Постанова

від 29.10.2024 по справі 522/11333/24

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 522/11333/24

Провадження №3/522/5686/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої - судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Слободянюк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №814555 від 26 червня 2024 року за фактом вчинення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Судове засідання по справі було призначено на 13 серпня 2024 року та було відкладено на 12 вересня 2024 року та пізніше на 29 жовтня 2024 року у зв`язку із відсутністю відомостей про належне сповіщення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Згідно відповіді з Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 23 липня 2024 року №60865/24 вбачається, що ОСОБА_1 в Одесі та Одеській області не значиться.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №814555 від 26 червня 2024 року вказано, що місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .

Повістка на 29 жовтня 2024 року була направлена на зазначену адресу ОСОБА_1 листом із рекомендованим повідомленням про вручення, який повернувся до суду із відміткою: «Відсутність адресата за вказаною адресою».

У судове засідання, призначене на 29 жовтня 2024 року особа яка притягується до адміністративної відповідальності не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

Будь-яких інших заяв або клопотань не надходило.

Суд дослідивши матеріли справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Зі змісту протоколу серії ААД №814555 від 26 червня 2024 року вбачається, що 26 червня.2024 року о 21 годині 02 хвилин у місті Одесі, вул. Балківська, 54, водій ОСОБА_1 керував електросамокатом Jet, номер НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

У пункті 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Стаття 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У ч.2 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Відповідно до п.1.10. ПДР України, учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Відповідно до п. 1.10 ПДР України, механічний транспортний засіб транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.

У ПДР України чітко визначено поняття транспортного засобу - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Отже, якщо самокат служить для перевезення осіб, зокрема самого водія, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами від 24 лютого 2023 року (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3220-IX від 30.06.2023), та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Також у вищезгаданому Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Таким чином, суд вбачає, що головна зміна у законодавстві України полягає у тому, що електоскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Їх поділили на дві категорії:

- легкий персональний транспортний колісний засіб, що приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами потужністю в діапазоні до 1000 Вт. Може бути з одним, двома, трьома або чотирма колесами. Максимальна швидкість до 25 км/годину;

- низькошвидкісний приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами. Може також бути з різною кількістю коліс, але максимальна швидкість доходить до 50 км/годину. Споряджена маса не більше 600 кілограмів.

Зазначені зміни від 24.02.2023 року були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право користуватися та керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Відтак, ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування будь-якими транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Крім того, у вищенаведеній постанові Верховного Суду вказано про те, що для кваліфікації діяльності, пов`язаної з використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що електросамокат є транспортним засобом, а особа, яка ним керує є водієм, тому, ОСОБА_1 керуючи електросамокатом фактично виступав водієм транспортного засобу, а тому, на нього поширюються загальні вимоги ПДР України, встановлені чинним законодавством.

Згідно диспозиції ст.130 КУпАП, адміністративна відповідальність може наставати у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, та відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Наказом МВС від 09.11.2015 № 1452/735 було затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно п.2 Розділу І Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

У п. п. 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 N 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п.4 Розділу І Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Виходячи зі змісту ч.1-2 ст.130 КУпАП, відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції випливає зі змісту п.2.5. ПДР, де вказано, що подій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Із зазначеного випливає, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції це обов`язок, а не право водія.

Для кваліфікації діяння за ч. 1-2 ст. 130 КУпАП необхідно встановити, що особа: керувала транспортним засобом, при цьому будучи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; або передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, за умови, що тому, хто передає керування, відомо про такий стан; або керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Згідно з ч. 1 ст. 251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Доказами, у справі за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП є:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №814555 від 26.06.2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 від підписання протоколу відмовився;

- довідка про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2024 року №522/2228/24;

- довідка про отримання (неотримання) водійського посвідчення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 станом на 26.06.2024 року посвідчення водія не отримував;

- направлення на огляд водія т/з з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з якого вбачається, що огляд на стан алкогольного сп`яніння не проводився у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 ;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, де вказано, що ознаками сп`яніння були: різкий запах з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився;

- відеозапис з нагрудних камер інспекторів поліції, оглянутим судом, та з яких вбачається, наступне: ОСОБА_1 їде на самокаті (00:11 хв); ОСОБА_1 вказує на те, що пив пиво (02:00 хв); працівники поліції роз`яснюють, що електросамокат прирівняний до транспортного засобу (02:10 хв); ОСОБА_1 вказує на те, що випив дві пляшки пива (03:55 хв); працівники поліції пропонують ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`янінні на місці, за допомогою спеціальних технічних засобів, на що ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що не вбачає у цьому сенсу (03:57 хв); ОСОБА_1 повторно ствердив, що не бажає проходити такий огляд через те, що вживав пиво (04:12 хв); працівник поліції зачитує зміст протоколу та роз`яснює права та обов`язки (01:23:46 хв); ОСОБА_1 відмовився від підписання протоколу (01:24:05 хв).

У постанові КМУ від 17 грудня 2008 р. №1103 вказано на те, що уразі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005р. № 14 вказав на те, що в разі, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно наявного відеозапису, інспектор поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, проте, той відмовився.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, що підтверджується доказами по справі, проте, відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, тоді як проходження такого огляду є не правом, а обов`язком водія, що в силу чинного законодавства (є спеціальним суб`єктом) мав бути про це обізнаний, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 було належним чином роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду, роз`яснено права та обов`язки як особи, що притягується до адміністративної відповідальності, будь-яких дій з боку поліцейських, які були б спрямовані на переконання/вмовляння ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду, суд доходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Відповідно до статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення

Згідно ст. 23КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Санкція ч.2 ст.130 КУпАП тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Згідно постанови пленуму ВС України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, позбавлення права керувати транспортними засобами можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 121, ч. 4 ст. 122, ст. 122-2, ч. 3 ст. 123, статтями 124 і 130 КпАП ( 80731-10 ). Можливості накладати на винну особу таке стягнення як додаткове цей Кодекс не надає. Суди не вправі застосовувати його й тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Оскільки, матеріали справи містять довідку про отримання (неотримання) особою посвідчення водія, з якої вбачається, що станом на 26.06.2024 року ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, суд доходить до висновку про застосування до ОСОБА_1 виключно штрафу у розмірі 2000 НМДГ, що становить 34000,00 гривень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Докази про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору в матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст. 7, 9, 24, 33, 34, 51, 221, 280, 283, 284, 285 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , визнати винним в вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови-не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308КУпАП України у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Косіцина В.В.