарчий блок; літ. «В» господарчий блок; літ. «б» навіс; розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

В ході судового розгляду по даній цивільній справі № 2-3218/06 відповідач - землекористувач Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № НОМЕР_1 , надав суду відзив на позов зазначивши, що позов є законним, обґрунтованим та просить позов задовольнити і розглянути справу за його відсутністю, спори з суміжними з власниками суміжних будинків/домоволодінь відсутні. Відзив на позов підписано Головою Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 Коломиец А.Н. та проставлена печатка. Також в матеріалах справи надана довідка, яка підписана відповідачем Головою Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № 79 Коломиец А.Н. від 14.04.2006 р № 7/04 про те, що довідка надана ОСОБА_3 в том, що його дачному будинку площею 55,2 кв.м. присвоєна адреса: АДРЕСА_3 відповідає нормативам та технічним нормам, спори з суміжними з власниками суміжних будинків/домоволодінь відсутні.

Право власності на зазначене майно дачний будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстроване за ОСОБА_3 09.12.2007 року №21343335 у відповідності до Витягу КП «Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності про нерухоме майно.

Надалі, через 13 років, були неодноразові спроби оскаржити зазначене рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року по цивільній справі №2-3218, а саме: вперше, 25 січня 2019 року за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , яке було закрито Постановою Одеського апеляційного суду від 17.07.2019 року, номер провадження 22-ц813/4219/19, при цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваним рішенням суду питання про права апелянта ОСОБА_4 не вирішувалися, а скасування рішення суду від 31 травня 2006 року про визнання права власності за особою на об`єкт нерухомого майна, яке набрало законної сили, є виконаним, проведена реєстрація права власності, призведе до порушення його права власності у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ухвалою Верховного суду від 09 вересня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 липня 2019 року було відмовлено. Ухвала обґрунтована тим, що закриваючи апеляційне провадження, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права ОСОБА_4 , не вирішувалися.

Вдруге, рішення оскаржувалось 10 березня 2020 року, через 14 років, за апеляційною скаргою Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № 79, яка Постановою Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року залишена без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін. Ухвалою Верховного суду від 29 січня 2021 року у відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № 79 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року було відмовлено, оскільки дана справа є малозначною, а тому судові рішення, ухвалені при її розгляді, не підлягають касаційному провадженню.

Втретє, рішення оскаржувалось 24 травня 2021 року, через 15 років, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 .11.10.2022 року Одеський апеляційний суд ухвалив апеляційне провадження закрити, оскільки питання про права, свободи інтереси та обов`язки не розглядалися та не вирішувалися судом першої інстанції у цій справі. Ухвалою Верховного суду 23 січня 2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 11.10.2022 року, відмовлено, оскільки дана справа є малозначною.

З огляду на зазначене (по суті справи) вбачається, що є судове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року по цивільній справі № 2-3218/06 з урахуванням ухвали про виправлення помилок у судовому рішенні від 10 вересня 2007 року, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на самовільне збудоване нерухоме майно, а саме: літ. «А» дачний будинок №34в, номери приміщень: 1 коридор, 2 кімната, 3 кладова, 4 кімната, 5 коридор, 6 кімната, 7 кімната, 8 балкон; - літ. «а» балкон; літ. «Б» господарчий блок; літ. «В» господарчий блок; літ. «б» навіс; розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Рішення визнала держава, не заперечувала, рішення пройшло усі інстанції оскарження та залишилося в силі.

Відповідач зазначає, що склалися певні правові наслідки після прийняття судового рішення 31 травня 2006 року, а саме державна реєстрація речового права у законній спосіб - на підставі рішення суду. Саме оскарження державної реєстрації речового права не породжує відновлення права власності, оскільки реєстрація, як вже зазначено, це певні правові наслідки. Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно. І лише скасування цього рішення, яким визнано право власності, може бути підставою для внесення до Державного реєстру речових прав відповідного запису і не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р № 1952-IV з огляду на який, враховуючи ст. 26, 27 тощо, скасування записів про проведення державної реєстрації прав власності проводиться одночасно з скасуванням документів рішень суду, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав. Тобто це свідчить про те, що способу захисту порушених речових прав як припинення права власності шляхом скасування запису про проведення державної реєстрації права закон не передбачає. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23.06.2020 в справі № 906/516/19 та від 20.08.2020 в справі №916/2464/19.

Також відповідач звертає увагу суду на строк звернення до суду позивачем, тобто через 17 років без наведення відповідних підстав і мотивів, тобто порушено принцип правової визначеності. Іншим судом, а саме Одеським Апеляційним судом, Постанова від 29 жовтня 2020 року, справа № 2-3218/06, провадження 22-ц/813/6151/20, вже досліджувалося питання стосовно обізнаності Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал № 79 щодо існування рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року по цивільній справі №2-3218/06. Суд критично поставився до доводів апелянта щодо необізнаності про існування оскаржуваного рішення, протягом 14 років товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79 жодних дій щодо предмету позову ОСОБА_3 не здійснював.

Позивач зазначає у позові, що у відповідача відсутні підстави для реєстрації права власності на дачний будинок на підставі рішення 2006 року, не була відведена земельна ділянка для цієї мети та інше. Натомість відповідач зазначає, що дане твердження повністю спростовується постановою Одеського Апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, справа № 2-3218/06, провадження 22-ц/813/6151/20, за апеляційною скаргою Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» причал №79.

Стислий виклад позиції позивача, викладеної у відповіді на відзив

Ознайомившись з відзивом на позовну заяву, Позивач не погоджується з ним в повному обсязі, вважає безпідставним та необґрунтованим, що підтверджується наступним.

Відзив ОСОБА_3 не містить жодних заперечень відносно позовних вимог матеріально-правових підстав позову. Предметом позову є скасування незаконної державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на дачний будинок. Підставами позову - порушення порядку проведення державної реєстрації новозбудованого майна, без введення його в експлуатацію, а також без відведення земельної ділянки в установленому законом порядку.

Відповідач заперечує позовні вимоги лише тим, що «рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31 травня 2006 року у справі № 2-32/8/2006, на підставі якого за ОСОБА_3 визнано право власності на самовільне збудоване нерухоме майно, пройшло усі інстанції оскарження та залишилося в силі».

В свою чергу, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у справі № 2-3218/2006 визнав за Відповідачем 1 право власності саме на самовільне збудоване майно, а не на дачний будинок, спірна державна реєстрація якого була в подальшому здійснена Відповідачем 2.

Законність державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на нерухоме майно не було предметом розгляду Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у справі № 2-3218/2006.

Вважає посилання Відповідача на вищезазначені рішення судів є безпідставними, з огляду на те, що судами не досліджувалися відносини, що є предметом даної справи та правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Що стосується законності проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_3 зазначає, що, по-перше, КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» здійснило реєстрацію права власності, порушуючи норми Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 (в редакції, що діяла на час проведення реєстрації ОСОБА_3 ), по-друге, у Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна, що є Додатком № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, такої підстави як рішення суду про визнання права власності на самовільно збудоване майно не передбачено, по-третє, рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у справі № 2-3218/2006, яке стало підставою для подальшої реєстрації права власності за ОСОБА_3 , було визнано право власності саме на самовільне збудоване майно, а не дачний будинок.

Стислий виклад позиції відповідача, викладеної у запереченнях на відповідь на відзив

28.04.2023 позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача ОСОБА_3 з якими відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Єфремова І.В. не погоджуються повністю з причин правової необґрунтованості.

По-перше, предметом позовної заяви по даній цивільній справі № 495/1127/23 є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно дачний будинок, яке відбулося 09.12.2007 на підставі Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2006 справа №2-3218/06 та Ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2007 справа № 2-3218/06. Визначення предмета та підстав спору є правом позивача, але встановлення обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. ( Постанова Великої Палати Верховного Суду 17.04.2018 р справа №523/9076/16-ц (п.41). Спір про скасування запису державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано право на це майно. Належним способом захисту прав на нерухоме майно є разом з скасуванням державної реєстрації прав визнавати недійсними чи скасовувати документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, у даному випадку оскарження рішення суду.

Рішення суду, на підставі якого зареєстровано право власності на дачний будинок і яким визнано право власності на дачний будинок за відповідачем ОСОБА_3 - Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2006 справа №2-3218/06 та Ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2007 справа № 2-3218/06, залишено в силі. Тобто воно не скасовано і підстава, відповідно до якої визнано право власності за ОСОБА_3 , не переглянута.

При прийнятті рішення по справі № 2-3218/06 Громадська організація «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал №79», як землекористувач на якій розташовано спірний дачний будинок, повністю погодився з позовними вимогами, визнав їх законними, обґрунтованими, обізнаний що дачний будинок повністю самочинно збудовано ОСОБА_3 , зазначив і погодився з тим, що відсутні спори з суміжними з власниками суміжних будинків/домоволодінь, зазначив про відповідність дачного будинку нормативним та технічним нормам.

Позивач по справі не був власником спірного дачного будинку, не претендує і не може претендувати на право власності на спірний дачний будинок, а тому і не має права ставити питання про зняття реєстрації права власності спірного дачного будинку. Тобто відсутні у позивача приватне (цивільне) право, яке порушене (невизнане чи оспорюване) та підлягає цивільному захисту. Скасування реєстрації права власності не породжує у позивача прав, а тому у позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту.

Позивач, ігноруючи та не погоджуючись з прийнятим судом рішенням про визнання права власності за ОСОБА_3 , програвши усі інстанції оскарження, не змірившись, подав новий позов про скасування держреєстрації прав в якому зазначає все, що стосується справи визнання права власності, по якій рішення прийнято і залишено в силі. І це є зловживання правом.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_3 законно набув право власності на спірний дачний будинок в судовому порядку з погодженням держави, яка не заперечувала, відповідно до п.5 ст.376 ЦК України.

По-друге, реєстрація права власності на спірний дачний будинок відбулася за відповідачем ОСОБА_3 на підставі рішення суду, що має законну силу, та ніяк не порушує права позивача щодо володіння та користування належної йому земельної ділянки. Правовий статус земельної ділянки, на якій розташовано спірний дачний будинок, не змінено, реєстрації права власності за ОСОБА_3 на цю земельну ділянку не відбулося.

По-третє, що стосується законності проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно - дачний будинок ОСОБА_3 на підставі рішення суду. Що стосується Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то в редакції Закону України 2006 року зазначено ч.4 ст.18, ст.19, «Стаття 18. Підстава для державної реєстрації прав… 4. Для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об`єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.».

«Стаття 19. Перелік документів для державної реєстрації прав на нерухоме майно… Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є:… рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили;»

Враховуючи Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07 лютого 2002 року №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за №157/6445, а також Лист Міністерства юстиції України від 22.06.2007 №19-32/30 (роз`яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об`єкти нерухомого майна), п.1.1 ..У свою чергу, при вирішенні справи по суті суди ухвалюють рішення, і у випадку, якщо ухвалено рішення про визнання прав власності на нерухоме майно, то таке рішення є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності.

Таким чином реєстрація права власності на дачний будинок завершеного будівництва була проведена в законній спосіб на підставі рішення суду, необхідна технічна документаціє була і є на час розгляду справи 2006 року, будинок відповідає усім будівничим та іншим нормам.

По-четверте, щодо принципу правової визначеності. Запровадження строку, у межах якого фізична особа може звернутися до суду з позовом чи відповідною заявою, обумовлено, передусім, необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції.

Процесуальні дії у суді

Ухвалою суду від 06.02.2023 позов було залишено без руху.

16.02.2023 надійшло клопотання від позивача про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 23.02.2023 провадження по справі було відкрито, розгляд вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

27.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

20.03.2023 від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та про перенесення слухання справи.

21.03.2023 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

22.03.2023 від представника позивача надійшло клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

06.04.2023 від третьої особи надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

19.04.2023 від представника відповідача надійшов відзив, зміст якого викладено в описовій частині рішення.

Ухвалою суду від 19.04.2023 клопотання представника позивача ОСОБА_1 про витребування доказів було задоволено: витребувано у Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» належним чином завірену копію реєстраційної справи (реєстраційні документи) щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 19.04.2024 залучено до участі в справі за позовом Громадської організації «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал №79, в інтересах діє адвокат Швець Катерина Олегівна до ОСОБА_3 , комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору про скасування державної реєстрації та припинення права власності, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державну інспекцію архітектури та містобудування України.

01.05.2023 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зміст якої викладено в описовій частині рішення.

11.05.2023 від представника позивача надійшло клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

18.05.2023 від третьої особи, Державної інспекції архітектури та містобудування України, надійшли пояснення. Ознайомившись зі змістом позовних вимог Громадської організації «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79», ДІАМ надає наступні пояснення.

Як вбачається із документів, долучених Позивачем до позовної заяви, ОСОБА_3 зареєстрував право власності на нерухоме майно (дачний будинок) на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2006 та ухвали від 10.09.2007 по справі № 2-3218/06, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого комунальним підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» від 09.12.2007 № 16971752.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів регулюється Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. N 1243 (чинного на момент прийняття рішення суду по справі № 2-3218/06). Цей Порядок визначає основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі закінчені будівництвом об`єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Пунктом 27 Порядку визначено, що за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, форма якого затверджується Держбудом.

Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт.

Пунктом 29 Порядку передбачено, що датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об`єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Державна інспекція архітектури та містобудування України утворена як новий орган влади, та згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не є правонаступником юридичних осіб публічного або приватного права, тому в ДІАМ відсутні відомості щодо реєстрації/не реєстрації акту про прийняття в експлуатацію вищевказаного об`єкту.

Питання набуття права власності на нерухоме майно регулюється цивільним законодавством. Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною другою визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до пункту 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 (далі Тимчасове положення), (в редакції, чинній на день реєстрації будівлі) реєстрації підлягають права власності тільки на об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об`єкти. П. 2.1 Тимчасового положення передбачено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням.

Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна.

Згідно пункту 10 Додатку 1 Тимчасового положення до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна відноситься рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Таким чином, право власності на адміністративно-промислову будівлю зареєстровано за ОСОБА_3 КП «Білгород-Дністровського бюро технічної інвентаризації» 09.12.2007 на підставі рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2006 та ухвали від 10.09.2007 по справі № 2-3218/06 відповідно до вимог чинного на той час законодавства.

31.05.2023 від КП «Білгород-Дністровське БТІ» надійшла відповідь щодо неможливості надання інвентаризаційної справи щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на дачний будинок за адресою: платформа «Сонячна», АДРЕСА_1 .

14.06.2023 від представника позивача надійшло клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.06.2023 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, зміст яких викладено в описовій частині рішення.

16.06.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

18.08.2023 від представника позивача надійшло клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.08.2023 від представника позивача надійшло клопотання про витреб4ування доказів.

Ухвалою суду від 29.08.2023 клопотання представника позивача було задоволено - витребувано у Головного управління національної поліції в Одеській області належним чином завірену копію реєстраційної справи (реєстраційні документи) щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вилучену співробітниками УПЗСЕ ГУМВС України в Одеській області з КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2015 року по справі № 522/16207/15-к (номер провадження № 1 кс/522/13086/15).

19.09.2023 від представника позивача надійшло клопотання про видачу копії ухвали.

03.10.2023 від представника позивача надійшло клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.10.2023 року від начальника відділу розслідування злочинів загально кримінальної спрямованості Слідчого управління ГУНП в Одеської області до суду надійшла відповідь №4/1-12394 від 25.09.2023 року, відповідно до якої зазначено, що у Слідчого управління ГУНП в Одеській області відсутня інформація про те. В межах якого кримінального провадження (кримінальної справи) вилучено реєстраційну справу та просили надати відповідну інформацію.

09.10.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло уточнене клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 12.10.2023 уточнене клопотання представника позивача було задоволено: витребувано у Головного управління національної поліції в Одеській області належним чином завірену копію реєстраційної справи (реєстраційні документи) щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вилучену співробітниками УПЗСЕ ГУМВС України в Одеській області з КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації» в рамках кримінального провадження № 12015160000000574 від 29.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2015 року по справі № 522/16207/15-к (номер провадження № 1-кс/522/13086/15).

06.11.2023 від Слідчого управління ГУНП в Одеській області надійшла відповідь №4/1-13865 від 25.10.2023, відповідно до якої зазначено, що у вказаному кримінальному провадженні визначено підслідність за ГУНП в Херсонській області та матеріали кримінального провадження були перенаправлені до ГУ НП в Херсонській області, тому надати витребувані ухвалою матеріали не надається можливим.

13.11.2023 від представника позивача надійшло клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про надання доступу до електронної справи.

28.11.2023 представником позивача було подане уточнене клопотання про витребування.

Ухвалою суду клопотання представника позивача задоволено: витребувано у Головного управління Національної поліції в Херсонській області належним чином завірену копію реєстраційної справи (реєстраційні документи) щодо реєстрації права власності ОСОБА_3 на дачний будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , вилучену співробітниками УПЗСЕ ГУМВС України в Одеській області з КП «Білгород- Дністровське бюро технічної інвентаризації» в рамках кримінального провадження № 12015160000000574 від 29.07.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 10.08.2015 року по справі № 522/16207/15-к (номер провадження № 1кс/522/13086/15).

10.01.2024 від представника позивача надійшло клопотання про призначення справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів

31.01.2024 до суду надійшли витребувані докази.

28.02.2024 від представника позивача надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та про надання доступу до електронної справи.

01.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

11.04.2024 від представника позивача надійшло клопотання про виклик свідка та супровідний лист з додатковими документами.

10.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

13.06.2024 підготовче провадження було закрито, справа призначена до розгляду по суті.

28.06.2024 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

12.07.2024 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

23.07.2024 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

26.09.2024 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Позиції сторін

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з підстав, що викладені у заявах по суті.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволені позову просила відмовити через його необґрунтованість.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 31.05.2006 року з урахуванням ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.09.2007 про виправлення помилок у судовому рішенні позов ОСОБА_3 до Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79 було задоволено та визнано за ОСОБА_3 право власності на самовільне збудоване нерухоме майно, а саме:

- літ. «А» дачний будинок № 34в, номери приміщень: 1 - коридор, 2 - кімната, 3 - кладова, 4 - кімната, 5 - коридор, 6 - кімната, 7 - кімната, 8 - балкон;

- літ. «а» балкон;

- літ. «Б» господарчий блок;

- літ. «В» господарчий блок;

- літ. «б» навіс

розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 16971752 від 09.12.2007, реєстраційний номер: 21343335, тип об`єкта: дачний будинок, адреса об`єкта АДРЕСА_1 , номер запису: 806 в книзі 5 спірне нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_3 . Підстава виникнення права власності: рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-3218 від 31.05.2006 та ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-3218 від 10.09.2007. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності: 09.12.2007.

Згадуване рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі № 2-3218 від 31.05.2006 постановою Одеського апеляційного суду від 29.10.2020 було залишено без змін, а апеляційна скарга Товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79 залишена без задоволення.

Згідно з довідкою № 7/04 від 14 квітня 2006 року, виданою Головою товариства любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79 ОСОБА_3 , його дачному будинку площею 55,2 кв.м., присвоєно адресу: АДРЕСА_4 , дім 34в. У цій же довідці вказано, що вказаний будинок відповідає нормативним та технічним вимогам, суперечки з власниками суміжних будинків/будинковласників відсутні.

Згідно з рішенням Затоківської селищної ради № 430 від 17 серпня 2007 року «Про введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_5 , гр. ОСОБА_3 » розглянувши заяву гр. ОСОБА_3 з проханням прийняти в експлуатацію будинок АДРЕСА_5 , представлені матеріали інвентаризації, виконані КП «Б-Дністровське БТ», , рішення Б-Дністровського міськрайсуду (справа № 2-3218 від 31.05.07.), технічний висновок про стан основних несучих конструкцій та інженерного обладнання будівель та споруд будинку № 34, виконаний ТОВ «Істок», акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку № 34 від 01.08.07., акт обстеження вигребів № 00090/Ж від 10.08.07., керуючись ст.ст. 30 р. б. п. 10, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (зі змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерств Юстиції України 28.01.03. за №66/7387, виконавчий комітет Затоківської селищної ради вирішив затвердити гр. ОСОБА_3 акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом будинку АДРЕСА_5 від01.08.07.

Згідно з актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 01.08.2007 пред`явлений державній приймальній комісії будинок АДРЕСА_5 , який на праві власності належить гр. ОСОБА_3 згідно з рішенням Білгород-Дністровського міськрайсуду Одеської області (справа № 2-3218 від 31.05.06 р.) прийнято в експлуатацію.

Правове регулювання спірних правовідносин та релевантна судова практика

Згідно з частинами 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором (ст. 5 ЦПК України).

Згідно з ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 12 ЦПК України та частинами 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч. 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Критеріями пропорційності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинне мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач - внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року, заява №29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І, навпаки, встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, необхідно застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Згідно із ч. 1-4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості на момент виникнення спірних правовідносин були визначені Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість, створення сприятливих умов для забезпечення розвитку ринкових відносин, активізації інвестиційної діяльності, збільшення надходжень до державного та місцевих бюджетів (ч. 1 ст. 1 Закону № 1952-IV та преамбула цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1952-IV).

Згідно з абзацами другим і третім ч. 1 ст. 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; а Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ст. 19 вказаного Закону (в редакції закону станом на вчинення реєстраційних дій) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є: державний акт про право власності на земельну ділянку; нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, довічного утримання, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; договір про приватизацію майна державних підприємств; договір купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрований на біржі в установленому порядку; нотаріально посвідчений договір про поділ, перерозподіл, об`єднання нерухомого майна; свідоцтво про право на спадщину; свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя; свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів; свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; рішення суду про право власності на об`єкт незавершеного будівництва; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; договори про іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно; рішення судустосовно речовихправ нанерухоме майно,обмежень цихправ,що набрализаконної сили; інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до п. 1.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) це Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення) визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об`єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.2., 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об`єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» (1878-17) та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з п. 1.6. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Рішення суду про визнання права власності наоб`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачубезхазяйного нерухомого майнадо комунальноївласності єодним зправовстановлювальних документів,на підставіяких проводитьсяреєстрація праввласності наоб`єктинерухомого майна (Додаток 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Згідно з частиною 4 статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до пунктів 1, 2 наказу Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 «Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (чинного на момент реєстрації права власності), до створення єдиної системи органів державної реєстрації прав та формування Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обмежень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» бюро технічної інвентаризації здійснюють державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а також затверджено відповідне Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, органами місцевого самоврядування. Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності можуть за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства проводити бюро технічної інвентаризації (пункти 6.1, 6.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно).

Зі змісту наведених норм вбачається, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно не є підставою набуття таких прав, а є похідним від таких підстав юридичним фактом, який полягає в офіційному визнанні та підтвердженні державою на підставі правовстановлюючих документів вже набутого права та є елементом в юридичному складі (сукупності юридичних фактів), який призводить до виникнення речових прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (редакція закону станом на вчинення реєстраційних дій), свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: 1) фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об`єкти нерухомого майна; 2) членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу, які повністю внесли свої пайові внески; 3) юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об`єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками); 4) фізичним особам та юридичним особам, які в разі ліквідації (реорганізації) юридичної особи отримали у власність у встановленому законодавством порядку нерухоме майно юридичної особи, що ліквідується (реорганізується); 5) фізичним особам та юридичним особам, що вийшли зі складу засновників (учасників) юридичної особи за рішенням органу, уповноваженого на це установчими документами, отримали у власність об`єкт нерухомого майна, переданий їм; 6) реабілітованим громадянам, яким повернуто у власність належні їм об`єкти нерухомого майна; 7) у разі виділення окремого об`єкта нерухомого майна зі складу об`єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об`єктів; 8) фізичним та юридичним особам на об`єкти нерухомого майна, які в установленому порядку переведені з житлових у нежитлові і навпаки; 9) в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно є офіційним документом встановленого зразка, що видається державним реєстратором і підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно.

Згідно з ч. 1-8 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (редакція закону станом на вчинення реєстраційних дій), державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або внесення записів до Державного реєстру прав; внесення записів до державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов`язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначено поняття державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень як офіційне визнання і підтвердження державних фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до відповідного Державного реєстру.

Відповідно до п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 6/5 від 28 січня 2003 року, реєстрацію прав власності здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації.

Відповідно до п. 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно - це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв`язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об`єктів нерухомого майна на підставі право встановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ.

Видача свідоцтва про право власності передбачена п. 6, що регулює оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, яке здійснюється місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об`єкти. При цьому БТІ можуть лише за дорученням вказаних органів проводити підготовку документів для видачі свідоцтв.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабміну України від 25.12.2015 № 1127 (далі-Порядок № 1127, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів ( п. 41 Порядку № 1127).

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 року зазначено, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

За наявності відповідного рішення суду щодо визнання права особи на нерухоме майно, в останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право користування). При цьому такі правомірні очікування є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача».

Висновки суду за результатами розгляду справи по суті

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Комунальне підприємство «Білгород-Дністровське БТІ» діяло на підставі, в межах та у спосіб передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.

Так судом з`ясовано, що за ОСОБА_3 на підставі рішення суду, яке є чинним на момент ухвалення рішення, було визнано право власності на нерухоме майно, а саме: - літ. «А» дачний будинок № 34в, номери приміщень: 1 - коридор, 2 - кімната, 3 - кладова, 4 - кімната, 5 - коридор, 6 - кімната, 7 - кімната, 8 - балкон; - літ. «а» балкон; - літ. «Б» господарчий блок; - літ. «В» господарчий блок; - літ. «б» навіс, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 . Далі ОСОБА_3 ввів вказану будівлю в експлуатацію, що підтверджувалося актом Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 01.08.2007, яке було затверджено рішенням Затоківської селищної ради № 430 від 17 серпня 2007 року «Про введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_5 , гр. ОСОБА_3 » і надалі зареєстрував право власності на вказану спірну будівлю у КП «Білгород-Дністровське БТІ».

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, як вже згадувалося, це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отже, правомірність виникнення права власності ОСОБА_3 на здійснене ним самочинне будівництво була підтверджена державою та визнана відповідним судовим рішенням і саме на підставі такого судового рішення було проведено державну реєстрацію речового права позивача.

Пунктом 5 частини першої статті 19 закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Згідно з п. 10 Додатку 2 Тимчасового положення (у редакції чинній на момент проведення реєстрації) до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна відноситься рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об`єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Тому позов є безпідставним, необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Крім того, позовна вимога про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно не може бути звернена до державного реєстратора, Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації».

Державний реєстратор зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі чи не був залучений.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження N 11-377апп18) зроблено висновок, що «спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано».

Пред`явлення позову до неналежного відповідача, яким у даній справі є державний реєстратор, є підставою для відмови у позові до такого відповідача.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18.

Суд також враховує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Відповідно до частини третьої статті 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Аналіз змісту частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки, якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, "injuria". Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін «зловживання правом» означає те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб`єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов`язків.

Здійснення суб`єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб`єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов`язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб`єктивних цивільних прав.

Розглядаючи поняття розумності та добросовісності як принципів здійснення суб`єктивних цивільних прав, необхідно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства. Виходячи із аналізу норм, закріплених у ЦК України, поняття «добросовісність» ототожнюється із поняттям «безвинність» і, навпаки, «недобросовісність» із «виною». Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності за загальним правилом є вина, то такі діяння є винними.

Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб`єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов`язане з аналізом фактичних дій суб`єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року N 15-рп/2004).

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту, висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Судом констатується, при прийнятті рішення по справі № 2-3218/06 Громадська організація «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал №79», як землекористувач на якій розташовано спірне нерухоме майно, повністю погодився з позовними вимогами, визнав їх законними, обґрунтованими, обізнаний що дачний будинок повністю самочинно збудовано ОСОБА_3 , зазначив і погодився з тим, що відсутні спори з суміжними з власниками суміжних будинків/домоволодінь, зазначив про відповідність дачного будинку нормативним та технічним нормам.

Надалі позивач, Громадська організація «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал №79», намагався неодноразово оскаржити судове рішення, позовні вимоги по якому спершу визнав у повному обсязі, проте судами вищих інстанцій заперечення вмотивовано не бралися до уваги та у їх задоволенні було відмовлено.

Подача вказаного позову цілком може бути розцінена як чергова спроба «оскарження» судового рішення, яке набрало законної сили, та на підставі якого відповідач набув право власності на нерухоме майно, що є неприпустимим та таким, що створило умови для правової невизначеності щодо спірного об`єкта нерухомості.

Покази свідка ОСОБА_6 , допитуваного у судовому засіданні, не підтверджують обставин, на які посилається позивач. Зокрема, свідок зазначає, що у 2010 році всі справи щодо Товариства передав ОСОБА_7 , проте особисто він ніякі дозволи та документи не видав. Печатку Товариства не губив, проте вказує, що її могли підробити, що розцінюється судом як припущення.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позову, в зв`язку з його необґрунтованістю.

Розподіл судових витрат

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати за рахунок позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 141, 259, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Громадської організації «Товариство любителів спортивного риболовства «Сонячний» - причал № 79» до ОСОБА_3 , Комунального підприємства «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Державна інспекція архітектури України, про скасування державної реєстрації та припинення права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст судового рішення складено 11 жовтня 2024 року.

Суддя Н.Д. Анісімова


Суд	Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	01.10.2024
Оприлюднено	31.10.2024
Номер документу	122645379
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності

Анісімова Н. Д.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 01.10.2024 по справі 495/1127/23БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —495/1127/23

Рішення від 01.10.2024

Рішення
від 01.10.2024 по справі 495/1127/23
БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ