Рішення

від 29.10.2024 по справі 320/4584/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року № 320/4584/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баришівська районна державна лікарня ветеринарної медицини, про скасування акту індивідуальної дії,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Баришівської селищної ради Броварського району Київської області до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин від 21.10.2021 №10-16.1.17-11/145.

Ухвалою суду від 18.07.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Баришівську районну державну лікарню ветеринарної медицини.

В обґрунтування своїх вимог зазначає про протиправність оскаржуваного рішення з огляду на неналежність позивача до кола суб`єктів господарювання, які можуть бути притягнені до відповідальності за порушення вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач вказав, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв у межах та у спосіб визначений законом.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання розпорядження Головного державного інспектора ветеринарної служби України від 05.10.2021 №77, з метою недопущення поширення захворювання тварин на сибірку, наказом в.о. заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби у Київській області від 06.10.2021 №3737-ОД керівникам відділів Головного управління Держпродспоживелужби у Київській області, під персональну відповідальність наказано провести перевірку існуючих місць захоронення тварин на предмет відповідності Правилам облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 №232, у разі виявлення порушень вжити відповідальних заходів реагування.

Листом вх.№10-16.1.17/198п-21 від 11.10.2021 Баришивському селищному голові було повідомлено про здійснення контролю за виконання заходів з профілактики сибірки та запропоновано направити представника Баришівської селищної ради для проведення комісійної перевірки існуючих місць захоронення на території Баришівської територіальної громади, та отримано відповідь від 11.10.2021 №1958/03-14 (додаються до відзиву).

20.10.2021 за наслідками проведеного епізоотичного обстеження комісією у складі в.о. начальника Баришівського відділу Головного Управління Держпродспоживслужби у Київській області, начальника Баришівської районної державної лікарні ветеринарної медицини, завідувача протиепізоотичним відділом лікаря ветеринарної медицини-епізоотолога Баришівської районної державної лікарні ветеринарної служби;у присутності заступника Баришівської селищного голови, складений акт /епізоотичного обстеження худобомогильника у с. Корніївка Броварського району, в якому зафіксовані порушення п.п. 4.4 п. 4 Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України та ст. 3 абз. 2 Закону України «Про ветеринарну медицину», зокрема: територія худобомогильника неогороджена суцільним парканом, відсутній рів, яким окопано худомогильпик з внутрішнього боку паркану по всьому периметру, глибиною 0,8-1,4 м та шириною не меньше 1.5 м, з насипом валу з вийнятого ґрунту, в`їзд на територію об`єкта не обладнаний, не встановлено попереджувальні таблички з 4-х сторін худобомогильника з написом «Худобомогильник. Вхід заборонено. Сибірка».

Приписом Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 21.10.2021 №10-16.01.17-11/145 приписано позивачу в строк до 21.11.2021 усунити виявлені порушення, а саме: огородити територію худобомогильника суцільним парканом, викопати рів та встановити попереджувальні таблички з 4-х сторін худобомогильника з написом «Худобомогильник. Вхід заборонено. Сибірка».

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Правилами облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 27.10.2008 № 232 (далі - Правила) встановлено основні ветеринарно-санітарні вимоги щодо утримання і ветеринарно-санітарного упорядкування діючих худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України.

У відповідності до абз. 2 ці Правила поширюються на місцеві органи виконавчої влади, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що займаються утриманням, розведенням, обігом тварин та переробкою сировини тваринного походження.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» органи місцевого самоврядування у сфері захисту населення від інфекційних хвороб, зокрема, забезпечують проведення профілактичних і протиепідемічних заходів на територіях населених пунктів, у місцях масового відпочинку населення та рекреаційних зонах, а також робіт по ліквідації епідемій та спалахів інфекційних хвороб і вирішують питання фінансового та матеріально-технічного забезпечення цих заходів і робіт; здійснюють комплексні заходи, спрямовані на ліквідацію епідемій, спалахів інфекційних хвороб та їх наслідків.

Згідно із статтею 16 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» захист населення від інфекційних хвороб, спільних для тварин і людей (зооантропонозних інфекцій), забезпечується проведенням ветеринарно-санітарних, протиспізоотичних, профілактичних і протиепідемічних заходів під час догляду за тваринами, виробництва, переробки та реалізації продукції тваринництва, дотриманням усіма господарюючими суб`єктами вимог ветеринарних, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, а також контролем місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за їх дотриманням.

У відповідності до положень пунктів 1, 2 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова, зокрема, забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що дія Правил розповсюджується на місцеві органи виконавчої влади та суб`єктів господарювання, а не на органи місцевого самоврядування, до кола яких відноситься позивач, а тому відповідач не мав права здійснювати перевірку Баришівської селищної ради на предмет відповідності худобомогильника Правилам, що, на думку суду, є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Крім того, при вирішенні даної справи суд також звертає увагу на таке.

Відповідач у винесеному приписі керується Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

В преамбулі вищезазначеного закону визначено, цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

У відповідності до абз. 8 частини 1 статті 2 вказаного вище Закону його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а саме: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, його територіальні органи зобов`язані забезпечити дотримання з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин", виключно вимог частин першої, четвертої, шостої - сьомої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частин першої (крім вимоги щодо отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення позапланового заходу) та третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої, восьмої - десятої статті 7, частин першої та другої статті 12, статей 13-18, 20, 21 цього Закону.

Пунктом 24 статті 1 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин» визначено, що оператор ринку це - оператор ринку харчових продуктів, оператор ринку кормів, оператор ринку у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження, оператор ринку ветеринарних препаратів, оператор потужностей, на яких утримуються тварини.

Згідно пункту 6 частини 3 статті 8 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин» компетентний орган здійснює заходи державного контролю згідно із встановленими законодавством вимогами, зокрема щодо дій, які вживаються оператором ринку на виконання приписів, розпоряджень та рішень, виданих за результатами заходів державного контролю.

У відповідності до пункту 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною» оператором ринку є - суб`єкт господарювання, що вчиняє будь-які дії з побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною, та бере участь у їх обігу.

В свою чергу, частиною 1 статті 8 Господарського кодексу України визначено, що держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

Тобто, позивач не є оператором ринку у наведеному вище розумінні, а тому відповідачем протиправно застосовано щодо позивача вимоги Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, ветеринарну медицину та благополуччя тварин» та Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною».

Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) не було доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення, оскільки визначені ним порушення вимог законодавства не можуть бути застосовані щодо позивача, який не є суб`єктом правовідносин, врегульованих наведеними вище правовими положеннями.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Баришівської селищної ради Броварського району Київської області (07500, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вулиця Центральна, будинок 27; код ЄДРПОУ 04360623) до Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (07500, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вулиця Софіївська, будинок 32; код ЄДРПОУ 40323081), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Баришівська районна державна лікарня ветеринарної медицини (07500, Київська область, Баришівський район, селище міського типу Баришівка, вулиця Софіївська, будинок 32; код ЄДРПОУ 00718677), про скасування акту індивідуальної дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про усунення порушень вимог законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин від 21.10.2021 №10-16.1.17-11/145.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Баришівського відділу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на користь Баришівської селищної ради Броварського району Київської області понесені останнім судові витрати у розмірі 2481, 00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.