Рішення

від 28.10.2024 по справі 500/5069/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/5069/24

28 жовтня 2024 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" до Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБУД" звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №067276 від 23.07.2024 в розмірі 51000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваною постановою №067280 до позивача застосовано адміністративно - господарський штраф в сумі 51000,00 грн. Підставою для застосування даного штрафу був акт перевірки АР №055800 від 05.06.2024 яким зафіксовано перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством вагових норм визначених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач вказує, що відповідач не повідомив його належним чином про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивач був позбавлений можливості надати пояснення та документи на підтвердження того, що на момент перевірки водій транспортного засобу марки МАЗ 6501С5-584-000, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах із позивачем, а сам транспортний засіб було передано у орендне користування ПП "ТІЕРРА".

З врахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" до Відділу державного нагляду (контролю) в Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №067276 від 23.07.2024 відмовити повністю.

Вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивачем подано заперечення на відзив на позовну заяву у яких він підтвердив аргументи, що викладені у позовній заяві, та зазначив, що він не є власником транспортного засобу, який вказаний у ТТН, а тому не наділений повноваженнями щодо проведення перереєстрації транспортного засобу. Крім того вказав, що між ним та ТОВ "ЛАЗЕР-ЛЕНД" відсутній договір про надання послуг з перевезення будь-яких вантажів, а тому сама товарно-транспортна накладна, яка зазначена у акті перевірки, не підтверджує його статус як перевізника.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді у відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Чернівецькій області на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок від 31.05.2024 та направлення на рейдову перевірку №003522 від 31.05.2024 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а.д М -19, 499 км+070, Чернівецька область.

05.06.2024 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб марки МАЗ н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 .

Власником транспортного засобу є ТОВ "Альфа-Лізинг Україна".

Водієм для перевірки надано товарно-транспортну накладну №866 від 05.06.2024, відповідно до якої здійснювалося перевезення вантажу (щебінь). Автомобільним перевізником зазначено ТОВ "БМБУД".

Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) посадовими особами Укртрансбезпеки на вищезазначеній ділянці дороги проводився габаритно - ваговий контроль.

За результатами проведення габаритно - вагового контролю зазначеного транспортного засобу (талон зважування знаходиться в матеріалах справи) було встановлено перевищення вагових параметрів, - вага транспортного засобу становила 33,96 т, що перевищує нормативно визначені 24 т на 35,84%; навантаження на здвоєні осі транспортного засобу становило 26,2 т, що перевищує нормативно визначені 18 т на 46%.

Зважаючи на виявлене порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР055800 від 05.06.2024, Довідку №0079806 від 05.06.2024 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, Акт №0061466 від 05.06.2024 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та Акт про блокування транспортного засобу №АБ003653 від 05.06.2024.

В акті №АР055800 від 05.06.2024 зафіксовано порушення вимог п. 22.5 Правил дорожнього руху України та статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини 1 статі 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №АР055800 від 05.06.2024 було призначено на 23.07.2024, про що позивача повідомлено листом.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань місцезнаходження Україна, 47734, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, село Настасів, вул. Плебанівка, будинок 712/9 на вказану адресу і було направлено лист-повідомлення.

Відповідно до трекінгу відправлень АТ "Укрпошта" за номером 0600940101465, вказаний лист перебував у точці видачі 13.07.2024.

23.07.2024 в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову №067276 про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Також матеріали справи містять Договір фінансового лізингу №850-ЛВ-МСБ-Ф-243 від 16.08.2021, укладений між ТзОВ "Альфа-лізинг Україна" та ТзОВ "БМБУД", згідно якого автомобіль марки МАЗ 6501С5-584-000, ДНЗ НОМЕР_1 передано у строкове платне володіння та користування позивача. Дана обставина визнається у позовній заяві.

Крім того, до матеріалів справи позивачем додано лист ПП "ТІЕРРА" від 02.08.2024 №02/08/2024 у якому останнє на запит позивача повідомляє, що зазначені у запиті номери товарно - транспортних накладних: ТТН №868 від 05.06.2024 року; ТТН №863 від 05.06.2024 року; ТТН №866 від 05.06.2024 року - співпадають із номерами які внесені в Журнал обліку фактур, товарно-транспортних накладних. Однак, підтвердити чи спростувати чи саме ці товарно-транспортні накладні належать ПП "ТІЕРРА" не вдасться можливим так як не долучені їх копії. Крім того, ПП "ТІЕРРА" повідомило позивача, що 05.06.2024 надавало послуги з перевезення щебеневої продукції ТОВ "ЛЕЗЕР-ЛЕНД" транспортними засобами орендованими у ТОВ "БМБУД" згідно Договору оренди №01/04/24 від 01 квітня 2024 року.

Відповідно до Договору оренди №01/04/24 від 01 квітня 2024 року та акту прийому передачі до нього, укладених між ТзОВ "БМБУД" та ПП "ТІЕРРА", автомобіль марки МАЗ 6501С5-584-000, ДНЗ НОМЕР_1 передано у орендне користування ПП "ТІЕРРА".

Не погодившись із прийнятою постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 4 зазначеного Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

За нормами статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон №2344-III) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до 6 Закону №2344-III, державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону №2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Суд зазначає, що процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Пунктом 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок № 1567), передбачено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: - наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; - додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; - додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); - відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; - оснащення таксі справним таксометром; - відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; - додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; - наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; - додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; - виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Згідно із пунктами 20, 21 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

За визначенням, наведеним у Порядку №879:

підпункт 2 пункту 2 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу;

підпункт 11 пункту 2 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання);

пункт 3 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі Правила).

Відповідно до пункту 1 Правил визначено, що вони встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими Правилами, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з пунктами 2, 3 даних Правил Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як встановлено пунктом 4 Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 25 Правил визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Пункт 1 Порядку №879 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах.

Підпунктом 5 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами", після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закон України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 №2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку №879 такий визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Порядком №879 визначено, що точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).

Як свідчать матеріали справи, оскаржуваною постановою від 23.07.2024 №067276 позивача притягнуто до відповідальності за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Абзацом 17 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Так, статтею 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Так підставами для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, згідно доводів позивача, є:

- що позивач не здійснював перевезення вантажу як автомобільний перевізник, оскільки автомобіль, що був предметом рейдової перевірки передано у користування ПП "ТІЕРРА", а його водій ОСОБА_1 на час перевірки не перебував у трудових відносинах з позивачем;

- процедурні порушення з боку відповідача в частині порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме не повідомлення про розгляд справи.

За нормами статті 48 Закону №2344-ІІІ при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363). Приписами пункту 1 Правил визначено: вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Відповідно до пункту 11.3 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

У відповідності до п.11.4. Правил №363 після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Згідно п.11.5. Правил №363 у разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Згідно з частиною другою статті 49 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Суд зауважує, що згідно товарно-транспортної накладної від 05.06.2024 №866 на момент перевірки здійснювалося перевезення вантажу. Автомобільним перевізником зазначено ТОВ "БМБУД".

Верховним Судом у поставові від 01.06.2023 року у справі №640/39442/21 досліджувалося питання суб`єкта відповідальності, передбаченої абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III "Про автомобільний транспорт" та наголошено, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону №2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу. Не без того, що надання цієї послуги може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої абзацом 14 ч.1 ст. 60 Закону №2344-III. Тому автомобільний перевізник у справах за позовами про оскарження штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі Закону України №2344-III "Про автомобільний транспорт" не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть збігатися. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 та від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що у контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Верховний Суд зауважував, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

Тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії, зокрема і у постанові від 22 лютого 2024 року у справі №520/4486/23.

Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу під час проведення перевірки здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної №866 від 05.06.2024, яку пред`явив водій ОСОБА_1 уповноваженим особам Укртрансбезпеки. У вказаній ТТН зазначено автомобільний перевізник - БМ БУД код ЄДРПОУ 410037833, вантажовідправник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурдяківський спецкар`єр", вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БСК Трейдінг".

При цьому, в акті про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №055800 від 05.06.2024, контролюючим органом зроблено посилання на товарно-транспортну накладну №866 від 05.06.2024, де зазначено автомобільним перевізником позивача.

Суд наголошує, що формування та збір документів для перевезення вантажу завершується на початку руху та мають бути у водія на руках. Саме на підставі первинних документів, які надані водієм на місці зупинки транспортного засобу, а не інших документів, наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини, зокрема, щодо перевізника.

Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідки відповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами.

У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортного засобу матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази), та встановлено, що перевізником у даному випадку є позивач.

Підсумовуючи викладене вище, на переконання суду, товарно-транспортна накладна №866 від 05.06.2024 та акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт №055800 від 05.06.2024 є належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження тієї обставини, що перевізником під час здійснення 05.06.2024 рейдової перевірки транспортного засобу марки МАЗ 6501С5-584-000, номерний знак НОМЕР_1 був позивач.

Крім того, за приписом частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання є джерелом підвищеної небезпеки.

У зв`язку із цим, позивач, як володілець транспортного засобу МАЗ 6501С5-584-000, номерний знак НОМЕР_1 на підставі договору фінансового лізингу, на переконання суду зобов`язаний був виявити високого рівня обачність для того, щоб забезпечити належне використання даного транспортного засобу особами, яким він передає право користування ним чи допускає до експлуатації, в тому числі і відображення реальної інформації про користувача та перевізника у супровідних документах, що можуть бути предметом перевірки контролюючими органами.

З огляду на зазначене, судом відхиляються доводи позивача про те, що він не може вважатись автомобільним перевізником, оскільки автомобіль переданий у користування іншій особі, а водій не перебував із ним у трудових відносинах на час рейдової перевірки.

Безпідставним також є і посилання позивача на лист ПП "ТІЕРА" від 02.08.2024 №02/08/2024, так як у ньому не підтверджується належність товарно-транспортної накладної №866 від 05.06.2024 цьому підприємству.

Що доводів позивача про те що, посадовими особами Укртрансбезпеки було порушено процедуру розгляду справи суд зазначає таке.

Згідно пунктів 25-27 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи (пункт 25). Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням (пункт 26). У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункт 27).

Аналіз положень наведених пунктів Порядку № 1567 дає підстави для висновку, що адміністративний розгляд справи про застосування адміністративно-господарського штрафу відбувається у відповідному органі державного контролю із обов`язковим належним повідомленням (рекомендованим повідомленням чи під розписку) суб`єкта господарювання.

Крім цього, із зазначених пунктів Порядку №1567 можна дійти висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів виноситься керівником органу державного контролю або його заступником за наявності достатніх підстав, встановлених під час адміністративного розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Відтак, щодо доводів позивача про те, що відповідачем не було повідомлено його у належний спосіб про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, то суд останні відхиляє, оскільки до матеріалів справи долучено витяг відстеження поштового відправлення (трекінг №0600940101465) із офіційного сайту Укрпошти, згідно якого вказане відправлення відправлено 11.07.2024 та вручено позивачу 31.07.2023.

При цьому з дати надходження його до точки видачі/доставки (13.07.2024) до дати розгляду справи про застосування адміністративно-господарського штрафу (23.07.2024) минуло десять днів, що на переконання суду було достатнім строком для підготовки позивача до розгляду справи, за умови своєчасного отримання ним повідомлення.

Суд погоджується з доводами відповідача з посиланням на практику Верховного Суду, що добросовісна поведінка суб`єкта господарювання передбачає забезпечення ним отримання кореспонденції за адресою його місцезнаходження, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

З огляду на зазначене, відповідач належним чином повідомив позивача про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку із неявкою позивача, правомірно розглянув справу без його участі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17.

Відтак, суд вважає, що у відповідача були наявні підстави як для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт без участі представника ТОВ "БМБУД", так і для застосовування до останнього адміністративно-господарського штрафу згідно з абзацом 17 частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Суд також звертає увагу на те, що згідно правової позиції Верховного Суду у справі №820/4810/17 від 01 березня 2018 року відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до якої до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України. Доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень, закріплених статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

Згідно частин першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд доходить висновку, що відповідачем доведена правомірність винесення спірної постанови, а тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат не вирішується, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБУД" до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу №067276 від 23.07.2024 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 28 жовтня 2024 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "БМБУД" (місцезнаходження: вул. Національного Відродження, 27, с-ще Велика Березовиця, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47725, код ЄДРПОУ: 41037833);

відповідач:

- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Тролейбусна, 12, м. Тернопіль, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, 46027, код ЄДРПОУ: 39816845).

Головуючий суддяМартиць О.І.