Рішення

від 28.10.2024 по справі 520/22052/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року Справа № 520/22052/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" до Харківської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,

у с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 29.07.2024 №UA807000/2024/000474/2; - визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2024 №UA807200/2024/000570; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що позивачем при здійсненні митного оформлення товарів надано всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митниця, в порушення норм Митного кодексу України, безпідставно прийняла оскаржуване рішення та неправомірно застосувала другорядний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідачем подано відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що при проведенні перевірки документів, що були надані для митного оформлення, виявлено наступне. Карта відмови не підлягає оскарження, адже її було виконано позивачем шляхом здійснення декларування товару за новою митною декларацією. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2015 (справа № 826/4418/14). Заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж вартість та їх рівні по митним оформленням проведеним митними органами України в митному режимі «імпорт». Відтак позивачу необхідно було надати документи, щодо підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару. Окрім цього, оскільки подані документи не спростовували сумнівів відповідача щодо дійсності задекларованої митної вартості товарів, відповідачем застосовувано резервний метод у відповідності до ст. 64 МК України резервним методом. Наведені обставини свідчать про правомірність оспорюваного рішення та необґрунтованість позовних вимог. Витрати на професійну правничу допомогу не підтверджено актами виконаних робіт, така є неспіввісною із заявленими позовними вимогами. Просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення, які є аналогічними змісту обставин, які викладені у адміністративному позові.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, між Багатопрофільною приватною фірмою "АСТРА" Україна (Покупець) та «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» Китай (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт від 29.03.2021 №29/03/21 (далі контракт) /а.с. 28-34/.

Відповідно до контракту продавець продає, а покупець купує товар по ціні та в кількості згідно Інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту на суму 100000,00 дол. США на умовах, викладених в контракті (п. 1 контракту) /а.с. 28-34/.

Сторонами контракту 14.05.2021 укладено та підписано доповнення відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар по ціні та в кількості згідно Інвойсів, які є невід`ємною частиною контракту на суму 600000,00 дол. США на умовах, викладених в контракті /а.с. 35-36/.

01.03.2022 укладено доповнення № 2 до контракту у якому сторони контракту передбачили, що загальна суму контракту складається суму усіх інвойсів, які будуть виставлені протягом строку дії цього контракту /а.с. 36/.

Згідно з п.п. 3.1 - 3.3 контракту продавець постачає товар по даному контракту на умовах, вказаних в Інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту відповідно до Правил ІНКОТЕРМС (2010). Поставка повинна бути здійснена протягом 15 календарних днів з дня виставлення Інвойсу. Датою постачання вважається дата виписки коносаменту компанією-перевізником.

Документи, які додаються на товари: 1) рахунок - фактура, 2) пакувальний лист, 3) коносамент/CMR, 4) сертифікат походження, 5) сертифікат якості, 6) експортна декларація.

Відповідно до цього контракту відбулась поставка наступного товару ровінг зі скловолокна, призначений для виробництва склопластикових виробів шляхом армування: ECR15-200D-608, 1075 кг, ECR17-1200D-608, 19363 кг, виробник «SHANDONG FIBERGLASS GROUP CORP» (Китай).

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17.

Багатопрофільна приватна фірма "АСТРА"(БПФ "АСТРА") 29.07.2024 через свого декларанта ФОП ОСОБА_1 подала до митного оформлення митну декларацію від 29.07.2024 №24UА807200011483U5 та додані до неї документи, а саме: пакувальний лист (Packinglist) від 13.05.2024; рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № SDFE3240503 від 13.05.2024; коносамент (Bill of lading) від 17.05.2024 № 237489451; автотранспортна накладна (Road consignment note) від 25.07.2024 №440997-1; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 17.05.2024№ С246722314500077; банківський платіжний документ, що стосується товару від 01.05.2024 №260; банківський платіжний документ, що стосується товару від 12.07.2024 №268; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 25.07.2024 №LS4576029; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 25.07.2024 №440997-1; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 13.04.2024; страховий поліс від 19.05.2024 №11153003902511940984; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 1 від 14.05.2021; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) додаток 2 від 01.03.2022; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 29.03.2021 №29/03/21; договір про надання послуг митного брокера від 27.12.2012 №82; договір (контракт) про перевезення від 20.06.2023 №1677; договір (контракт) про перевезення від 19.07.2024 №19/07/2024; договір (контракт) про перевезення від 02.02.2021 №242511; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю (Сертифікат якості) від 13.05.2024; копія митної декларації країни відправлення *422720240000474893* від 16.05.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів №24UA807200011483U5 від 29.07.2024. перелік поданих документів позивачем до відповідача наведено у карті відмова. Дана обставина щодо поданих документів відповідачем не оспорюється, а тому приймається судом до уваги /а.с. 12/.

З підстав спрацювання системи ризиків, згенерованих АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів, митним органом запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів.

Суд відмічає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відатк, 29.07.2024 відповідачем направлено позивачу повідомлення щодо митної декларації. Запропоновано надати додаткові документи з питань викладених у повідомленні.

За результатами перевірки оспорюваної митної декларації, а також інших документів, наданих позивачем відповідно до Митного кодексу України митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за митною декларацією від 29.07.2024 № UA807000/2024/000472/2 за другорядним методом (за резервним методом) відповідно до положень статті 64 МК України та з додержанням вимог частини другої статті 55 МК України і Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012.

В оскаржуваному рішенні зазначено причин, через які заявлену декларантом митна вартість не може бути визнано на підставі вимог ст. ст. 54, 55, 57-63 Mитного кодексу України: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: - наявні рішення про визначення митної вартості за подібним товаром по даному підприємству;- наданий до митного оформлення прайс-лист від 13.04.2024 є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо БПФ "АСТРА" та не відображає "дійсну вартість" у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців: відсутня Заявка, що передбачені п. 1.2 умовами договору про надання послуг із перевезення вантажів від 19.07.2020 №19/07/2024;- відсутня 100% оплата згідно п. 4.1 договору на транспортно-експедиційні послуги згідно контракту від від 19.07.2024 №19/07/2024:- відсутня Заявка, передбачена и 1.2 умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677;- декларантом не надано повну скан копію договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677;- відсутній транспортний договір щодо морського перевезення згідно коносаменту №237489451:- відсутній переклад митної декларації країни відправлення №*422720240000474893*, ma страхового поліса №11153003902511940984, що суперечить вимогам ст. 254 МКУ:- відсутній платіжний документ, що підтверджує оплату морського фрахту згідно коносаменту №237489451;- відсутні каталоги, загальні справжні прейскуранти (прайс- листи) від виробника товару. також за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) товар, що прийшов в контейнері №MRKU8884869. було вивантажено з судна у порту GDANCK (Польща) 22.07.2024 року. Згідно інформації з caumy www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 25.07.2024, СМР 440997-1 складена 25.07.2024. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документ. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортувания не підтвердженні документально, не визначені кількістю та достовірно, що суперечить положенням п. 2 ч. 2ст. 52, ч. 2,9,10 та 21 ст. 58 МКУ; З урахуванням умов пунктів 4.1, 4.2 зовнішньоекономічного Контракту та 100 відс. передоплати частинами (80 відс. передоплата; 20 відс. проти копії коносамента), визначеної у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 01.05.2024 № 260, від 12.07.2024 № 268 не можуть бути взяті до уваги як документи, що тотверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки містять у графі 70 «Призначення платежу» інформацію про інвойс 26.04.2024 №SDFE3240503, дата якого не відповідає даті поданого до митного оформлення (від 13.05.2024 SDFE3240503), що не дає можливості ідентифікувати такі платіжні інструкції з оцінюваним товаром. При цьому, оплату за платіжною інструкцією від 12.07.2024 №268 здійснено значно пізніше дати видання коносаменту від 13.05.2024 №237489451, що суперечить умовам оплати, визначеним у інвойсі від 13.05.2024 №SDFE3240503. у пакувальному листі від 13.05.2024 наявні відомості про коносамент від 17.05.2024 №237489451, який видано пізніше такого пакувального листа. При цьому, у зазначеному коносаменті відсутні підписи уповноваженої особи перевізника (капітана, судноплавного агента), що може свідчити про нечинність такого коносаменту, а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару; 2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України;- прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄAIC Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час становить: товар 1) 1,52 $/кг. Враховуючи вищезазначене, митну вартість даного товару скориговано до цього рівня. Джерелом інформації для даного Рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація на подібний (аналогічний) товар. Проаналізувавши якість товару, репутацію на ринку, країну виробництва, країна відправлення CN (China), однакові умови поставки CIF було обрано митну декларацію оформлену у максимально наближений час №UA204150/2024/2197 від 25.06.2024. При прийнятті даного рішення застосовані Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МКУ. Розрахунок митної вартості складає: товари 1) 1.52 $/кг /а.с. 11/.

Також, на підставі вказаного вище рішення про коригування митної вартості товару, Харківською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807200/2024/000570 від 29.07.2024 /а.с. 12/.

Надалі, товар був оформлений та випущений у вільний обіг за скорегованою митною декларацією від 29.07.2024 № 24UA807200011511U2 /а.с. 15/.

Не погоджуючись із вищевказаними рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Рішення відповідача про коригування митної вартості товару та картки відмови позивач вважає протиправними, у зв`язку із чим просить їх скасувати та з метою захисту свої порушених прав звернувся до суду із відповідним адміністративним позовом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, суд прийшов наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 Митного кодексу України (частина третя статті 54 Митного кодексу України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).

Підстави для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачені частиною другою статті 58 Митного кодексу України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За правилами статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64); митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (частина 2 статті 64).

Виходячи з вищевикладеного Митний кодекс України вказує на те, що у випадку застосування резервного методу митна вартість обов`язково повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Суд установив, що джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару є митна декларація від №UA204150/2024/2197 від 25.06.2024 (із розрахунку 1, 25 дол. США за кг).

Посилання у рішенні про коригування митної вартості лише на номер митної декларації, як на джерело цінової інформації, не свідчить про належне обґрунтування митним органом можливості визначення митної вартості за резервним методом.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа №804/1755/17), від 15.10.2024 (справа № 520/6058/24).

Суд повторно відмічає, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Попри те, рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Суд критично оцінює застосування митницею ціни - 1.52 дол. США /кг за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо тверджень відповідача, про відсутність перекладу митної декларації країни відправлення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.3 ст.57 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства відповідної країни.

Крім того, згідно з листом Державної митної служби України від 08.10.2010 № 11/2- 10.16/11627-ЕП, адресованим Начальникам регіональних митниць (крім Регіональної інформаційної митниці), на який у запиті від 03.10.2023 посилається митний орган при витребуванні додаткових документів, начальникам митниць, з метою вирішення питання практичної реалізації Угоди про інформаційне забезпечення між Держмитслужбою та Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати, 02.08.2010 підписано протокол, яким передбачено, зокрема, що експортна митна декларація на товари походженням з КНР може використовуватися митними органами України як додаткова довідкова інформація за умови верифікації такої декларації та її перекладу на державну мову Українським національним комітетом Міжнародної торгової палати.

Відтак, вимога митниці про надання перекладу документів українською мовою є правомірною лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей.

Разом з цим, відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару не наведено обставин в обґрунтування необхідності надання перекладу вказаної експортної декларації, пов`язаних з перевіркою або підтвердженням відомостей, зазначених у митній декларації. Так само не зазначено обґрунтування необхідності здійснення декларантом верифікації декларації країни відправлення, враховуючи, що в силу положень вказаного листа Державної митної служби України, на який посилається сам відповідач, верифікована експортна митна декларація використовується митними органами виключно як додаткова довідкова інформація.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 (справа № 520/10709/18), від 31.03.2020 (справа № 160/7049/19), від 25.11.2020 (справа № 640/4941/19).

Щодо наданий до митного оформлення прайс-лист від 13.04.2024 то такий є офертою для покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо БПФ "АСТРА" та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Суд зазначає, що відповідно до постанови Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі №815/1780/17, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, який продавець може оформлювати в довільній формі, та на власний розсуд. Прайс-лист не є основним документом для підтвердження митної вартості товару, тому будь-які сумніви в правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу про необхідність коригування митної вартості товару».

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року (справа №810/690/17) прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару».

Щодо аргументів про відсутність заявки, що передбачена п. 1.2 умовами договору про надання послуг із перевезення вантажів від 19.07.2020 №19/07/2024; - відсутність 100% оплата згідно п. 4.1 договору на транспортно-експедиційні послуги згідно контракту від 19.07.2024 №19/07/2024; - відсутність заявка, передбачена н 1.2 умовами договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677; - декларантом не надано повну скан копію договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 20.06.2023 №1677; - відсутність транспортного договору щодо морського перевезення згідно з коносаменту №237489451, суд зазначає таке.

За офіційними правилами тлумачення торгівельних торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року) CIF «Вартість, страхування і фрахт» означає, що продавець зобов`язаний сплатити витрати на фрахт і страхування, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь-якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. За умовами CIF на продавця покладаються обов`язки щодо митного очищення товару для експорту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2019 року (справа № 822/1185/17) щодо використання термінів умов постачання згідно з «Інкотермс» на умовах CIF, коли продавець виконує постачання (товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження) та зобов`язаний оплатити витрати та фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення, а ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати після відвантаження переходять на покупця.

Згідно статті 53 ч.2 пункту 6 Митного Кодексу України декларантом для підтвердження заявленої митної вартості подаються транспортні (перевізні документи: CMR № 440997-1 від 25.07.2024, коносамент № 237489451 від 17.05.2024, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінювальних товарів (договори надання послуг з перевезень вантажів № 1677 від 20.06.2023, № 19/07/2024 від 19.07.2024, № 242511 від 02.02.2021, рахунок на оплату № LS-4576029 від 25.07.2024, довідка про транспортні витрати № 440997/1 від 25.07.2024).

З огляду на викладене суд критично оцінює доводи відповідача з цих питань, які стали однією із підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Щодо тверджень митного органу, що позивачем не подана заявка (разовий договір), що укладається на підставі основного договору на транспортно-експедиційне обслуговування, суд відмічає таке.

Згідно з наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (надалі Правила), які зокрема визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільним автомобільного транспорту.

Правила чітко визнають де вони використовуються в України, для внутрішніх перевезень. Для транспортування вантажів автомобільним транспортом між країнами, Україна ратифікувала Законом України № 57-V від 01.08.2006 Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (офіційно скорочена назва конвенція CMR).

Згідно ст.1 конвенції CMR застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах. Статтею 9 вказує, що вантажна накладна (CMR) є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. Вантаж Позивача транспортувався згідно з CMR № 440997-1 від 25.07.2024р, в якій вказано: «Данная перевозка,несмотря ни на какие прочие договора, осуществляется в соответствии с условиями Конвенции о договоре международной дорожной перевозки грузов (КДПГ)» що свідчить про використання єдиного автомобільного документа CMR для перевезення вантажів автомобільним транспортом при міжнародних перевезеннях, який представлений Харківський митниці при оформленні вантажу по ВМД № 24UA807200011483U5 від 29.07.2024 та виконання вимог ст.53, ч.2. п.6 Митного кодексу України № 4495 від 13.03.2012 в частині представлення транспортних документів, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно з правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 31 травня 2019 року (справа № 804/16553/14) якщо закон не визначає доказ/докази, якими має бути підтверджений розмір витрат на перевезення, то такі витрати можна підтвердити будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид таких доказів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом для підтвердження витрат на перевезення товарів».

Аналогічна правова позиція викладена також у поставові Верховного Суду від 15.10.2024 (справа № 520/6058/24).

Стосовно висновку Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» № 1464 від 29.07.2024.

Відповідач стверджує, що висновок взятий митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, так як висновок підготовлений з порушеннями, не може однозначно засвідчувати обґрунтованість висновку, які в ньому наведені у зв`язку з відсутністю документального підтверджених даних.

Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларант має право надати додаткові документи, висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями про вартість товару.

Згідно з ст.33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оцінку діяльності в України» спори, пов`язанні з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються у судовому порядку.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 16 квітня 2019 року (справа № 810/4440/16) висновок експертного товарознавчого дослідження щодо визначення вартості товару за своєю суттю є результатом практичної діяльності фахівця- оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання. Тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару та має консультаційний характер.

З огляду на викладене, відповідачем не оскаржено у судовому порядку висновок державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» від 29.07.2024 № 1464, такий є дійсним, а відтак береться судом до уваги, адже вказує на можливу достовірність контрактної вартості товару та такий доказ оцінюється судом у сукупності із іншими наявними у справі доказами.

Щодо посилань відповідача на те, що у платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах № 260 від 01.05.2024 та № 268 від 12.07.2024 є відмінності із сумою вказаною в інвойсі № SDFE3240503 від 26.04.2024 судом встановлено наступне.

Позивачем надано пояснення про те, що процедура поставки товару розпочалась з укладення декількох інвойсів на передплату, серед яких був і інвойс на передплату № SDFE3240503 від 26.04.2024 який і зазначений у гр. 70 «Призначення оплати. Призначення платежу» платіжній інструкції в іноземній валюті № 260 від 01.05.2024, як один із трьох інвойсів на передплату за партію товару, яка була сформована з трьох інвойсів на передплату, тому жодних розбіжностей щодо дати та номеру інвойсу у платіжній інструкції в іноземній валюті № 260 від 01.05.2024 допущено не було.Після готовності товару до відправки та визначення точної ваги з боку продавця було сформовано комерційний інвойс (остаточний інвойс) № SDFE3240503 від 13.05.2024 з точною вагою та кінцевою вартістю товару. При цьому, номер інвойсу не змінюється, а дата зазначається нова.

Наведені аргументи не спростовані стороною відповідачем належними доказами, а відтак доводи сторони позивача суд бере до уваги, адже вони узгоджуються із умовами контракту відносно того що, сума контракту визначається сумою усіх інвойсів, тобто таких може бути декілька на виконання умов такої угоди.

Щодо твердження митного органу про те, що оплату за платіжною інструкцією від 12.07.2024 № 268 здійснено значно пізніше дати видання коносаменту від 17.05.2024 № 237489451» то у інвойсі № SDFE3240503 від 13.05.2024 вказано « 20% against the copy of B/L» (20% проти копії B/L), але не вказано дату, коли потрібно провести цю оплату, тому покупець зробив доплату 12.07.2024, що не суперечить даному інвойсу, однак відсутні підписи уповноваженої особи перевізника, то судом дійсно установлено, що такий документ сформований у електронному вигляді, а тому наявність особистого підпису осіб не вимагає.

Стосовно тверджень відповідача, що довідка про транспортні витрати від 25.07.2024 № 440997/1 не може бути документом, який свідчить що саме товар, задекларований відповідно ЕМД №24UA807200011483U5 від 29.07.2024 перевозився ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», то дана довідка надрукована на фірмовому бланку ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» і містить відомості про автомобіль, яким перевозився товар, зазначений у ЕМД №24UA807200011483U5 від 29.07.2024: ВК5149ІА/ВК3180XF. Фрахт товару (морське перевезення та інші витрати за межами митної території України) не включений до даної довідки про транспортні витрати тому, що на умовах постачання «СIF Gdansk» (Інкотермс 2010), зазначених у ЕМД від 29.07.2024 №24UA8072000011483U5, ці витрати вже включені до ціни товару. Відтак суд бере до уваги аргументи позивача з цього питання.

Стосовно рахунка на оплату транспортних послуг від 25.07.2024 № LS-457029, суд зазначає, що у рахунку розписані всі витрати, понесені БПФ «АСТРА» при транспортуванні товару як за межами державного кордону України (п. 3, п. 4), так і на території України (п. 1, п. 2, п.5). Фрахт товару (морське перевезення та інші витрати за межами митної території України) не включений до даної довідки про транспортні витрати тому, що на умовах постачання «СIF Gdansk» (Інкотермс 2010), зазначених у ЕМД №24UA8072000011483U5 від 29.07.2024, ці витрати вже включені до ціни товару.

Щодо твердження митного органу, що за інформацією в мережі Інтернет (сайт www.maersk.com/tracking) товар, що прийшов в контейнері №MRKU8884869, було вивантажено з судна у порту GDANCK (Польщя) 22.07.2024. Згідно інформації з сайту www.maersk.com/tracking товар навантажено на транспортний засіб для доставки в Україну 25.07.2024, CMR 440997-1 складена 25.07.2024. Таким чином вбачаються додатково понесені витрати на зберігання товару в порту призначення, однак вищевказані витрати не зазначені у відповідних графах ДМВ та не відображенні в жодному документі.

Згідно з статті 14.1.12 Податково Кодексу України базова ставка фрахту сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування. Згідно статті 14.1.260 «фрахт винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;».

Отже, витрати на зберігання товару включаються до фрахту, а на умовах постачання «СIF Gdansk» (Інкотермс 2010), зазначених у ЕМД №24UA8072000011483U5 від 29.07.2024, ці витрати вже включені до ціни товару.

Враховуючи наведене вище, провівши аналіз поданих доказів, як окремо кожен так і в їх сукупності, суд прийшов переконання про те, що жодних розбіжностей, наявності ознак підробки або не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари не встановлено, адже усі дії щодо ціни підтверджено як самим контрактом, так і додатками до контратку, інвойсами, договорами. Дії сторін з цього питання були послідовним, жодних ознак які б свідчили про їх невідповідність між собою не установлено. Відповідачем не підтверджено належними доводами неправильність визначення митної вартості позивачем за основним методом та таке відповідачем не спростовано, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд прийшов наступного.

Відповідачем прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29.07.2024 №UA807200/2024/000570.

Згідно ст. 256 МК України відмова у митному оформленні є письмовим вмотивованим рішенням органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення через невиконання декларантом умов. Рішення повинне містити причини відмови та вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких дозволить здійснити митне оформлення.

Аналізуючи відомості, які містяться в оспорюваній картці відмові, то остання на переконання суду не є вмотивованою, оскільки не містить обґрунтування причин відмови, не зазначено, які вартісні показники є непідтвердженими та які відомості є неповними.

Окрім цього, підстави відмови суперечать одна одній, оскільки або документи не були подані, або вони не містять інформацію щодо складових митної вартості товарів. Документи, передбачені ст. 53 МК України, були подані до митного оформлення та підтверджують числові значення складових митної вартості.

Суд повторно відмічає, що позивачем доведено належними, допустимими доказами митну вартість товарів та відомості щодо ціни, що була сплачена за ці товари, а відтак у відповідача були відсутні підстави для прийняття картки відмови.

Покликання сторони позивача на постанову Верховного Суду від 16.09.2015 (справа № 826/4418/14), що оспорювання картки відмови не є належним способом захисту, адже позивачем подано нову митну деескалацію за якою товар був випущений в обіг, а відтак така не призведе до поновлення порушеного права, суд прийшов наступного.

Відповідно до правових позицій викладених у постановах Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі № 821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі № 825/1990/17, надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг-під гарантію або шляхом подання нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг під гарантію чи за новою декларацією.

Отже норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного товару та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення.

Разом з тим картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості.

З огляду на викладене суд прийшов висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача про коригування митної вартості і картки відмови слід визнати протиправними, у зв`язку із чим такі підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 6155,66 грн.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд установив, 31.10.2023 між позивачем та адвокатським об`єднанням «Борбонюк» укладено договір про надання правової допомоги № 3 /а.с. 56-58/.

Згідно з ч. 3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 наведеної статті передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України, відповідно до якої розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідач у відзиві на позов наводить аргументи про те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними із складністю справи, значно завищені.

Суд установив, визначення розміру оплати праці установлено за погодинну оплату. Вартість однієї години визначається сторонами за письмовою домовленістю (п. п. 3.1, 3.2 договору).

30.07.2024 між сторонами укладено додаткову угоду до договору № 11 щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови від 29.07.2024, які є предметами розгляду у цій справі.

Така додатково угоди містить детальний опис наданої правничої допомоги, загальний розмір якої становить 6500,00 грн за: складання та подання до суду позовної заяви 6500,00 грн; складання відповіді на відзив 3000,00 грн; представництво клієнта у суді 15500,00 грн за 1 годину; гонорар успіху 10 % від суми донарахованих митних платежів /а.с. 61/.

30 липня 2024 року сторони підписали акт прийманняпередачі виконаних робіт на суму 6500,00 грн (тобто за підготовку та подання позовної заяви до суду).

Сплата витрат за надання правові допомоги підтверджено платіжними документами на суму 6500,00 грн, які містять у справі /а.с. 62, 64/.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.09.2020 (справа № №420/6027/19) положення чинного законодавства визначають можливість встановлення розміру вартості правничої допомоги адвоката у фіксованому розмірі із виключенням погодинної оплати, залежно від часу, витраченого адвокатом на здійснення представництва чи надання іншої правової допомоги.

Відтак суд приймає до уваги зафіксовані у детальному описі від 30.07.2024 надані адвокатський бюром правничі послуги, кількість витрачено часу, за якою ціною та визначено загальну вартість таких послуг, тому він є належним доказом, що описує надані послуги з правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.08.2020 (справа №640/15803/19), від 01.09.2020 (справа №640/6209/19).

Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палата Верховного Суду 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у вказаній справі зазначила про необхідність надання оцінки виключно тим обставинам, щодо яких сторона має заперечення.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що такий розмір витрат у даному випадку є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

Так, докази, надані позивачем на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, переконливо доводять, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу пов`язані саме з розглядом справи в суді першої інстанції, однак вони є неспірмірними із складністю справи, адже така розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а включення адвокатом до наданих позивачу послуг таких видів наданої правової допомоги, а саме подання адміністративного позову до суду - не можна віднести до адвокатських послуг у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З огляду на викладене вище, фактичний об`єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, який обумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об`ємом підготовлених матеріалів та заяв по суті, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.

Враховуючи вищевикладене суд прийшов висновку, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

адміністративний позов багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови у прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2024/000474/2 від 29.07.2024.

Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807200/2024/000570 від 29.07.2024.

Стягнути з Харківської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" судовий збір в розмірі 6155,66 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Харківської митниці на користь Багатопрофільної приватної фірми "АСТРА" судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач багатопрофільна приватна фірма "АСТРА", місцезнаходження - місто Харків, просп. Ювілейний, буд. 56, код ЄДРПОУ 22612778;

відповідач Харківська митниця, місцезнаходження - місто Харків, вул. Миколаївська, буд. 16-Б, код ЄДРПОУ44017626.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 28.10.2024.

Суддя М. І. Садова