Рішення

від 09.10.2024 по справі 180/1515/24

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1515/24

2/180/613/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2024 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Нанічкіної Н.М.,

секретарем судового засідання Лебедєвою К.Є.,

за участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Назаренко І.С.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Шаповалова О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Марганець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Глевахівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Назаренко Ірину Сергіївну звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Глевахівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав. В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначає, що рішенням Демидівського районного суду Рівненської області 08 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано шлюб. В шлюбі у позивачки та відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька, ОСОБА_3 . Дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Відповідач сплачує аліменти на утримання неповнолітньої доньки 500 гривень на місяць, оплату проводить не щомісяця, із затримками. Відповідач залишив дитину без належної батьківської уваги, ніяким чином не бере участі в утриманні та вихованні спільної дитини, жодного разу не цікавився здоров`ям дитини, жодних спроб щодо побачення з дитиною після розлучення з позивачем не було. На даний час неповнолітня донька навчається в 7-Г класі школи І-ІІІ ступенів №132 м.Києва, відвідує платні навчальні та розвивальні групи та гуртки, а тому потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв`язку з чим збільшуються потреби у навчанні, розвитку та іншому для дитини. З моменту розлучення відповідач жодного разу не бачив доньку, не спілкується із дитиною, не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та духовних цінностей. Відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, самоусунувся від спілкування з власною донькою, належної матеріальної допомоги не надає, участі у додаткових витратах на дитину не приймає. 05 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивачки народився син ОСОБА_5 . Фактично батьківський обов`язок щодо ОСОБА_6 взяв на себе чоловік позивачки, донька називає його батьком, дуже любить. ОСОБА_4 приймає активну участь у житті дитини, займається її вихованням, розвитком, турбується про неї в разі хвороби, забезпечує усім необхідним для нормального життя та розвитку, взяв на себе обов`язки батька.

У зв`язку з цим просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з виключенням відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

Ухвалою від 25 липня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

16 вересня 2024 року від представника відповідача - адвоката Шаповалова О.Г. надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Відзив обгрунтовано тим, що відповідач своєчасно, регулярно та в повному обсязі сплачує аліменти, з цим погоджується і позивачка, крім того додатково надсилає кошти на утримання доньки. Відповідач сумлінно, добросовісно виконує свій батьківський обов`язок по утриманню своєї доньки ОСОБА_6 . До 2014 року ОСОБА_1 з донькою проживали у Рівненській області. В подальшому їх місце проживання відповідачу невідоме, оскільки позивачка не повідомила про зміну місця проживання. Відповідач проживає та працює в Дніпропетровській області і не може з 2013 року спілкуватися зі своєю дитиною, оскільки позивачка відмовляла його від спілкування з донькою, мотивуючи, що це не його донька, скриває місце проживання. Йому стало відомо, що мати з дитиною проживають в с.Мархалівка Київської області тільки після отримання позовної заяви. Відповідач бажає спілкуватися з дитиною, але відмовляння матері у спілкуванні з дитиною, що, нібито, донька не його, велика відстань між місцями проживання батька та дитини, труднощі у транспортному сполученні, невідоме місце проживання дитини, воєнний стан в Україні, є перешкодою у спілкуванні батька з дитиною. ІНФОРМАЦІЯ_4 у відповідача народилася донька ОСОБА_7 , і у разі позбавлення батьківських прав, сестри в майбутньому не будуть мати можливості спілкуватися між собою. Матеріали справи не містять негативних характеристик відповідача ОСОБА_2 . Факт проживання батька окремо від дитини, невідвідування батьком дитини, не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення особи батьківських прав. Також не доведено свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками.

01 жовтня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Назаренко І.С. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що інформація, викладена у відзиві, щодо виконання відповідачем обов`язку по утриманню дитини не відповідає дійсним обставинам. Розмір аліментів у сумі 500 гривень відповідач сплачував та сплачує не щомісяця, додаткових коштів на утримання дитини взагалі ніколи не надавав, за все життя жодної іграшки дитині не купив. Спілкуватися з дитиною не намагався. Про участь відповідача у вихованні, житті, духовному розвитку та самоусвідосмленню дитини взагалі мова у відзиві не йдеться. Відповідач сплачує періодично 500,00 гривень, чим і виконує в повному обсязі свій батьківський обов`язок. Також, про наявність у відповідача другої доньки вони дізналися лише внаслідок розгляду даної судової справи, бо за десять років батько не познайомив сестер та не спромігся повідомити про це.

В судовому засіданні позивачка та її представниця просили позов задовольнити.

Відповідач та його представник просили відмовити в задовленні позову.

Представник служби у справах дітей та сім`ї Глевахівської селищної ради, надав заяву про розгляд справи без його участі.

В ході судового розгляду справи суд встановив такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , її батьками у свідоцтві про народження записані: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.15).

Рішенням Демидівського районного суду Рівненської області від 08 травня 2013 року шлюб, укладений 23 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Судом встановлено, що сторони проживають окремо з березня 2012 року(а.с.21).

05 березня 2016 року ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 (а.с.22), і ІНФОРМАЦІЯ_5 у них народився син - ОСОБА_5 (а.с.23).

Згідно акту № 67 обстеження житлово-побутових умов Глевахівської селищної ради від 30 травня 2024 року, ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 та своїми дітьми ОСОБА_3 , 2011 року народження, та ОСОБА_5 , 2019 року народження, проживають спільно за дресою: АДРЕСА_1 (а.с.24).

Довідкою КНП «Васильківський центр первинної медико-санітарної допомоги» підтверджено, що про стан здоров`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає в АДРЕСА_1 , турбується та супроводжує на прийом до лікаря ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с. 17).

Згідно довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №513 міста Києва Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 28 травня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідувала заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 513 в період з 11 жовтня 2013 року по 31 серпня 2018 року. В період відвідування Анною дошкільного закладу цікавилися питанням виховання дівчинки та виявляли інтерес до консультацій і рекомендацій педагогів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.18).

За довідкою школи І-ІІІ ступенів № 132 міста Києва Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 червня 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в 7-Г класі школи І-ІІІ ступенів №132 міста Києва (а.с.16).

Згідно з характеристикою зі школи І-ІІІ ступенів №132 міста Києва Управління освіти Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 червня 2024 року на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мати ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , завжди піклується про доньку, забезпечує дитину належними умовами для навчання, регулярно відвідує батьківські збори та бере активну участь у житті класу. Дитина забезпечена усім необхідним для розвитку та здорового способу життя. Протягом навчання у школі батько ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , з класним керівником не спілкувався та батьківські збори не відвідував (а.с.19).

Згідно заяв-свідчень ОСОБА_8 , яка є вихователем ЗДО № 513, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_3 виховують мати, ОСОБА_12 ,та її чоловік, ОСОБА_4 . Біологічний батько дитини, ОСОБА_13 , у житті та вихованні дитини участі не приймає (а.с.25, 26, 27, 28).

Згідно Висновку органу опіки та піклування Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Глевахівської селищної ради № 232-15 від 28 серпня 2024 року, виконавчий комітет Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 повідомила, що з 08 березня 2012 року вони з ОСОБА_2 не проживають разом, з того часу жодних контактів з батьком малолітньої дитини не було, її вихованням він не займається, залишив дитину без належної батьківської уваги, піклування, успіхами дитини та її здоров`ям не цікавиться. ОСОБА_2 повідомив, що не визнає вимоги ОСОБА_1 , вважає їх неогрунтованими, доводи, викладені в заяві ОСОБА_1 , безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що після 08 березня 2012 року вони проживають з відповідачем окремо, на розлучення та стягнення аліментів до суду він не з`явився. З дитиною більше не спілкувався. Дитина виховується нею та її чоловіком. Вона отримує від відповідача аліменти в розмірі 500,00 гривень. Раніше вони проживали в Рівненській області, про нове місце мешкання відповідачу не повідомляла. Донька знала, що в неї є біологічний батько, але бажання на спілкування в неї не було. Просила врахувати інтереси дитини.

Представник позивачки - адвокат Назаренко І.С. у судовому засіданні пояснила, що відповідач бачив доньку коли їй було лише три місяці, зараз їй вже дванадцять років. Відповідач самоусунувся від виховання дитини, ніхто йому не забороняв з дитиною спілкуватися. Аліменти в розмірі 500,00 гривень, це навіть не половина прожиткового мінімуму для дитини. Воєнний стан не є перешкодою для спілкування, раніше ж чомусь також батько на спілкувався із дитиною.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що він сплачує аліменти на утримання доньки. Номеру телефону позивачки у нього немає, зв`язок лише з її матір`ю. Він хоче спілкуватися з дитиною, але не знає, де вона проживає. Матір сказала, що в колишньої дружини нова сім`я, а та сказала, щоб їх не чіпав. Просив не позбавляти його батьківських прав.

Представник відповідача ОСОБА_14 суду пояснив, що відповідач не мав ні адреси колишньої дружини, ні технічних засобів спілкування з нею і з донькою. Відповідач бажає спілкуватися зі своєю дитиною.

У судовому засіданні була допитана дитина, ОСОБА_3 , яка суду пояснила, що в неї є інший батько ( ОСОБА_4 ), який возив її на море, вчив кататися на велосипеді. Вона його любить. Цього чоловіка ( ОСОБА_2 ). вона не знає, він їй чужий. Жодного разу в своєму житті вона його не бачила. Про те, що він намагався встановити з нею контакт, не знала. З вітчимом у них хороше спілкування, вони гуляють разом: мама, тато, брат, бабуся та дідусь. Спілкуватися з ОСОБА_2 вона не знає як. Вони взагалі не знайомі. Їй два тата не потрібні, у неї є батько, якого вона любить.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування виключного заходу позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Суд зауважує, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками: протягом дванадцяти років не спілкувався зі своєю донькою, не займався вихованням, не піклувався про її фізичний і духовний розвиток, не цікавився її життям, здоров`ям, навчанням, не намагався зустрітися.

Неповідомлення позивачкою про місце проживання дитини не може слугувати виправданням для відповідача, оскільки ОСОБА_2 жодного разу не звертався до служби у справах дітей, до органів поліції з питань розшуку доньки, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

Кононець ОСОБА_15 ніколи не бачила відповідача і не спілкувалась з ним, вперший раз побачила лише в судовому засіданні. Вважає батьком іншу людину.

Сплата аліментів в розмірі 500 грн. не є реалізацією батьківських прав, оскільки за ст.181 СК України аліменти - кошти на утримання дитини за рішенням суду. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ст.166 СК України).

Тобто, утримання дитини - це матеріальна категорія, тоді як право та обов`язок виховання дитини - є моральною та соцаальною категорією, і, враховуючи положення ст.164 СК України, сплата чи несплата аліментів на утримання дитини не є самостійною підставою для позбавлення чи відмови в позбавленні батьківських прав.

Суд приймає до уваги, що дитина, ОСОБА_3 , проживає в повноцінній сім`ї - з матір`ю, вітчимом, братом; вважає своїм батьком вітчима, який піклується про неї, виховує, утримує, і якого вона любить як батька.

З урахуванням всіх обставин даної справи і характеру відношення відповідача до дитини, а саме байдужість до життя доньки, питань її виховання, здоров`я, освіти, соціального буття, з урахуванням думки дитини, ОСОБА_3 , яка вважає відповідача чужим дядькою, сприймаючи як батька іншого чоловіка, висновку органу опіки та піклування Глевахівської селищної ради Фастівського району Київської області, з огляду на найкращі інтереси дитини (розвиток у благополучному - безпечному, спокійному та стійкому середовищі), суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та позбавити ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265,352 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позбавити батьківських прав відносно доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ск вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, визначених в ч.2 ст.354 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Глевахівської селищної ради, адреса: Київська область, Фастівський район, смт.Глеваха, вул.Вокзальна, 26, каб.10, 08631.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2024 року.

Суддя: Н. М. Нанічкіна