Рішення

від 24.10.2024 по справі 610/1544/24

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 610/1544/24

провадження № 2/610/809/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24.10.2024 Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Тімонової В.М.,

за участю секретаря Черепахи А.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Литовченка С.І.

представника третьої особи - Тронько Т.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Балаклія Харківської області цивільну справу № 610/1544/24 (пр. № 2/610/809/2024) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2024 до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява адвоката Литовченка Сергія Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , у якій просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок частих сварок ще на початку 2020 року відповідачка покинула сім`ю та проживає в Полтавській області, а малолітня дитина залишилась проживати разом із батьком. З початку 2020 року відповідачка самоусунулась від виховання і належного утримання доньки ОСОБА_5 , не цікавиться станом її здоров`я та не піклується про неї.

Ухвалою судді від 03.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24.09.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник - адвокат Литовченко С.І. в судовому засіданні позов підтримали та наполягали на його задоволенні, не заперечували проти винесення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання та шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада», причини неявки суду не повідомила. Заяв або клопотань від неї не надходило, відзив не подано.

Представник третьої особи в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позову, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи те, що відповідачка належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд, за згодою позивача, розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши позивача, його представника, представника третьої особи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову за наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00047636954 від 24.10.2024.

Відповідно до характеристики, наданої 21.11.2023 директором Савинського ліцею Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, з вересня 2021 року ОСОБА_5 проживає з батьком ОСОБА_1 . Мама ОСОБА_3 не бере участі у житті дитини з 2020 року, жодного разу не була присутня на батьківських зборах.

З відповіді ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області від 04.04.2023 вбачається, що під час перевірки за матеріалами № 1204 від 01.03.2023 встановлено, що ОСОБА_3 самоусунулась від виконання покладених на неї обов`язків по вихованню та навчанню дитини ОСОБА_5, її духовного і морального розвитку, створення належних умов для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; не приділяє належного контролю за вільним часом дитини, не цікавиться, де дитина знаходиться та чим вона займається.

Згідно характеристики, наданої 14.11.2023 виконавчим комітетом Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, за час проживання на території ради ОСОБА_3 зарекомендувала себе з негативної сторони, схильна до вживання алкогольних напоїв, веде аморальний спосіб життя, розлучена, має двох неповнолітніх дітей, які з нею не проживають, вихованням дітей не займається, не піклується про здоров`я дітей, їхній фізичний, духовний та моральний розвиток, не забезпечує здобуття дітьми загальної середньої освіти, не готує їх до самостійного життя.

Згідно характеристики, наданої 21.11.2023 виконавчим комітетом Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області, за час проживання на території ради ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивної сторони.

Судовим наказом, виданим 02.05.2023 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 17.04.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

Станом на листопад 2023 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів за судовим наказом у розмірі 21289,88 грн.

Відповідно до акту обстеження умов проживання, затвердженого 14.11.2023 т.в.о. начальника Служби у справах дітей Савинської селищної ради, проведеного за адресою: АДРЕСА_1 , у вказаному домоволодінні проживають ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 . Мати дитини не приймає участі у житті дитини.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області від 24.09.2024 № 04-10/2396, позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є доцільним.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, 607/15704/22 від 29.11.2023 зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Суд повинен також зважувати на те, що позбавлення батьківських прав вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Надані суду докази для позбавлення батьківських прав, а саме характеристика навчального закладу, де навчається ОСОБА_8 , акт обстеження умов проживання дитини, характеристика на ОСОБА_3 , розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, на переконання суду не є достатніми доказами для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки беззаперечно не підтверджують факт свідомого її ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини.

У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідачка 06.02.2023 подала до органу опіки та піклування Савинської селищної ради Ізюмського району Харківської області заяву про те, що вона не заперечує про позбавлення її батьківських прав щодо доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За положеннями частин другої, третьої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Отже, заява відповідачки від 06.02.2023, подана ще до звернення позивачем з цим позовом, в якій вона відмовляється від батьківських прав на дитину, не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства та порушує інтереси дитини.

Лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов`язку надання інших доказів на підтвердження існування обставин, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення батьківських прав.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні матір`ю обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідачкою відносно своєї дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої доньки не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), має рекомендаційний характер та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку. Водночас саме на позивача покладено обов`язок доведення свідомого ухилення відповідачкою від участі у вихованні дитини.

Суд може не погодиться з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст.19 СК України).

Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав, а тому суд вважає такий висновок недостатньо обґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини.

Так, органом опіки та піклування у висновку наводиться інформація ВП № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, негативна характеристика на ОСОБА_3 про те, що остання ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, враховується заява ОСОБА_3 про те, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_5 .

За таких обставин суд не погоджується з мотивацією комісії з питань захисту прав дитини та органу опіки та піклування, що висновок про обрання щодо ОСОБА_3 такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав, відповідає виключно найкращим інтересам дитини.

Розрив правового зв`язку між дитиною та одним із батьків є вкрай негативним заходом, що може погано вплинути на стан здоров`я дитини, в тому числі психічного, подальше життя дитини, її самоусвідомлення.

Допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_5 повідомила, що на теперішній час їй не відомо, де проживає її мама ОСОБА_9 , вона приїжджала на її день народження та подарувала духи. В 2023 році на зимових канікулах вона перебувала у мами ОСОБА_10 .

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3 не ухилилась від спілкування з дитиною, навпаки має бажання приділяти їй увагу, але з невідомих суду обставин самоусунулась від цього.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а в судовому засіданні не доведена необхідність вжиття цього заходу, для забезпечення інтересів малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суд відмовляє у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо малолітньої дитини.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 223, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області про позбавлення батьківських прав, - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , відомості про рнокпп НОМЕР_2 .

Третя особа: Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, місце знаходження: 64270, смт Савинці Ізюмського району Харківської області, вул. Соборна, 49.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2024 року.

Суддя В. М. Тімонова