Рішення

від 29.10.2024 по справі 440/10391/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 29 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10391/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О. розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі також відповідач, Департамент), в якій просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо нездійснення остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення зі служби в поліції.;

стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на мою користь грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.07.2022 по 27.07.2024 у сумі 118964,64 грн та перерахувати її на особистий банківський рахунок, відкритий в АТ КБ "ПриватБанк" НОМЕР_1 з відрахуванням установлених чинним законодавством податків та інших обов`язкових платежів.

Позов обґрунтований тим, що 12.07.2022 позивач звільнений з військової служби. Однак в день звільнення 12.07.2022 відповідачем не було здійснено остаточний розрахунок при звільненні. Лише 27.07.2024 відповідач здійснив виплату позивачу на його рахунок в банку 67969,37 грн грошової компенсації за невикористані дні чергових оплачуваних та додаткових відпусток на виконання рішення суду у справі №440/15426/23. Таким чином, затримка виплати позивачу 67969,37 грн тривала 747 дні, а тому, відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України позивач стверджував, що має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки з 12.07.2022 по день фактичної виплати розрахунку при звільненні 27.07.2024, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення.

Ухвалою від 03.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

11.09.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заперечень зазначив, що при прийнятті рішення у даній справі суд повинен застосувати принципи розумності, справедливості та співмірності та визначити суму середнього заробітку з урахуванням постанов Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17, від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Згідно з довідкою ДВБ НПУ від 06.09.2024 №252, на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.03.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №440/15426/23, ОСОБА_1 нараховано кошти в сумі 69 055,20 грн.

Таким чином, на думку відповідача, істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 0,63 (69 055,20 (несвоєчасно виплачене грошове забезпечення при звільненні) / 108 761,40 (середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні) х 100%).

Відповідач стверджує, що підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 0,63 розраховується наступним чином: 604,23 грн (середньоденний заробіток позивача) х 0,63 х 180 (дні затримки розрахунку) = 68 519 грн 68 копійок.

Таким чином, у разі задоволення позовних вимог позивача, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд може задовольнити ці вимоги та зменшити суми коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а саме у розмірі 68 519 грн 68 коп., що повністю відповідає правозастосовній практиці, викладеній, зокрема, у зазначених вище рішеннях Верховного Суду України.

Відповідь та заперечення у справі не подавалися сторонами.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 04.09.2015.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.07.2022 №265 о/с відповідно до пункту 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції з 14.07.2022.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.03.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.06.2024 у справі №440/15426/23 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, крім іншого, зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні чергових оплачуваних та додаткових відпусток за період з 12.03.2018 до 31.12.2018 у кількості 25 діб, за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 у кількості 29 діб, за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 у кількості 42 доби, за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у кількості 43 доби, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

Позивач зазначив та не заперечував Департамент, що 27.07.2024 відповідачем здійснено виплату грошових коштів позивачу на виконання рішення суду.

Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення остаточного розрахунку грошового забезпечення в день звільнення позивача зі служби в поліції, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент проведення остаточного розрахунку) у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Судом встановлено, що на час звільнення позивача зі служби - 14.07.2022, з ним не проведено повний розрахунок відповідачем, а саме - не виплачено компенсацію за невикористані дні чергових оплачуваних та додаткових відпусток за період з 12.03.2018 до 31.12.2018 - у кількості 25 діб, за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 - у кількості 29 діб, за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 у кількості 42 доби, за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у кількості 43 доби.

За наслідками судового оскарження вказаної вище бездіяльності Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.03.2024 у справі №440/15426/23, зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні чергових оплачуваних та додаткових відпусток за період з 12.03.2018 до 31.12.2018 у кількості 25 діб, за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 у кількості 29 діб, за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 у кількості 42 доби, за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 у кількості 43 доби, виходячи з середньоденного грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.

27.07.2024 на виконання судового рішення, Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України проведено виплату позивачу недоплачених коштів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, право позивача на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні підлягає захисту за шість місяців до дати остаточного розрахунку, враховуючи редакцію статті 117 КЗпП України чинну на час проведення відповідачем повного розрахунку.

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, необхідним є визначення його розміру у відповідності до статті 117 КЗпП України.

Згідно абз. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з абз. 3 п. 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Абзацом 1 п. 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку №260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Як вже зазначалось, позивача звільнено зі служби в поліції з 14.07.2022, тобто останніми двома календарними місяцями, що передували звільненню є травень та червень 2022 року.

В свою чергу, періодом затримки належних позивачу сум при звільненні є з 14.07.2022 по останній день затримки розрахунку при звільненні - 27.07.2024 включно, але не більш як за шість місяців, тобто 183 календарні дні.

Загальна сума грошового забезпечення ОСОБА_1 за останні два місяці проходження служби становить 36858,08 грн (травень 2022 року - 18 379,04 грн + червень 2022 року - 18 479, 04 грн), середньоденна заробітна плата становить 604,23 грн (36858,08 грн /61 день), що підтверджується довідкою Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 06.09.2024 № 251.

Таким чином, середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні із розрахунку 604,23 грн/день за 183 дні становить 110 574,09 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача буде стягнення на його користь 110 574,09 грн як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

При цьому, доводи Департамента щодо необхідності застосування в межах цієї справи принципу співмірності при визначенні суми середнього заробітку з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц суд відхиляє, оскільки правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладено щодо приписів статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ.

Наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду підхід щодо критеріїв/способів зменшення суми середнього заробітку, який підлягає стягненню у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, був побудований з урахуванням, зокрема, того, що оплаті середнім заробітком підлягав весь час затримки по день фактичного розрахунку, оскільки на той час стаття 117 КЗпП України не обмежувала періоду, за який може стягуватися середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні.

Натомість, відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає оплаті середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.

У зв`язку з цим, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначається без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Вказані висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 29.01.2024 у справі №5 60/9586/22.

Також, суд визнає необґрунтованим розрахунок середнього заробітку, наведений позивачем у позовній заяві, оскільки для його обчислення ОСОБА_1 використав довідку від 21.07.2022 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення за період з 01.07.2020 по 30.06.2022, яка не відображає середньомісячний розмір грошового забезпечення у розрізі кожної з його складових (лише додаткові види).

Крім того, суд зазначає, що посилання позивача в позовних вимогах на дату його звільнення, а саме - 12 липня 202 року є некоректними, оскільки відповідно до наказу По особовому складу від 12.07.2022 № 265 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції з 14.07.2022.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених фактичних обставин, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 110 574,09 грн, задовольнивши частково позовні вимоги ОСОБА_1 .

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40116086) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо виплати ОСОБА_1 відповідно до положень статті 117 КЗпП України середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.07.2022 по останній день затримки розрахунку при звільненні - 27.07.2024 включно, але не більш як за шість місяців

Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.07.2022 по останній день затримки розрахунку при звільненні - 27.07.2024 включно, але не більш як за шість місяців, виходячи із розміру середньоденного грошового забезпечення за два останні місяці служби перед звільненням, в розмірі 110574,09 грн (сто десять тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні дев`ять копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова