Рішення

від 29.10.2024 по справі 460/7434/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 жовтня 2024 року м. Рівне№460/7434/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю доТовариства з обмеженою відповідальністю "КАМІНЬ-БУД" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені, -

В С Т А Н О В И В :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач/Фонд) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь-Буд» (далі відповідач/ТОВ «Камінь-Буд»), в якому просило стягнути з відповідача на користь держави адміністративно-господарську санкцію в сумі 50530,99 грн та пеню в сумі 1414,70 грн, а всього 51945,69 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Фонд зазначив, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, чим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». У зв`язку з цим, контролюючим органом сформований та надісланий відповідачу розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті ним у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, на загальну суму 50530,99 грн. Разом з тим, у встановлений законодавством строк відповідачем самостійно не сплачено нараховану суму адміністративно-господарських санкцій, як і не надано на адресу територіального відділення Фонду будь-якого листа-заперечення чи повідомлення щодо згаданого вище розрахунку. Наведене, у свою чергу, слугувало підставою для нарахування позивачем пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій. З огляду на викладене, позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 12.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/7434/24 та вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.

29.07.2024, з використанням підсистеми «Електронний суд», відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого заперечив щодо задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість і безпідставність. В обґрунтування своїх заперечень вказав, що чинним законодавством не встановлено способу, з використанням якого підприємство зобов`язане самостійно здійснювати пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування. Зазначив, що ТОВ «Камінь-Буд» у 2023 році створило робоче місце для особи з інвалідністю, на якому протягом січня-квітня 2023 року була працевлаштована особа з інвалідністю. Після того, як вказане робоче місце стало вакантним (після звільнення працівника), ТОВ «Камінь-Буд» подало державній службі зайнятості звіт форми №3-ПН. Однак, після такого інформування про вакантну посаду, державною службою зайнятості особи з інвалідністю для працевлаштування у ТОВ «Камінь-Буд» не направлялись. За таких обставин, на переконання відповідача, ним вжито усіх залежних від нього заходів для організації і забезпечення працевлаштування у 2023 році осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу, а тому підстави для сплати нарахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій відсутні. Також, відповідач зауважив, що встановлення факту невиконання товариством нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік належить до компетенції органів Держпраці та засвідчується відповідним актом перевірки, проте такого документа до матеріалів позовної заяви Фондом не долучено, що свідчить про його необґрунтованість. З огляду на наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

В силу приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши наявні у справі матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Камінь-Буд» (код ЄДРПОУ: 34743144) є юридичною особою, основним видом економічної діяльності (КВЕД) якої є «23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва».

У зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, Фондом здійснено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті ТОВ «Камінь-Буд», відповідно до якого:

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік (умовне позначення 01) 9 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність (умовне позначення 02) 0 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (…) (умовне позначення 03) 1 одиниця;

- фонд оплати праці штатних працівників (умовне позначення 04) 909557,78 грн;

- середня річна заробітна плата штатного працівника (04/01) (умовне позначення 05) 101061,98 грн;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше (0302) (умовне позначення 06) 0,00 одиниць;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю((…) для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб і більше, сума коштів адміністративно-господарських санкцій (05/2)) (умовне позначення 07) 50530,99 грн (а.с.7).

Суд зауважує, що позивачем не долучено до позовної заяви будь-яких доказів на підтвердження своєчасного розміщення ним вказаного вище розрахунку в електронному кабінеті відповідача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України. Разом з тим, відповідач у поданому ним відзиві не заперечує факту одержання ним такого розрахунку, а тому, суд приходить до висновку, що наведені обставини не є спірними у справі та сторонами визнаються.

У свою чергу, відповідно до виконаного Фондом розрахунку пені (станом на 24.06.2024), що підлягає сплаті ТОВ «Камінь-Буд»:

- облікова ставка Національного банку Українистановить 13% річних;

- кількість днів у поточному році 366;

- відсотки від ставки НБУ, законодавчо встановлені для розрахунку розміру пені, 120%;

- сума заборгованості становить 50530,99 грн;

- розрахунковий розмір пені становить 0,04% = (13 х 120 : 100 : 366);

- таким чином, сума пені за один день прострочення 20,21 грн = (50530,99 х 0,04%);

- кількість днів прострочення 70;

- загальна сума пені, що необхідно сплатити, становить 1414,70 грн = (20,21 грн х 70 днів) (а.с.12).

Оскільки нараховані адміністративно-господарські санкції відповідач у встановлений законом строк добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-XII(далі Закон №875-XII).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №875-XII, діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає, зокрема, у виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу (…) з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.

За приписами частини третьої статті 18 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наведене кореспондується з положеннями частини третьої статті 18-1 Закону №875-ХІІ, за змістом якої державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-XII,для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимогстатті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

За правилами частини четвертоїстатті 19 цього ж Закону, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

При цьому, частиною шостоюстатті 19 Закону №875-XII визначено, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані (частина восьмастатті 19 вказаного Закону).

Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої та тринадцятоїстатті 19 Закону №875-XII, керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленомузакономпорядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно достатті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

В силу приписів частини першої статті 20 Закону №875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченимстаттею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Поряд з цим, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина другацієї ж статті).

А згідно з частиною четвертою статті 20 Закону №875-XII, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першоюстатті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначеністаттею 250 Господарського кодексу України (далі ГК України).

З системного аналізу наведених вище правових норм слід дійти висновку, що законодавством передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, що не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу. При цьому, адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із вчиненням ним правопорушення, передбаченого статтею 20 Закону №875-XII.

З даного приводу слід врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.08.2023 у справі №120/4975/22, а саме: передбачена частиною першою статті 20 Закону №875-XII міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або: 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону №875-XII, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п`ятої статті 19 Закону №875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи була направлена до нього державною службою зайнятості.

У свою чергу, у постанові від 10.01.2024 по справі №340/4174/23 Верховний Суд виснував, що «надісланий у травні 2023 року позивачу розрахунок, створений відповідачем на підставі інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, не є індивідуальним актом у розумінні КАС України, який може бути оскаржений до адміністративного суду, а законність такого розрахунку чи дій відповідача щодо його створення/надіслання, а також обчислення у ньому сум адміністративно-господарських санкцій не може бути предметом самостійного розгляду в порядку адміністративного судочинства. Питання про виконання чи невиконання позивачем як фізичною особою-підприємцем, який використовує найману працю, у 2022 році нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю або про його вину/відсутність вини у невиконанні такого нормативу, може бути предметом правової оцінки у разі розгляду судом спору за позовом територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про примусове стягнення з нього нарахованих адміністративно-господарських санкцій».

В силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд відзначає, що відповідач не подавав письмових заперечень щодо сформованого позивачем розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій у частині визначення середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2023 рік та інших показників, які містяться в ньому.

На виконання приписів частини третьої статті 18 Закону №875-XII, 02.06.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №553 (набрала чинності 09.06.2023), якою затверджено Порядок надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю (далі Порядок №553), яким визначено механізм надання підприємством, установою, організацією, фізичною особою, яка використовує найману працю, філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (міському, районному, міськрайонному центру зайнятості до дати припинення їх діяльності) інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до пункту 2 Порядку №553, роботодавець з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників з інвалідністю та/або з дати відкриття вакансій, на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, інформує центр зайнятості за його місцезнаходженням.

Інформація, необхідна для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, може надаватися роботодавцем центру зайнятості в електронній (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи) (пункт 3 цього Порядку).

Роботодавець може повідомити центру зайнятості про закриття вакансії (вакансій) шляхом надсилання відповідної інформації в електронній формі на офіційну електронну адресу центру зайнятості (з накладенням чи без накладення електронного підпису або печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів) або в паперовій формі (із засвідченням підписом керівника/фізичної особи - підприємця або уповноваженої ними особи) (пункт 5 означеного вище Порядку).

Згідно з пунктом 6 Порядку №553, роботодавець подає до центру зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування особи з інвалідністю, за формою звітності №3-ПН, визначеною Мінекономіки.

Наказом Міністерства економіки України від 02.04.2022 №827-22, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.05.2022 за №565/37901, затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі форма №3-ПН) та Порядок її подання (далі Порядок №827-22).

Так, пунктами 1.4, 1.5 розділу І Порядку №824-22 визначено, що форма №3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального / регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

За пунктом 1.6 розділу І Порядку №824-22, роботодавець визначає вид форми №3-ПН первинна або уточнювальна. Первинна форма №3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна форма №3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема, умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата(ів) тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та професійної назви робіт (професії/посади).

Актуальність зазначеної(их) у поданій формі №3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця (пункт 1.7 розділу І означеного вище Порядку).

Таким чином, наведені вище положення Порядку №553 та Порядку №824-22 покладають на роботодавців обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН у разі виникнення в них потреби у підборі працівників та/або відкриття відповідної вакансії. При цьому, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається роботодавцем не пізніше ніж через три робочі дні з дати виникнення у нього відповідної потреби та/або відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну з таких вакансій.

З огляду на викладене, суд вважає, що обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні для цього відповідних умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН у строк не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття відповідної вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що визначені у частині першійстатті 18 Закону №875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 11.08.2021 у справі №260/557/19 та від 22.06.2022 у справі №826/11977/18.

З матеріалів справи судом установлено, що ТОВ «Камінь-Буд» 01.06.2023 подавало до регіонального центру зайнятості звітність форми №3-ПН, у якій зазначено, що відповідач, за сприяння Державної служби зайнятості, потребує заповнення вакансії за постійною посадою/професією підсобного робітника (1 посада). При цьому, для даної вакансії роботодавцем передбачено можливість працевлаштування осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння працевлаштуванню, а саме осіб з інвалідністю (а.с.25-30).

Доказом фактичного подання відповідачем вказаної звітності слугує дата, підпис та прізвище відповідальної особи центру зайнятості, відображені у відповідних графах Форми.

Сторонами справи не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у 2023 році за згаданими вище вакансіями територіальними підрозділами центру зайнятості направлялися до відповідача на працевлаштування особи з інвалідністю, а тому, на переконання суду, останній не може нести відповідальності за ненаправлення уповноваженим органом на працевлаштування необхідної кількості осіб з інвалідністю.

Суд враховує, що адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону №875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності до учасника господарських відносин є вчинене ним як роботодавцем правопорушення в сфері господарювання (частина третя статті 217, частина перша статті 218 ГК України).

Згідно з частиною другою статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, установлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Крім того, з відзиву на позовну заяву судом установлено, що до подання відповідачем у червні 2023 року звітності форми №3-ПН, у період з січня до квітня цього року у ТОВ «Камінь-Буд» була працевлаштована одна особа з інвалідністю.

Наведене узгоджується зі змістом долучених позивачем скрін-копій Централізованого банку даних з проблем інвалідності з детальною помісячною інформацією щодо ТОВ «Камінь-Буд» (а.с.8).

Отже, як свідчать матеріали справи, у 2023 році відповідач вжив усіх необхідних заходів для недопущення порушення вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні ним господарської діяльності, оскільки: створив робоче місце для особи з інвалідністю та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформував про це уповноважені державні органи; протягом січня-квітня 2023 року мав працевлаштованою одну особу з інвалідністю; після відкриття вказаної вакансії подав звіт форми №3-ПН та не повідомляв центр зайнятості про закриття відповідної вакансії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем виконано обов`язки, передбачені частиною третьою статті 18 Закону №875-ХІІ, а саме: 1) виділено та створено робочі місця для осіб з інвалідністю; 2) створено для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; 3) забезпечено інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством; 4) надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Доказів, які б свідчили про те, що відповідач протягом 2023 року відмовив у прийнятті на роботу особам з інвалідністю, які безпосередньо зверталися на підприємство або які направлялися для працевлаштування переліченими у статті 18 Закону №875-ХІІ державними органами (установами), суду не надано.

У свою чергу, наявність у штаті ТОВ «Камінь-Буд» у період з січня до квітня 2023 року одного працівника, який мав статус особи з інвалідністю, свідчить про виконання відповідачем установленого частиною першою статті 19 Закону №875-ХІІ нормативу робочих місць у відповідний період.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що у діях відповідача немає складу правопорушення у сфері господарювання, а отже, відсутні підстави для сплати ним нарахованих позивачем адміністративно-господарських санкцій та пені.

При цьому, суд критично оцінює твердження сторони відповідача про те, що відсутність щодо нього акта перевірки органів Держпраці, яким було б установлено та підтверджено невиконання ТОВ «Камінь-Буд» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік, завідомо свідчить про необґрунтованість заявленого Фондом позову.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач звертався до Управління інспекційної діяльності у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з листом від 06.03.2024 №388/01-15 «Щодо проведення позапланових перевірок», в якому, покликаючись на вимоги Закону №875-XII, просив провести позапланові перевірки суб`єктів господарювання, в тому числі й відповідача (а.с.9-10).

У відповідь на вказаний лист, Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці листом від 04.04.2024 №ЗХ/3.3/5480-24 повідомило Фонд про відсутність правових підстав для проведення відповідних позапланових заходів контролю з огляду на приписи законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (а.с.11).

З даного приводу суд враховує, що відповідно до статті 16 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-IX (далі Закон №2136-IX), у період дії воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи можуть здійснювати за заявою працівника або профспілки позапланові заходи державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та фізичними особами, які використовують найману працю, в частині додержання вимог цього Закону, а також з питань виявлення неоформлених трудових відносин та законності припинення трудових договорів.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються у порядку, встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Позапланові заходи державного нагляду (контролю) у період дії воєнного стану здійснюються: за наявності підстав, визначених абзацами п`ятим, восьмим, дев`ятим, десятим частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; за зверненням Київської міської військової адміністрації або обласної військової адміністрації; у зв`язку з невиконанням суб`єктом господарювання приписів про усунення порушень вимог законодавства, виданих після 01.05.2022.

У період дії воєнного стану у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк приписів про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю), штрафи, передбачені статтею 265 Кодексу законів про працю України, не застосовуються.

Наведеним вище нормам Закону №2136-IX кореспондуються положення постанови Кабінету Міністрів України «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 №303 (далі Постанова №303), на підставі пункту 1 якої припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Отже, Законом №2136-IX та Постановою №303 обмежено можливість проведення територіальними органами Державної служби з питань праці у період дії воєнного стану позапланових заходів державного нагляду (контролю) суб`єктів господарювання, зокрема, за зверненням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (за винятком випадків, визначених частиною третьою статті 16 Закону №2136-IX).

А тому, на переконання суду, факт неможливості проведення відповідної перевірки суб`єкта господарювання органами Держпраці не впливає на можливість визначення та нарахування Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.

За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин та наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що суб`єктом владних повноважень не доведено факт вчинення відповідачем правопорушення у сфері соціального захисту осіб з інвалідністю, а отже, відсутні правові підстави для господарсько-правової відповідальності відповідача як учасника господарських відносин. А тому, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Камінь-Буд» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 жовтня 2024 року.

Учасники справи:

Позивач - Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Замкова, 10А/1, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 13979356)

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КАМІНЬ-БУД" (вул. Соборна, 92, с. Рокитне, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34208, ЄДРПОУ/РНОКПП 34743144)

Суддя С.А. Борискін