Рішення

від 28.10.2024 по справі 810/4288/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м.Київ № 810/4288/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Головного управління ДПС у Київській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулося до суду з позовом до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0002662200.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновки, викладені в акті перевірки №560/10-02-14-02/32967502 від 23.06.2016, яким встановлено порушення законодавчо встановлених строків розрахунку в іноземній валюті по експортному контракту поставки №10/02/15-1 від 10.02.2015, укладеному між ПрАТ «Лагода» та нерезидентом - AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати), є помилковими та безпідставними, оскільки моментом вчинення експертної операції є момент фактичного перетину товаром митного кордону, а не дата оформлення вантажно- митної декларації, як то вважає відповідач.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову, у яких просить відмовити у його задоволенні з тих підстав, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення рішення є обґрунтоване. Стверджує, що Товариство зобов`язано було здійснити розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів у строк, що не перевищує 90 календарних днів, а у разі порушення порушення такого строку сплатити пеню за кожний день прострочення у розмірі 3% від суми одержаної виручки в іноземній валюті. При цьому, у випадку прийняття до розгляду судом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених контрактами, строки щодо нарахування пені зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Товариство подало до податкового органу Декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, станом на звітну дату - 01.04.2016 (реєстраційний номер 9050102007 від 06.04.2016), де здійснило декларування в розділі III «Майно та товари за кордоном» суми простроченої дебіторської заборгованості у розмірі 74789,79 доларів США по контракту від 10.02.2015 №10/02/15-1. Оскільки ухвалу про порушення провадження у справі № 910/33150/15 за позовом Товариства до AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати) про стягнення заборгованості по контракту від 10.02.2015 №10/02/15-1 Господарський суд міста Києва постановив 06.01.2016, то позивач порушив граничний строк надходження валютної виручки по митних деклараціях № 125130007/2014/618822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618851 від 05.10.2015, № 125130007/2014/618852 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/618875 від 07.10.2015 від 2 до 5 днів, за що йому податковим органом було правомірно нараховано пеню.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 27.02.2017 адміністративний позов задовольнив повністю.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.09.2017 постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 залишив без змін.

Верховний суд своєю постановою від 24.01.2023 постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2017 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів та направляючи справу на новий розгляд, Верховний суд зазначив, "що у матеріалах справи відсутні митні декларації № 125130007/2014/618822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/618875 від 07.10.2015, а митні декларації № 125130007/2014/618851 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/618852 від 05.10.2015 не містять відмітки митного органу щодо дати фактичного перетину товаром митного кордону України (а до них лише додані повідомлення про фактичне вивезення товарів 07.10.2015), у суду касаційної інстанції відсутня об`єктивна можливість перевірити правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що підстави для притягнення Товариства до відповідальності, встановленої статтею 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, відсутні.

Вищенаведені обставини мають визначальне значення для правильного й справедливого вирішення цього спору, однак суди попередніх інстанції на викладене вище уваги не звернули.

Таким чином судами попередніх інстанцій не в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору по суті."

20.03.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20.03.2023 справа розподілена судді Лисенко В.І.

Згідно з частиною другою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою суду від 27.03.2023 справу прийнято до провадження, замінено Білоцерківську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Київській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, постановлено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 10.02.2015 по 31.05.2016, результати якої оформлені актом №560/10-02-14-02/32967502 від 23.06.2016.

Товариством ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» укладено контракт від 10.02.2015 № 10/02/15-1 з нерезидентом AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати) щодо поставки яєць.

На виконання контракту товариство експортувало за межі України на адресу нерезидента товар на загальну суму 1 403 629, 41 дол. США, що підтверджується митними деклараціями.

Від нерезидента AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати) на адресу ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» надійшла виручка у загальній сумі 1 328 779, 62 дол. США на розподільчий валютний рахунок №26004001343247 в АТ "ОТП БАНК", МФО 300528.

Разом з цим, згідно наданих до перевірки документів, у тому числі банківських виписок, перевіркою встановлено факт про порушення товариством законодавчо встановлених строків надходження валютної виручки згідно контракту по митних деклараціях № 125130007/2014/617822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/617823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/617851 від 05.10.2015, № 125130007/2014/617852 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/617875 від 07.10.2015.

ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати) про стягнення заборгованості по контракту від 10.02.2015 №10/02/15-1 у сумі 127 902, 24 дол. США.

Як зазначено у акті перевірки, що оскільки ухвалу про порушення провадження у справі № 910/33150/15 за позовом Товариства до AL MAUSIM LIMITED (Об`єднані Арабські Емірати) про стягнення заборгованості по контракту від 10.02.2015 №10/02/15-1 Господарський суд міста Києва постановив 06.01.2016, то позивач порушив граничний строк надходження валютної виручки по митних деклараціях № 125130007/2014/617822 від 01.10.2015, № 125130007/2014/617823 від 01.10.2015, № 125130007/2014/617851 від 05.10.2015, № 125130007/2014/617852 від 05.10.2015 та № 125130007/2014/617875 від 07.10.2015.

А тому, нарахування пені за порушення строків розрахунків за експортним контрактом підлягає зупиненню з дати прийняття позову до розгляду судом, тобто лише з 06.01.2016.

Окрім того, як зазначає у акті перевірки відповідач, за повідомленням ПАТ "ОТП БАНК" від 08.02.2016 №12311/75 зафіксовано факт ненадходження в законодавчі встановлені терміни виручки по митним деклараціям за датами митного оформлення від 05.10.2015, 07.10.2015, 12.10.2015, 13.10.2015.

На підставі висновків вказаного акту перевірки Інспекція 12.07.2016 прийняла податкове повідомлення-рішення №0002662200, яким нарахувала Товариству пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 57 869,07 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що у акті перевірки відповідачем помилково зазначено номери ВМД, зокрема замість цифри "7" зазначено "8", про що зазначив позивач у заяві та не спростував відповідач у відзиві на позовну заяву та на що звернув увагу Верховний суд, скасовуючи постанови судів та направляючи справу на новий розгляд.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 12.07.2016 №0002662200, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Порядок та механізм розрахунків при здійсненні суб`єктами експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначений Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої, четвертої статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Товариство відповідно до Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є експорт.

За змістом абзацу десятого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та абзацу третього підпункту 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), експорт (експорт товарів) це продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів.

Експортна операція у розумінні статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає здійснення суб`єктом господарювання експорту.

При цьому, моментом здійснення експорту (імпорту) - відповідно до абзацу тридцять восьмого статті 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Тобто момент перетину товаром митного кордону України не ставиться у залежність від необхідності проходження всіх процедур митного оформлення даного товару, завершення яких дає право для подальшого їх використання власником на вільний розсуд, а визначальним є початковий момент перебування товару під митним контролем момент фізичного перетину товаром митного кордону держави.

Таким чином, моментом вчинення експортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 1, 4 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті є момент фактичного перетину експортованим товаром митного кордону України.

З наведеного слід зробити висновок, що відлік граничного 90-денного строку повернення валютної виручки, після порушення якого здійснюється нарахування пені, необхідно здійснювати саме з дати перетину кордону, а не з моменту митного оформлення митних декларацій, а саме: по МД № 125130007/2015/617851 - з 07.10.2015р., а не з 05.10.2015р., як це здійснено відповідачем; по МД № 125130007/2014/617822 - з 05.10.2015, а не 01.10.2015, як це здійснено відповідачем; по МД № 125130007/2014/617823 - з 05.10.2015, а не 01.10.2015, як це здійснено відповідачем; по МД № 125130007/2014/617851 - з 07.10.2015, а не 05.10.2015, як це здійснено відповідачем; по МД № 125130007/2014/617852 - з 07.10.2015, а не 05.10.2015, як це здійснено відповідачем та по МД № 125130007/2014/617875 - з 14.10.2015, а не з від 07.10.2015, як це здійснено відповідачем.

З приводу моменту, який слід вважати датою зарахування коштів на рахунок, суд вважає, що датою надходження валютної виручки є день її зарахування на розподільчий, а не поточний рахунок.

Пунктом 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать: рахунки за спеціальними режимами їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 1.4 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Правил бухгалтерського обліку операцій з документами акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями в банках України» від 17.11.2004р. № 549, Рахунок 2603 «Розподільчі рахунки суб`єктів господарювання» банки використовують з метою здійснення валютного контролю та обов`язкового продажу іноземної валюти відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з валютного регулювання.

Отже, аналітичний рахунок балансового рахунку 2603 (розподільчий рахунок) є частиною поточного рахунку підприємства, але зі спеціальним режимом використання, відповідно, день надходження грошових коштів на нього в іноземній валюті є датою надходження валютної виручки, як виручки резидента, в розумінні ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Подальший обов`язковий продаж частини валютної виручки банком без згоди клієнта є порядком розподілу цієї виручки, яка здійснюється, згідно нормативних актів НБУ, який не впливає на дату надходження цих коштів на рахунок резидента від нерезидента.

Таким чином, розподільчі рахунки підприємств в установах банку нерозривно пов`язані з поточними рахунками та не можуть відкриватись без відкриття поточних рахунків і функціонувати самостійно від них. Розподільчі рахунки призначені виключно для цілей внутрішньобанківського аналітичного бухгалтерського обліку і виконують суто технічну функцію контролю чи розподілу коштів підприємства, що зараховуються на його поточний рахунок.

З урахуванням наведених правових норм, датою зарахування валютної виручки за експортною операцією є день надходження грошових коштів саме на розподільчий рахунок, який є частиною поточного валютного рахунку суб`єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що надходження валютної виручки по експортним операціям, які зазначені відповідачем через установу банку ПАТ «ОТП БАНК» позивачем не здійснювалося, відтак порушення надходження валютної виручки, які зазначені відповідачем в Акті перевірки суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 12.07.2016р. № 0002662200.

Відповідно до положень чч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до копії квитанції позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору на суму 1378,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області форми «С» від 12.07.2016 №0002662200.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, вул.Святослава Хороброго, буд.5а, м.Київ, 03151) на користь Приватного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" (код ЄДРПОУ - 32967502, вул.Став`янка, буд.99, м.Кагарлик, Київська область, 09200) сплачений ним судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.