Рішення

від 25.10.2024 по справі 640/15580/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2024 року місто Київ № 640/15580/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Науково-виробничого кооперативу НВК "Спектр" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Науково-виробничий кооператив НВК "Спектр" (далі позивач, НВК "Спектр") звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 10.03.2020 №1412615571 та №1422615571.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2020 відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва справу №640/15580/20 скеровано за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023 прийнято справу до провадження, постановлено здійснити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

На підставі розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративну справу №640/15580/20 передано для розгляду судді Донцю В.А.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду: від 22.05.2024 адміністративну справу прийнято до провадження, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів; від 25.10.2024 замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 43141267) правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу код 44116011)

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 21.02.2019 №122/26-15-14-02-02/36177106 щодо виявлених порушень НВК "Спектр" вимог Податкового кодексу України (далі ПК України) під час формування податкової звітності за результатами здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ "Продукт Групп".

Позивач зазначив, що господарські відносини із ТОВ "Продукт Групп" є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами, пов`язані із господарською діяльністю позивача та зумовили придбання позивачем спеціалізованого обладнання, наявність якого у позивача відповідач не заперечує. Наведене не спростовується відсутністю окремих реквізитів товарно-транспортної накладної.

Також позивач звернув увагу на необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку. Посилання відповідача на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019, за змістом якого директор ТОВ "Продукт Групп" ОСОБА_1 надала покази про непричетність до господарської діяльності ТОВ "Продукт Групп", не може спростовувати факт придбання товару позивачем у ТОВ "Продукт Групп". До того ж, вказаний вирок скасований ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019. Станом на час здійснення господарських операцій, ТОВ "Продукт Групп" було зареєстроване як юридична особа, виконувало податкові обов`язки, а тому позивач не мав сумнівів у правосуб`єктності вказаного контрагента.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки акт від 21.02.2019 №122/26-15-14-02-02/361771060, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій між НВК "Спектр" та ТОВ "Продукт Групп", з огляду на: наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 у справі №202/790/19 (провадження №11-кп/803/1958/19), що набрав законної сили, яким директора ТОВ "Продукт Групп" ОСОБА_1 визнано винною у вчинений кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво); відсутність дати та номера товарно-транспортної накладної за якою задокументовано перевезення товару, а також не подання форми №1ДФС щодо перевізника фізичної особи; не підтвердження перевіркою джерела походження придбаного товару внаслідок не встановлення фактичного ланцюга постачання товару.

За твердженням контролюючого органу, товар отримання якого задокументовано позивачем від ТОВ "Продукт Групп", відповідач вважає таким, що отриманий позивачем безоплатно. Разом з цим, позивач в порушення ПК України не визначив податкові зобов`язання з єдиного податку на суму безоплатно отриманого товару, а також включив суми податку на додану вартість за відповідною операцією до складу податкового кредиту.

Судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про виклик свідка, оскільки місце проживання особи вказано місто Костянтинівка Донецької області, яке включено до переліку територій можливих бойових дій згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 №309. Відповідно судом було відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судового засідання для допиту свідка та ухвалено здійснити судовий розгляд адміністративної справи за наявними доказами, які суд визнав достатніми для надання оцінки обставинам причетності ОСОБА_1 щодо створення та функціонування ТОВ "Продукт Груп" та взаємовідносин цього товариства з позивачем.

Дослідивши матеріали справи, суд установив.

Відповідачем на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 29.01.2020 №1029 відповідно до пп. 75.1 ст. 75. пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка НВК "Спектр", при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Продукт Групп" за грудень 2017 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

За результатами проведення перевірки складено акт від 18.02.2020 №46/26-15-05-07-01-10/21570457 у якому зафіксовано порушення НВК "Спектр" вимог:

- п. 292.1, п.292.3 ст. 292 ПК України, в результаті чого встановлено заниження єдиного податку особи третьої групи за 2017 рік на суму 7 485 грн;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1. ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року на суму 41 584 грн.

На підставі вказаних висновків акту перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 10.03.2020:

- №1412615571, яким збільшено суму грошового зобов`язання НВК "Спектр" за платежем єдиний податок з юридичних осіб на 9 356 грн, у тому числі на 7 485 грн за податковими зобов`язаннями та на 1 871 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №1422615571, яким збільшено суму грошового зобов`язання НВК "Спектр" за платежем податок на додану вартість на 62 376 грн, у тому числі на 41 584 грн за податковими зобов`язаннями та на 20 792 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями від 10.03.2020 №1412615571 та №1422615571 та вважає такі рішення протиправними, а тому звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 2 п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку-юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті.

Згідно із п. 292.3 ст. 292 ПК України до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість за звітний період також включається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

До суми доходу платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) за звітний період включається вартість реалізованих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (далі П(С)БО 15), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно із п. 21 П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку і справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до п 12 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246 (далі П(С)БО 9) первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно визнається справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Положення (стандарту).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону №996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду висловила наступні висновки щодо застосування вказаних норм матеріального права.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 9 Закону №996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правилу цієї норми Закону №996-ХIV кореспондує зміст пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року 88 (Положення).

Підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХIV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

При цьому ПК України та Закон №996-ХIV не розглядають невідповідність цивільно-правових повноважень особи на те, щоб діяти від імені юридичної особи, як самостійну підставу неналежності оформлених первинних документів, а складені нею первинні документи не позбавляють правового значення у випадку фактичного руху активів.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону №996-ХIV та пункту 2.4 Положення первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов`язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №996-ХIV відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що відповідальність, зокрема, за недостовірність відображених у первинних документах даних покладена саме на ту особу, яка склала та підписала ці документи. Відтак кожен з учасників господарської операції відповідає лише за ті відомості, які до первинного документа вносив він сам.

Таким чином, у приписах частини восьмої статті 9 Закону №996-ХIV знайшов відображення принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Водночас немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов`язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.

При цьому важливо враховувати фактичну можливість платника податків усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників податків.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Стаття 205 КК України охоплювала лише дефекти створення / придбання юридичної особи і вказувала на мету діяльності прикриття незаконної діяльності. Однак ця норма не вказувала на наслідки такої діяльності для третіх осіб тих, які мали (свідомо чи несвідомо) господарські відносини з підприємством, створеним з метою прикриття незаконної діяльності. Наслідки для третіх осіб мають кваліфікуватися окремо за наявності відповідного складу злочину в їх діях.

Формулювання "статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю" не ґрунтується на чинних нормах матеріального права, оскільки статус у юридичному розумінні це перелік прав та обов`язків певного суб`єкта. Водночас жоден нормативно-правовий акт в Україні не містив визначення статусу фіктивного підприємства.

Натомість єдина згадка про суб`єктів господарювання з ознаками фіктивності міститься у статті 55-1 "Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання" ГК України, згідно з якою правовим наслідком фіктивної діяльності суб`єкта господарювання є припинення такого суб`єкта.

Ця стаття та інші норми чинного законодавства не містять положень про автоматичну незаконність усіх вчинених таким підприємством господарських операцій.

Водночас стаття 55-1 ГК України передбачає, що однією з ознак фіктивності є провадження фінансово-господарської діяльності без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Отже, суб`єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб`єктним, незважаючи на дефекти при його створенні чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що "господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку".

Велика Палата Верховного Суду також підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.

25 вересня 2019 року набрав чинності Закон №101-IX, яким виключено статтю 205 КК України. З пояснювальної записки до проекту Закону №101-IX від 29 серпня 2019 року можна встановити, на що була спрямована законодавча ініціатива. На обґрунтування необхідності прийняття вказаного Закону в пояснювальній записці вказувалося, зокрема, на те, що склалася поширена практика використання контролюючими органами матеріалів досудового розслідування та вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України для обґрунтування донарахування грошових зобов`язань платникам податків. Негативні тенденції у вирішенні податкових спорів були спровоковані поширеним хибним підходом судів до оцінки доказів, наданих контролюючими органами. Зокрема, щодо використання вироку суду у кримінальному провадженні за статтею 205 КК України слід зазначити, що склалася поширена негативна практика хибного використання таких вироків з метою надання твердженням контролюючого органу щодо нереальності операцій платника податку статусу фактів, що мають преюдиціальне значення. Тобто склалася ситуація, за якої судами при вирішенні податкових спорів не досліджувалися конкретні операції платника податку з його контрагентом, якого вироком суду у кримінальному провадженні було визнано винним у здійсненні фіктивного підприємництва. Натомість стверджувалося, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, і як наслідок, вирок суду слугував підставою для висновку про нереальність операцій платника податку з його контрагентом. Водночас вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Отже, як зазначено в пояснювальній записці, прийняття Закону №101-IX спрямоване на усунення практики застосування статті 205 КК України як інструменту зловживань та у спосіб, що не відповідає меті кримінальної відповідальності, та на гуманізацію кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків.

При вирішенні даної справи суд також керувався закріпленим у підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципом презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Згідно матеріалів справи між НВК "Спектр" (Покупець), в особі директора ОСОБА_2 , та ТОВ "Продукт Групп" (Постачальник), в особі директора ОСОБА_1 , укладено договір від 20.10.2017 №51/17 за умовами якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти належний Постачальнику товар та оплатити його вартість на умовах даного договору згідно зі специфікацією (Переносний спектрометр-золомір МИГ-51, вартістю 249 504 грн, у тому числі ПДВ 41 584 грн).

Постачальник передає Покупцю товар протягом 45 робочих днів з дати оформлення Договору. Постачальник здійснює доставку товару на виробничі площі покупця за адресою м. Київ, пр. Науки 47.

Ціну товару узгоджено у Протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1 до договору від 20.10.2017 №51/17).

На виконання вказаного договору ТОВ "Продукт Групп" виставлено рахунок на оплату від 01.12.2017 СФ №1201/04 на суму 249504 грн, у тому числі ПДВ 41584 грн.

Поставка товару здійснена на підставі видаткової накладної від 01.12.2017 №ВН 00000218.

На підтвердження доставки товару надано товарно-транспортну накладну за змістом якої вантажовідправник ТОВ "Продукт Групп", вантажоодержувач НВК "Спектр" перевізник ФОП ОСОБА_3 , вантаж на суму 249 504 грн, супровідний документ на вантаж видаткова накладна від 01.12.2017 №218.

Оплата за товар проведена позивачем у повному обсязі 22.12.2017.

Надходження товару відображено позивачем у картці рахунку 202.

Відповідач, стверджуючи про нереальність господарських операцій між НВК "Спектр" та ТОВ "Продукт Групп", вказує на:

- наявність вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 у справі №202/790/19 (провадження №11-кп/803/1958/19), що набрав законної сили, яким директора ТОВ "Продукт Групп" ОСОБА_1 визнано винною у вчинений кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво);

- відсутність дати та номера товарно-транспортної накладної за якою задокументовано перевезення товару, а також не подання форми №1ДФС щодо перевізника фізичної особи;

- не підтвердження перевіркою джерела походження придбаного товару внаслідок не встановлення фактичного ланцюга постачання товару.

З урахуванням наведених висновків постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 суд зазначає, що норми податкового законодавства не узалежнюють достовірність даних податкового обліку платника від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів / робіт / послуг, призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару / робіт / послуг у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту. Тому платник (покупець товарів / робіт / послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо суд не встановив фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відтак, можливі порушення законодавства ТОВ "Продукт Групп" чи його контрагентів, зокрема й під час отримання поставленого позивачу товару, не можуть мати негативних наслідків для позивача.

Надана позивачем товарно-транспортна накладна дійсно не містить дати та номера, а також не підписана водієм та перевізником.

При цьому, вказана товарно-транспортна накладна містить належні відомості про вантажовідправника, вантажоодержувача, перевізника, вантаж та супровідний документ на вантаж.

До того ж, товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує перевезення товару, а не первинним документом для цілей податкового обліку. Тому, окремі недоліки при її оформленні не можуть безумовно свідчити про відсутність факту поставки товару.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень наявний вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.04.2019 у справі №202/790/19 (провадження №11-кп/803/1958/19), що набрав законної сили, яким директора ТОВ "Продукт Групп" ОСОБА_1 визнано винною у вчинений кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

У вказаному вироці зазначено, що: "На початку липня 2017 року, в денний час доби, більш точну дату та час встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 погодилась на пропозицію невстановленої під час досудового розслідування особи, за грошову винагороду в сумі 2 000 грн. стати засновником та директором ТОВ "Продукт Групп" (ЄДРПОУ 41445134), тобто створити (зареєструвати) вказане підприємство, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, зафіксовану в статутних документах вказаного товариства.

Згідно з досягнутою з невстановленою особою домовленістю, ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер запропонованих їй дій як майбутнього засновника та директора ТОВ "Продукт Групп" (код 41445134), на підтвердження своєї згоди на створення товариства, надала їй копії свого паспорту серії НОМЕР_1 виданого 19.05.2005 року Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру облікової картки платника податків № НОМЕР_2 , необхідних для складання статутних та реєстраційних документів суб`єкта господарювання.

06.07.2017 року приблизно о 10.00 год., ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі з невстановленою особою, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на створення суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, прибула до кафе, розташованого в приміщенні Торгівельно-розважального центру "Мельница" по вул. Калиновій, 9, в Індустріальному районі м. Дніпра, де, зустрівшись з невстановленою особою, усвідомлюючи, що не має навичок і досвіду для виконання обов`язків службової особи та засновника підприємства, а також навичок здійснювати підприємницьку діяльність, не маючи наміру здійснювати таку діяльність від імені ТОВ "Продукт Групп", достовірно знаючи, що вона ніколи не буде здійснювати функції директора ТОВ "Продукт Групп", не буде реалізовувати набуті повноваження відповідно до затвердженого статуту підприємства та проводити фінансово-господарську діяльність товариства, розподілу прибутків та збитків, під керівництвом невстановленої слідством особи, власноруч, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою особою, в порушення положень законів України, а саме: ст. ст. 81, 87, 89 ЦК України, ст. ст. 56, 83, 89 ГК України, ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", яким визначено, що установчі документи юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості, передбачені законом, підписала заздалегідь складені невстановленою особою при невстановлених під час досудового розслідування обставинах: протокол №1 від 06.07.2017 року установчих зборів ТОВ "Продукт Групп" (ЄДРПОУ 41445134), про створення вказаного підприємства, його реєстрацію, затвердження розміру статутного капіталу, затвердження статуту та обрання себе на посаду директора; статут ТОВ "Продукт Групп" від 06.07.2017 року; опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація новоутвореної шляхом заснування юридичної особи"; заяву про державну реєстрацію створення юридичної особи (форми №1) від 06.07.2017 року.

Також ОСОБА_1 , достовірно знаючи, що здійснювати заявлену в статуті ТОВ "Продукт Групп" фінансово-господарську діяльність та працювати (фактично виконувати обов`язки) на посаді директора товариства не буде, виконуючи частину досягнутої з невстановленою особою злочинної змови, діючи умисно, з корисливих мотивів, передала останній вищезазначені документи для здійснення реєстрації ТОВ "Продукт Групп", за що в подальшому отримала грошову винагороду в сумі 2 000 грн.

Підписані ОСОБА_1 протокол №1 від 06.07.2017 року установчих зборів ТОВ "Продукт Групп", та інші документи надали юридичні підстави посадовим особам Костянтинівської районної державної адміністрації Донецької області 07.07.2017 року здійснити державну реєстрацію ТОВ "Продукт Групп" визначивши ОСОБА_1 одноосібним засновником та директором вказаного підприємства та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №12691020000005281.

Незважаючи на те, що ТОВ "Продукт Групп" було зареєстровано в державних органах влади як суб`єкт підприємницької діяльності юридична особа, ОСОБА_1 створила вказане підприємство без наміру здійснення господарської діяльності, пов`язаної з продажем товарів, виконанням робіт чи наданням послуг, а виключно з метою прикриття незаконної діяльності не встановлених досудовим розслідуванням осіб, діючи за попередньою змовою в інтересах не встановлених слідством осіб.

Вищезазначені умисні дії ОСОБА_1 , які виразились у створенні (реєстрації) суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ "Продукт Групп" з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненні за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, призвели до того, що не встановлені органом досудового розслідування особи отримали можливість здійснювати фінансові операції за межами податкового контролю від імені формально призначеного засновника та директора в порушення встановленого законодавством порядку.

ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності за попередньою змовою групою осіб, з метою прикриття незаконної діяльності, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 КК України.

03 квітня 2019 року між обвинуваченою, захисником ОСОБА_4 та прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області Єлісєєвим С.О., укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої ОСОБА_1 визнала свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та зобов`язалася беззастережно визнавати обвинувачення у повному обсязі.

Сторони погодили покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину визнала повністю, просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити їй узгоджену міру покарання."

Вказаний вирок скасований ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2019, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205 КК України, закрито на підставі п.4 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку з тим, що набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою.

Зважаючи на вказані висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 суд не розцінює вказаний вирок як безумовне свідчення нереальності вказаної господарської операції між НВК "Спектр" та ТОВ "Продукт Групп".

З урахуванням наведеного суд вважає, що кожен з наведених доводів відповідача щодо нереальності вказаної господарської операції між НВК "Спектр" та ТОВ "Продукт Групп" окремо не може слугувати належним підтвердженням отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 наголосили на необхідності аналізу усіх обставин справи у сукупності. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Верховний Суд у постанові від 05.05.2023 у справі №1340/5998/18 вказав, що суто лише покликання на відсутність у платника документів на перевезення придбаного товару не може бути достатньою підставою для позбавлення платника права на податковий кредит, якщо обставини у справі не викликають сумніву в тому, що поставка товару відбулася. Водночас якщо супровідні документи під час транспортування вантажу Ї товарно-транспортні накладні Ї відсутні чи оформлені неправильно, то, в разі іншого складу обставин у справі, це може свідчити проти факту поставки товару як підстави для збільшення суми податкового кредиту.

Єдиним доказом руху товару від ТОВ "Продукт Групп" до НВК "Спектр" є згадана товарно-транспортна, яка не підписана перевізником та водієм, відсутні інші документи щодо вказаної поставки, складені за участі третіх осіб

У постанові від 24.03.2023 у справі №280/4830/19 Верховний Суд підтримав вказану позицію Великої Палати Верховного Суду та вказав, що Важливо враховувати фактичну можливість платника усвідомлювати той факт, що від імені задекларованого в первинних документах суб`єкта господарювання діють неуповноважені особи. Мають бути наявні докази того, що законними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних первинних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у достовірності складених іншими особами первинних документів. Інакше тлумачення норм податкового законодавства фактично перекладає обов`язок здійснення податкового контролю на самих платників.

Матеріали справи не свідчить про те, що договір від 20.10.2017 №51/17 укладено в дистанційному порядку, тобто позивач мав можливість перевірити чи від імені ТОВ "Продукт Групп" діє уповноважена особа, чи дійсно фактичним підписантом є ОСОБА_5 .

Також суд зауважує, що фактична наявність у позивача переносного спектрометра-золоміра МИГ-51 не може слугувати безумовним свідченням придбання такого товару позивачем у ТОВ "Продукт Групп".

Проаналізувавши матеріали справи та встановлені обставини у їх сукупності суд вважає, що незважаючи на фактичний рух коштів за вказаною операцією та її формальне документальне оформлення, відсутні підстави стверджувати, що відбулась фактична передача переносного спектрометра-золоміра МИГ-51 від ТОВ "Продукт Групп" до НВК "Спектр".

Враховуючи вказане та керуючись правилом превалювання сутності над формою, суд погоджується із висновком відповідача про нереальність операції з поставки переносного спектрометра-золоміра МИГ-51 від ТОВ "Продукт Групп" до НВК "Спектр".

Оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених сторонами, суд дійшов висновку, що відповідач довів факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, оскільки за спірною операцією оформлювалися лише первинні документи без фактичної поставки товару контрагентом, чим створювалась видимість реального здійснення господарської операції та правомірність формування податкової звітності, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що контролюючим органом доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність податкових повідомлень-рішень від 10.03.2020 №1412615571 та №1422615571, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтро Трейд" (місцезнаходження юридичної особи: 01011, місто Київ, вулиця Панаса Мирного, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 42874472).

Позивач Науково-виробничий кооператив НВК "Спектр" (місцезнаходження юридичної особи: 03028, місто Київ, проспект Науки, будинок 47; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 21570457).

Відповідач Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження відокремленого підрозділу юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.