Рішення

від 24.10.2024 по справі 120/5012/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 жовтня 2024 р. Справа № 120/5012/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку

в с т а н о в и в :

17.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 52 о/с від 18.03.2024 року про скасування наказу ГУНП у Вінницькій області від 26.06.2023 року № 85 о/с в частині поновлення на службі в Національній поліції України та звільнення слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв?язку із реалізацію дисциплінарного стягнення, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 25.03.2024 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.03.2024 року по дату винесення судом рішення у справі, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі №120/7551/22 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 684 від 26.07.2022 в частині застосування до слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №146 о/с від 31.08.2022 в частині звільнення слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції через реалізацію дисциплінарного стягнення у відповідності до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 02.09.2022. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 02.09.2022 по 21.06.2023 в розмірі 128 008 грн 77 коп.

Вподальшому, наказом ГУНП у Вінницькій області № 85 о/с від 26.06.2023 року позивача поновлено на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області на підставі письмової заяви та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі №120/7551/22.

Незважаючи на те, що вподальшому постановою Верховного Суду від 14.03.2024 року у справі №120/7551/22 було скасовано вказану постанову суду апеляційної інстанції, однак на день прийняття документу, наказ ГУНП у Вінницькій області № 85 о/с від 26.06.2023 року було підписано відповідачем у межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом, отже, на думку позивача, такий наказ не може бути незаконним.

Також позивач зазначає, оскільки наказ ГУНП у Вінницькій області № 146 о/с від 31.08.2022 року (наказ про реалізацію дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) є скасованим, то єдиним наказом про його звільнення зі служби в поліції в якості реалізації дисциплінарного стягнення за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII є наказ ГУНП у Вінницькій області №52 о/с від 18.03.2024 року, який прийнятий з порушенням встановленого законом строку.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 22.04.2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

26.04.2024 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. При цьому відповідач зауважує, що оскаржуваний наказ № 52 о/с від 18.03.2024 року не є окремим рішенням суб`єкта владних повноважень, а є наслідком виконання рішення суду, яке набрало законної сили, у адміністративній справі №120/7551/22.

Ухвалою суду від 29.04.2024 року клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у адміністративній справі № 120/5012/24 - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року запропоновано позивачу у 7-денний строк з дня отримання ухвали подати до суду письмові пояснення щодо клопотання про закриття провадження у справі.

07.05.2024 року представник відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому остання заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2024 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задоволено. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі № 120/7551/22 скасовано. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року у справі №120/7551/22 залишено в силі.

Вказала, що на виконання постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2024 року ГУНП у Вінницькій області було видано наказ №52 о/с від 18.03.2024 року про скасування наказу ГУНП у Вінницькій області від 26.06.2023 року № 85 о/с в частині поновлення на службі ОСОБА_1 .

Представник відповідача зауважує, що обставини звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв?язку з реалізацією дисциплінарного стягнення встановленні судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме що наказ 146 о/с був виданий в межах повноважень та у спосіб визначений законодавством, що було підтверджено Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.03.2024 у адміністративній справі № 120/7551/22.

Також вказує, що наказ начальника ГУНП у Вінницькій області № 52 о/с від 18.03.2024 року не є самостійно прийнятим суб?єктом владних повноважень, а є наслідком виконання рішення суду яке набрало законної сили та відповідно до ст. ст. 14, 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов?язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На думку представника відповідача, посилання позивача на, те що рішення суду касаційної інстанції не носить зобов`язального характеру є безпідставним.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

07.05.2024 року представник позивача подав заперечення на клопотання, у яких просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 08.05.2024 року у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, - відмовлено.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

Наказом ГУНП у Вінницькій області від 31.12.2020 року № 223 о/с призначено відповідно до пункту 2 (на рівнозначні посади) ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчим слідчого відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, звільнивши з посади слідчого слідчого відділення Вишенського відділення поліції Вінницького відділу поліції цього Головного управління, з 04.01.2021 року.

Згідно наказу ГУНП у Вінницькій області № 684 від 26.07.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області» за скоєння дисциплінарного проступку, порушення Присяги поліцейського, вимог частини 1 пунктів 1, 14 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та абзаців 1, 2 пункту 1, абзацу 6 пункту 2 розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до наказу ГУНП у Вінницькій області № 146 о/с від 31.08.2022 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Не погоджуючись із прийнятими вище наказами, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №684 від 26.07.2022 в частині застосування до слідчого слідчого відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №146 о/с від 31.08.2022 року в частині звільнення слідчого слідчого відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції через реалізацію дисциплінарного стягнення у відповідності до п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію";

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі №120/7551/22 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 684 від 26.07.2022 року в частині застосування до слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області №146 о/с від 31.08.2022 року в частині звільнення слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції через реалізацію дисциплінарного стягнення у відповідності до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 02.09.2022 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 02.09.2022 року по 21.06.2023 року в розмірі 128 008 грн 77 коп.

На підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі №120/7551/22 та на підставі письмової заяви позивача, наказом ГУНП у Вінницькій області № 85 о/с від 26.06.2023 року ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

Разом з тим, постановою Верховного Суду від 14.03.2024 року у справі №120/7551/22 постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі № 120/7551/22 скасовано, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2023 року у справі № 120/7551/22 залишено в силі.

Вподальшому, наказом ГУНП у Вінницькій області від 18.03.2024 року № 52 о/с скасовано наказ ГУНП у Вінницькій області від 26.06.2023 року № 85 о/с в частині поновлення на службі в Національній поліції України та відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення) частини 1 статті 77 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, з 25.03.2024 року.

Вважаючи вказаний наказ відповідача від 18.03.2024 року № 52 о/с протиправним та з метою його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Статут).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до ст.8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 58 Закону України "Про Національну поліцію" призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов`язків.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

Пунктом 6 ч. 10 ст. 62 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський захищає свої права, свободи та законні інтереси всіма способами, що передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється:

1) у зв`язку із закінченням строку контракту;

2) за станом здоров`я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції;

3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції;

4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

5) через службову невідповідність;

6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

7) за власним бажанням;

8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій);

9) у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі;

9-1) у зв`язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб;

10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави;

11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави;

12) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції.

Згідно з частинами 2, 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частина перша статті 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Дійсно, аналіз статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця виникає обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі.

Як вже зазначалося судом, наказом ГУНП у Вінницькій області № 85 о/с від 26.06.2023 року наказ начальника ГУНП у Вінницькій області від 31.08.2022 року №146 о/с про звільнення зі служби в поліції скасовано, а ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області на підставі постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2023 року у справі №120/7551/22 та на підставі письмової заяви позивача.

Вподальшому, наказом від 18.03.2024 року № 52 о/с скасовано наказ ГУНП у Вінницькій області від 26.06.2023 року № 85 о/с в частині поновлення позивача на службі в поліції та звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 7 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення).

При цьому, слід звернути увагу, що наказ начальника ГУНП у Вінницькій області від 31.08.2022 року №146 о/с про звільнення зі служби в поліції залишився скасованим.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що наказ ГУНП у Вінницькій області №146 о/с від 31.08.2022 року (наказ про реалізацію дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) є скасованим, єдиним наказом про звільнення позивача зі служби в поліції є наказ ГУНП У Вінницькій області №52 о/с від 18.03.2024 року.

При цьому, виходячи із змісту оскаржуваного наказу, позивача звільнено зі служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 7 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення).

Судом встановлено, що наказом ГУНП у Вінницькій області №684 від 26.07.2022 року за скоєння дисциплінарного проступку до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Таке дисциплінарне стягнення як звільнення зі служби в поліції відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» підлягає виконанню протягом одного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності).

Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Тобто, виконання (реалізація) наказу ГУНІП у Вінницькій області № 684 від 26.07.2022 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, шляхом прийняття наказу ГУНП у Вінницькій області № 52 о/с від 18.03.2024 року здійснено з порушенням місячного строку, визначеного у ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

Оскільки, дисциплінарне стягнення реалізовано після закінчення строку, визначеного ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», наказ ГУНП у Вінницькій області № 52 о/с від 18.03.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Більше того, суд звертає увагу, що наказ ГУНП у Вінницькій області № 684 від 26.07.2023 року про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції скасовано наказом ГУНП у Вінницькій області №979 від 07.07.2023 року.

Тобто, на даний час наказ ГУНП у Вінницькій області № 684 від 26.07.2022 року є скасованим, а тому посилання на нього як на підставу прийняття оскаржуваного наказу ГУНП у Вінницькій області №52 0/с від 18.03.2024 року є безпідставним.

Також, суд вважає, що посилання у наказі ГУНП у Вінницькій області № 52 о/с від 18.03.2024 року на постанову Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14.03.2024 року у справі №120/7551/22 не свідчить про законність та обґрунтованість такого наказу, оскільки відповідачем порушено процедурну прийняття оскаржуваного наказу.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду, як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 року у справі «Волков проти України», звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді, як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту у національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права має бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч.1 ст.235 та статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, єдиним можливим рішенням суду є поновлення такого працівника на займаній або прирівняній до займаної посаді.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції.

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно зі ст.27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Так, відповідно до абз. 3 п. 4 Порядку в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

При цьому, згідно з п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Проте, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988).

Пунктом 2 Постанови №988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пункт 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за №669/28799 (далі - Порядок №260) визначає, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пункт 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачає, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин діє Закон України "Про національну поліцію" та Порядок № 260, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно зі змістом п.9 розділу І Порядку № 260 при розрахунку середньоденного забезпечення позивача використовуються календарні, а не робочі дні.

Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 826,17 грн.

Період вимушеного прогулу позивача з 26.03.2024 року (наступний день після звільнення) до 24.10.2024 року (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) складає 213 календарних днів.

Отже, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу позивача за період з 26.03.2024 року до 24.10.2024 року складає 175974,21 грн. (213 днів х 826,17 грн.), яке підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням обов`язкових податків та зборів.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує в тому числі чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

В силу положень пунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

У відповідності з п.2, 3 ч.1 ст.371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, із відповідним відрахуванням загальнообов`язкових платежів - слід допустити до негайного виконання.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області № 52 о/с від 18.03.2024 року про скасування наказу ГУНП у Вінницькій області від 26.06.2023 року № 85 о/с в частині поновлення на службі в Національній поліції України та звільнення слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції у зв?язку із реалізацію дисциплінарного стягнення, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», з 25.03.2024 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 175974,21 грн. (сто сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні двадцять одна копійка), з відрахуванням при його виплаті податків та інших загальнообов`язкових платежів.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення відділення поліції № 1 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (вул. Театральна, 10, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40108672)

Суддя Дончик Віталій Володимирович