Ухвала

від 29.10.2024 по справі 460/12182/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

29 жовтня 2024 року м. Рівне№460/12182/24Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді Борискіна С.А., після одержання позовної заяви

Головного управління ДПС у Рівненській області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лис" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, -В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лис", в якому просило суд:

-надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу у розмірі 391 642,11 грн. за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лис", що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою суду від 15.10.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачеві усунути недоліки шляхом подання до суду: документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Станом на 29.10.2024 доказів сплати судового збору позивач суду не надав.

Разом з тим, 24.10.2024 від представника позивача надійшло клопотання, в якому зазначено, що в даному випадку орган ДПС звільнений від сплати судового збору, з огляду на вимоги п.27 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Вирішуючи подане позивачем клопотання, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду суб`єктом владних повноважень адміністративного позову немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 установлено в розмірі 3028,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України №3674-VI судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Тому, з застосуванням вказаного коефіцієнта, судовий збір, який фактично підлягає сплаті становить 2422,40 грн.

Суд враховує, що відповідно до п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом при вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання цього позову, враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 04.10.2023 у справі №560/13598/22, від 28.07.2023 у справі №560/13604/22.

Так, Верховним Судом у постанові від 04.10.2023 у справі №560/13598/22 зазначено, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" від 03.11.2022 (далі - Закон №2719-IX), який набрав чинності 25.11.2022, частину першу статті 5 Закону №3674-VI доповнено пунктом 27 такого змісту: "центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону №2719-IX, серед іншого, цей законопроект розроблений з метою економії та оптимізації бюджетних коштів на сплату контролюючими органами судового збору у питаннях, пов`язаних зі стягненням сум узгоджених грошових зобов`язань платників податків.

Таким чином, відповідно до внесених змін податковий орган звільняється від сплати судового збору у тих справах, предметом судового розгляду в яких є стягнення податкового боргу.

Верховним Судом також зазначено, що п.27 ч.1 ст.5 Закону №3674-VI має чітку вказівку на звільнення податкового органу від сплати судового збору саме за подання позову про стягнення сум податкового боргу, проте не в частині надання дозволу на погашення усієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває в заставі.

Крім того, Верховним Судом зауважено, що "стягнення коштів визначається статтею 95 Податкового кодексу України, в свою чергу арешт майна врегульований статтею 94 Податкового кодексу України і є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Тобто, як примусове стягнення податкового боргу, так і арешт майна платника податків є окремими, самостійними заходами, спрямованими на погашення податкового боргу, а тому відсутні підстави уважати, що позовна вимога про накладення арешту на кошти та інші цінності боржника є похідною від вимоги щодо стягнення податкового боргу, оскільки підставою для накладення арешту, згідно з статті 94 Податкового кодексу України, є не тільки певні обставини щодо погашення податкового боргу, а й інші, не пов`язані з наявністю податкового боргу (наприклад, недопуск контролюючого органу до перевірки)".

В силу імперативних вимог ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що за приписами п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з пп.88.1, 88.2 ст.88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Порядок продажу майна, що перебуває у податковій заставі, врегульовано положеннями ст.95 ПК України.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

У відповідності до вимог пп.20.1.34-1 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Таким чином, системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - це захід забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків щодо погашення податкового боргу, який передує прийняттю контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Крім того, суд зауважує, що ПК України розмежовує підстави звернення податкового органу до суду та надає йому право звертатися до суду з позовом, зокрема: щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (пп.20.1.30 п.20.1 ст.20); щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень (пп.20.1.31 п.20.1 ст.20); якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов`язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов`язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом (пп.20.1.32 п.20.1 ст.20); щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп.20.1.33 п.20.1 ст.20); щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп.20.1.34 п.20.1 ст.20); щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (пп.20.1.34-1 п.20.1 ст.20) тощо.

Отже, надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу або його частини за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу, а відтак у розумінні п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач (податковий орган) у даному випадку не звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позову з такою вимогою.

Зважаючи на викладене, правові підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову у суду відсутні.

Таким чином, суд констатує, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви відповідно до ухвали суду від 15.10.2024.

За правилами п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За таких обставин, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

В силу вимог ч.8 ст.169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складений 29 жовтня 2024 року

Суддя С.А. Борискін