Рішення

від 28.10.2024 по справі 320/48379/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м. Київ № 320/48379/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна»

до Енергетичної митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» (далі позивач/ТОВ «Газтрон-Україна») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці (далі - відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправними дії Енергетичної митниці по взяттю проб (зразків) товару бензин автомобільний Shell V-Power А-95-Євро5-Е5, оформлені згідно акта №80 про взяття проб (зразків) товару від 29 червня 2023 року;

визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці про визначення коду товару № KT-UA903000-0051-2023 від 24 липня 2023 року.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що з метою оформлення товару у відповідності до статті 260 Митного кодексу України позивачем 29 червня 2023 року було подано тимчасову митну декларацію ІМ 40 ТН №23UA903070006484U7. Відібрані проби товару на підставі запиту відповідача від 05 липня 2023 року №7.6-2/7.6-15.2/7.17/2776 були направлені до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби. За результатами аналізу проб (зразків) товару 14 липня 2023 року Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби складено висновок №142000-3101-0604.

На підставі зазначеного висновку 24 липня 2023 року відповідачем прийняте рішення про визначення коду товару №KT-UA903000-0051-2023, за яким зроблено висновок, що вищевказаний товар має класифікуватись за кодом 2710 12 90 00 та є «Продукт з вмістом 70 мас.% (або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами, легкий дистилят Shell V-Power. Фракційний склад: 95 об.% переганяється при температурі 210 град. С; 96 об.% переганяється при температурі 250 град. С; температура кінця кипіння 284 град. С. із вмістом кисневмісних сполук 11,84об.% (11,94 мас.%) в тому числі: (біо) етанолу 1,48об.% (1,58 мас.%), МТБЕ 10,36 об.% (10,36 мас.%) з вмістом масової частки сірки 0,00074 мас.%, вміст бензолу 0,78 об.% (093 мас.%)».

Позивач вважає рішення про визначення коду товару №KT-UA903000-0051-2023 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, та дії щодо відбору проб товару незаконними. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року відкрито провадження у справі №320/48379/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

13 лютого 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Енергетичної митниці надійшов відзив на позовну заяву, який було сформовано 12 лютого 2024 року в системі «Електронний суд».

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на відсутність правових підстав. Зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача.

14 лютого 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Енергетичної митниці надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було сформовано 12 лютого 2024 року в системі «Електронний суд».

19 лютого 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від представника позивача адвоката Бондаренко Г.П. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про необґрунтованість відзиву відповідача та спростування наведених у відзиві доводів наявними у матеріалах адміністративної справи доказами.

23 лютого 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від представника позивача адвоката Бондаренко Г.П. надійшла заява про долучення копій документів.

13 березня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Енергетичної митниці надійшли додаткові пояснення.

03 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від представника позивача адвоката Бондаренко Г.П. надійшло клопотання про долучення доказів на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, яке було сформовано 02 квітня 2024 року в системі «Електронний суд»

03 квітня 2024 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від Енергетичної митниці надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке було сформовано 03 квітня 2024 року в системі «Електронний суд».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року залишено заяву представника Енергетичної митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін без задоволення.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» 20 червня 2022 року було укладено Договір EXPORT №2/2022 з ТОВ «ЗАРА-Е», Болгарія, згідно якого останнє виступило продавцем, а позивач покупцем, зокрема, бензину автомобільного А95 Shell V-Power А-95-Євро5-Е5 (далі - товар). На виконання вказаного Договору Продавцем було поставлено позивачу товар у кількості 24 258 кг.

27 червня 2023 року позивачем для митного оформленні імпорту товару до Енергетичної митниці (Відповідачу) було подано електронну попередню митну декларацію типу ІМ 40 ЕА №23UA903070006359U1 та документи, передбачені нормами чинного Митного кодексу України, серед них, зокрема: договір EXPORT №2/2022 від 20 червня 2022 року; протокол випробування №NA-135/22.06.2023 від 22 червня 2023 року; інвойс №1000004044 від 26 червня 2023 року; міжнародна товаротранспортна накладна СМR №878859 від 26 червня 2023 року; сертифікат походження товару №А0000595550 від 26 червня 2023 року; лист відправника про походження та якість рідкого палива №06-2023-17 VP від 22 червня 2023 року; експортна митна декларація країни відправлення №23ВG003008АА497377 від 26 червня 2023 року.

У графі 31 митної декларації №23UA903070006359U1 зазначено опис товару: Бензин автомобільний Shell V-Power А-95-Євро5-Е5 - 24258кг., (32561 літрів при 15 град.С.), з вмістом свинцю менш 0,0025 г/л, з октановим числом 96,5, вміст сірки 6,5 мг/кг.(0,00065мас.%)., метил-трет-бутиловий ефір (МТВЕ) - 12,0 мас%., етил-трет-бутиловий ефір (ЕТВЕ) менше 0,17 мас%., етанол - менше 0,17 мас%., при 70 град .С переганяється 30,0 об.%(включаючи втрати); при 100 град. С перегоняється 50,1 об.% (включаючи втрати); при 150 град.С перегоняється 83,1 об.% (включаючи втрати); щільність при 15 град.С. - 745,00 кг/ куб. м. Містить добавку «Nemo 6167» у кількості 1,260л/1000 літрів. Країна виробник: ЕU.

У графі 33 митної декларації №23UA903070006359U1 на підставі вищевказаних товаросупровідних документів було заявлено код товару згідно з УКТЗЕД 2710124512.

У процесі здійснення митного оформлення головним державним інспектором ВМО «Львів» митного поста «Західний» Енергетичної митниці ОСОБА_1 було здійснено відбір проб (зразків) товару, про що 29 червня 2023 року складено акт №80 про взяття проб (зразків) товарів. Згідно даного акта відібрані проби товару було упаковано в два поліетиленові пакети по три однолітрові скляні пляшки у кожному та опломбовано митним забезпеченням №903/015. Також в акті зазначено, що зразки відправлено до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби (СЛЕД Держмитслужби).

З метою оформлення товару у відповідності до статті 260 Митного кодексу України позивачем 29 червня 2023 року було подано тимчасову митну декларацію ІМ 40 ТН №23UA903070006484U7.

Відібрані проби товару на підставі запиту відповідача були направлені до СЛЕД Держмитслужби. За результатами аналізу проб (зразків) товару 14 липня 2023 року СЛЕД Держмитслужби складено висновок №142000-3101-0604.

На підставі зазначеного висновку 24 липня 2023 року відповідачем прийняте рішення про визначення коду товару №KT-UA903000-0051-2023, за яким зроблено висновок, що вищевказаний товар має класифікуватись за кодом 2710 12 90 00 та є «Продукт з вмістом 70 мас.% (або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), причому ці нафтопродукти є основними складовими частинами, легкий дистилят Shell V-Power. Фракційний склад: 95 об.% переганяється при температурі 210 град. С; 96 об.% переганяється при температурі 250 град. С; температура кінця кипіння 284 град.С. Із вмістом кисневмісних сполук 11,84 об.% (11,94 мас.%) в тому числі: (біо) етанолу 1,48 об.% (1,58 мас.%),МТБЕ 10,36 об.% (10,36 мас.%) з вмістом масової частки сірки 0,00074 мас.%, вміст бензолу 0,78 об.% (093 мас.%)».

Не погоджуючись із діями відповідача щодо взяття проб (зразків) товару бензин автомобільний Shell V-Power А-95-Євро5-Е5, оформлені згідно акта №80 про взяття проб (зразків) товару від 29 червня 2023 року та рішенням митного органу про визначення коду товару від 24 липня 2023 року №KT-UA903000-0051-2023, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митна територія та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до норм частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із частиною першою статті 248 МК України митне оформлення товарів розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до приписів статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина перша статті 337 МК України).

Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота органів доходів і зборів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. Органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у органів доходів і зборів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень органів доходів і зборів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Аналіз ризику - це систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи. До об`єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції (стаття 362 МК України).

Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов`язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Частиною другою цієї статті встановлено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для взяття проб (зразків) товару бензину автомобільного Shell V-Power А-95-Євро5-Е5, оформленого в митному режимі експорту за митною декларацією №23UA903070006484U7 від 29 червня 2023 року, є ідентифікація товару, визначення хімічного складу та встановлення характеристик, визначальних для ідентифікації та класифікації товарів згідно УКТЗЕД. В Акті про взяття пробо (зразків) товарів також вказано, що метою взяття проб (зразків) товарів є ідентифікація товару, визначення хімічного складу та встановлення характеристик, визначальних для класифікації, шляхом проведення дослідження, густини при 15грС, визначальних для класифікації, шляхом проведення дослідження у спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби України.

Таким чином, митним органом не дотримано встановлених частиною другої статті 356 МК України вимог, оскільки матеріали справи не містять прийнятого вмотивованого письмового рішення керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, про взяття проб (зразків) товарів.

Митне оформлення товарів здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості про ці товари, а саме: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів.

Главою 11 МК України врегульовано питання ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), її структури та класифікації товарів.

Згідно змісту статті 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до приписів статті 68 МК України ведення УКТЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТЗЕД передбачає: 1) відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією; 2) підготовку пропозицій щодо внесення змін до УКТ ЗЕД; 3) деталізацію УКТ ЗЕД на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру; 4) забезпечення однакового застосування всіма органами доходів і зборів правил класифікації товарів; 5) прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках; 6) розроблення пояснень і рекомендацій до УКТ ЗЕД та забезпечення їх опублікування; 7) своєчасне ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТ ЗЕД; 8) здійснення інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

Частинами першою та другою статті 69 МК України встановлено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

За частинами третьою-п`ятою статті 69 МК України на вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною сьомою статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (частина восьма статті 69 МК України).

У Додатку до Закону України «Про Митний тариф України» від 19 жовтня 2022 року № 2697-IX наведені основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД, за якими класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТ ЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого.

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prіma facіe) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де подається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно доправила 3 (a)або3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Зазначеними правилами передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТ ЗЕД.

Отже, враховуючи вимоги товарної номенклатури Митного тарифу України класифікація товару здійснюється наступним чином:

1. Визначається відповідна товарна позиція товарної номенклатури Митного тарифу України (ТН МТУ), в текстовому описі якої описано класифікований товар. При цьому необхідно визначити, чи не існує відповідних приміток до розділу або групи, які регламентують класифікацію таких товарів.

2. Після визначення відповідної товарної позиції визначаються послідовно підпозиція, категорія та підкатегорія, текстовий опис яких відповідає товару.

3. У випадку коли не існує товарної позиції, текстовий опис якої конкретно описує товар, послідовно застосовуються Основні правила інтерпретації (далі ОПІ) класифікації товарів (від другого до четвертого).

4. Застосовуються перші чотири правила виключно послідовно, переходячи від Правила 1 до Правилу 2(а), від Правила 2(а) до Правила 2(б) і так далі.

Не можна застосовувати Правило 3(а), не застосувавши послідовно Правила 1, 2(а), 2(б).

Лише у випадку неможливості застосування попереднього правила при класифікації товару допускається застосування наступного.

Шосте правило може бути застосовано при необхідності визначення угруповання в рамках визначеної товарної позиції.

Із наведених положень слідує, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює декларант; орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією; орган доходів і зборів може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.

Так, судом досліджено, що позивачем в графі 31 ВМД «опис товару» було задекларовано: бензин автомобільний Shell V-Power А-95-Євро5-Е5 24 258 кг, (32561 літрів при 15град. С), з вмістом синцю менш 0,0025г/л, октанове число за дослідним методом становить 96,5, вміст сірки 6,5мг/кг.(0,00065 мас.%), метил-трет-бутиловий ефір (МТВЕ) 12,0мас%, етил-трет-бутиловий ефір (ЕТВЕ) менш 0,17 мас%, етанол - менш 0,17мас%, при 70град. С перегоняється 30,0 об% (ключаючи страти); при 100 град. С перегоняється 50,1 об% (включаючи втрати); при 150 град.С перегоняється 83,1 об.%(включаючи втрати); щільність при 15 град.С. - 745,00кг/куб. м. Містить добавку «Nemo 6167» у кількості 1,260л/1000літрів. Країна виробництва: EU.

Позивач вважає, що правильним кодом класифікації товарів для ввезеного позивачем товару, є 2710124512, що і було вказано в графів 33 митної декларації. Окрім того, доцільність віднесення експортного коду товару підтверджується проведеними позивачем дослідженням та експертним висновком.

Як свідчить висновок, складений СЛЕД Держмитслужби від 14 липня 2023 року №142000-3101-0604 та висновки експертів ТОВ «ЛПГ ЛАБ» №НП253/23 від 31 жовтня 2023 року предметом дослідження був один й той самий бензин.

Водночас, приймаючи рішення від 15.08.2023 №КТ-UА903000-0051-2023 про визначення коду товару 2710129000 Державна митна служба не правильно встановила код товару за УКТ ЗЕД та порушила процедуру, встановлену чинним законодавством, для самостійної класифікації митним органом коду товару, зокрема, невірно (всупереч приписам Закону України «Про Митний тариф України») визначив код класифікації товару, та не надіслав декларанту повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару.

Так, частинами 11, 12 статті 357 КМУ встановлено, що в разі недостатньої ясності та повноти висновку експерта може бути призначено додаткове дослідження (аналіз, експертиза), яке доручається тому самому або іншому експертові. Частиною дванадцятою цієї ж статті встановлено, що в разі необґрунтованості висновку або виникнення сумнівів у його правильності може бути призначено повторне дослідження (аналіз, експертиза), проведення якого доручається іншому експерту. Пунктом 13 статті зазначено, додаткові та повторні дослідження (аналізи, експертизи) призначаються на загальних підставах.

Внесення, прийняття змін до раніше викладених, прийнятих експертних висновків не передбачено нормами Митного кодексу України, та прямо суперечить цим нормам.

Отже, використання змін до висновку СЛЕД Держмитслужби відповідачем суперечить вимогам Митного кодексу України, зокрема частини одинадцятої та дванадцятої статті 357 МКУ та не можуть враховуватись.

З наведеного слідує, що митний орган, оцінюючи документи надані до ЕМД від 27 червня 2023 року, прийняв рішення про зміну коду товару, на підставі висновку СЛЕД Держмитслужби, не беручи до уваги пояснення товариства, надані документи, та не зважаючи на фактичний склад товару.

Суд звертає увагу, що у висновку СЛЕД Держмитслужби від 14 липня 2023 року відсутнє роз`яснення визначальних характеристик товару, за якими його можна ідентифікувати.

Як вже зазначено вище, суд дійшов висновку про допущення митницею порушень законодавства під час організації митного контролю, а саме - взяття проб (зразків) товару бензину автомобільного Shell V-Power А-95-Євро5-Е5, оформленого в митному режимі експорту за митною декларацією №23UA903070006359U1 без належним чином оформленого вмотивованого письмового рішення керівника органу доходів і зборів або особи, яка виконує його обов`язки, використання висновку СЛЕД Держмитслужби всупереч вимогам Митного кодексу України, необґрунтоване здійснення класифікації товару з порушенням законодавства «Про митний тариф», в зв`язку з чим, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено приписи статті 69 МК України.

За викладених обставин, на переконання суду, у спірному випадку мало місце поверхневе вивчення митним органом усіх документів, наданих позивачем до митного оформлення (зокрема, визначення технічних характеристик товару згідно товарно-супровідних документів) та прийняття оскаржуваного рішення із застосування результатів митного контролю, проте без врахування додатково наданих декларантом документів та висновків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення митного органу про визначення коду товару, не ґрунтуються на приписах статті 2 КАС України, у контексті обґрунтованості доведеності та пропорційності, з огляду на що, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем під час розгляду даного спору не було доведено правомірності вказаного рішення, не надано належних та достатніх пояснень щодо доцільності та законності підстав визначення спірного товару саме за тим кодом, що був визначений в спірному рішенні, у взаємозв`язку з поясненнями декларанта, а також надання експертних висновків/дослідження зразків, з огляду на що, оскаржуване рішення є необґрунтованим та підлягає скасуванню. Відповідачем так і не було спростовано доводів, покладених в основу позовної заяви, а також, не вказано на їх необґрунтованість чи помилковість.

Згідно з частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 31 000 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 368грн.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №25/10/2023 від 25 жовтня 2023 року; додаткова угода №1 до договору про надання правової допомоги №25/10/2023 від 25 жовтня 2023 року; рахунок фактура від 22 грудня 2023 року №22/12/2023; рахунок фактура від 26 березня 2024 року №26/03/2024; банківська виписка на суму 31000грн; акт наданих послуг від 02 квітня 2024 року; акт наданих послуг від 05 лютого 2024 року.

Як зазначає представник позивача в своїй заяві позивачу надано послуги: складення позову, відповіді на відзив, клопотання про долучення доказів, консультування щодо доказів, підготовка та направлення адвокатського запиту допомогу становить 31 000 грн.

03 квітня 2024 року відповідачем було подано заву про зменшення витрат на правничу допомогу.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з пунктом 2 частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

Дослідивши надані позивачем документи, беручи до уваги предмет спору та, враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в цьому випадку, не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову.

Ураховуючи вищевикладене та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт за договором №25/10/2023 від 25 жовтня 2023 року, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, є пропорційним до предмету спору та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 6 000 грн.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5 368 грн, що підтверджується квитанцією від 03 листопада 2023 року.

Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 5 368 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Енергетичної митниці по взяттю проб (зразків) товару бензину автомобільного Shell V-Power А-95-Євро5-Е5, оформлені згідно акта № 80 про взяття проб (зразків) товару від 29 червня 2023 року.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці про визначення коду товару № KT-UA903000-0051-2023 від 24 липня 2023 року.

4. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці судові витрати у сумі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 00 копійок.

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.