Рішення

від 29.10.2024 по справі 260/5087/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2024 року м. Ужгород№ 260/5087/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ), в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки в період з 2014 року по 2017 рік, передбаченої частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 грудня 2017 року; 2) зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період з 2014 року по 2017 рік, що передбачена частиною четвертою статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 12 грудня 2017 року.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу в Державній прикордонній службі України на посаді, яка передбачає право на отримання додаткової щорічної відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язано з нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, однак у зв`язку з настанням особливого періоду під час проходження військової служби така використана не була. Незважаючи на зазначене відповідач при виключенні його зі списків особового складу частини компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки не виплатив, чим допустив протиправну бездіяльність та порушив його право на оплату праці.

28 серпня 2024 року відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» відзив на позов, в якому проти позову заперечує. Зазначає, що спірні правовідносини стосуються особливого періоду, введеного Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303. У зазначений період щорічні додаткові відпустки ОСОБА_1 не надавались з огляду на введення в Україні особливого періоду. Позивач у період з 2014 по 2024 років не звертався з позовом про оскарження невикористання оспорюваної відпустки, що свідчить про пасивну поведінку щодо захисту своїх прав від можливих порушень. З огляду на що звертає увагу суду на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що прапорщик ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) проходив службу в органах Державної прикордонної служби України, зокрема, у спірний період в НОМЕР_1 прикордонному загоні ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі НОМЕР_1 прикордонний загін).

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (по особовому складу) від 01.12.2017 №279-ОС старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 2 категорії інструктора кінологічного відділення прикордонної служби «Паладь Комарівці» ІІ категорії (тип Б), звільнено з військової служби за пп. «ї» п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у запас без права носіння військової форми одягу.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону (по особовому складу) від 12.12.2017 №288-ОС старшину ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і знято з усіх видів забезпечення з 12 грудня 2017 року.

Із зазначеного наказу вбачається, що при звільненні грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної додаткової відпустки ОСОБА_1 виплачено не було.

Дана обставина відповідачем не заперечується.

На адвокатський запит представника ОСОБА_1 листом №08.2/8562-24-Вих від 16.07.2024 НОМЕР_1 прикордонний загін повідомив, що позивач мав право на отримання відпустки, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702, відповідно до п. 11 додатку 6, у кількості: 2014 рік 7 днів; 2015 рік 0 2 дні (період січень квітень 2015 року); 2015 рік 3 дні (період серпень грудень 2015 року); 2016 рік 7 днів; 2017 рік 6 днів. Разом з тим, проінформовано, що така відпустка не надавалася з огляду на введення в Україні особливого періоду.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не виплати під час звільнення передбаченої нормами законодавства України грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку протиправною, з метою належного захисту порушеного права позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч.ч. 1, 5 ст. 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV від 03.04.2003 р. передбачено, що до особового складу Державної прикордонної служби України входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України. Комплектування Державної прикордонної служби України військовослужбовцями і проходження ними військової служби здійснюються на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 25 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства. Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Право військовослужбовців на відпустки гарантується нормами ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 р. (далі Закон) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, зокрема, нормами ч. 4 ст. 10-1 Закону №2011 встановлено, що військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Зазначене право гарантується також нормами розділу VIIІ Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі Положення) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, Додатком 4 до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року №702 затверджено перелік військових посад Держприкордонслужби, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, які дають право на щорічну додаткову відпустку, до яких, зокрема, належить посада інспектора прикордонної служби, яку обіймала позивач, що надає їй право на додаткову відпустку у кількості 7 днів.

Право позивача на отримання додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, яке пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я підтверджується в листі НОМЕР_1 прикордонного загону №08.2/8562-24-Вих від 16.07.2024.

Спір в даній адміністративній справі виник з приводу невиплати НОМЕР_1 прикордонним загоном при звільненні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні вказаної додаткової відпустки за період з 2014 по 2017 роки.

Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує тим, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткових, припиняється.

Розглянувши правомірність дій 94 прикордонного закону крізь призму заявлених ним доводів, суд зазначає наступне.

Так, зокрема, ч. 17 ст. 10-1 Закону передбачено, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Відповідно до ч. 19 ст. 10-1 Закону, надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII та «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-XII, згідно з яким таким є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

Відповідно ч. 14 ст. 10-1 Закону, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Зазначені положення кореспондуються також з нормами Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України №425 від 20.05.2008 р. (далі Інструкція) (чинній, в момент виникнення спірних правовідносин).

Так, п. 4.9.4 Розділу 4.9 Інструкції встановлено, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, у разі невикористання ними щорічної основної відпустки за поточний рік до одержання органом Держприкордонслужби наказу (повідомлення) про звільнення з військової служби, оплачується тривалість щорічної основної відпустки, що надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право за кожний повний місяць служби в році звільнення.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби, зазначених у підпунктах 4.9.3 та 4.9.4 цієї Інструкції, у разі невикористання ними щорічної основної та додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей (п. 4.9.5 Розділу 4.9 Інструкції).

Аналіз зазначених законодавчих норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Тому суд вважає, що у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до п. 19 ст. 10-1 Закону у періоди, передбачені п.п. 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ч. 8 ст. 10-1 Закону, ст. 16-2 Закону України «Про відпустки».

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у зразковій справі щодо грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку військовослужбовцям у період мобілізації у рішення від 16 травня 2019 року (справа №620/4218/18), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 р.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає за можливе застосувати вищезазначені висновки Верховного Суду також до спірних правовідносин, оскільки в таких проводиться правовий аналіз права військовослужбовців на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки крізь призму ч. 17, 19 ст. 10-1 Закону. Жодної різниці у порядку надання додаткової відпустки як учаснику бойових дій, так і тої, що передбачена положеннями ч. 4 ст. 10-1 Закону, в контексті ч. 17, 19 ст. 10-1 Закону суд не вбачає.

Таким чином провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 мав право на отримання при звільненні з НОМЕР_1 прикордонного загону компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014 2017 роки.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду, оскільки згідно з нормами ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з військової служби), право на звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежувалося будь-яким строком.

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволення.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати такого.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки в період з 2014 року по 2017 рік, передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

3. Зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки за період з 2014 року по 2017 рік, що передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяР.О. Ващилін