Рішення

від 25.10.2024 по справі 320/43524/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2024 року справа №320/43524/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "ГАЛАНТОРГ" до ГУ ДПС у м. Києві, ДПС України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЛАНТОРГ» (далі по тексту також позивач, Товариство) з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві (далі по тексту також відповідач-1), Державної податкової служби України (далі по тексту також відповідач-2) у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11529218/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №171 від 09 квітня 2024 року, №11529220/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №172 від 09 квітня 2024 року, №11529221/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №142 від 01 квітня 2024 року, №11529222/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №141 від 01 квітня 2024 року, №11529224/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №157 від 04 квітня 2024 року, №11529225/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №237 від 25 березня 2024 року, №11529226/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №239 від 27 березня 2024 року, №11529227/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №238 від 25 березня 2024 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАЛАНТОРГ» податкові накладні №237 від 25 березня 2024 року на загальну суму 568 243,20 грн., в тому числі ПДВ 94 707,20 грн.; №238 від 25 березня 2024 року на загальну суму 450 508,80 грн., в тому числі ПДВ 75 084,80 грн.; №239 від 27 березня 2024 року на загальну суму 499 699,20 грн., в тому числі ПДВ 83 283,20 грн.; №141 від 01 квітня 2024 року на загальну суму 166 212,24 грн., в тому числі ПДВ 94 707,20 грн.; №142 від 01 квітня 2024 року на загальну суму 364 468,10 грн., в тому числі ПДВ 60 744,68 грн.; №157 від 04 квітня 2024 року на загальну суму 499 699,20 грн., в тому числі ПДВ 83 283,20 грн.; №171 від 09 квітня 2024 року на загальну суму 343 543,20 грн., в тому числі ПДВ 57 257,20 грн.; №172 від 09 квітня 2024 року на загальну суму 264 068,46 грн., в тому числі ПДВ 44 011,41 грн., датою їх первинного подання платником податку на реєстрацію.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача вказує, що в оскаржуваних рішеннях Відповідачем-1 не зазначено суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття таких рішень, не ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника податку, в яких були зафіксовані такі операції.

Крім того, представник Товариства стверджує, що під час здійснення моніторингу та перевірки податкових накладних контролюючий орган не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, на підставі яких складені спірні податкові накладні, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою суду у справі відкрито спрощене провадження, розгляд призначено без повідомлення сторін.

Представником відповідачів до суду подано відзив на позовну заяву, в яких він проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

В межах здійснення господарської діяльності, зокрема, при виконанні умов договору поставки позивач як постачальник склав та подав на реєстрацію контролюючому органу податкові накладні:

- №237 від 25 березня 2024 року на загальну суму 568 243,20 грн., в тому числі ПДВ 94 707,20 грн.;

- №238 від 25 березня 2024 року на загальну суму 450 508,80 грн., в тому числі ПДВ 75 084,80 грн.;

- №239 від 27 березня 2024 року на загальну суму 499 699,20 грн., в тому числі ПДВ 83 283,20 грн.;

- №141 від 01 квітня 2024 року на загальну суму 166 212,24 грн., в тому числі ПДВ 94 707,20 грн.;

- №142 від 01 квітня 2024 року на загальну суму 364 468,10 грн., в тому числі ПДВ 60 744,68 грн.;

- №157 від 04 квітня 2024 року на загальну суму 499 699,20 грн., в тому числі ПДВ 83 283,20 грн.;

- №171 від 09 квітня 2024 року на загальну суму 343 543,20 грн., в тому числі ПДВ 57 257,20 грн.;

- №172 від 09 квітня 2024 року на загальну суму 264 068,46 грн., в тому числі ПДВ 44 011,41 грн.

За результатами розгляду вищевказаних податкових накладних Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації ГУ ДПС у місті Києві зупинено реєстрацію податкових накладних №237 від 25 березня 2024 року, №238 від 25 березня 2024 року та №239 від 27 березня 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та у квитанціях від 09 квітня 2024 року зазначено, що «документ збережено. Реєстрація зупинена. … ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник «D=1.5681%» «Pпоточ»=0. Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН».

Також Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації ГУ ДПС у місті Києві зупинено реєстрацію податкових накладних №141 від 01 квітня 2024 року, №142 від 01 квітня 2024 року, №157 від 04 квітня 2024 року, №171 від 09 квітня 2024 року та №172 від 09 квітня 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та у квитанціях від 03 травня 2024 року зазначено, що «документ збережено. Реєстрація зупинена. … ПН складена та подана платником податку, який відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку (додаток 1 Порядку). Додатково повідомляємо: показник «D=1.1332%» «Pпоточ»=0.

Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН».

У зв`язку з отриманням квитанцій із відомостями про зупинення реєстрації зазначених вище податкових накладних позивачем 09 липня 2024 року та 10 липня 2024 року відповідно подано пояснення та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено, що підтверджується копіями відповідних повідомлень №№7,8 від 09 липня 2024 року та повідомлень №№9, 10, 12, 13, 14 та 15 від 10 липня 2024 року з квитанціями №1 та №2, що свідчить про їх збереження на центральному рівні та факт їх прийняття.

Як стверджує представник позивача та вбачається із змісту пояснень, до останніх були надані первинні документи на підтвердження реальності здійснення поставки товару позивачем ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар» за договором №ГТ1 від 02 січня 2023 року, а також документи, на підставі яких Товариством був придбаний товар, який в подальшому поставлявся ПрАТ «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар».

В той же час, за результатами розгляду наданих позивачем пояснень та долучених до них документів Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних надані Товариству повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17 та 18 липня 2024 року.

Вказаними повідомленнями Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАЛАНТОРГ» вказано на необхідність надання оборотно-сальдової відомості в розрізі субрахунків за 2023, 2024 роки, ОСВ аналітичного обліку (в т.ч. кількісного) по субрахунках 2, 3, 4, 6, 7 ,9 класів рахунків.

У відповідь на повідомлення від 17 та 18 липня 2024 року про надання додаткових документів позивачем надані запитані оборотно-сальдові відомості в розрізі субрахунків за 2023, 2024 роки, ОСВ аналітичного обліку (в т.ч. кількісного) по субрахунках 2, 3, 4, 6, 7 ,9 класів рахунків, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними копіями.

Однак, за результатами розгляду наданих позивачем пояснень та долучених до них документів, а також додаткових документів Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних 31 липня 2024 року прийняті рішення:

- №11529218/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №171 від 09 квітня 2024 року,

- №11529220/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №172 від 09 квітня 2024 року,

- №11529221/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №142 від 01 квітня 2024 року,

- №11529222/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №141 від 01 квітня 2024 року,

- №11529224/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №157 від 04 квітня 2024 року,

- №11529225/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №237 від 25 березня 2024 року,

- №11529226/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №239 від 27 березня 2024 року,

- №11529227/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №238 від 25 березня 2024 року.

Підставами прийняття вищевказаних рішень зазначено надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства: не надано в повному обсязі загальну оборотно-сальдову відомість в розрізі субрахунків за 2023, 2024 роки, ОСВ аналітичного обліку (в т.ч. кількісного) по субрахунках 2, 3, 4, 6, 7 ,9 класів рахунків; ОСВ не можливо ідентифікувати (показники надані на різних аркушах).

Позивачем зазначені рішення відповідача-1 оскаржені в адміністративному порядку, однак за результатами розгляду поданих Товариством скарг оскаржувані рішення залишені без змін.

Незгода позивача із рішеннями контролюючого органу щодо відмови у реєстрації поданих ним податкових накладних зумовила його звернення до суду з метою їх оскарження в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі по тексту також ПК України, в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 74.2 ст. 74 ПК України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п.201.1 цієї статті та/або п.192.1 ст.192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до п.201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Відповідно до пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

За приписами п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1165 від 11 грудня 2019 року «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок 1165).

Відповідно до п. 2 Порядку№1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації. Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп "а" або "б" п.185.1 ст.185, пп "а" або "б" п.187.1ст.187, абз. першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов`язку.

Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).

Відповідно до пункту 10 Порядку №1165, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації (пункт 11 Порядку №1165).

З системного аналізу наведених вище норм вбачається, що законодавцем встановлений алгоритм дій при прийнятті рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК в Реєстрі.

Так, реєстрації/відмові в реєстрації ПН/РК передує складання та направлення платником податку ПН/РК для реєстрації в ЄРПН, потім їх перевірка комісією регіонального рівня щодо відповідності ознакам безумовної реєстрації, надалі у разі невідповідності ПН/РК жодній з ознак безумовної реєстрації перевіряється безпосередньо сам платник податку, яким подано ПН/РК для реєстрації в ЄРПН, щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку та показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, тобто здійснюється моніторинг платника податку, а також моніторинг ПН/РК - шляхом їх перевірки щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

Відповідно до отриманих позивачем квитанцій, реєстрація спірних накладних зупинена у зв`язку із відповідністю платника податку п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Критерії ризиковості платника податку на додану вартість є Додатком №1 до Порядку №1165.

Відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.

Довідник кодів податкової інформації, що стала підставою для розгляду питання про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку, визначається ДПС та затверджується відповідним наказом, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті ДПС.

Суд звертає увагу, що отримана позивачем квитанція містить виключно формальне посилання про необхідність надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в РК. При цьому, пропозиція надання документів вказана без конкретизації їх переліку (тобто, не наведено переліку документів, які необхідні для розгляду питання щодо реєстрації податкової накладної) та без вказівки на норму права, котра такий містить.

При цьому, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Не конкретизування податковим органом переліку документів, які необхідно надати позивачу, призвело до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Відповідно до п.5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року №520 (далі - Порядок №520) перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: 1) договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; 2) договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; 3) первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; 4) розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; 5) документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно п.11 Порядку №520, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: 1) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, 2) ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку, 3) надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Слідуючи принципу правової визначеності, суд погоджується з доводами позивача, що рішення Комісії відповідача-1 повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкових накладних.

В свою чергу, підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, наданих позивачем на реєстрацію, не слідують з рішень про зупинення їх реєстрації.

Зупинення реєстрації податкових накладних не було пов`язано з ненаданням первинних документів і відповідачем-1 не пропонувалось надати такі документи. Таким чином, твердження представника відповідачів у відзивах щодо ненадання первинних документів є необґрунтованим, таким, що не стосується правовідносин, що виникли під час процедури реєстрації податкових накладних.

З матеріалів справи слідує і не заперечується відповідачами, що позивач після отримання рішень відповідача-1 про зупинення реєстрації податкових накладних, добросовісно та своєчасно подав пояснення та весь обсяг документів на підтвердження цих пояснень.

Відповідачі по справі не заперечували подачі пояснень та документів позивачем.

При цьому, відповідачі жодним чином не пояснили, яким чином подані позивачем пояснення та документи були враховані при винесенні оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних.

Суд також погоджується з доводами позивача, які не були спростовані відповідачами, що відповідачем-1 при надсиланні квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних не було визначено вичерпного переліку документів, надання якого дало б позивачу можливість подальшої споєчасної реєстрації податкових накладних. Натомість відповідач-1, після отримання від позивача письмових пояснень з доданими документами, на адресу позивача жодних конкретних запитів щодо недостатності визначеного переліку документів для прийняття рішень в рамках наданих позивачем пояснень не надсилав.

Водночас, суд критично ставиться, тому не враховує посилання відповідачів на інформацію у спірних рішеннях в рядку «Додаткова інформація», як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних, адже відповідні вимоги не були зазначені у квитанціях про зупинення реєстрації ПН, які передували прийняттю спірних рішень, у зв`язку із чим такі вимоги не могли бути виконані платником податків.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

При вирішенні даної справи суд враховує правову позицію, висловлену в постанові Верховного Суду від 02 липня 2019 року в справі №140/2160/18 про те, що «загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відмова у прийнятті до реєстрації податкової накладної з підстав недостатності документів для прийняття рішення про реєстрацію можлива виключно за умови наявності вичерпного переліку таких документів. Протилежний підхід зумовлює зловживання відповідачем щодо своїх реєстраційних повноважень та суперечить вже згаданому вище принципу правової визначеності.

Зазначений висновок підтверджується практикою Верховного Суду з аналогічних справ. Так, постановою Верховного Суду від 10 червня 2021 року в у справі №822/1886/18, якою було відмовлено у задоволенні касаційної скарги та підтримано висновки судів першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав наступне: «З аналізу наведених норм вбачається, що рішення Комісії повинні містити чіткі підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, у даному випадку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування, або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДПС рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування.

Суди приймаючи рішення, виходили з того, що оскаржуване рішення не містить чіткого визначення підстав для прийняття Комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Натомість платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковою накладною, у реєстрації якої відмовлено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом у рішенні не наведено жодної конкретної інформації щодо причин, підстав та обґрунтувань прийняття такого рішення».

Даний висновок суду касаційної інстанції вказує, як на обов`язкову передумову і підставу вимоги податкового органу подати документи для реєстрації податкової накладної, - пряму вказівку у належний і зрозумілий для позивача спосіб переліку документів, порядку та форми їх подачі до податкового органу. Тільки в такому разі вимога податкового органу про подачу документів на підтвердження господарської операції може вважатись правомірною з врахуванням принципу правової визначеності.

Крім того, суд звертає увагу, що у даній справі суд не надає оцінку реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю шляхом здійснення перевірок відповідно до вимог Податкового кодексу України, а тому не є предметом судового розгляду у справах щодо оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, які стосуються наявності чи відсутності підстав для зупинення та відмови у реєстрації податкових накладних згідно виключних підстав для вчинення податковим органом таких дій та прийняття рішень, що передбачені податковим законодавством, до числа яких не відноситься встановлення ані контролюючим органом, ані судом реальності господарських операцій поза межами податкового контролю та прийнятими за такими заходами контролю рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року в справі №1640/2650/18 та від 27 квітня 2020 року в справі №360/1050/19.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанції прямо вказує на те, що рішення, які прийняті на наступному етапі, тобто рішення Комісії про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, також не є законними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року в справі №819/330/18.

Додатково суд враховує, що у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних відповідачем-1 вказано про відповідність Товариства п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Водночас, в матеріалах справи наявна копія рішення №119141 від 07 травня 2024 року, яким відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАНТОРГ» з урахуванням отриманих від платника аодатку інформації та копій відповідних документів від 29 квітня 2024 року №1 прийнято рішення про невідповідність пдатника податку критеріям ризиковості платника податку. Тобто, посилання відповідачем-1 як на підставу для зупинення реєстрації податкових накладних позивача вказано обставини, які не лише не мали місця на момент існування спірних правовідносин, але і спростовуються документально.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, надаючи оцінку оскаржуваним рішенням про відмову в реєстрації податкових накладних суд зазначає, що такі рішення є необґрунтованими, оскільки з їх змісту не вбачаються дійсні та об`єктивні підставі для відмови у реєстрації податкових накладних, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявленої операції, та як наслідок, підтверджували б правомірність відмов в такій реєстрації. Наявність таких обставин судом з матеріалів справи також не встановлено.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №141 від 01 квітня 2024 року, №142 від 01 квітня 2024 року, №157 від 04 квітня 2024 року, №171 від 09 квітня 2024 року, №172 від 09 квітня 2024 року, №237 від 25 березня 2024 року, №238 від 25 березня 2024 року, №239 від 27 березня 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не відповідає критеріям правомірності, передбачених пунктом 1 та пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню.

Суд враховує, що відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідачами під час розгляду даної адміністративної справи не доведено правомірність відмови у реєстрації податкових накладних №141 від 01 квітня 2024 року, №142 від 01 квітня 2024 року, №157 від 04 квітня 2024 року, №171 від 09 квітня 2024 року, №172 від 09 квітня 2024 року, №237 від 25 березня 2024 року, №238 від 25 березня 2024 року, №239 від 27 березня 2024 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №141 від 01 квітня 2024 року, №142 від 01 квітня 2024 року, №157 від 04 квітня 2024 року, №171 від 09 квітня 2024 року, №172 від 09 квітня 2024 року, №237 від 25 березня 2024 року, №238 від 25 березня 2024 року, №239 від 27 березня 2024 року, подані позивачем, датою їх фактичного подання на реєстрацію, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 201.16.4 п. 201.16 ст. 201 ПК України податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію якої в Єдиному реєстрі податкових накладних було зупинено, реєструється у день настання однієї із таких подій: а) прийнято рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; б) набрало законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пунктів 19 та 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (надалі також Порядок №1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням (п. 20 Порядку №1246).

В даному випадку, зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані позивачем податкові накладні датою їх подання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.

Суд також враховує, що чинним законодавством України покладено на ДПС України обов`язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже «свобода розсуду» фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі №480/4038/18 та від 28 листопада 2019 року в справі №1640/2650/18.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача-2 здійснити реєстрацію податкової накладної №141 від 01 квітня 2024 року, №142 від 01 квітня 2024 року, №157 від 04 квітня 2024 року, №171 від 09 квітня 2024 року, №172 від 09 квітня 2024 року, №237 від 25 березня 2024 року, №238 від 25 березня 2024 року, №239 від 27 березня 2024 року, поданих позивачем, датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, вказана вимога щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Така практика запроваджена у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 16 квітня 2019 року у справі № 817/1889/17, а також підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в пункті 53 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 №5076-VI (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5453/10 підтверджується, що ОСОБА_1 (голова Адвокатського об`єднання) має право на заняття адвокатською діяльністю на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 08.10.2015 року №28.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору №300424/1 про надання правової допомоги від 30 серпня 2024 року, предметом якого визначено, що клієнт доручає та оплачує на підставі окремо оформленого сторонами додатку до даного договору, а Адвокатське об`єднання бере на себе наступні зобов`язання: надання правової допомоги клієнту, направлену на захист прав і законних інтересів клієнта, в т. ч.: надавати консультації та роз`яснення з юридичних питань, усні та письмові довідки щодо чинного законодавства; складати заяви, скарги та інші документи правового характеру; за дорученням здійснювати представництво в суді, органах досудового слідства, правоохоронних органах, в інших державних органах, перед громадянами та юридичними особами; надавати інші види правової допомоги, передбачені законодавством України.

Відповідно до п. 1.2 додатку №1 до договору 300424/1 про надання правової допомоги від 30 серпня 2024 року, послуги включають розробку стратегії судового захисту та інтересів, підготовку та подачу необхідних процесуальних документів, представництво інтересів під час судових засідань, ознайомлення з матеріалами справи та вчинення інших необхідних дій, необхідних для виконання завдання.

При цьому, пунктом 2.1 додатку №1 визначено, що до суми гонорару не включені витрати на сплату судового збору та інших обов`язкових платежів, транспортні витрати, можливі представницькі витрати, необхідні для представництва інтересів клієнта, а включена лише робота Адвокатського об`єднання, виходячи з навантаження, визначеного цим додатком.

Разом з тим, додатком №1 від 30.08.2024р. до Договору №300424/1 сторони погодили вартість наданих послуг у розмірі 60 000,00 грн. (пп. 2.1. п. 2).

Понесення витрат позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №33898530 від 02.09.2024р.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, щодо застосування положень частини четвертої статті 134 КАС України, який полягає в тому, що у випадках, коли розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого адвокатом часу, надання детального опису робіт для визначення розміру витрат не є необхідним.

При цьому, досліджуючи порядок обчислення гонорару, суд зазначає, що за змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).

Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Отже, неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Суд зазначає, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування тощо щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 166 КАС України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчиняти певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Принцип змагальності сторін (ст.9 КАС України) має свої втілення, зокрема, у наведених положеннях частин п`ятої сьомої статті 134 КАС України, виходячи з яких зменшення внаслідок неспівмірності суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Разом з цим, суд зауважує, що відповідачами під час розгляду справи не було заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката та, відповідно, ніяким чином не спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 60000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві, оскільки саме спірні рішення вказаного відповідача призвели до виникнення спірних правовідносин.

Водночас, судом встановлено сплату позивачем судового збору у розмірі 24 224,00 грн. за звернення до суду із даним позовом, у зв`язку із чим, враховуючи задоволення основної частини позову, на користь позивача слід присудити всі понесені ним судові витрати в розмірі 24 224,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС в м. Києві, оскільки саме комісією регіонального рівня прийняті оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Реєстрі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАНТОРГ» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.41 код ЄДРПОУ 36758456) до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011), Державної податкової служби України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправними рішень, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) від 31 липня 2024 року №11529218/36758456, №11529220/36758456, №11529221/36758456, №11529222/36758456, №11529224/36758456, №11529225/36758456, №11529226/36758456, №11529227/36758456 про відмову у реєстрації податкової накладної №171 від 09 квітня 2024 року, №172 від 09 квітня 2024 року, №142 від 01 квітня 2024 року, №141 від 01 квітня 2024 року, №157 від 04 квітня 2024 року, №237 від 25 березня 2024 року, №239 від 27 березня 2024 року, №238 від 25 березня 2024 року.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАНТОРГ» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.41 код ЄДРПОУ 36758456) №171 від 09 квітня 2024 року, №172 від 09 квітня 2024 року, №142 від 01 квітня 2024 року, №141 від 01 квітня 2024 року, №157 від 04 квітня 2024 року, №237 від 25 березня 2024 року, №239 від 27 березня 2024 року, №238 від 25 березня 2024 року, датою їх фактичного подання на реєстрацію.

4. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАНТОРГ» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.41 код ЄДРПОУ 36758456) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 24224, 00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні 00 копійок).

5. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛАНТОРГ» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.41 код ЄДРПОУ 36758456) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000, 00 грн. (шістдесят тисяч гривень 00 копійок).

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.