Рішення

від 29.10.2024 по справі 320/30918/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року Київ Справа №320/30918/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби у Київській області до Комунального підприємства "Іванківводоканал" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Державної податкової служби у Київській області з позовом до Комунального підприємства Іванківської селищної ради "Іванківводоканал" про стягнення з розрахункових рахунків у банку, що обслуговують КП Іванківської селищної ради "Іванківводоканал" (ЄДРПОУ 30224197) кошти в рахунок погашення податкового боргу у сумі - 89 938,40 грн. з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем наявний борг із сплати податків та штрафних санкцій, а податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, а тому звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач правом надання відзиву не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідач є платником податків і зборів та перебуває на обліку у податковому органу.

Податковим органом на підставі ст. 129 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI була нарахована відповідачу пеня з податку на додану вартість за період з 29.11.2015 по 25.04.2023 року в сумі 44 601, 02 грн.

Також, податковим органом на підставі ст. 129 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI була нарахована відповідачу пеня з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 18.11.2017 по 22.05.2023 в сумі 36 636, 55 грн.

Крім того, посадовими особами податкового органу проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгодженого податкового зобов`язання з рентної плати за користування надрами та складено акт від 28.11.2022 №13823/10-36-04-09/ НОМЕР_1 на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2023 № 734/0401, яким застосовано штрафні санкції на суму 8 700, 83 грн.

Відтак згідно із довідкою про наявний податковий борг за відповідачем станом на 03.06.2023 наявна податкова заборгованість в межах позовних вимог у розмірі 89 938,40 грн.

Позивач зазначаючи, що податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов`язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, а тому звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 16.1.4. ст. 16 ПК України).

Відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України). Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст.56 ПК України).

Згідно з п. 87.1. ст. 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п. 57.3. ст. 57 ПК України).

Згідно з п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безпосереднього існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником по всім податкам і зборам. При цьому грошові зобов`язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2018 по справі № 820/1751/17, постанові від 27.03.2018 по справі № 2а/0370/2648/12, постанові від 19.02.2019 по справі № 818/1117/16.

Відповідно до пп. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (п. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2. ст. 95 ПК України).

Згідно з п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Відповідно до п. 96.1. ст. 96 ПК України у разі, якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради;

затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу;

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Згідно з п. 96.3 ст. 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених у п. 96.1 та п. 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Судом встановлено, контролюючим органом направлено першу податкову вимоги від 05.06.2002 № 1/314 та другу податкову вимогу від 19.09.2002 № 2/357, які були отримані відповідачем.

Розмір податкового боргу у розмірі 89 938,40 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами.

Враховуючи наведені обставини в їх сукупності та взаємозв`язку, зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про сплату заявленого боргу або спростували його існування, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia) та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведене, дослідивши і оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивачем не надано суду доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз під час розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 72-78, 90, 139, 143, 242-246, 251, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Іванківської селищної ради "Іванківводоканал" (код ЄДРПОУ 30224197) за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих такого платника податків та готівки, що належить такому платнику податків на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 89 938,40 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.