Рішення

від 28.10.2024 по справі 810/2586/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м. Київ № 810/2586/17

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 травня 2017 року №0004321309, №0004261309, №б/н від 11 травня 2017 на суму 13 641 грн, №б/н від 11 травня 2017 року на суму 1 023,03 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами документальної планової перевірки позивача було складено акт № 238/10-36/2305803450 від 20 квітня 2017 року. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Київській області 11 травня 2017 року винесено податкові повідомлення рішення:

б/н форми «Р», яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість па суму 13 641,00 грн, за основним платежем 10 913,00 грн, за штрафними санкціями 2 728,00 грн;

№0004261309 «Р», яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 12 006,15 грн, за основним платежем 9 604,92 грн, за штрафними санкціями 2 401,23 грн;

б/н форми «Р», яким було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 1 023,03 грн, за основним платежем 818,42 грн, за штрафними санкціями 204,61 грн;

№0004321309 форми «ПС», яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування па суму 170,00 грн.

Вважає висновки акта перевірки безпідставними, незаконними та такими, що не відповідають нормам податкового законодавства та фактичним обставинам, що огляду на що вищезазначені податкові повідомлення-рішення мають бути скасовані. Просить суду задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 31 липня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі.

22 серпня 2017 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДФС у Київській області надійшли заперечення на позовну заяву.

Відповідач в своїх запереченнях зазначає, що перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював операції, непов`язані з його діяльністю, тим саме він не мав права вносити їх до податкового кредиту. З огляду на що податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно та скасуванню не підлягають. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 22 серпня 2017 року зупинено провадження в адміністративній справі № 810/2586/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до отримання судом додаткових доказів по даній справі.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку на підставі Рішення Вищої ради правосуддя № 411/0/15-24 від 13 лютого 2024 року «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» та відрахуванням зі штату Київського окружного адміністративного суду відповідно до наказу голови суду № 2-ктр/гс від 15 лютого 2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 серпня 2024 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2024 року прийнято справу №810/2586/17 до провадження судді Жукової Є.О. Замінено відповідача Головне управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ: 39393260) на Головне управління ДПС у Київській області, як відокремлений підрозділ ДПС України.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 27 березня 2017 року №665 та №666, виданих ГУ ДФС у Київській області, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Броварської ОДПІ ГУ ДФС Київській області ОСОБА_3 та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Броварської ОДПІ ГУ ДФС Київській області ОСОБА_4 , згідно із пункту 77.1, пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДФС у Київській області від 10 березня 2017 року № 416 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки було складено акт № 238/10-36/2305803450 від 20.04.2017 року.

На думку посадових осіб позивачем було порушено:

пункт 177.2, пункт 177.4, статті 177 ПК України, а саме: занижено суму загального оподатковуваного доходу на 54 561,45 грн, в т.ч. за 2015 року у сумі 7 204,75 грн, за 2016 р. у сумі 47 356,70 грн;

пункт 198.1, пункт 198.2, пункт 198.3, пункт 198.6 статті 198 ПК України, а саме: завищено податковий кредит на загальну суму 10 913,00 грн, в т.ч. за серпень 2015 року в сумі 386,00 грн, за вересень 2015 р. в сумі 170,00 грн, за жовтень 2015 року в сумі 400,00 грн, за грудень 2015 року в сумі 485,00 грн, за березень 2016 року в сумі 576,00 грн, за жовтень 2016 року в сумі 39,00 грн, за листопад 2016 року в сумі 7 626,00 грн, за грудень 2016 року в сумі 1 231,00 грн;

підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, а саме: занижено податкові зобов`язання зі сплати військового збору на загальну суму 818,42 грн;

встановлено факт неподання позивачем до податкового органу звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (дод.4) за травень 2015 року, що є порушенням вимоги пункту 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 435 від 14 квітня 2015 року, сума штрафних санкцій 170,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Київській області 11 травня 2017 року винесено податкові повідомлення рішення:

№0004291309 форми «Р», яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість па суму 13 641,00 грн, за основним платежем 10 913,00 грн, за штрафними санкціями 2 728,00 грн;

№0004261309 «Р», яким було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 12 006,15 грн, за основним платежем 9 604,92 грн, за штрафними санкціями 2 401,23 грн;

№0004721309 форми «Р», яким було збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на суму 1 023,03 грн, за основним платежем 818,42 грн, за штрафними санкціями 204,61 грн;

№0004321309 форми «ПС», яким було застосовано штрафні (фінансові) санкції за неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування па суму 170,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач подав скаргу до ДФС України.

Рішенням від 05 липня 2017 року №8475/К/99-99-11-02-01-14 Державною фіскальною службою України податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2017 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 11 травня 2017 року позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, серед іншого проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

В квітні 2017 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 статті 44 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Пунктом 177.1 статті 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Так, під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем сформовано витрати від купівлі товарно-матеріальних цінностей, які не пов`язані зі здійсненням господарської діяльності останнім, а саме:

у ТОВ «РОЗЕТКА УА» код ЄДРПОУ 37193071 смартфона Саterpillar САТ В25, автомобільного зарядного пристрою у 2016 році на суму 1 666,65 грн;

у ТОВ «Комфі Трейд» код ЄДРПОУ 36962487 смартфону Xiaomi RedMe, чохла для смартфону у 2016 році на суму 4 681,65 грн;

у ТОВ «Надійний Інтернет Магазин» код ЄДРПОУ 39592564, телевізору Panasonyc TX-32D400 на суму 5 111,54грн.

Позивачем в позовній заяві зазначається, що придбані мобільні телефони використовувалися у господарській діяльності, проте, жодного доказу вказаному твердженню як під час проведення перевірки так і під час судовому розгляду не надано.

Так, суду не було надано відповідних контрактів, укладених з мобільними операторами, доказів сплати позивачем як суб`єктом підприємницької діяльності послуг мобільного зв`язку, відомостей про взяття придбаних мобільних телефонів на баланс, актів списання старих, тощо.

Суд звертає увагу, що в акті перевірки зафіксовано також факт невикористання у господарській діяльності наступних ТМЦ:

придбаних у ТОВ «ТД ГЛОБАЛ-ІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 38293745 в 2015 році інструментів на суму 7204,75 грн, за 2016 рік на суму 2 879,19 грн,

придбаного у ТОВ «ПРОДОС» код ЄДРПОУ 40878606 «Емальдроту» у 2016 році на суму 33 017,55 грн.

Проте жодних зауважень до вказаних господарських операцій в позовній заяві не наведено, з огляду на що твердження відповідача щодо не підтвердження факту використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача не є спростованим будь якими належними і допустимими доказами з боку позивача.

Щодо нарахування податкового кредиту.

Позивач у період за 2015-2016 роки включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по наступним контрагентам:

по ТОВ «РОЗЕТКА УА» код ЄДРПОУ 37193071 за жовтень 2016 року на суму 39 грн, за грудень 2016 року на суму 295 грн, по операціям з придбання смартфона Саterpillar САТ В25 та автомобільного зарядного пристрою;

по ТОВ «Комфі Трейд» код ЄДРПОУ 36962487 за грудень 2016 року на суму 963,33 грн за придбання смартфону Xiaomi RedMe, чохла для смартфону у 2016 році;

по ТОВ «Надійний Інтернет Магазин» код ЄДРПОУ 39592564 за листопад 2016 року на суму 1 022 грн за придбання телевізору Panasonyc TX-32D400;

по ТОВ «ТД ГЛОБАЛ-ІНВЕСТ» код ЄДРПОУ 38293745 за серпень 2015 року на суму 386 грн, за вересень 2015 року на суму 170 грн, за жовтень 2015 року на суму 400 грн, за грудень 2015 року на суму 485 грн, за березень 2016 року на суму 576 грн, за придбання інструментів;

по ТОВ «ПРОДОС» код ЄДРПОУ 40878606 відповідно до системи обробки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів мав розбіжність на суму 6 604грн.

Проте, позивачем не надано документального підтвердження фактів використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності, з огляду на що і не було підстав для включення вказаних сум до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що актом документально перевірки від 20 квітня 2017 №238/10-36/2305803450 встановлено порушення пункту 1 розділу III Порядку №435 та пункту 7 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме неподання звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення , допомоги , компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за травень 2015 року (по терміну подання до 20 червня 2016 включно, фактично не подано).

На підставі акта документальної планової виїзної перевірки винесено податкове повідомлення - рішення від 11 травня 2017 року №0004321309 ГУ ДФС у Київській області.

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 Зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464) визначаються правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного виску и загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, по здійснює його збір та ведення обліку.

Частиною першою пункту 2 статті 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного 3 фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до зазначених норм Скаржник є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону N0 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Строки, порядок та інші умови подання обов`язкової звітності до органів доходів і зборів визначаються у відповідності до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україна 23.04.2015 за № 460/26905 (далі Порядок № 435).

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб па умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, які виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у частині подання звіту за таких осіб зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом с календарний місяць.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та, відповідно, про відсутність правових підстав для їх задоволення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування було виконано з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здйснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.