Рішення

від 22.10.2024 по справі 638/14178/18

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/14178/18

Провадження № 2/638/364/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний судм. Харкова у складі:

головуючого - судді Теслікової І.І.,

за участі секретаря судових засідань Зубко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ліквідатора арбітражного керуючого Бєляєвої Олени Володимирівни, Товарної біржі «Ресурс-Інформ», ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Тетяна Петрівна про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону та свідоцтва про право власності,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ліквідатора арбітражного керуючого Бєляєвої О.В., ОСОБА_3 , ТБ «Ресурс-Інформ», третя особа, ПН ХМНО Мірошниченко Т.П, про визнання недійсними відкритих торгів у формі аукціону.

Позов, з урахуванням змін, мотивовано тим, що він з ОСОБА_3 з 20 лютого 1982 року перебував у зареєстрованому шлюбі. За час подружнього життя сторони набули майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована на дружину. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року шлюб було розірвано та поділено майно, зокрема за ним визнано право власності на частину цієї квартири. Вказане майно було включено до ліквідаційної маси на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року. Однак постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2015 року постанови Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року та Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року скасовані, провадження по справі про банкрутство Приватного товариства «Євтушенко та Ко» (далі ПТ «Євтушенко Ко») припинено. В липні 2018 року позивачу стало відомо, що ця квартира відчужена на відкритих торгах у формі аукціону, за результатами яких переможцем визнано ОСОБА_4 , який відчужив квартиру АДРЕСА_1 .

Зазначає, що частка у спірній квартирі, яка є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, не була виділена в натурі, а тому не міг бути реалізована з відкритих торгах у формі аукціону; процедура про банкрутство була порушена незаконно, у зв`язку з чим спірна квартира була включена до ліквідаційної процедури також незаконно; він не був стороною правочину, за яким право власності на спірне майно перейшло до ОСОБА_2 не з його волі.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати недійсними відкриті торги у формі аукціону від 24 вересня 2014 року з продажу майна Повного товариства «Євтушенко і Ко» на ТБ «Ресурс-Інформ» щодо лоту №4 чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_2 ; визнати недійсним свідоцтвопро право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане 01 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Т.П.; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 вказану квартиру.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м.Харкова Грищенко І.О. від 02 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2019 року розгляд справи призначено в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07 лютого 2020 року задоволено клопотання про витребування доказів.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та розпорядження керівника апарату суду №02-06/723 від 28.07.2020 про повторний авторозподіл справ в провадження судді Омельченко К.О. надійшла вищевказана справа.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та розпорядження керівника апарату суду №02-06-519 від 17.03.2021 про повторний авторозподіл справ в провадження судді ОСОБА_6 надійшла вищевказана справа.

Ухвалою суду від 10 червня 2021 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою суду від 19 травня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 01 грудня 2023 року поновлено судовий розгляд у цивільній справі.

Ухвалою суду від 08 грудня 2023 року ухвалено про повернення до стадії підготовчого судового засідання у справі.

Ухвалою суду від 27 грудня 2023 року клопотання представника позивача про залучення співвідповідача задоволено. Залучено ОСОБА_4 у якості співвідповідача.

Ухвалою суду від 23 січня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та розпорядження керівника апарату суду №02-06/145 від 22.02.2024 про повторний авторозподіл справ в провадження судді Теслікової І.І. надійшла вищевказана справа.

Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова Теслікової І.І. від 12 березня 2024 року справу прийнято до свого провадження та призначити до розгляду в порядку загального позовного провадження, з призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 06 червня 2024 року прийнято до розгляду заяву про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 18 липня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не з`явилась, надіславши до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти постановлення заочного рішення.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явились, з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином про що свідчать зворотні поштові повідомлення.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 20 лютого 1982 року перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого був придбана квартира АДРЕСА_1 , який був зареєстрований на дружину.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року шлюб було розірвано та поділено майно, зокрема за ОСОБА_1 визнано право власності на частину цієї квартири.

Вказане майно було включено до ліквідаційної маси на підставі постанови Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 лютого 2015 року постанови Господарського суду Харківської області від 29 вересня 2014 року та Харківського апеляційного господарського суду від 26 листопада 2014 року скасовані, провадження по справі про банкрутство ПТ «Євтушенко Ко» припинено.

24 вересня 2014 року відбулися відкриті торги у формі аукціону через товарну біржу «Ресурс-Інформ» з продажу майна повного товариства «Євтушенко і Ко» у порядку, визначеному Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», на яких було реалізовано, зокрема, спірну квартиру АДРЕСА_1 .

За результатами аукціону переможцем визнано ОСОБА_4 , який відчужив квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 . Департаменту юстиції Харківської міської ради від 20 липня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) у редакції, чинній на дату проведення виконавчих дій, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 15 ІЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту цього Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів, є оформленням купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу; або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статті 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі Тимчасове положення).

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмових повідомлень державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів роргів (розділ 6).

Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12 (провадження № 14-624цс18).

Під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, суд має дати оцінку тому, чи є порушенням, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результати торгів. У зв`язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, задоволенню не підлягає.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним у судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Тобто, головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результати торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Сам по собі факт реєстрації спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі, а майно і в цьому разі є спільною сумісною власністю подружжя та належить чоловікові та дружині в рівних частках з моменту його придбання. Відчуження належної позивачеві частки в житловому будинку на публічних торгах без його згоди порушує його право як співвласника цього майна на вільне користування та розпорядження ним.

Зазначене узгоджується з висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і статті 368 ЦК України. Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, реалізація на прилюдних торгах нерухомого майна, що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, порушує права та законні інтереси позивача як власника спірної нежитлової будівлі на володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

При розгляді спорів про відчуження одним із подружжя спільного майна без згоди іншого з подружжя слід передусім визначитись з об`єктом, тобто з тим, що відчужується. Предмет правочину є іншою правовою категорією, а саме - об`єктом, а не його частиною. Відчуження спільного майна відбувається за згодою співвласників, а відчуження частки - лише за її наявності (після зміни правового режиму спільного майна подружжя зі спільної сумісної на спільну часткову). В такому разі співвласник вправі самостійно розпорядитися своєю часткою, але з додержанням вимогстатті 362 ЦК Українипро переважне право купівлі частки (якщо відчуження частки відбувається на підставі договорукупівлі-продажу). Якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, відтак передати у власність можна лише об`єкт в цілому. Тобто договір відчуження спільного сумісного майна подружжя, укладений без згоди іншого подружжя, є недійсним в цілому.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц (провадження № 61-43510сво18).

Враховуючи те, що реалізація на відкритих торгах у формі аукціону від 24 вересня 2014 року з продажу на ТБ «Ресурс-Інформ» квартири АДРЕСА_1 , що належало подружжю на праві спільної сумісної власності, порушує права та законні інтереси позивача як власника спірної нерухомості на володіння, користування та розпорядження належним йому майном, згоди позивача на відчуження квартири не було, прилюдні торги з реалізації нерухомого майна та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане 01 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Т.П. слід визнати недійсними в цілому.

Водночас ОСОБА_4 не позбавлений права звернутися із позовом до продавця з підстав, визначенихстаттею 661 ЦК України.

Згідно з приписами частини першоїстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першоюстатті 388 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першоїстатті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третястаття 388 ЦК України).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма частини першоїстатті 216 ЦК Українине може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке надалі було відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями387та388 ЦК України.

Спірна квартира вибула з власності ОСОБА_1 на підставі відкритих торгів у формі аукціону, які підлягають визнанню недійсними, тобто поза волею його власника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 25 січня 2017 року у справі № 916/2131/15, від 23 листопада 2016 року у справі № 916/2144/15, від 02 листопада 2016 року у справі № 522/10652/15-ц і від 05 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15та з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження 14-376цс18).

Оскільки спірна квартира вибула з володіння власника ОСОБА_1 не з його волі, останній має право витребувати його від добросовісних набувачів відповідно до вимогстатті 388 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265,354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Відкриті торги у формі аукціону від 24 вересня 2014 року з продажу на Товарній біржі «Ресурс-Інформ» квартири АДРЕСА_1 визнати недійсними.

Свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , видане 01 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мірошниченко Тетяною Петрівною на ім?я ОСОБА_4 , визнати недійсним.

Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20-ти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості щодо учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, адреса: АДРЕСА_4 ;

відповідач ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ;

відповідач ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_6 ;

відповідач ліквідатор Бєляєва Олена Володимирівна, РНОКПП невідомий, адреса: м.Харків, вул.Шекспіра, 12-А, літ. А-5;

відповідач Товарна біржа «Ресурс-Інформ», адреса: м.Харків, вул.Клочківська, 111.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2024 року.

Суддя І.І. Теслікова