Рішення

від 25.10.2024 по справі 120/9295/22

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

25 жовтня 2024 р. Справа № 120/9295/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Комунального некомерційного підприємства «Шаргородська міська лікарня» Шаргородської міської ради Вінницької області до Шаргородського відділу Державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося комунальне некомерційне підприємство "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Вінницької області (далі КНП "Шаргородська міська лікарня", позивач) з адміністративним позовом до Шаргородського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі Шаргородський ВДВС, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про:

- визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Шаргородського ВДВС Чірки О.В. від 27.10.2022 про накладення на боржника (позивача) штрафу в розмірі 10200 грн у виконавчому провадженні № 69509279.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 09.02.2022 у цивільній справі № 152/1498/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до КНП "Шаргородська міська лікарня" про розірвання трудового договору та зобов`язання вчинити дії.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14.07.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 09.02.2022 в частині визнання незаконним наказу КНП "Шаргородська міська лікарня" від 04.01.2022 № 4 про припинення трудового договору із ОСОБА_1 , визнання недійсним та зобов`язання скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про її звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України від 04.01.2022 скасовано та постановлено в цій частині нове рішення. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП "Шаргородська міська лікарня" від 04.01.2022 № 4 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади провізора загально-медичного відділу КНП "Шаргородська міська лікарня" від 04.01.2022 за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України. Зобов`язано КНП "Шаргородська міська лікарня" скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 про її звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України від 04.01.2022. В іншій частині рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 09.02.2022 залишено без змін.

На виконання вищезазначеного судового рішення 26.07.2022 Шаргородський районний суд Вінницької області видав виконавчий лист № 152/1498/21, який стягувачка пред`явила до примусового виконання.

Разом з тим позивач зазначає, що 25.07.2022 заступник головного лікаря КНП "Шаргородська міська лікарня" Шелінговською Е. видано наказ "Про скасування наказу про припинення трудового договору ОСОБА_1 " на виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 14.07.2022 у справі № 152/1498/21. Однак внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 виявилося неможливим, оскільки ще 17.02.2022 стягувачка отримала свою трудову книжку особисто і за внесенням запису не зверталась.

Крім того, 08.08.2022 позивач повідомив ОСОБА_1 про те, що постанова Вінницького апеляційного суду від 14.07.2022 КНП "Шаргородська міська лікарня" виконана, оскільки видано наказ про скасування наказу про її звільнення від 04.01.2022.

Таким чином, позивач вважає, що він виконав постанову Вінницького апеляційного суду від 14.07.2022 у цивільній справі № 152/1498/21, а тому державний виконавець протиправно виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 14.12.2022 провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №120/6737/22.

19.12.2022 до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи ОСОБА_1 адвоката Костриці В.С., в яких третя особа виступає на стороні відповідача та позовні вимоги КНП "Шаргородська міська лікарня" заперечує.

Третя особа звертає увагу, що жодними належними й допустимими доказами не підтверджуються твердження позивача про те, що рішення суду було виконано до відкриття виконавчого провадження чи є виконаним станом на це час, або ж що через вину стягувача виконання рішення суду не доведено до кінця.

Третя особа наголошує, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до КНП "Шаргородська міська лікарня" з проханням добровільно виконати рішення суду, ухвалене на її користь, та усіляко цьому сприяла. Натомість позивач лише видав наказ № 153/8 від 25.07.2022 "Про скасування наказу про припинення трудового договору ОСОБА_1 ", який суперечить чинному законодавству та не свідчить про виконання постанови Вінницького апеляційного суду від 14.07.2022 у цивільній справі № 152/1498/21. Відтак ОСОБА_1 була змушена пред`явити виконавчий лист до примусового виконання в органи державної виконавчої служби.

Відтак, на думку третьої особи, державний виконавець діяв правомірно.

Ухвалою суду від 09.09.2024 поновлено провадження у справі.

Від відповідача письмової позиції щодо заявлених вимог не надходило.

Частиною четвертою статті 243 КАС України визначено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені учасниками доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд при вирішенні спору керується такими мотивами.

Предметом оскарження в цій справі є постанова старшого державного виконавця Шаргородського ВДВС Чірки О.В. від 27.10.2022, якою на позивача, як на боржника у виконавчому провадженні № 69509279, накладено штраф у розмірі 10200,00 грн за невиконання боржником в наданий 10 денний термін, вимоги виконавчого листа №152/1498/21 від 26.07.2022 виданого Шаргородським районним судом Вінницької області та постанови про відкриття виконавчого провадження №8953 від 27.07.2022.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст. 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

В силу положень ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII державний виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення

Положеннями пунктів 1, 16, 22 частини третьої статті 18 Закону №1404 передбачено, що державний виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII).

В силу положень ч. 1 ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Частиною другою статті 63 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Положеннями частини третьої статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені вище нормативні положення в контексті цієї справи, суд зауважує, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлене на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас, обов`язковою умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У свою чергу, обов`язковою умовою для накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі є встановлення факту повторного невиконання рішення без поважних причин.

Отже, обов`язковою умовою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу у подвійному розмірі є: 1) встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин та застосування до нього штрафу у розмірі 5100 грн; 2) повторне невиконання рішення без поважних причин.

Як встановлено судом, прийняттю спірної постанови про накладення штрафу у подвійному розмірі 10200 грн передувало прийняття первинної постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100 грн.

Таким чином, предметом позову у цій справі є постанова відповідача від 27.10.2022 про накладення штрафу в подвійному розмірі - 10200,00 грн за повторне невиконання без поважних причин рішення суду зобов`язального характеру у тому ж виконавчому провадженні № 69509279.

Водночас, суд зауважує, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі № 120/6737/22, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову комунального некомерційного підприємства "Шаргородська міська лікарня" Шаргородської міської ради Вінницької області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Шаргородського ВДВС Тютюнник Н.А. від 16.08.2022 про накладення на боржника (позивача) штрафу в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні № 69509279 за невиконання рішення суду без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20.01.2023 у справі № 120/6737/22, яке набрало законної сили, встановлено правомірність накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на КНП "Шаргородська міська лікарня" за невиконання рішення суду в справі № 152/1498/21.

Щодо повторного невиконання рішення суду, то суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів виконання рішення суду на вимогу державного виконавця, яка зазначена у постанові про накладення штрафу.

Наведене свідчить про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин та, як наслідок, про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 27.10.2022 про накладення штрафу в сумі 10200 грн у виконавчому провадженні №69509279.

Суд наголошує, що обов`язок з належного та своєчасного виконання судового рішення покладається насамперед на боржника.

Отже, саме боржник зобов`язаний вжити усіх можливих заходів для виконання судового рішення у той спосіб та порядок, які визначені судом рішенням.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що старшим державним виконавцем Шаргородського відділу державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Чіркою О.В. правомірно, з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження", прийнято постанову від 27.10.2022 про накладення на КНП "Шаргородська міська лікарня" штрафу в сумі 10200 грн за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 69509279.

Відповідно до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та наданої їм оцінки позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вимоги статті 139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу судових витрат у справі немає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Комунальне некомерційне підприємство "Шаргородська міська лікарня" ((код ЄДРПОУ 33868196, місцезнаходження: вул. Чорновола, 9, м. Шаргород, Вінницька область, 23500)

Відповідач: Шаргородський відділ Державної виконавчої служби у Жмеринському районі Вінницької області Центрально-Західного управління Міністерства юстиції України (м. Хмельницький) (код ЄДРПОУ 34989465, місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 220, м. Шаргород, Вінницька область, 23500)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 )

СуддяВіятик Наталія Володимирівна