Рішення

від 29.10.2024 по справі 440/10263/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

. 29 жовтня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/10263/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Київського інституту Національної гвардії України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних видатків пов`язаних з утриманням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Київський інститут Національної гвардії України звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з утриманням під час навчання у ВНЗ, у розмірі 346818,03 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що за відповідачем зберігається заборгованість з відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в навчальному закладі, в сумі 346818,03 грн.

Київський інститут Національної гвардії України наполягає на тому, що оскільки відповідачем вищевказані витрати добровільно не відшкодовані, то останні підлягають стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 відмовлено у залучені в якості третьої особи - МВС України.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась за адресою реєстрації відповідача, зазначеною в Єдиному демографічному реєстрі, проте остання повернулась до суду з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

У розумінні статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відкриття провадження вважається врученою ОСОБА_1 належним чином, а відповідач - таким, що правом на подання відзиву на позов не скористався, доказів на спростування доводів позовної заяви не надав.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши матеріалів справи суд встановив такі обставини.

10.08.2023 між Університетом та солдатом ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України. З підписанням контракту відповідач погодився, зокрема, проходити військову службу в Національній гвардії України протягом строку дії Контракту відповідно до вимог визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби та цим контрактом; продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу або офіцерського складу протягом не менше п`яти років після закінчення навчання; відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням в Інституті, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Наказом начальника Інституту (по стройовій частині) від 29.07.2024 № 165 контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України від 10.08.2023, укладений з відповідачем достроково розірвано через невиконання останнім індивідуального навчального плану та порушення умов Контракту; солдата ОСОБА_1 , курсанта 1 відділення 123 навчальної групи курсу № 4 факультету забезпечення державної безпеки з 29.07.2024 відраховано від подальшого навчання.

У подальшому позивачем складено зведений розрахунок фактичних видатків державного бюджету, які підлягають відшкодування відповідачем за період навчання з 10.08.2023 по 29.07.2024, з яким відповідач ознайомлений 05.08.2024.

Посилаючись на невиконання відповідачем обов`язку з відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в Інституті, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-ХІІ) урегульований порядок проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах.

За змістом статті 25 Закону №2232-ХІІ, підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п`ятим, восьмим і дев`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "ж", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Механізм відшкодування витрат визначений Порядком відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).

Пунктом 2 Порядку № 964 визначено, що витрати відшкодовуються, зокрема МВС України.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом із Мінфіном, МВС, Управлінням державної охорони, СБУ та Службою зовнішньої розвідки.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється закладом вищої освіти згідно з нормами утримання курсантів.

Пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення з відповідача витрат з його утримання в Інституті внаслідок невиконання освітньої програми та порушення умов Контракту, предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення відповідних витрат у судовому порядку, встановлення факту відшкодування витрат відповідачем у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Аналіз наведених вище норм Закону №2232-ХІІ та Порядку № 964 дає підстави для висновку, що у разі укладення контракту про проходження військової служби (навчання) у вищому військовому навчальному закладі Міністерства оборони України між вищим військовим навчальним закладом, Міністерством оборони України та курсантом на час проходження ним навчання на сторін покладаються відповідні обов`язки, передбачені чинним законодавством України та контрактом.

При цьому у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому військовому навчальному закладі на курсанта покладаються відповідні обов`язки відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону №2232-XII.

Так, з аналізу частини десятої статті 25 Закону №2232-XII випливає, що дія цієї норми розповсюджується на дві категорії осіб, тобто, на курсантів, які достроково розривають контракт та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу. При цьому обов`язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту за яким особу звільнено з військової служби.

Суд встановив, що відповідача відраховано з числа курсантів Інституту у зв`язку із розірванням контракту через невиконання індивідуального навчального плану та порушенням умов Контракту на підставі наказу начальника Інституту від 29.07.2024 №165.

Склад витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Інституті у період з 10.08.2023 по 29.07.2024 підтверджено залученими до матеріалів справи копіями розрахунків; їх розмір становить 346818,03 грн.

Відповідач ознайомлений із зазначеними розрахунками та наявністю обов`язку з відшкодування зазначених вище витрат, що підтверджено власноручно підписаним контрактом від 15.08.2023, підписом у зведеному розрахунку та заяві-зобов`язанні від 05.08.2024.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач відзив на позов, доказів оскарження наказу про відрахування з Університету (у т.ч., в частині визначення розміру витрат на утримання) до суду не надав, розмір та склад витрат, пов`язаних з утриманням під час проходження навчання у вищому навчальному закладі, не оспорив, доказів відшкодування таких витрат у добровільному порядку не надав.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, беручи до уваги обізнаність відповідача про обов`язок відшкодувати витрати на його утримання в Інституті та відсутність добровільної сплати ним коштів у визначеному розмірі на користь позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За правилами частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз суду не надано, а відтак підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд,-

В И Р І Ш И В:

. Адміністративний позов Київського інституту Національної гвардії України (вул. Оборони Києва, 7, м. Київ 179, 03179, ЄДРПОУ 44633214) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних видатків пов`язаних з утриманням задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського інституту Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 44633214, р/р UA328201720313281002201189382, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов`язаних з утриманням під час навчання у Київському інституті Національної гвардії України, в розмірі 346818 (триста сорок шість тисяч вісімсот вісімнадцять) гривень 03 (три) копійки.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова