Рішення

від 29.10.2024 по справі 160/14871/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 рокуСправа №160/14871/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №040603 від 01.05.2024р., -

УСТАНОВИВ:

05.06.2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» звернулося з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14.06.2024р, просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №040603 від 01.05.2024р. про стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн., складену Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за вищенаведеною оспорюваною постановою на позивача було накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000 грн. за порушення вимог ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність інформації згідно роздруківки за 04.04.2024р. режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 на паперовому носії до цифрового тахографа, за яке передбачена відповідальність згідно до абз.6 ч.1 ст.60 згаданого Закону, про що посадовими особами відповідача був складений акт №АР 001329 з яким був ознайомлений водій, пояснень не надавав, проставив особистий підпис. Проте, позивач не погоджується із оспорюваною постановою, вважає, що штраф за абз.6 ч.1 ст.60 вказаного Закону, до нього було застосовано протиправно з підстав порушення посадовими особами відповідача процедури проведення рейдової перевірки, а саме: посадовими особами відповідача водієві 04.04.2024р. документи на здійснення перевірки, передбачені п.10 Порядку №422, зокрема, направлення на перевірку, не пред`являлося, про що водій ОСОБА_1 надав усне пояснення адміністрації підприємства, інші докази з цього приводу у позивача відсутні, проте, у разі належного виконання процедури представниками відповідача вказані доводи можуть бути спростовані, зокрема, фото або відео фіксацією процедури зупинення транспортного засобу та складання акту; позивач не був належним чином завчасно повідомлений про розгляд справи задля можливості прибути на розгляд справи та надати обґрунтовані заперечення згідно даних ЄДРПОУ за офіційною електронною поштою позивача, якою є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а не електронна адреса, яка зазначена згідно єдиної інформаційно-аналітичної системи «ШЛЯХ», куди було скероване повідомлення про розгляд справи від 16.04.2024р., що, на переконання позивача, є порушенням вимог пунктів 25-27, 29 Порядку №1567, вказує на те, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення про що свідчить і правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2020р. у справі №813/1790/18. З огляду на викладене, позивач вважає, що оспорювана постанова не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України. У відповіді на відзив від 25.07.2024р. представник позивача додатково зазначив, що посадові особи у разі належного виконання процедури здійснення рейдової перевірки мали обов`язок здійснювати запис процесу проведення рейдової перевірки портативним відео реєстратором згідно до вимог Порядку №590 від 09.08.2022р, що виключало б сумніви щодо належності доказів пред`явлення або не пред`явлення направлення на перевірку водієві (а.с.45-57,96-99).

Ухвалою суду від 20.06.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 18.07.2024р. відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та, зокрема, запропоновано відповідачеві надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази пред`явлення водієві ОСОБА_1 направлення на рейдову перевірку, а також завчасного повідомлення позивача про розгляд справи з дотриманням процедури, встановленої п.25-29 Порядку №1567 виходячи з приписів ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України(а.с.62).

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду відповідачем через систему «Електронний суд» 23.07.2024р. був поданий відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що 04.04.2024р. на підставі направлення на перевірку від 01.04.2024р. №002451 посадовими особами відповідача було проведено рейдову перевірку у ході якої було виявлено порушення позивачем ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час здійснення міжнародних перевезень вантажів по маршруту Литва-Україна без реєстрації режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 згідно роздруківки за 04.04.2024р. режиму праці та відпочинку водія на паперовому носії до цифрового тахографа про що був складений акт, з яким було ознайомлено вказаного водія. Відповідач вказав, що саме суб`єкт господарювання, який зацікавлений в доведенні своєї позиції, має надати всю інформацію, яка може вплинути на результат розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. А оскільки матеріалами справи підтверджено вчинення адміністративно-господарського правопорушення позивачем (правопорушення позивачем не оспорюється), відтак, доводи позивача відповідач вважає безпідставними. Щодо аргументів позивача з приводу неналежного повідомлення його про розгляд справи про застосування до нього штрафу, то відповідач вказав на те, що лист із повідомленням про дату розгляду справи 18.04.2024р. було направлено на офіційну електронну адресу позивача, яка міститься у його ліцензійній справі, яку позивач самостійно зазначив, а відповідно, мав усвідомлювати, що дана адреса буде використовуватися в листуванні з відповідачем, вважає, що повідомлення позивача за електронною адресою позивача, яка міститься в його ліцензійній справі, відповідає вимогам пункту 26 Порядку №1567, тому, на переконання представника відповідача, останнім вжито усіх заходів щодо повідомлення позивача про розгляд справи, оскільки здійснено повідомлення у спосіб, визначений Порядком №1567 та позивач мав можливість бути присутнім при розгляді справи 01.05.2024р. За викладеного, представник відповідача вважає, що доводи позивача не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржуваний акт індивідуальної дії є таким (оспорювана постанова), що прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства. У запереченнях (на відповідь на відзив) від 24.10.2024р. відповідач посилається на ті ж самі підстави та обставини, що наведені у відзиві на позов та додатково надав відеозаписи проведення рейдової перевірки (68-76,103-106,118).

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці з 26.07.2024р. по 31.08.2024р., що підтверджено довідкою управління персоналом №228 від 23.07.2024р. ухвалою суду від 29.10.2024р. розгляд даної справи було продовжено на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 29.10.2024р. (а.с.120,121).

Таким чином, дана адміністративна справи вирішується 29.10.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» з 13.12.2010р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, пл. Театральна, будинок 5, основним видом діяльності позивача за КВЕД є, зокрема 49.41 вантажний автомобільний транспорт, що підтверджується інформацією, наведеною у копії Виписки з ЄДРПОУ, наявної в матеріалах справи (а.с.10).

04.04.2024р. державними інспекторами відповідача, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 01.04.2024р. №002451 об 11 годині 30 хвилин на а/д Т-02-05, с. Куна Гайсинський район Вінницької області, було здійснено рейдову перевірку транспортного засобу - марка DAF/WILLIG номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія від 28.04.2011р. серія НОМЕР_4 , у ході якої встановлено, що даний автомобіль належить та використовується автомобільним перевізником ТОВ «ТК «ДНІПРОТРАНСНАФТА» та було виявлено порушення ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт»:

- здійснення міжнародних перевезень вантажів по маршруту Литва-Україна без реєстрації режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_2 при перевезенні небезпечного вантажу, а саме: відсутня інформація згідно роздруківки за 04.04.2024р. режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 на паперовому носії до цифрового тахографа, за яке передбачена відповідальність за абзацом 6 ч.1 ст.60 наведеного Закону, про що було складено акт №АР001329, що підтверджується змістом його копії, копією направлення на перевірку, копій свідоцтв про реєстрацію ТЗ, наявних у справі (а.с.19, 22-23,82-83,87).

Також зі змісту акту перевірки від 04.04.2024р. видно, що у ньому міститься інформація про ознайомлення водія з цим актом, а також особистий підпис водія ОСОБА_1 про ознайомлення та отримання копії цього акту 04.04.2024р. (а.с.19,83).

Надалі, 18.04.2024р. відповідачем позивачеві було направлено повідомлення про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт зафіксованого у акті №АР001329 від 04.04.2024р., яке відбудеться 01.05.2024р., за №32731/23/24-24 від 16.04.2024р., яке було доставлено на електронну адресу позивача, яка міститься у його ліцензійній справі - info@dnipronafta.com.ua - 18.04.2024р. об 10:03:46 годині, що підтверджується змістом копії наведеного повідомлення, інформацією із ліцензійної справи позивача та зазначеної електронної адреси позивача, які наявні у справі (а.с.18,20-21).

За результатами розгляду вищенаведеного порушення на підставі наведеного акту перевірки посадовою особою відповідача 01.05.2024р. було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №040603 за якою за порушення ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» до позивача на підставі абз. 6 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» було застосовано штраф у сумі 34000 грн., що підтверджується копією відповідної постанови (а.с.13, 84).

Позивач, вважаючи протиправною спірну наведену постанову, звернувся до суду з відповідним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-Ш (далі Закон № 2344-Ш), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. №1567 (далі Порядок №1567), Інструкція з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджена наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010р. № 385 (далі Наказ № 385).

Щодо наявності у відповідача повноважень на проведення перевірок на транспорті.

Статтею 6 Закону №2344-Ш передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільним перевізником вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Частинами 14,17 статті 6 Закону №2344-Ш встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланової і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно до приписів наведеного Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №103.

Згідно з п.8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, із наведених приписів чинного законодавства у сфері державного контролю на автомобільному транспорті видно, що відповідачеві, його територіальним органам, а відповідно, і їх посадовим особам надані повноваження на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), тому слід дійти висновку, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі), яка відбулася 04.04.2024р. відповідачем проведена у межах наданих йому повноважень, визначених вищенаведеними приписами Закону №2344-Ш, Порядку №1567 та Положення про Укртрансбезпеку.

Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, яке мало місце 04.04.2024р., суд зазначає про таке.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах ( ст.33 Закону №2344-Ш).

Згідно вимог ст.34 Закону №2344-Ш визначено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Приписами ст.49 згаданого Закону №2344-Ш установлено, що водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

У відповідності до вимог ст.48 Закону №2344-Ш передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів врегульовано приписами ст.53 Закону №2344-Ш.

Так, у відповідності до частин 3, 5 статті 53 Закону №2344-Ш передбачено, що при виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти/нерезиденти України повинні мати:

- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення/дозвіл України;

- дозвіл щодо узгодження умов та режиму перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

- сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (у разі міжнародного перевезення вантажів резидентами України);

- сертифікат відповідності транспортного засобу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (у разі міжнародного перевезення вантажів нерезидентами України);

- документ про вантаж.

У відповідності до ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш визначено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Також, і за приписами абзацу 4 пункту 3.3 Наказу №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, має мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

11.10.2005р. набув чинності Закон України №2819-ІУ від 7 вересня 2005р. «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

20.12.2010р. набрала чинності Поправка №6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи, як «реєстраційний листок» та «роздруківка».

При цьому слід зазначити, що щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі.

У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія. Для даного приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Також і згідно до норм ст.18 Закону №2344-Ш встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону.

А відповідно до пункту 3.5 розділу Ш Наказу №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Отже, у розумінні зазначеної норми, контроль за роботою водіїв, у тому числі, і забезпечення водіїв необхідною кількістю паперу для роздруківки даних тахографа, повинен здійснюватися автомобільним перевізником (у даному випадку позивачем), незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.

А згідно до вимог абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільного перевізника (суб`єкта господарювання) застосовується відповідальність у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34000 грн.) за невиконання резидентами/нерезидентами України (автомобільними перевізниками) міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону.

Таким чином, із аналізу наведених вище норм слідує, що контроль за належним виконанням обов`язків водіями, які здійснюють, як міжнародні, так і внутрішні автомобільні перевезення, зокрема, і забезпечення наявності у таких водіїв при собі роздруківки даних роботи тахографа, за умови обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, покладається саме на автомобільного перевізника, а відповідно, і відповідальність за здійснення таких перевезень без згаданого документу (за відсутності роздруківки даних роботи тахографа, зокрема, за 04.04.2024р.) покладається на автомобільного перевізника, у даному випадку, на позивача, згідно абзацу 6 частини 1 ст. 60 Закону №2344-Ш.

З огляду на викладене та з урахуванням встановлених судом обставин з приводу того, що 04.04.2024р. на місці зупинки вищезгаданого транспортного засобу, що належить позивачеві згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ, був обладнаний цифровим тахографом, (що не заперечувалося позивачем ні у позові, ні у відповіді на відзив позивача), під керуванням водія ОСОБА_1 , яким здійснювалося міжнародне автомобільне перевезення вантажу згідно міжнародної накладної СМR 24113 від 04.04.2023р. (а.с.86), суд приходить до висновку, що позивач, як автомобільний перевізник, мав обов`язок забезпечити наявність у згаданого водія при собі роздруківки даних роботи тахографа режиму роботи та відпочинку згаданого водія за 04.04.2024р. на паперовому носії та, на вимогу перевіряючих, надати їх до перевірки у відповідності до вимог ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш.

Разом з тим, судом установлено, що 04.04.2024р. під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадовими особами відповідача було зафіксовано факт здійснення міжнародного автомобільного перевезення вантажу транспортним засобом, що належить позивачеві, який згаданий вище та встановлено відсутність у водія даного ТЗ роздруківки даних роботи тахографа про режим роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 на паперовому носії за 04.04.2024р., що підтверджується змістом акту перевірки №АР001329 від 04.04.2024р. (а.с.19,83).

У цьому ж акті, у графі: «пояснення водія про причини порушень» відображений підпис водія ОСОБА_1 про ознайомлення його з актом та отримання його копії 04.04.2024р., при цьому, даний водій ТЗ підписав акт без жодних зауважень (а.с.19,83).

Наведені обставини свідчать про те, що водій ОСОБА_1 під час проведення рейдової перевірки та складання і підписання акту перевірки знав і усвідомлював, яке порушення скоєно, а саме: що ним не пред`явлено інспекторам для контролю на транспорті роздруківку режиму роботи та відпочинку водія за 04.04.2024р. на паперовому носії до цифрового тахографа (а.с.19,83).

Отже, факт порушення 04.04.2024р. позивачем як автомобільним перевізником вимог ст.53 Закону №2344-Ш зафіксований та підтверджений актом №АР001329 (відсутня роздруківка режиму роботи та відпочинку водія ОСОБА_1 за 04.04.2024р. на паперовому носії до цифрового тахографа) та у ході судового розгляду даної справи позивачем будь-якими іншими доказами не спростований.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог ст.53 Закону №2344-Ш (здійснення міжнародного перевезення вантажу без документів, визначених ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш, а саме: відсутність роздруківки режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 за 04.04.2024р. на паперовому носії до цифрового тахографа), за оспорюваною постановою на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-Ш, є правомірним та законним.

Що стосується аргументів позивача з приводу порушення посадовими особами під час проведення рейдової перевірки процедури її проведення, а саме: не пред`явлення водієві направлення на перевірку згідно усних пояснень водія, обов`язку фіксування фото, відео фіксації процедури зупинення транспортного засобу та складання акту, не повідомлення позивача завчасно про розгляд справи за офіційною електронною адресою позивача, яка міститься у ЄДРПОУ, суд зазначає наступне.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

При цьому, саме по собі порушення такої процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що таке порушення вплинуло або могло вплинути на правильність оскаржуваного рішення.

Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 23.04.2020р. у справі №813/1790/18.

Так, досліджуючи питання дотримання відповідачем процедури не пред`явлення/пред`явлення водієві під час проведення рейдової перевірки направлення на перевірку та обставини того чи вплинули вони самі по собі на зміст прийнятої осопорюваної постанови, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог п.10 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013р. №422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів» (далі Порядок №422) передбачено, що під час звернення до водія посадова особа зобов`язана пред`явити, зокрема, направлення на рейдову перевірку.

Як встановлено судом, підставою для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) було направлення на перевірку від 01.04.2024р. №002451 зі строком з 01.04.2024р. по 07.04.2024р. про що свідчить зміст копії наведеного направлення на перевірку (а.с.82).

Згадана вище рейдова перевірка 04.04.2024р. була проведена посадовими особами відповідача на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 01.04.2024р. №002451 про що посадовими особами відповідача було зазначено в акті перевірки, що підтверджено змістом копій акту №АР001329 від 04.04.2024р., наявних у справі (а.с.19,83).

Також з їх змісту судом встановлено, що посадовим особам відповідача 04.04.2024р. водій ОСОБА_1 пред`явив до перевірки наступні документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів, документи на вантаж та посвідчення водія, інформація про які була внесена посадовими особами відповідача до згаданого вище акту (а.с.19,83).

При цьому, досліджені судом копії акту №АР001329 від 04.04.2024р. інформації (відміток) водія ОСОБА_1 про те, що йому не було пред`явлено під час перевірки направлення на перевірку не містять (а.с.19,83).

Навпаки, водій ОСОБА_1 був ознайомлений із зазначеним актом перевірки (у якому було зазначено направлення на перевірку від 01.04.2024р. №002451) та отримав копію наведеного акту під особистий підпис без будь-яких жодних зауважень (а.с.19,83).

Також, зі змісту дослідженого судом відеозапису перевірки 04.04.2024р. судом встановлено, що водій ОСОБА_1 тільки під час зупинки транспортного засобу вставив карту водія у тахограф та пояснив це некоректною роботою тахографа, що зафіксовано на 11:30-11:44 хвилині відео (а.с.118).

А отже, факт порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт зафіксований під час рейдової перевірки 04.04.2024р. вищенаведеними доказами та відеозаписом перевірки та свідчить про дотримання посадовими особами процедури проведення перевірки, встановленої Порядком №422, що підтверджується, у тому числі, і відеозаписом проведення рейдової перевірки, наявним в матеріалах справи (а.с.118).

Зазначені встановлені судом обставини спростовують твердження позивача про не пред`явлення водієві під час проведення рейдової перевірки направлення на перевірку.

Слід зазначити, що оскільки позивач у позові посилається на вказані обставини, то саме на нього покладений тягар доказування у відповідності до вимог ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, усні пояснення водія ОСОБА_1 надані з цього приводу адміністрації ТОВ (про що зазначено у позові а.с.51) не є належними, достатніми та допустимими доказами у розумінні ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України (таких пояснень позивачем суду не надано).

За викладених обставин та аналізуючи встановлені судом вище наведені обставини у їх сукупності із згаданими вище приписами чинного законодавства у відповідній сфері, суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що водій ОСОБА_1 під час проведення рейдової перевірки 04.04.2024р. пред`явив посадовим особам відповідача до перевірки всі документи на ТЗ, на вантаж та водійське посвідчення, не висловив у акті перевірки жодних зауважень до процедури її проведення, був ознайомлений з актом перевірки (у якому було зазначено дату та номер направлення на перевірку) та отримав його копію під особистий підпис, а відповідно, зазначене свідчить про те, що посадовими особами відповідача було дотримано процедуру в частині пред`явлення водієві під час рейдової перевірки направлення на перевірку, що відповідає вимогам пункту 10 Порядку №422.

Окрім того, судом враховується і те, що навіть якщо і мало б місце формальне порушення такої процедури, а саме: не пред`явлення водієві направлення на перевірку, то зазначені обставини не вплинули б на зміст оспорюваної прийнятої оспорюваної постанови з урахуванням того, що при розгляді даної справи у суді факт виявленого правопорушення жодними доказами позивачем не спростований.

Тому, суд приходить до висновку, що зазначені наведені у позові позивачем формальні порушення (які в даному випадку не мали місця), без спростування позивачем факту виявленого правопорушення, не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваної постанови.

Відповідна правова позиція також узгоджується і позицією Верховного Суду, висловлена у постанові від 01.03.2018р. у справі №820/4810/17, яка підлягає врахуванню судом у даних правовідносинах згідно до ч.5 ст.242 Кодекс адміністративного судочинства України.

За таких обставин та враховуючи те, що судом встановлено відсутність порушення відповідачем процедури проведення перевірки в частині не пред`явлення водієві під час рейдової перевірки 04.04.2024р. направлення на перевірку, а позивачем таких доказів суду не надано, формальність такого порушення, яка не могла вплинути на прийняття рішення, оскільки позивачем вину у вчиненні правопорушення не спростовано жодними доказами, суд приходить до висновку, що наведені позивачем процедурні порушення самі по собі не можуть бути підставами для визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

Також слід зазначити, що твердження позивача про не проведення фото- відеофіксації процесу проведення перевірки в порушення Порядку застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, який затверджено наказом Міністерства інфраструктури України від 09.08.2022р. №590, спростовуються доданою відповідачем до відзиву на позов та до заперечень (на відповідь на відзив) фото та відео фіксацією зупинки транспортного засобу DAF CF державний номерний знак НОМЕР_1 з позначками: «DNIPROTRANSNAFTA», який згідно копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_5 , належить позивачеві як автоперевізнику та був зупинений 04.04.2024р. та процесу проведення рейдової перевірки (а.с.85,118).

Тому, суд приходить до висновку, що порушення відповідачем процедури проведення рейдової перевірки в частині не проведення фото- відеофіксацї процесу проведення рейдової перевірки 04.04.2024р. з боку суб`єкта владних повноважень відповідача у даних правовідносинах, жодними доказами не підтверджені та спростовуються вище дослідженою судом фото та відеофіксацією процесу проведення рейдової перевірки (а.с.85,118).

За викладеного, слід дійти висновку, що встановлені вище обставини не спростовують виявленого порушення норм законодавства на транспорті позивачем, а тому наведені позивачем у позові вище процедурні порушення самі по собі не можуть бути підставою для визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови.

Щодо посилання позивача на те, що розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувся без належного повідомлення позивача, суд зазначає про наступне.

Оформлення результатів перевірки та порядок застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 Порядку №1567.

Так, виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно здодатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконанняЄвропейської угодиставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).

У разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис -пункти 20-22 Порядку №1567.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктами 26-27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно здодатком 5.

Отже, аналіз норм Порядку №1567 свідчить про те, що наведеними приписами не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом держаного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 року у справі №280/1426/20.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що запрошення (повідомлення) на розгляд справи про порушення транспортного законодавства за №32731/23/24-24 від 16.04.2024р. разом з актом №АР001329, яке відбудеться 01 травня 2024р. з 10-00 до 15-00 години, було направлено позивачеві на його електронну адресу, яка містилася у його ліцензійній справі, яка надавалася самостійно позивачем info@dnipronafta.com.ua - 18.04.2024р. 10:03:46, що підтверджується копією відповідного повідомлення (запрошення), інформацією з ліцензійної справи та відомостями про надіслання повідомлення (а.с.18, 20-21).

При цьому, жодного доказу на підтвердження того, що вказана електронна адреса (електронна пошта) не належить позивачеві та ним не використовується позивачем на вимогу ухвали суду від 20.06.2024р. не надано.

А відповідно, із наведеного аналізу встановлених судом обставин, слід дійти висновку, що у суду відсутні підстави вважати, що вказана електронна адреса не належить позивачеві та ним не використовується, тому суд вважає, що позивач був завчасно повідомлений про день і час розгляду справи відповідачем та у період з 18.04.2024р. мав достатньо часу з`явитися на розгляд справи 01.05.2024р.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідача порушення процедури, встановленої п.25-27 Порядку №1567 у даних правовідносинах, що виключає можливість визнання протиправною та скасування оспорюваної постанови судом із наведених вище підстав.

При цьому, роблячи такий висновок, судом враховується і правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 01.03.2018р. у справі №820/4810/17 у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 26 Порядку №1567 згідно яких, відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу можливості спростувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

При цьому, факт відсутності у водія ОСОБА_1 під час перевірки транспортного засобу документів, передбачених статтею 53 Закону №2344-ІІІ, визначених у акті №АР001329 від 04.04.2024р., підтверджується наданими до матеріалів справи письмовими доказами та не спростований позивачем під час судового розгляду даної справи.

Наведені обставини у своїй сукупності мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, при цьому, решта доводів сторін не носить принципового характеру.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абзацу 6 частини першої статті 60 Закону №2344-Ш, через що відсутні правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Згідно до вимог ст.ст.73,75,76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 ст.77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Проте, позивачем не наведено ні у позові, ну відповіді на відзив, жодних обґрунтованих підстав та не надано належних доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваної постанови з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу норм наведеного чинного законодавства, а також з урахуванням того, що позивачем наявність у водія ТЗ позивача ОСОБА_1 при собі на місці зупинки ТЗ документу, визначеного ч.8 ст.53 Закону №2344-Ш, а саме: роздруківки режиму роботи та відпочинку водія за 04.04.2024р. на паперовому носії до цифрового тахографу, жодними доказами не підтверджена.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, доводи позивача з приводу того, що належним повідомленням позивача про дату, час та місце розгляду справи є лише офіційна електронна адреса позивача згідно даних ЄДРПОУ ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на таке.

По-перше, наявні в матеріалах справи відомості з Виписки ЄДРПОУ від 11.07.2023р., які додані самим позивачем до позову, такої інформації про наведену вище офіційну електронну адресу не містять (а.с.10).

По-друге, відомості про електронну адресу, яку використовує позивач та яка міститься у його ліцензійній справі -info@dnipronafta.com.ua надані самим позивачем до позову (а.с.21).

А відповідно, за викладених обставин підстави вважати, що наведена електронна адреса позивача не є офіційною у адміністративного суду не має жодних обґрунтованих підстав, оскільки на спростування цього позивачем жодного доказу на вимогу суду не надано.

Таким чином, доводи позивача про те, що оспорювана постанова не відповідає критеріям, визначених у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є неспроможними, оскільки спростовуються вищенаведеними дослідженими судом доказами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при прийнятті вищевказаної постанови відповідач як суб`єкт владних повноважень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача при прийнятті оспорюваної постанови, а тому у адміністративного суду підстави для її визнання протиправною та скасування відсутні.

Окрім того, судом враховується і правова позиція ЄСПЛ, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, тому у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи, зокрема, судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн. згідно платіжної інструкції від 03.06.2024р. №8344 (а.с.9), суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову такі судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні обґрунтовані підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають стягненню з відповідача суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257- 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «ДНІПРОТРАНСНАФТА» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу №040603 від 01.05.2024р. - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва